Виховний захід "Моя земля - історія правічна"

Виховний захід

МОЯ ЗЕМЛЯ-ІСТОРІЯ ПРАВІЧНА

 

 

Мета:формування в учнів громадянське самоусвідомлення, розкрити особливості українського менталітету, традицій, символів; виховувати любов до рідної землі, шанобливе ставлення до свого народу, розвивати музичну культуру, знання музики рідного краю.

Обладнання: музичний інструмент, музичний центр, національні костюми.

Хід проведення

1 ведучий. Ми живемо на Полтавщині- в краю пісень і легенд,

Письменників і поетів, мислителів і учених, чиї імена перлами сяють в скарбниці світової мудрості.

2 ведучий. Тут варто лише прислухатися, і в тишині почуєш дзвін мечів княжих дружин, веселкові гаї. Полтавщини наспівують тобі журливі пісні легендарної Марусі Чурай. З поміж густих верболозів сивий Хорол відтворить тобі знов у тихоплинних водах давнє життя предків, а на вітах старезних дубів сім  вітрів зіграють трепетні ноти пісні.

1 ведучий. Рідний край! Він починається від батьківського порога, стежини, тополі стрункої біля воріт, з барвінку, який ніжно стелиться в садочку.

2 ведучий. А ще починається він з прадавніх коренів твого роду. Свій родовід ми маємо знати, вивчити, шанувати, бо ж він частина родоводу рідного села, рідного народу.

 

ПІСНЯ ( Моя Полтавщина)

 

1ведучий. Споконвічна традиція всіх народів-патріотична. Любов до клаптика рідної землі, де ти народився і виріс, повага до батька-матері, пам’ять про предків, шанування рідної мови, історії, усвідомлення себе кров’ю і плоттю свого народу, бажання передати його духовні надбання у спадок наступним поколінням- це природні  почуття кожної людини.

 

ПІСНЯ( Молитва за Україну)

1.ведучий. «Моя мати-Україна: вона мене голубила і годувала, на все добре наставляла. Я щира дитина я її слухав- повік не забуду, що вона мені говорила  як на все добре вчила…»

2 ведучий. Так говорив про свою Батьківщину наш земляк Левко Боровиковський. Живим скарбом, що йде від покоління була для Боровиковського народна пісня. Вона несла радість і смуток, чарувала душу, даючи їй силу і натхнення. У ній чути гомін сивих віків, дзвін золотих ключів людського генія.

1 ведучий. Левко Боровиковський довго жив у Полтаві, а тому йому була добре відома легенда, про Марусю Чурай. Хто ж вона Маруся Чурай?

Образ витворений мистецькою уявою чи реальна постать? Дівчина з минулого чи дівчина з легенди? Напевно невідомо.

2 ведучий.  Але, якщо із легенди, то з легенди дивної, захоплюючої, що вже впродовж трьох віків тривожить душу і серця. З нею прийшла до нас талановита і прекрасна дівчина з сумною долею.

 

ПІСНЯ( Земля моя)

Про пісню

Народна пісня зоряно, незгасно

Горить в моєму серці повсякчас

Не пломенистим закликом, не гаслом,

А променем, що будить сівача.

Вона мене виводить на дорогу,

Вона мені просвітлює віки,

Де радість і печаль мого народу

Врослися в древа вічного гілки.

Вона любов, вона-печаль втіха,

Жива вода на виразки душі.

Поки живе-обереже від лиха

Понад стежками тихі спориші.

Але боюсь, щоб не збороли, а модерну щоб не втиснути труну

Мого народу пісню чарівну

З чужих країв залізні рок-ен-роли.

(Після пісні)

Земле рідна! Мозок мій світліє!

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

Я живу тобой і для тебе,

Вийшов  з тебе: в тебе перейду,

Під твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду.

І яку я не вибрал би  путь,

І яка б не пробила година-

Всі дороги до тебе ведуть:

Ти на світі у мене єдина.

Через гори, за ріки, моря

Усміхається вечір лагідно, і встає Кобзарева зоря

Над тобою, моя Україно!

 

ТАНОК(Повзунець)

 

Мені над оце більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо

І сиза роса у траві при шляхах..

Таке тут все миле, доступне, і гідне-

Високі тополі і тихе село..

Таке сокровенне, насущне і рідне.

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля-з лелечого наче крила..

Я більшого щастя на світі не хочу.

Щоб лиш Україна міцніла й жила.

 

ПІСНЯ(Кароока Україна)

 

1 ведучий. Земле рідна! Люблю тебе всією душею, всім серцем і розумом.

Ти чаруєш мене своєю мелодійною мовою, запальним танцем, дивуєш своїми мальовничими краєвидами, захоплюєш різнобарв’ям народних свят і обрядів.

 

Пройти і душу випалить дотла,

Лише б народна пісня не вмирала,

Щоб в молодих серцях вона жила.

 

 

ПІСНЯ(По дібровій вітер виє)

 

 

Такого сплеску в музиці і слові,

Вогню такого не передаси

Нічим, крім пісні, посестри любові,

Криниці невичерпної краси.

Не раз плювали нелюди в криницю,

Живлюще забивали джерело.

Але жива вода ламала й крицю-

І знову диво дивнее цвіло.

Юначе серце пісня запалила-

Й воно звело орлині  два крила,

А в пісні тій співалось про калину,

Яка ото в лузі розцвіла.

 

Пісня-наш паспорт вічний,

Пропуск в білий світ…

Ми не ховали обличчя,

Гордо йшли сотні літ.

Завжди ми накривали

Дружби ми накривали

Дружби ясні столи.

Нас по піснях пізнавали,

Де б ми таки не були.

Райдуга в небі висне,

Граючи в плесах вод.

Доки диве наша пісня,

Доти живе народ.

 

ПІСНЯ

 

1 ведучий. Україна-наша рідна земля. Це та земля, де ми народилися і живемо. Це земля наших батьків, дідів і прадідів. Усім безмежно дорога наша мати Україна.

2 ведучий. І хоч би куди закинула доля українця, його душа лишається тут, де

«тихі води і ясні зорі», де пісня бринить найглибиннішими почуваннями, де чорнобривці зроджують у пам’яті найдорожчі, найрідніші образи.

 

1 ведучий. Краю  любий, серцю милий,

Дякую тобі за все

Й за ромашку, що несміло

Із весною зацвіте.

За красу твою і ласку

Я вклоняюсь до землі

За ніжну казку,

Що даруєшь ти меня;

 

І на зустрічі й розлуки,

Зорепад і сніговій

Я цілую твої руки,

О, Миргородщино, краю мій.

2 ведучий. Я тобі освідчуся в коханні,

Україно, доленько моя!

Лиш тобі служити до сконання

Лиш тобі співати буду я.

Я пісні журливі та велесі

Буду засівати на полях.

Увійду до кожної оселі

Щоб розвіять тугу у серцях.

Наші душі злиті воєдино,

І від цього радісно меня україно!

Зоряна Вкраїно!

Я тобі вклоняюсь до землі.

 

ПІСНЯ( Вкраїна калинова)

 

1 ведучий. Земле рідна! Люблю тебе….

2 ведучий. Щасливі ми з вами, що народилися саме в Україні. Горді з того, що живемо на Миргородщині. Цей край виплекав нас і дав наснагу служити Вітчизні.

 

ТАНОК