Виховний захід на тему : "Козацькому роду нема переводу"

ВИХОВНИЙ ЗАХІД НА ТЕМУ:

«КОЗАЦЬКОМУ РОДУ  НЕМА ПЕРЕВОДУ»

Мета: Формувати  риси громадянина України, розвивати  історичну  пам′ять учнів, зміцнювати почуття патріотизму, гордості  за  славних  лицарів України –козаків , прагнення  успадкувати  і наслідувати героїчні  традиції свого народу.

Ведучий 1. У кожної нації є своя візитна картка. У французів – мушкетери, у поляків – рицарі, в українців – козаки.

Ведучий 2. Згадка про козаків появилась в ХІІІ столітті, що в переводі з тюркського означає воїн, охоронець. Козаками ставали вольнолюбиві люди, які селились на кордонах, будували зимівники, охороняли землі від набігів кочівників.

Ведучий 1. В 1550 році на острові Хортиці вперше засновується Січ. Заснував її Байда Вишневецький. Він був старостою черкаським і канівським. Зарекомендував себе як досвідчений і надійний охоронець земель українських. Знав мови, не раз вів переговори з султаном. На Хортиці будує замок, обнесений частоколом. Гаслом козаків-січовиків було «слава і честь», звідси Січ.

Ведучий 2. На Січі Вишневецький перший ввів нововведення будувати козацькі човни, «чайки», обтягувати їх буйволячою кожею, щоб їх легше було переносити по суходолу. Чайки стали грозою для флоту турецького султана.

Ведучий 1. Більше 400-літ прославляє український народ безстрашного козака Байду – Дмитра Вишневецького. Століттями пронесли українські кобзарі пісню-думу:

У Царграді, на риночку,

П’є Байда мед-горілочку…

Є й ще одна дума, присвячена козацькому отамані Байді:

Чого плачуть козаченьки?

Чого так голосять?

Бо щоб з ними оставався

Свого Байду просять…

Чого плачуть козаченьки

Такими сльозами?

Бо вже Байда розпрощався

З ними молодцями…

 Ведучий 2. Байда Вишневецький загинув в турецькій неволі, скинутий з кріпосних мурів.

Пам’ять про першого гетьмана – малиновий прапор українського козацтва. Це його особистий штандарт князя – срібний хрест і золоті півмісяць і зірки на малиновому полі – під яким запорожці ходили разом з ним у перші походи проти орди – передавався наступним поколінням.

Ведучий 1. З початку існування Запорізької Січі безперервно вела важку збройну боротьбу за незалежність України, за свою віру і свободу. Козацтво не допустило, щоб Україна зникла з карти світу.

Читець 1. У ХVІІ –ХVІІІ століттях Україну називали в Європі країною козаків, а українців – козацьким народом. Усі верстви населення були перейняті козацьким духом.

Читець 2. Січ – мати,а Великий Луг – батько, там треба й проживати, там же треба і вмирати – говорили запорожці.

Читець 3. А піду я одружуся

З моїм вірним другом

Із славним батьком запорізьким

Та з Великим лугом.

Читець 4. На Хортиці у матері

Буде добре жити, У оксамиті ходити.

Меди –вина пити.

Читець 5. Українське козацтво успадкувало від своїх попередників – дружинного лицарства – головні засади військового кодексу: честь, звитяга, мужність і героїзм, хоробрість і рішучість.

Читець 6. Якщо говорили про «козака», то розуміли, що він, безперечно, лицар.

«У нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і себе на сміх не дати, і ворогів під ноги топтати», - говорили на Січі.

Читець 7. Запорізька Січ потребувала постійного поповнення своїх лав, бо перебувала в стані безперервних воєн. Існували певні критерії відбору до козаків: кожному, ким би він не був, звідки й коли не прийшов на Запоріжжя, доступ на Січ був вільним за таких умов: бути вільною людиною, розмовляти українською мовою, сповідати православну віру і пройти певне навчання.

Ведучий 1. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти нелегку школу навчання і суворі іспити, які витримували не всі.

Ведучий 2. Потрібно було пробути на Січі певний час і здійснити один «морський похід». Перевіряли новачка й на такі якості, як кмітливість, товаристськість, вміння не розгубитися в складній ситуації. І тільки тоді кошовий міг сказати: «Ну, а тепер іди до того куреня, який тобі більше до вподоби». 

Ведучий 1. На Січі займались бойовими мистецтвами. Популярним був гопак.

