Виховний захід «Ми – діти твої, Україно!»

 

Звучать позивні свята.

Голос за сценою.

Шановні друзі, гості нашого свята Ми всі – представники великої родини нашої матері-батьківщини України. Родина до родини – то і є народ.

Могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок родинної історичної спадщини – української пісні. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу. Мовою пісні гортаємо сторінки історії.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди  ростуть…

Та тільки одну Батьківщину ми маєм –

Її Україною звуть

Пісня «А ми бажаємо вам добра»

Ведуча :Добрий день вам, друзі щирі,

                 Хай живеться вам у мирі,

                 Не минайте нашу хату,

                 Бо у нас сьогодні свято.

Ведуча  Ми будемо раді і щасливі, якщо сьогоднішнє свято принесе всім  присутнім бодай хвилиночку тепла, радості та щастя.

Ведуча А для щастя треба зовсім небагато:
Сонце, зорі, небо і весела хата
А у хаті рідні, друзі, мамо й тато
Щоб любов і радість там, жила крилата 

Ведуча Ой для щастя, мабуть трохи більше треба!
Ще краса безмежна, ріки і долини,
І любов, як море треба для людини
І знання і творчість, радість безупинна…
Кожен раз щось інше…Це є все в Україні!

(виступ учнів 1 класу)

Учень 1.У всьому світі – кожен зна :

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона єдина –

Це наша славна Україна!

              Не забувай Шевченка слів

              Про горду славу козаків.

              Не забувай, що ти дитина

              Землі, що зветься Україна.

 

Учень 2. Улюблена Богом перлина

 Для всіх українців одна

 Козацька моя Україна.

 Хлібів золотих сторона

 

Негодами лютими бита

 Віками ти йшла до мети.

 Тобі в небі зорею світити

 І волю і долю знайти.

Пісня «Україна - вишиванка»

А розпочинаємо ми свято,з параду вишиванок!

Я встану рано-вранці, на світанку,

 Як спалахне на квіточці роса.

 Вдягну найкращу в світі вишиванку

 І оживе, засвітиться краса

                      В промінні сонця. І моя сорочка

                      У рунах, в квітах зразу оживе...

                      З чарівних квітів я сплету віночка

                      Й над світом щира пісня попливе.

 

                      Сорочка, що матуся вишивала,

                      Сердечко гріє, душу веселить.

                      Бо ж мама щастя-долю закликала.

                      Цей оберіг в житті нас захистить.

Ведуча: Тож, запрошуємо дівчат у вишиванках до сцени!

Дівчата проходять в вишиванках біля трибуни і піднімаються по сходам.

(Дефіле у вишиванках)

Ведуча. Давня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і , натомившись, вирішив  перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати він не заходив із  своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом – сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:

• Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна»

на сцену виходять  ведучі

Звертаються до хлопчика і дівчинки

 ВІ  - Хто ти, дівчинко?

Дівчинка Я – українка! Вигодована і випестувана материною піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру мову, отчий край, де я виростаю, рідну мою Україну.

ВІІ – Хлопчику, хто ти?

Хлопець:  Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, майбутній захисник свого роду і Вітчизни.

ВІ  На світі є багато чудових країн за далекими морями, за синіми океанами. Але для кожного з нас немає ріднішої за Батьківщину.

Пісня «Квітуча Україна»

ВІІ У кожного одна Батьківщина і кожен має любити її. Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Тут наше коріння.

ВІ Ми маємо пам’ятати про те, без чого не мислить життя жоден народ: народні звичаї, традиції, мову і народну мамину пісню, бабусину вишиванку, дідусеву казку, незамулену батькову криницю, з якої пив філософ – мандрівник.

Пісня «Це моя Україна»

Танець «Танго» (учні школи)

Ведуча. Український народ відданий своєму товариству, любили влучне слово, дотепні жарти, вигадки і розваги. Зустрічайте учнів 5 та 8 класу, які покажуть «як сестри брата рятували від чорта».

(Сценка учнів 5, 8 класів)

Учень 1  Зацвітає калина, зеленіє ліщина

Степом котиться диво – луна.

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що як тато і мама -  одна.

Учень 2 Є щось святе в словах, мій рідний край

Для мене це матусі пісня ніжна

І рідний сад від квіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай.

Учень 3 Послухай, як трава росте

Напоєна дощами

І як до тебе рідний лан

Шепоче колосками

Послухай, як струмок дзвенить

Як гомонить ліщина

З тобою всюди, кожну мить говорить Батьківщина.

Танець СуржокБ.О., Горіцька М.Р.

Пісня «Попрошу неба».

ВІІ Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії і молочні ріки.

ВІ Україна – розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі…

ВІІ А ще, мала наша Батьківщина. Рідне наше село Торчиця- наш дім, наше коріння, наша історія. Милують око білими хатинами, які є  коренем роду ,чимось одвічним , як життя  і святим, як мамина пісня.

Учень: Моє село серпанком оповите,

До щему наймиліше на землі

Окрайчик неба у зеленім житі

Що світить, мов зірочка в імлі

Правічне поле, де медова кашка,

Неначе море сонячне шумить.

І вигляда замріяна ромашка,

І волошковий всесвіт жебонить.

Тече дорога з пагорбів до хати

І кожен крок все ближче до надії…

Де проходжалі і стрічала мати,

Пропах вітрами вічний деревій

Пісня «Нехай квітує Україна»

ВІІ Надбанням українського народу, невід ємною частиною його менталітету є і яскравий гумор. Він проростає через підсвідомість і прагне вирватися зовні за найменшої нагоди.

ВІ Якщо живе народ наш досі,

То це тому, що він у змозі

Сміятись в горі, в боротьбі.

І ви посмійтесь для розради,

Хай сміх додасть добра і снаги

Осяє сірі будні.

 Сценка учнів 3 класу

ВІІ Україна… Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть. З давніх – давен линули по світу слова про Україну, про її щирий , веселий і працьовитий народ, про лани широкополі, і Дніпро , і кручі, гаї зелені.

ВІ Щасливі ми , що народились і живемо на такій багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні

Пісня «Діти України»

Ведуча  : Ось і закінчилося свято,

 Хотілося б вам усім побажати

 Добра і злагоди, й краси,

 Щоб для України ви росли.

 

Ведучий  : Хай вам щастить завжди й у всьому,

 Не піддавайте серце злому.

 Хай Бог нам усім допомагає

 І рідний край оберігає !

 

Я вірю в твоє майбуття, Україно!

У луки, степи, золотаві поля.

У долю людську, в українську родину!

Хай славиться щастям козацька земля!

 

Ведуча: І в нелегкий час сьогодення, який настав для нашої неньки України  Давайте всі разом помолимося за мирне небо над головами українців.

 

«Молитва за Україну». Діти виходять на сцену, тримаючи свічки в руках.

 

Звучить музика.

1-й ведучий:

Свято завершується. Будьте завжди  впевнені у собі і своїх можливостях. Всього вам найкращого!  До нових зустрічей!