Виховний захід "Ми - українці".

                                       

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Ми – українці.

Мета: формувати у школярів ціннісне  ставлення до Батьківщини,   до держави, українського народу, його мови, звичаїв і традицій; усвідомлення цінності людського  життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним; виховувати патріотичні почуття, національну свідомість, гідність, формувати відчуття приналежності  до рідної землі, народу, до своєї великої Батьківщини - України, любові до рідного краю.

Обладнання: плакат – назва заходу на схемі – карті України жовто-блакитного кольору напис  «Ми – українці!», плакати з висловами відомих людей про Україну, хліб, сіль, український рушник, букет із гілок червоної калини та пшеничних колосків, виставка дитячих малюнків про Україну- рідний край, стенд  про учасників бойових дій на  Сході,  прапор, герб України, гімн.

На великих аркушах написані рядки:

 

…Любіть Україну,

Як сонце любіть

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

                   М.Сосюра 

 Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.

                                                                            М.Рильський.

А в серці є тільки ти,

Єдиний мій, коханий краю!

                          Леся Українка.

 

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

                            В.Симоненко.

   Епіграф

 Свою Україну любіть,

 Любіть її…Во время люте,

 В останню тяжкую минуту

 За неї господа моліть.

                                                                      Т.Шевченко.

 

Cвятково  прибраний  зал. Двоє  старшокласників   в  українській  формі  підносять  хліб  на  вишитому  рушникові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.11 –ти  класник.

Добрий день вам, друзі

Раді вас вітати

Щастя і добра вам

Щиро побажати.

 

2.11- ти  класниця.

Ми хлібом- сіллю друзів зустрічаємо

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

 

3.Першокласниця.

Струмок серед гаю, як стрічечка,

На квітці метелик , мов свічечка,

Хвилюють, малюють, квітують поля-

Добридень тобі, Україно моя.

 

4.Першокласник.

Перше слово з нами повсякчас,

Мати – Україно, ти одна в нас!

Ниви і діброви і садів окрас

Рідна мати , Батьківщино!

 Ти ж одна у нас!

 

 

1. Звучить  гімн  України.

 

 

 

 

 

5.Ведуча.

- Слава  Україні!

- Героям  слава!

 

 Сьогодні нашу зустріч ми хочемо присвятити нашій Україні. Будемо говорити поетичними рядками про її мову і про її традиції, про свою любов до отчого дому, про її історію, про наболіле сьогодення, про працьовитий , волелюбний український народ. Віримо, що Україна буде вільною і єдиною. Ми любимо тебе, наша рідна.

2.  Пісня   « Розкажу про  Україну»  ( гурток «Надія»)

 6. Ведуча.   Україна – це батьківська земля, рідний  край, де ти народився. Широкі й чарівні простори, прекрасні села і міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Дніпро. Буйною зеленню шумлять по його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається по його безкраїх нивах жити – пшениця, всяка пашниця.

 

7.Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці – то є назва

Славного народу.

 

8.Ми ,українці, надія прадавня,

На цій землі – багато тисяч літ,

Культурою й традиціями славна,

І багатющий в нас духовний світ.

 

9.В нас звичаї свої, неписані закони

По них пізнає українця вся земля

Своє світосприймання й заборони.

Як і свої ліси, річки й поля…

 

10.Свої казки, легенди і повір’я

Дотепні жарти і слова ясні,

Своя хатина біла і подвір’я

І неповторні трепетні пісні.

 

3.  «Україночка» Аліна Марценюк
4. Танець «Комарики -дзюбрики»

 

Черкащина

11.Черкащино, моя ти вишиванко!

Родюча, щедра, лагідна земля

Рожевим вишиватиму світанки,

Зеленим вишиватиму поля.

 

12.Сорочка біла Батьківщини- неньки

На ній червоним шию імена

Залізняка ,Хмельницького, Шевченка,

А золотом- пшеницю на полях .

 

13.Черкащино , ти – центр України

За хліб, за сіль низький тобі уклін,

Стібками  чорними я вишиваю війни

Голодомор, чорнобильський полин.

 

 

 

14.Хрестом бузковим мережую квіти,

А гладдю - хвилі сивого Дніпра

Прикрашу синім шовком шите

Стебками миру, щастя і добра!

 

15.Душа моя до самого останку

З тобою буде в бідні і свята

Черкащино, моя ти вишиванко.

Земля козацька вічна і свята.

 

5. Пісня     «Черкащино, краю мій »   (Ансамбль «Вишиванка»)

6. Танець „ Але ж я  тебе  любила “

 

Про село

16.Моє село у кетягах калини,

А край дороги хата дорога

Для мене тут коріння Батьківщини,

А з його сили і моя снага.

 

17.Моє село для мене ти – єдине

Для мене ти найкраще на землі

Частина серця і країни

Прийми мої всі радощі й жалі.

 

18.Ніде так дзвінко не лунає пісня.

