Виховний захід "Моя маленька Батьківщина"

Тема Вулицями рідного села

        Віртуальна краєзнавча подорож

(Інтегрований позакласний захід)

 

Мета

-Ознайомити учнів з походженням назв вулиць,  сформувати об’єктивні уявлення про сторінки історії та їх взаємозв’язок з топонімікою рідного краю–села Баратівки;

 виробити навички дослідницької роботи краєзнавчого спрямування, вміння бачити явища у їх взаємозв’язку;

спонукати до дослідницької роботи;

 -на основі досліджень, аналізу робити висновки;

- виховувати почуття гордості за своє село.

 

Обладнання Слайди про село Баратівку, фонограми пісень.

Моє село — краплиночка на карті,

З хатами білими й рікою вдалині.

Але чого без тебе були б варті

Усі міста й палаци на Землі?

 

                        Хід заходу

І.Вступне слово вчителя

-Історія залишає сліди на географічній карті планети. Не обов’язково це руїни стародавніх замків чи атрибути численних воєн. Це ще і топоніми-назви географічних об’єктів, які містять різну інформацію про життя і діяльність людей. Вони як люди:бувають відкритими і щедрими, а бувають мовчазними, таємничими, неохочими до спілкування.

 

(На фоні тихої музики)

Вед. 1. -… Дивне це, майже не пояснене почуття…

 

Вед.2. - Об’їхала людина півкраїни, можливо півсвіту. І чого тільки не побачила. На що тільки не задивилася. А от лягла перед нею зовсім недалека дорога. І десь біля якоїсь малопримітної станції або полустанку потяг уповільнив хід, почав гальмувати, людина глянула у вагонне вікно і так принишкла біля нього. Ймовірно, щось надзвичайне, цікаве побачила вона за вікном, щось таке, чого не бачила до сього ніде. Так ні, за вікном - звичайне поле жита. Дорога між хлібів, за хлібами зліва - зелений перелісок, а праворуч – селище - теж звичайнісіньке, яких тисячі й тисячі. Ну ще річка там у долині, блиснула на сонці - так і річок таких або на неї схожих не перерахувати. А людина дивиться, не відриваючись, на ці поля, на цю дорогу, що в них зникає, і очі її несподівано стають вологими, затягуються гарячим туманом, а до горла підкочується солодкий-гіркий ком.

 

Вед .1. - Так у чому справа?

 

Вед. 2. - А справа у тому, що людина побачила за вікном не просто якусь дорогу між хлібів і якусь річку та селище на її березі - вона побачила рідні місця, вона побачила свою милу малу батьківщину.

 

Вед.1. - Мабуть, кожна людина вважає, що місце де вона народилася і живе-найкращий куточок Землі.

Вед.2. - Дійсно так, це місце єдине і неповторне.

Вед.1. - Сьогодні ми увійдемо в невіданий світ нашого села, пройдемося вулицями, назва яких відразу наповнює серце своєю могутньою силою, красою ошатних будинків, прямих вулиць, мальовничою природою.

Вед.2. - Чому вулиці носять такі імена? Спробуємо дізнатися.

Вед.1. - Отже, вирушаємо в краєзнавчу подорож по селу Баратівка.

 

Візитна картка села Баратівка (на екрані)

Країна - Україна

Регіон - Миколаївська область

Рада - Баратівська сільська Рада

Засноване - 1864році

Населення - 983чоловік

Площа - 166,6га

Густота населення - 169чол/км

Координати - 46° 56´ 46´´ пн.ш.  32° 46´ 52´´ сх.д.

Висота над рівнем моря-15 м

Водойма - річка Інгулець

 

 

Село моє - для мене ти єдине,

Хоч є на світі безліч інших сіл.

І подих вітру, й виліт лебединий -

Мене все зачаровує довкіл.

Спів солов’я у лузі гомінковий,

І скрип верби старої навесні,

І килим трав у березі шовковий -

Все рідне, миле,радісне мені.

