Виховний захід "Моя країна світанкова"

Виховний захід «Моя країна світанкова»

2.Учень: Природа і Вітчизна – невіддільні. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок де минуло дитинство: луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або гай з суничною галявиною, широке поле де так легко дихати. До цих картин ми повертаємось у спогадах та снах…

3.Ремез Яна:

Мені наснилося бабусине село,

куди в дитинстві нас батьки возили.

Там завжди радісно і солодко було.

Сон промайнув, а я набралась сили.

В нім бачила хатинку край села,

і ясенів, що чубом хмари розганяли…

Курну дорогу, що в казковий світ вела,

і горобців, яких ми від пшениці відганяли.

Я вмить згадала запах літніх трав…

Метелика, що в тій траві купався,

Джмеля, що сам собі меню складав.

І від ромашки потайки з волошкою кохався.

О, рідне серцю, дороге моє село!

Ти витоки мого життя і роду.

Добра і мудрості, ти - справжнє джерело,

колиска українського народ

4.Учениця: Заглянемо у природу. На вулиці лютий, - лютує сніги і морози віщує, та серце чекає весну надію і мрію свою… Ще біліє сніг, а відлигами чергуються морози, під сніговою ковдрою пробуджується нове життя. І ось з’являються перші посланці зеленоокої весни. Здається ґрунт у весняному лісі прикритий тонкою мереживною скатертиною, зітканих з безлічі дзвоникоподібних сніжно-білих квіток. Що це за квіти? (звертається до зали)

Так дійсно це підсніжник. Підсніжник вважають провісником тепла, символом сподівань на краще майбутнє.  У народі їх називають квітами надії. Завдяки своїй красі і тому, що вони одні з перших відкривають весняний карнавал цвітінні, підсніжник майже повністю винищено. Його занесли до Червоної книги і потребує охорони. Поступово весна набирає свою силу.

 5. Таргоній Катерина: Зима весні дарунок готувала.

Мереживну серветку гаптувала.

І діадему з інею ліпила.

В ній діаманти снігу закріпила…

Та юність на дарунки не зважала.

Зелену стрічку в коси заплітала.

Над елегантністю струмочками сміялась.

В квітчасту сукню швидко одягалась.

Характер у весни харизматичний

А час він швидкоплинний, символічний…

Здавалось вчора у пелюшках білих спала,

Та юнка вмить красунею  постала…

6. Учень: Весна ніби подорослішала і перетворюється в зрілу неповторну красуню. За підсніжником  з’являється королева весняної флори, одна з найкращих весняних квіток – сон. Ось вони – великі, темно-фіолетові, або бузково-сині квіти, часом вони бувають білі. У погану погоду  квіти сну закриваються: враження таке наче вони справді засинають. А може назва рослини пов’язана з стародавнім слов’янським повір’ям, яке говорить, що якщо покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє. Ці квіти також занесені до Червоної книги. Бережіть їх, культивуйте на грядках та клумбах.

7. Коськовецький Д..

Земля прокинулась,струмочками хлюпоче

Весна іде, метеликом тріпоче…

Ось у берізки білим стовбур став,

і тільки дуб вбрання своє не зняв.

Із вулика вже бджоли полетіли,

і верби їх з усмішкою зустріли.

Лелека в небо весело піднявся,

лиш дуб старий роздітися боявся.

Поволі пальці-гілки розправляє,

проживши вік уже  не поспішає.

Поглянув навкруги – весна іде

красу і молодість вона несе…

А поряд швидко трави підростають,

і молодістю старість забавляють.

У синім небі пташечка співає,

до змін вона усіх нас закликає

Так на весні душа моя радіє.

І серце від очікувань німіє…

Не бійтесь скинути окови сну.

Зустріньте радісно свою весну!

8. Учениця.  Травень у лісі  - святкова пора. Зацвітають конвалії. Український фольклор розповідає, що ці квіточки подібні до перлин і  є застиглим щасливим сміхом кохання. У Франції у першу неділю травня збирали конвалії, прикрашали ними житло. Запрошуючи дівчину до танку, хлопець дарував їй букетик конвалії. Обмін букетиками означав згоду на одруження. Якщо дівчина не була згодна, вона клала букет на землю. Ця чудова квітка також занесена до Червоної книги. Пропонуємо вашій увазі весняний танок – гімн коханню, цвітінню, юності у виконанні учениць 11 класу Клімчук Вікторії та Гаєвської Богдани

9.Іщук Людмила

На зміну юної краси,

Яку весна пропонувала.

