Виховний захід "Леся Українка – геніальна дочка українського народу"

Сценарій свята

 «Леся Українка – геніальна дочка українського народу»

На дошці портрет Лесі Українки, вислови письменників про неї, роки життя поетеси, дерево життя( на листочках роки головних подій). Частина класу оформлена «під ліс». У лісі стоїть пеньок. На передньому плані тин, під ним ослінчик, на якому сидить бабуся,перебирає зілля. Звучать записи українських мелодій.

Ведуча.

 Сьогодні велике свято

 Вкраїнський народ відзнача.

 Відкрийте ж бо душі назустріч,

 Хай радість ввіллється в серця!

Слово вчителя

(…..) років тому на Вкраїнському небосхилі спалахнула нова, яскрава зірка. Сильні промінчики яскравої зіроньки пробивалися крізь хмаровиння хвороб , незгод, крізь тенета самодержавних указів, які забороняли українську мову.

«Не поет, хто забуває про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!»

Ведучий

Хвора дівчинка, бідна Леся!

Де ще хворі такі були,

Щоб літати у піднебесся,

Що його не сягнуть і орли?

Ведуча

Чи себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

Ведуча

   Тож, певно, всі вгадали ім’я цієї Зірки. Це Леся Українка. У чому ж секрет її таланту? Де ж брала хвороблива тендітна Леся сили і натхнення? Звичайно, з цілющого, невичерпного джерела народних легенд, казок. Надихала її велика любов до народу, природи, рідного краю.

 

 

Ведучий

   Леся Українка – Лариса Петрівна Косач-Квітка – народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Батько Лесі, Петро Антонович Косач, був відомим громадським діячем. Це була людина начитана, з університетською освітою. Лагідність його вдачі і риси зовнішності передались улюбленій доньці.

   Мати, Ольга Петрівна Косач-Драгоманова, письменниця, відома в літературі як Олена Пчілка, була першою вчителькою і дбайливою порадницею дітей, справжньою берегинею роду, виховувала почуття любові до рідного краю, звичаїв, традицій.

Ведуча

Підростала Леся. Читала в 4 роки, у 6 – навчилася писати. У сім’ї Косачів було шестеро дітей. Леся дуже любила свого старшого брата Михайла. Найулюбленішими книгами Лесі та Михайла були «Кобзар» Тараса Шевченка, оповідання Марка Вовчка, байки Леоніда Глібова.

Ведучий

Початкову освіту Леся здобула вдома. Мудра мати Лесі дбала не лише про освіту своїх дітей. Вона намагалась прилучати їх до народних звичаїв, традицій, культури українського народу, які творились віками. Діти одягались в народне вбрання, дружили зі сільською малечею, водили хороводи, співали веснянки.

( Дівчата співають і танцюють «Весняночка-подоляночка)

Ой на горі кладочка.

Там ходила павочка.

Розсипала пір’ячко

На зелене зіллячко.

Зіллячко, зіллячко.

На зелене зіллячко.

 

Ой на горі пісенька .

Там ходила дівчинка.

Розтулила віченьки

У кожної квітоньки.

Квітоньки, квітоньки.

У кожної квітоньки.

 

Ой на горі лялечка,

Мала подоляночка.

Засвітила сонечко,

Засіяла полечко.

Полечко, полечко.

Засіяла полечко.

Ведуча

Дитячі роки Лесі минули на Волині. Краса рідного краю – предковічні соснові бори, тихі лісові озера – справили на неї незабутнє враження.

Учениця.

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало.

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села…

Річка плине, берег рвучи,

Далі, далі попід кручі…

Сценка « Зустріч з бабунею»

Автор

Стежиною біжить дівчинка. Добігла до останньої хати, за якою вже починався ліс, густий та дрімучий. Під хатою сиділа старенька бабуся.

Бабуся

А куди це ти, дитино, йдеш?

Леся

До лісу, бубуню.

Бабуся

До лісу? А хіба ти лісовика чи мавки не боїшся?

Леся

А чого мені боятися? От я читала в книжечці про мавку, то вона зовсім не страшна.

Бабуся

У книжечці? А хіба ти читати вмієш?

Леся

Вмію. Всі ж уміють.

Бабуся

Дивна ти, дівчинко! Убрана як усі люди і говориш по-нашому, а от читати вмієш. Хто тебе навчив?

Леся

Матуся

Бабуся

То й мати вміє читати? А чия ж ти? Щось я тебе ніде не бачила.

Леся

Бо я недавно приїхала. Я Косачівна, а звуть Лесею.

 

 

Бабуся

То ти панова донечка? Я не знала, що з панною розмовляю. Пани ж усе по-московському говорять.