Ведучий 2. Він прийшов від наших предків – воїнів. Він є не чим іншим, як шифром, кодом слов’ян, який дійшов до нас невідомо з яких часів.

Бойовий гопак – це така система дій козака, що застосовувалась як проти одного, так і двох , трьох і більше супротивників.

Відомо, що в Січі відбувалися герці з різним складом: один проти одного, два проти двох, один проти двох.

Ведучий 1. Відомо, що один козак міг зарубати десять польських легіонерів або десять московських чи татарських вояків. Серйозними воїнами для козаків були тільки турецькі яничари, але і їх кожен козак брав по чотири на себе.

 Танець «Гопак»

Читець 1. Козацький характер овіяний легендами. Літописи свідчать, що козаки були людьми мужніми, сердечними, чистими.

Читець 2. Доброта, безкорисливість. Щедрість, повага притаманні запорожцю. А дружба так цінувалася на Січі, що великим гріхом вважався обман. Побратимство вважалось сильнішим за рідню. Шанували на Січі літніх людей. Боронь Боже було їх образити.

Читець 3. Один турецький літописець Мустафа Наїма згадував в літописі про козаків: «Можна відверто сказати, що на всій землі не знайти людей сміливіших, які менш за все турбувалися своїм життям, менш за все боялися б смерті».

Читець 4. Українське козацтво породило багато героїв як безіменних, так і дуже відомих. Одним з таких відомих героїв був отаман Сірко – український Тамерлан.

Читець 5. Характерник. На його рахунку 55 великих битв і сила-селенна дрібних сутичок, і всі з переможним кінцем. Татари називали Сірка «Урус-шайтан»», вважали його за великого чарівника.

Ведучий 1. На Січі Сірко жив у курені, їв разом з козаками. За своїми спартанськими звичаями кошовий Сірко нагадував київського князя Святослава. І вдачею, і своїми діями Сірко уособлював тип справжнього запорожця. був хоробрим і відважним.

Ведучий 2. Беззаперечною заслугою кошового Сірка в українській історії є те, що він за політичного безладдя в добу Руїни єдиний спромігся організувати захист степового порубіжжя від татарських набігів.

Перетинав шлях ординцям, коли ті поверталися з України. З полону визволяли всіх без винятку: будь то католики чи православні. За Сірка військо Запорізьке досягло найбільшої незалежності.

Ведучий 1. І свої, і чужі, і друзі, і недруги – всі однаково відгукувалися про Сірка.

Польський король Ян Собєський писав: «Сірко – воїн славний, і в ратній справі великий мастак. І підтверджує це протягом багатьох років».

Турецький султан зваблював Сірка перейти до нього на службу. Даремно турки слали гучні погрози і намагалися підступно вбити його. На будь-який виклик Сірко відповідав в’їдливо, з іронією.

Слава про козаків неслась по всій Європі. Усі королі хотіли мати таких воїнів на службі. Історія знає випадок, коли Франція попросила допомоги у козаків.

Сцена з послом

Сірко за столом з писарем перебирають листи. Входить козак і доповідає:

• Французький посол, граф де Бержі.

Сірко:

• Клич.

Входить посол, знімає шляпу, кланяється:

• Граф де Бержі, посол від кардинала Франції Мазаріні.

Сірко. Прошу, пане посол,  - вказує на стілець. – Що привело Вас в такий далекий край, наражаючись на небезпеку?

Посол. Маю лист від кардинала Мазаріні (подає лист Сіркові, той розгортає, читає). Ми знаємо, що козаки добрі, відважні воїни, добрі наїзники, досконалі піхотинці і особливо здібні до захисту фортець.

Сірко. Радий чути, що нас добре знають у Європі.

Посол. 10 років французькі війська не можуть оволодіти Дюнкерком, який зайняли іспанці. Не можемо вибити їх ні з допомогою блокування з Англією та Нідерландами. Гинуть тисячі і тисячі людей, а фортеця – в руках ворога. Дюнкерк є важливим портом при вході із Північного моря в Па-де-Кале та Ла-Манш. Іспанці зробили його неприступним.

(Розгортає маленьку карту, показує).

Вони опоясали його глибоким ровом, наповненим водою, з високим валом, на якому розмістили 10 бастіонів, а сусідні міста добре укріпили.

Сірко (подумавши). Добре, ми пошлемо добровольців.

Посол. О, да! Йде війна, дуже потребуєм допомоги. Просимо 3000 козаків.