Прийшло у гості літо красне

Свої дари подарувало.

І всім деревам навкруги

Зелену стрічку роздавало

Березам листя, не бруньки,

У коси довгі заплітало.

Воно обуреним кущам

Квітки красиво прикладало.

А травам – ягоди, плоди,

В парку місцевім дарувало.

Уже не чути солов’їв.

Вони в турботах час проводять

Та донеслося із гаїв

Зозулин спів – он, як виводить.

10. Учень.  Гарно в лісі влітку. Синіють келишки лісових дзвоників, червоніють ажурні лісові гвоздички, запаморочливо пахнуть суниці. малина…І серед усього цього різноманіття фарб, запахів, краси око виділяє лісову красуню - лілею. Видова назва лілії лісової пов’язана з ім’ям Марса. –бога дикої природи, родючості і плодючості, опікуна першого місяця весни – березня.. Провідники бога- дятел, вовк, бик розсівали серед дикої природи насіння лілії, а влітку шукали квіти біля яких поселяли юнаків, які Марс – коли став богом війни, забирав з собою на війну. Красива квітк4а була емблемою могутності феодальних династій Китаю та королівської влади у Франції, нею декорували вінки при коронації правителів Індії, її карбували на монетах Стародавнього Єгипту. Рослина здавна використовується в медицині, парфумерії, косметології. Зростає в мішаних широколистяних лісах, галявинах, узліссях по всій території Хмельницької області. Лілея лісова – Червонокнижна рослина – не зривайте її.

11. Савосік Вікторія 6а.

На луках духмяних трави колихались

То росою, то дощем рясним вмивались.

Серед них лілея-ніжна підростала,

Всьому світу аромат свій дарувала

Милувала око на світанку

Прокидалась перша   спозаранку.

Пелюстки тендітні тихо розправляла

Бо малу комашку колихала

І була для неї – цілим світом!

Бавила пилком і білим цвітом.

Від негоди захисток давала

З павутини в гамаку гойдала…

Шепотіла: - не журись, комашко,

Дам тобі нектар, мені не важко.

І від спеки я тебе врятую,

Заміню тобі зелену тую

Поряд  дівчинка букет складала

Та букашка лілію не дала

Мов казала, не чіпай кохання

В ній -  життя, надія, сподівання

На луках вже трави достигали

Заздрісні ромашки повсихали.

Лиш лілея око милувала

           Бо комашка квітку підливала…

12. Учениця. Особливу групу рідкісних та зникаючих рослин Хмельницької області становлять рослини родини: Орхідних (Зозуленцевих) , а серед них в Шепетівському регіональному парку «Мальованка» проростають Зозулені черевички -це релікти. Слово нашому науковцю:

Науковець Смолінський Артем 6А:Релікти це група живих організмів як правило рідкісні, які знаходяться на  певній обмеженій території зберігшись з минулих часів, коли були надзвичайно поширені. Зозулені черевички – одна з найяскравіших рослин природної флори України, взята під охорону і Європі ще на початку ХХ ст.. В 1973 році Зозулені черевички були внесені до Червоної книги МСОП та додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення. Латинська назва (Купрепедіум калцеолус) походить від грецьких слів, які в перекладі означають «червичок Кіприди» тобто Венери. За легендою такі казково-золоті черевички носила  богиня краси і кохання Венера, а коли їх загубила то вони перетворились на чудернацькі,  дуже красиві квіти. Квітка черевичків є тонко продуманою пасткою, яка примушує комаху виконати запилення. Зацвітає рослина аж на 16-18 році життя. Квітує в травні-червні, привертає увагу ніжним ароматом ванілі. Плодоносить у серпні-вересні.

 14. Учениця 7А кл. Руда Софія.

Відкепіло. відлетіло. відкуражилось

Літо вже змиває макіяж.

Пишні шати скинути наважилось

Згадуючи дивний свій вояж…

Афродитою у червні всім здавалася

Дефіле на луках провела

Жартома росою прикрашалася

В липні апогею досягла.

Бавилось, сміялось і співалося

Різнобарв’ям звеселило нас

У квітчастій сукні хизувалося

Вальсувало з вітерцем весь час

Притомилось, прилягло, замріялось

Ніжним подихом серпневих днів

Дивним зорепадом прокотилося

І поринуло у казку чудних снів…

15. На сцену виходить дівчинка і хлопчик у вишиванках з короваєм прикрашеним калиною та барвінком.