Тут колос, що життям налитий,

На полі з вітром тихо розмовля;

Тут рідні люди: і батьки, і діти,

І щедрая Баратівська земля.

Як тут багато щастя, доброти.

Село моє, для мене ти єдине.

Нема на світі більш таких, як ти.

 

 - Вед.2. - Село наше красиве і квітуче, і назва у нього наймиліша.За легенлою наше село було названо на честь пана Барата, вихідцями з Берислава, які отримали від нього свободу, викупили тут кілька акрів землі, і стали першими поселенцями. Відбулося це близько першої половини 19 ст., як свідчать матеріали архівів.

Вед.1. - Як і кожне село на Україні, село Баратівка складається із довгих вулиць та маленьких куточків.

Вед.2. - А кожна вулиця має свою історію найменування.

Вед.1.- Готуючись до сьогоднішнього заходу ми зібрали багато цікавого матеріалу про вулиці села, дізнались багато нового від старожилів, відшукали старі фотографії, які відтворили в нашій уяві рідне село. Ознайомились із творами краєзнавців, які вивчали наш край.

 Вед.2.-Учні нашої школи створили пошукові групи і дослідили назви вулиць, об’єднавши їх у такі категорії:

 

1.Вулиці названі на честь односельців.

2.Назви вулиць, пов’язані з  географічними об’єктами.

3.Назви вулиць - ознака установ.

4.Імена всесвітньовідомих людей в назвах вулиць.

 

Вед.1.- Спілкування в соціальних мережах - одна з потреб нашого часу.

Вед.2.- З ініцітиви учня 10 класу Кім Артура було створено групу в Контакті під назою Баратівка Снігурівський район.

Вед.1.- На цій сторінці вже викладено багато цікавого матеріалу про наше село:фото, відеоматеріали, опитувальник, роздуми відвідувачів, які використовували під час досліджень наші групи.

Вед.1.- Запрошуємо першу групу дослідників, які презентують результати своєї роботи.

 

Вулиці названі на честь односельців.

 

-Увірвавшись в сільський пейзаж, стрімко збігає до самого Інгульця головна, найдовша (1100м.)  вулиця нашого села.

  На цій вулиці розміщена Баратівська сільська Рада, відділення Ощадбанку, аптека, Баратівська сільська бібліотека, Баратівський сільський клуб, магазини, поштове відділення.

Центральна вулиця носить ім’я нашого земляка капітана Агеєнка.

-З дитинства хлопчика вабило небо, любив малювати літаки, навіть робив моделі. І коли пролунав заклик йти в авіацію, Сашко не вагаючись, пішов у льотну

школу. Звідти направили його служити на Балтійський флот. Там він і зустрів Велику Вітчизняну війну.

-За час оборони Ленінграда Олександр Павлович зробив 93 бойових вильоти. Він наносив відчутні удари по танкових і моторизованих колонах, кораблях ворога. 1 лютого 1944 року Агеєнко з групою штурмовиків наніс бомбо-штурмовий удар по аеростатах-загородженнях, які виставив ворог. Двадцять сім із них було знищено. Під час атаки літак Агеєнка було підбито. На базу капітан Агеєнко вже не повернувся…

 - За виявлений героїзм та безстрашність О.П.Агеєнка посмертно нагороджений орденом Олександра Невського. Його ім’я назавжди викарбуване на пам’ятному обеліску села.

-За рішенням виконавчого комітету Баратівської сільської Ради від 4 квітня 1975 року, до 30 річниці Перемоги над фашиською навалою центральна вулиця названа ім’ям Олександра Павловича Агеєнка.

Вулиця його імені, по якій він колись бігав босоніж, у лихеньких штанцях, з вигорілим на сонці чубчиком…

 

-Вже 67 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна – остання .Вони не знали, що їх онуків також називатимуть ветеранами.

 

 

 

-Минають дні, ідуть роки

Життя листки перегортає

А біль Афгану-навіки,

В душі чомусь не замовкає.