Сірко. Кардинал обіцяє заплатити по 12 талатів кожному козакові і по 120 полковникам і сотникам! Це невеликі гроші. Можна вірити кардиналу?

Посол. Так, так! Мазаріні великий політик і дипломат. Можна вірити.

Сірко. Як доправити моє військо?

Посол. З Гданська (Речі Посполитої) морем в порт Кале (Францію, показує на карті). Вони зразу зможуть взяти участь у війні Франції проти Іспанії за Фландрію.

Сірко. Добре, одна умова. Козаки діятимуть самостійно. До нашої стратегії і тактики французьке командування не втручаєься.

Посол. Ми виконаєм всі ваші вимоги.

Сірко. Ось моя відповідь кардиналу Мазаріні (дає лист).

Посол (кланяється). До зустрічі, пане отамане. (Виходить).

Сірко (до писаря). Знає Європа про нас. Нехай поважає.

Ведучий 1. Сірко разом з козаками прибув у Францію, розібрався з обороною фортеці.

Він використав приплив моря. Пізно ввечері козаки захопили два іспанські бриги разом з командиром форту. Йому дарували життя, а той назвав паролі.

Наступного дня Сірко поставив командира форту на палубу, козаки заховалися в трюм. Брама форту відчинилася і запорожці увірвалися у форт Дюнкерк. Іспанці здалися.

Ведучий 2. Кардинал Мазаріні відмовився платити, мовляв, фортецю взято не за правилом ведення війни, а хитрістю. За грошима Сірко мусив їхати до Парижа.

Ведучий 1. У 1646 році Сірко повертається з Франції і стає одним із помічників Богдана Хмельницького. Його ім’я називають поряд з полководцями визвольної війни як Іван Богун, Данило Нечай.

У середині ХVІІ століття Сірко стає однією з визначних постатей у політичному житті. Його обирали отаманом протягом 20 років.

Ведучий 2. Чигиринщина дала народу двох гетьманів -  Дорошенка і Хмельницького.

Чигирин – славне місто на порубіжжі. Через нього йшли дороги і на Січ, і на Крим.

Ведучий 1. В народі говорили: «З ким Чигирин, за тим і Київ».

Ім’я чигиринського сотника Богдана (Зиновія) Хмельницького завжди було для українців символом боротьби за волю, визволення України.

Ведучий 2. Хмельницький користувався особливим авторитетом серед козацтва як низового, так і реєстрового, всебічно освічений, з гострим  розумом, він був добре знаний у польських колах, починаючи від короля і закінчуючи польськими управителями на Україні.

Ведучий 1. З ним були виграні всі наступні битви: під Пилявцями 1648 р., під Зборовом 1649 р. , під Батогом 1651 р.

Незважаючи на програну через зраду хана битву під Берестечком 1651 року, Хмельницький показав себе справжнім полководцем . Він бажав для України волі і незалежності.

Сцена

Гетьман і писар за столом перебирають папери, перечитують листи.

Хмельницький. П’ятий рік іде війна з королем і його магнатами. Перемирні статті порушуються. Король Ян Казимир знову спровадив на Україну добірну кінноту.

• Я виб’ю з лядської неволі руський нарід увесь! Перш я воював за кривду і шкоду, нанесені мені, тепер же буду воювати за нашу православну віру. І мені поможе в тій справі вся руська чернь по Люблін і Краків.

Ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам:

• Сидіть, ляхи! На Україні не залишиться жодного князя, жодного шляхтича, а хто хоче з нами хліб їсти, хай буде послушний Війську Зопорізькому.

(Ходить, роздумує).

• Кого протиставити королівським драгунам? Потрібний достойний суперник. Покличте Богуна.

Голоси. Богуна до гетьмана!

(Входить Богун, поклав праву руку на серце і схилив голову).

• Звав, Батьку?
• Звав. Поляки наступають, найкращі королівські війська, драгуни. Скоро будуть під Монастирищем. Як думаєш діяти?

Богун. Хитрістю. Заманю їх в засаду. А потім ударю з тилу.

Хмельницький. Добре. З Богом, потрібна перемога.

Ведучий 1. Богун переміг, бо не було йому рівних на полі бою. Він був блискучим майстром маневрування. Наганяв жах на ворогів. Тому за голову Івана Богуна призначались мільйонні винагороди. Він до останніх хвилин був непохитний у своїй відданості Україні і помер як герой.

Ведучий 2. Так боронила Україна свою незалежність. Бо тільки вільний народ може мати свою державу і вільно дихати.

Ведучий 1. Рабів до раю не пускають!