Ніде не світять ясно так вогні,

Широкий світ , та без тебе тісно-

Ти  височінь даєш мені.

 

19.Село… Дитинне і титанічне,

Наснаги й сили джерело.

Є хліб, і пісня й віра вічна…

Низький уклін  тобі, село!

 

7. Пісня «Моє село мій рідний Виноград» (Ансамбль «Вишиванка»)

 

20.Нема нічого кращого України

І краю кращого нема

Степи, ліси, безкраї ниви

й річки, і гори , і моря.

 

21.Моя ти доле, моя нене,

золотокоса ниво чарівна

твоє ім’я, твоє знамено

над світом вільністю сія.

 

22.Ми єдністю завжди були багаті

ми миру хочем в нашій хаті,

ми ще збудуємо свій рай.

 

23.О ,Господи, дай сили нам встояти,

дай розуму  і витримки нам дай,

щоб вберегти від кривдників наш край,

такий величний і такий багатий.

 

8. Пісня   О.Кошман „ Це  моя  Україна“

 

 

24.Ведуча. Сучасна  молодь   не  стоїть  осторонь  сучасних  подій  в  Україні. Доказом   цього  є  те,  що  багато  молодих  юнаків  захищають  кордони  нашої  країни. Цим  подіям  і  учасникам  АТО присвятив  свій   вірш  випускник  нашої  школи  Панухнік  Іван. А  пісню  - благословення  своєму  синові   і всім  синам    неньки -України  присвятила  Ольга  Петрівна  Кошман

 

25. Вірш.  Читає Ольга  Петрівна

 

 Горить, палає Україна

Горить, палає Україна

На сході стихли всі жнива.

Синів хова моя  країна

 В землі,  мов мати сповива.

Шматує неньку Україну

На Сході  дивний той орел,

Корону носить він та тім’ї  -

До Києва доходить рев.

Ревіння, сповнене безсиллям

До неба голови здійма,

І не словами, а насиллям

Вогнем війни народ займа.

Не спить ніколи тая птаха,

В дві пари дивиться очей

І крутиться вона від страху

На троні з плавлених мечей.

А десь далеко, в Україні

При світлі тьмяному з вікна

Сорочку мати вишиває сину,

Щоб одягнув, коли прийде весна.

По білому безмежжю снує утомлена рука

Червоними нитками ніжно,

Малює квіти, мов з садка.

А десь, в палаючій машині,

Що стане воїнам труною,

Лежить вмирає невідомий,

Вернутьсь мав ось – ось, весною.

Не знає мати, що синочка

Її рідненького нема,

І не настане вже для сина,

Його омріяна весна.

Не приведе він в дім дружину

І не нагострить в хаті ніж,

Не побіжить уже ніколи

По чистим росам босоніж.

Не скаже: «Мамо, я вернувся!»,

Не зніме туги із очей

І не поверне вже ніколи

Їй тих недоспаних ночей.

Де гралися колись хлоп’ята ,

На пагорбі, що за селом,

Там могила Невідомого Солдата,

Що впав із гордо піднятим чолом.

 

9. Пісня  „ Сину, мій  сину “

 

26.Ведуча.

Про  наболіле, про   неспокійне   сьогодення, про  любов  до  України  читає  власну  поезію  жителька  села  Таміла  Кучеренко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27. Вірш   «Ну як так можна Україну не любити»

Ну як так можна Україну не любити,

Не вірити в її майбутній день,

Не пам’ятати про її минуле,

Не милуватись звуками  пісень.

Не зустрічати росянисті ранки,

Не слухати над вишнями хрущів,

Пташок веселий щебіт на світанку,

У тіні лісу звук грибних дощів.

Навіщо ж красу цю ламають гармати,

Навпіл розривають блакить.

Чому молоді помирають солдати,

Яким треба жить ще і жить?!

«Навіщо поля золотисті

І мертвий холодний бетон

Невинною кров’ю политі ?» –

Питають серця в унісон.

І рвуть материнськії груди

Невимовна туга і біль –

Слова безпорядного відчаю й горя

Лунають тепер звідусіль.

Навіщо усе це так сталось сьогодні,

Навіщо вбивають дітей?

А все починалось так добре і гарно –

Із світлих і чистих ідей.

Чужі чорні думи і плани

Убити країну хотять.

Тому ці безжальні гранати

На рідную землю летять.

Та ще й допомоги немає –

Нікому чуже не болить.

Усі нас жаліють неначе,

Та тільки усе то на мить.

Для нас лиш Господь допомога,

Його доброта і любов.

Нехай нам усім дає сили,

Щоб спокій настав у нас знов.

 

10.  Пісня. «Ой чого ж почорніло зеленеє поле» (ансамбль» Вишиванка»)

 

28.Таміла Федорівна

 

               «Між понівечених дахів…»

Між понівечених дахів,  через крону зелених дубів,

Видно неба світлу блакить, як минулого щастя мить.

Темні ночі і світлі дні всі однакові на війні,

Наче хмари по небу пливуть у далеку тривожну путь.