 

-Скільки їх, юнаків голубооких русявих і чорнявих, одружених і тих до кого ще не прийшло кохання, загинуло на тій землі. Серед них наш земляк - Діденко Сергій Владиславович.

 

Чекала мати, так чекала сина!

Цвіла і відцвітала вже калина,

Додолу стиглі ягоди ронила…

Та де ж у неї бралась тая сила -

Вже й після похоронки ждала сина!

Все бачила у снах чи маренні:

Десь на чужому полі він поранений,

І кличе маму дать води напитися…

Довіку сон той буде мамі снитися

І ніч, і день, із жалем і печалями.

Він знов у безсонням в шибку стукає

І серце материнське повнить мукою.

 

…До того кривавого листопадового дня Сергій з товаришами встиг взяти участь в одинадцяти бойових операціях. Під час знешкодження опорного ворожого пункту, підкошений кулею, впав його товариш. Солдат був поранений і потребував допомоги.

Сергій, ризикуючи своїм власним життям, виніс його в безпечне місце. А сам повернувся і зайняв оборону. Переконавшись, що його товариші в небезпеці, він також спробував відступити. Та ворожа куля наздогнала героя. Він загинув, забезпечивши наші війська розвідданими. Це сталося 20 листопада 1980 року. Сергієві тоді виповнилося лише 20 років.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, посмертно.

Похований в селі Баратівка.

Рішенням виконавчого комітету  Баратівської сільської Ради, від 15 грудня 2000 року ,вулицю Південну ,на якій довгий час проживали батьки Сергія, названо на честь героя.Тепер це вулиця Сергія Діденка.

 

-Пам’ятаймо,друзі, цих людей довіку

Тих,хто повернувся і поліг в боях

І вклонімось низько до землі їм,

Квітами устелимо їх тернистий шлях.

(Пісня )                                                          

Вед.1.-Наступну категорію вулиць досліджувала ініціативна група учнів 7 класу.

 «Назви вулиць, пов’язана з географічними об’єктами та зовнішніми ознаками»

-Часто, в жителів вулиці Херсонської, запитують: «Яке відношення має назва вулиці, розміщеної в Миколаївській області до Херсону?»

 

-Відповідь дуже проста.

Вулиця Херсонська простягається вздовж траси Снігурівка-Херсон.Паралельно цій вулиці тянеться зрошувальний канал, завдяки якому невпізнано змінився степ, помережений блакитними стрічками, зазеленіли розкішні поля. Вона має протяжність 750 метрів. Порівняно з іншими вулицями Херсонська почала  забудовуватись найпізніше, в 1974 році. На її території розташована амбулаторія, в якій надають лікарську допомогу -фельдшер, медична сестра, лікар-стоматолог. Водонапірна башта, завдяки якій подається вода на всі вулиці села.

 

-Назва вулиці Набережної говорить сама за себе.

Ця вулиця розташована на березі річки Інгулець.

Сьогодні ця вулиця є найменшою.Протяжність - 600 метрів.На її території розташовано вісім дворів.Найбільше нашу групу  зацікавили водні об’єкти колодязі, які розміщені на вулиці Набережній.

-Значення прісної води у всі часи було дуже велике.

Серед областей України гостро виражений дифіцит має Миколаївстка область.

-Справжніми скарбами вулиці Набережної є її колодязі-вода в них з підземних джерел набагато чистіша за поверхневу. Після природної фільтрації вона містить менше твердих часток і шкідливих елементів. Таку воду можна пити й без будь-якого очищення та знераження.

-Ми дослідили розміщення на вулиці Набережній  колодязів та нанесли їх на карту  Баратівки.

1.Колишнє обістя Терехових.

2. Обістя Павленко.

3. Обістя Мельник.

-Говорять, хто нап’ється води з трьох колодязів той набуває великої сили, а недужий зцілюється.