Леся

Чого ж нам мови своєї соромитись? Всі родичі так розмовляють. І Лисенки, і Старицькі, і дядько Драгоманов, і тіточка….( плаче )

Бабуся

Чого так засмутилась, моя пташко?

Леся

Бо тіточку в Сибір вивезли, за те, що по-українському говорила.

Бабуся

І з Сибіру люди вертаються, не плач, моя пташко. А от коли тіточку засудили, то чи не страшно тобі по-українському говорити і одягатися?

Леся

Ой ні, бабуню, нізащо в світі своєї мови не відцураюся!

Бабуся

Що ж, бачу ти завзята. Рости велика!

Леся

До побачення, бабуню!

Автор

І пішла далі стежиною, замислившись.

Учениця

Ні долі, ні волі у мене нема.

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити, чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки.

Востаннє згадати палкії гадки.

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

( Луцьк, 1880р.)                 Леся Українка

Ведуча

Це був найперший Лесин вірш, народжений з туги і печалі за любою тітонькою. Лесі виповнилось тоді  9 років.

 

 

 

Ведучий

Була зима. Леся пішла на річку подивитися, як святять воду. Дуже змерзла в ноги, розвинувся туберкульоз. Спершу він уразив ногу, потім руку. Далі хвороба перекинулась на легені, а пізніше – на нирки.

Ведуча

Важка недуга потьмарила не лише дитинство. Боротьба з нею перетворилась на  «тридцятилітню  війну», - виснажливу, трагічну для Лесі Українки. Та вона не здавалась.

Учениця

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи пісня й думка кволі?

Учень

( читає вірш «Як дитиною бувало»)

Пісня « Колискова»

Ведуча

Звичайно, надходили і важкі думи, та Леся проганяла їх від себе. Жила і невтомно працювала наперекір усьому.

У 1890 р.  Леся Українка написала підручник для своєї сестри «Стародавня історія східних народів».

У 1893р. було надруковано у Львові першу збірку поезій під назвою «На крилах пісень». Мати порадила юній поетесі взяти літературне ім’я – Леся Українка.

Ведучий

Є у поетеси і твори для малят. Коли настає зима і хурделиці віють засніженими полями, гаями, багатьом з нас згадуються ці рядки.

Інсценізація вірша Лесі Українки «Мамо, іде вже зима»

Діти читають вірші Лесі Українки:

 «Конвалія»

«Уже весняне сонце припікає»

«Як дитиною бувало»

Ведуча

Щиро любила Леся землю, природу України. Часто плела із квітів віночки і прикрашала ними свою голівку. Давайте і ми сплетемо віночок пам’яті для Лесі Українки. Які ж квіти будемо вплітати до Лесиного віночка?

 

На сцену вибігають дівчатка з квітами у руках, звучить мелодія.

 

 

Перша дівчинка

Я вплету до віночка деревій, адже раніше йому у віночку належало найпочесніше місце. Де б не зросла ця рослинка, вона скрізь цвіте. Тому і вплітали її до віночка, як символ нескореності.

Друга дівчинка

А я вплету до віночка ромашки – квіти миру,спокою,ніжності і кохання. Ц улюблені Лесині квіти.

Третя дівчинка

Я хочу вплести у віночок барвінок. Це символ вічності буття і життєвої сили.

Четверта дівчинка

А я безсмертник вплету. Він тому і називається так, що людям здоров’я дарує. Його відвар від багатьох хвороб допомагає.

П’ята дівчинка

Я вплету у віночок волошки. Це символ ніжної і тонкої душевної краси, скромності і привітності.

Шоста дівчинка

А я хочу вплести до Лесиного віночка калину – символ краси, вроди і мужності.

Сьома дівчинка

Я вплету у віночок конвалії. Це символ сердечної щедрості, душевної відкритості і довіри, символ ніжності і чарівності.

Восьма дівчинка

Я хочу вплести мак – символ печалі і туги. Ми сумуємо за тобою, Лесю, тому вплітаємо мак у цей віночок.

Ведуча

Ось вже й готовий віночок. Покладемо його біля портрета Лесі Українки.

Учениця

В віночку цьому – квіти деревію.

Нескореності й стійкості печать.

Хворобі злій ти не скорилась, Лесю.

Навчила всіх крізь сльози ти співать!

Пісня « Вишеньки-черешеньки

Ведучий

Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один з тих подвигів, які підносять людину в очах сучасників, роблять її палаючою зіркою в очах нащадків.

Ведуча

Безсмертна у віках, в душі народу

Ти довго-довго, Лесю, будеш жити.

І присягаємося нині щиросердно

Твоїм ідеям вірно послужити.