Скоро буде холодна зима, а чобіт у солдатів нема,

Касок мало і бронежилетів, не дають на вечерю котлети.

Волонтери везуть геть усе, що народ український несе.

Добровольці латають гармати, щоб усі їх в АТО передати.

Хоче кожна дружина і мати чоловіка і сина  стрічати.

Щоб живі повернулись солдати, а померлих змогли поховати,

Щоб усіх полонених звільнили, а хто винен, щоб їх ув’язнили .

Щоб політики і депутати не ділили портфелі й мандати,

А вернули країну до миру, відновили, щоб кожну квартиру.

Нехай буде і світло, і газ, відбудований вільний Донбас.

Щоб усі українці були і щасливі, й здорові,й багаті,

Щоб на пенсії і на зарплати змогли жити, а не виживати.

Щоб соборна і горда держава прапор  жовто – блакитний тримала.

 

 

 

Фінал

29.Україно моя неозора

Дуже хочу тобі побажати,

Аби сяяли радісно зорі,

Щоб хотілось схід сонця стрічати.

 

30.Щоб ліси скрізь шуміли веселі

Та щоб  плівся гнучкий виноград

Щоб сміялись у кожній оселі,

А країна цвіла, ніби сад.

 

31.Краю мій, тобі сонця бажаю.

Аби хліб на полях колосився.

Я тебе по віночку впізнаю

Щастя всім нам, хто тут народився.

 

11. «Мій рідний край»  Аліна Марценюк

 

 

32.11- ти  класник. Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно.

Бо щастя жити ти мені дала

Для мене ти одна і рідна і єдина.

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

33.Четвертокласник. Я – твій громадянин, я прагну підростати.

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна Україно-мати.

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

(Троє  учасників  із  свічками  у  руках читають  молитви)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

34.І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнськи

Вчила розмовляти.

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по –вкраїнськи

Господа молити.

 

35.Молитва за Україну

До тебе, Господи, взиваю

І сподівання щирі маю-

Що Україна вільна буде

Від лицемірства і облуди

Від бездуховності й зневіри

Людців, душею зачерствілих

Від злої долі та безправ’я,

І тих, які завжди лукавлять

Від нетерпимості і зради,

Ярма грошей, полону влади

Від фарисейства лже-героїв

І збайдужілості людської,

Від тих, хто дух українців нищить,

Забувши все святе та вище,

І наче круків хижа зграя

Вкраїну навпіл розривають.

Розбрату сіючи в нас зерна…

Від всього зла, всієї скверни

Зціли, всевишній нас Владико,

Щоб вільним став народ великий.

 

36.О, Боже, єдиний,збуди  Україну!

Верни  в  душі  щирість,

 Гостинність, тепло.

Хай  пісня  калинова  з  серця  полине,

Збиваючи  роси  ранковим  селом.

Нехай  завітає  до  хати  сусіда,

Поверне  додому  заблудлих  синів.

Хай  мудрість  воскресне,

Що  з  прадіда- діда,

Щоб  далі  народ  у  безвір’ї  не  скнів.

Дай, Боже, нам  долю,

Дай  миру  та  щастя,

Хай  жито  зросте  на травневій  землі,

Осяй  нас  любов’ю і  витри,як  батько,

Калинові  сльози  моєї  землі!

 

 

12.  Пісня „Червона  калина“  Виконують  Аліна  і  Світлана  Марценюки

 

37.-Не ділімо цю землю,

38.-Не ділімо це небо,

39.-Не ділімо хатину,

40.-Й  сім’ї  не ділімо!

 

41.-Бо ми- браття, єдині

42.-В українському слові,

43.-В українськім корінні,

44.-В українській любові.

 

45.Хай же мир і дружба поєднають всіх,

І дзвенить дитячий безтурботний сміх

Нам зоріє доля світла і ясна

Рідна мати Батьківщино ,

 Ти ж у нас  одна !

 

46.Ведуча. Пам’ятаймо: патріотизм – звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях .Віримо, що територіальна цілісність України скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

 

13.  Пісня  „  Я  - українець“  (Ансамбль» Вишиванка»)

Наша свята земля, рідна оселя, солов’їна  мова, невмируща пісня, червона калинає нашою батьківщиною, яка зветься Україною.

    То ж любімо, шануймо, бережімо її та будьмо гідними її синами та доньками, бо  ми  -  УКРАЇНЦІ !

 

Наша  зустріч  добігає  кінця. Нехай  завтрашній  день принесе  нам  надію  і  сповнить  вірою  те, що  ми  будемо  жити  щасливо  і  в  мирі. Це  лише  можливо  на  рідній  землі.

 

Краю  мій  коханий,

Щире  твоє  слово,

Небо  твоє  ніжно голубе.

Рідна  Україно!

Земле  колискова!

Обнімаю  піснею  тебе.

 

14.  Пісня  „  Живи  мій  день “  (Ансамбль» Вишиванка»)