Літо подарувало усім нам не тільки свої квіти, плоди, а й дивовижні картини краси рідного краю. На згадку про теплі дні прийміть у дарунок цей коровай. Він ввібрав у себе тепло сонячних днів, красу синього неба, аромати Землі. Хай наповнить вас силою цей дарунок. Щануйте хліб, бо це праця сотен людей-  аграріїв, хліборобів, мукомелів, кондитерів. Не забувайте, що в кожній крихті його тепло й людської душі, багатоденна кропітка праця.

16. Звучить «Осінь» Вівальді Шаєнко Каріна 7а

Діва осінь тихо ворожила

Розкладала із листків пасьянс…

В небо глянула і затужила

Сонечко сідало в диліжанс.

Відїзжало у краї далекі,

Похапцем пакуючи багаж…

Вже були відправлені лелеки,

Та затримав дивний антураж…

Все довкола осінь золотила

Ліс, діброви, луки і поля.

Шурхотом листковим полонила

Бавилась красуня, мов дитя…

Дуб ревнивець миттю зашарівся,

Тріпотіло листя на гіллі.

Вдень він багряницею покрився,

Білочку ховаючи в дуплі

Осінь на листках все ворожила

Клен гілками-пальцями журив…

Пізня зграя пташок полетіла

Дощ собою Землю полонив

17. Учень Прийшла журлива пора прощання з красним літечком. Чарівниця осінь починає  розвішувати на гілках перші золоті дукати багряного  листя. А в кришталево-прозорому небі вже курличать журавлі. Природа на прощальний банкет одягає невимовно красиве вбрання, милує зір грою казкових барв. Загляньмо хоч на хвилинку в осінній ліс. Звучить мелодія І.Штрауса «Казки Віденьского лісу» Показ слайдів.

18. Учень читає вірш Казмірчук Ярослав 7а

Ми всі кудись так спішимо

Неначе потяг швидкість набираємо

Від спокою подалі летимо

Здається, що проблеми так долаємо

А навкруги така краса буяє

Ось жовтень пейзажистом став

Красуню осінь позувати запрохає

На неї певні плани «залицяльник» мав

А ми свої в думках складаємо

Його зітхань не чуємо, нажаль

І поглядом байдужим осінь оглядаємо

Не бачимо, як землю огорта печаль

В життєвій книзі все записано давно

Не варто часу так безглуздо витрачати

Життя аматорське кіно

Можливо варто декорації міняти?

Візьмемо в супровід звук листя, що спадає

Багатство осені, її красу.

Зупинимо цей  потяг, тут життя чекає!

І знімемо  кіно. Я «Оскара» даю!

19. Учениця

Рік у рік осінь змінює пишні золоті кучері на сріблясту сивину. Зима огортає землю в теплі снігові шати.

20. Учениця. Біла Яна 7а

Оголена земля жебракувала.

- Зігрій мене, листопада благала.

Колись красунею вона була,

та все, що мала жовтню віддала.

Навколо віхола кружляла і сміялась.

Над бідолахою вона знущалась.

Верба скрипіла як клаксон:

- Твоє минуле лише сон…

А дим від димаря клубився.

І як змія по стежці вився.

-    Якби я міг тебе зігріти,

Що б ти змогла помолодіти?…

Зима пухнастим покривалом

її поволі огортала

- Ти відпочинь, - прошепотіла…

Образа вмить вдаль полетіла

21. Учениця . Не спинити рухи, що відбуваються в природі. Ми можемо лише милуватись митями та її красою.

22. Учениця  7акл. Гринь Ольга читає вірш

На зміну осені прийшла зима.

Зрівняла все – дерева і дома.

Оділа ризу на усі гріхи.

Здолала кризу браку доброти

Дитячим сміхом звеселила нас

З Різдвяним дзвоном пролетів Пегас

Копитом бив і діаманти розкидав

Красою дивною він Землю покривав.

Для когось довгою здається ця зима

Душа холоне і стає німа

Та від любові серце оживає

Нехай теплом добро всіх зігріває

23.  Учень. На цій чудовій ноті ми завершуємо наш виховний захід «Моя країна». Хай буде мирне небо над нашим світом. Хай весною прилітають птахи і в’ють свої гнізда біля наших осель, Хай завжди буде хліб на столі. Ми живемо на чудовій планеті –Земля!, в чудовій країні – Україна. Нас оточує Чорне море, Карпати, рідні ліси, степи, луки і поля. А на підтвердження всього цього Заспіваємо разом пісню «Моє життя Батьківщина». (всі виконують пісню)