(у картоних скляночках роздати воду із колодязів гостям свята) Тож і ми вам бажаємо міцного здоров’я і даруємо цей музичний номер.

(Пісня «А я бажаю вам добра»)Павлишина Ю.

 

Вед.2.- Надаємо слово групі, які провели дослідження

«Назви вулиць – ознака установ»

 

-Змінюються часи, але назви вулиць залишаються, як голос з минулого.

Із 1998 року приміщення пошти було перенесено із вулиці Поштової, довжина якої становить 800 метрів, на вулицю капітана Агеєнка. Сьогодні від приміщення колишньої пошти не залишилось майже нічого, крім назви вулиці…

-А справжньою її окрасою є люди. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця й життя-то є джерело людської мудрості і самовідданості.

 

-У 1967 році –почалось будівництво приміщення гуртожитку. З 1970 року ця будова почала експлуатуватися як школа, у якій ми зараз і навчаємося. З того часу вулиця носить назву Шкільна.

- На вулиці Шкільній, довжина якої становить 780 метрів, крім школи розташований Баратівський ДНЗ, приватне підприємство «Олійний цех».

- Майбутнє  села підростає у стінах нашої школи.

- Школа – це джерело, де народжуються таланти.

- Школа - центр духовної культури, де вчать спілкуватися, співати, танцювати .

- Школа - це сходи в майбутнє;

- це щаблі життєвого досвіду;

- це замок;

- це палац;

- це храм Феміди;

- це собор;

- це лабіринт знань;

- це теплий затишний будиночок, де тебе завжди зустрінуть з ласкою і ніжністю.

-Вед.2.- Дорогі гості! Наймолодші учні нашої школи дарують Вам запальний український танець.

(танець 1клас)

 

Вед.1.-Із задоволенням послухаємо дослідження наступної групи

 

 «Імена всесвітньовідомих людей в назвах вулиць нашого села»

У 50-90 роках кількість нових назв-мінімальна. Назви вулиць дублюються стандартними, що характерні для всіх населених пунктів України і приурочені видатним особистостям.

-Саме в 50-60 роках відбувалася інтенсивна забудова вулиць села.

Знаменним став 1961 рік в галузі космонавтики.12 квітня планета завмерла на мить, аби за секунду вибухнути багатомовно: «Людина в космосі! Юрій Гагарін».

- Кинуть в лету й забудуться роздуті слави та величі, імена королів і зірок; Гагарін - вічне ім’я, бо людина здійснила найфантастичнішу й найсміливішу мрію людства. Тому нова, тільки вибудована, у1960 році, вулиця, названа іменем першого космонавта. Довжина вулиці становить 800 метрів.

-В пам’ять про великого українського поета у багатьох містах і селах України названі вулиці.Є така вулиця і

в нашому селі. Довжина її становить-800 метрів. Це наймальовничіша вулиця нашого села,яка заворожує своєю красою при весняному цвітінні дерев та оснньому різнобарв’ї. На святі села в номінації «Ошатна оселя» здобула перемогу оселя Сокола Володимира Івановича та Сокол Наталі Василівни, яка розміщена на вулиці Шевченка.

Вед.1.-З чим ми їх вітаємо і даруємо гумореску у виконанні Червоного Миколи

Вед.2.-Ось і закінчилася наша мандрівка рідним селом,хоча дослідження нашими групами топонімики села ще триватиме, адже загалом в Баратівці понад 16 вулиць, провулків, загальною протяжністю 11370 метрів, які мають гарні назви: Зелена, 1Травня, Миру, 8 Березня, Поперечна, Радянська.

Вед.1. - Сьогодні наша подорож дала змогу уважніше подивитись на наші вулиці і зрозуміти в якому прекрасному куточку України ми живемо.

Вед.2.-Тому , давайте берегти те,що маємо і робити все, щоб наше село стало ще кращим.

Хай буде мир на всій землі!

Хай дім новий будується,

Хай сад новий росте в селі,

Нова зростає вулиця !