Виховний захід на тему :«Небесна Cотня – ангели, які тримають українське небо»

 Тема виховного заходу : «Небесна Cотня – ангели, які тримають українське небо»

Мета:  ознайомити школярів із історичним та суспільним значенням Революції гідності, розкрити суть подвигу Небесної Сотні, вшанувати їх героїзм, виховати патріотичну свідомість та любов до Батьківщини.
Обладнання:  вірші, фотографії, стіна пам’яті Небесної Сотні, прапор та герб України.

                                                        Хід заходу
Виконується Гімн України
Вступне слово  вчителя:
А сотню вже зустріли небеса.. 
Летіли легко, хоч Майдан ридав… 
І з кров´ю перемішана сльоза…. 
А батько сина ще не відпускав.. 
Й заплакав Бог, побачивши загін: 
Спереду – сотник , молодий, вродливий 
І юний хлопчик в касці голубій, 
І вчитель літній-сивий-сивий.. 
І рани їхні вже не їм болять.. 
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. 
Як крила ангела, злітаючи назад, 
Небесна сотня в вирій полетіла…

Шановні учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити  низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. 
Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, Голодомору 1932-33рр, Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.
11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день – «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого.
У цьому документі сказано: «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України».  На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні!
Під вечір 21 листопада, незадовго після оприлюднення рішення уряду «Про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС», люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з'являтися міліція та посилені загони Беркуту. Частина активістів пішла під Адміністрацію Президента України, після чого повернулась на Майдан Незалежності. Люди вирішили лишатися на ніч. Цього дня суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року. Цього дня з'явилась інформація про те, що небайдужі люди вийшли на «євромайдани» також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому та Ужгороді.

Люди вийшли на мирну акцію протесту проти рішення уряду. Вони не планували ніяких збройних сутичок. Вони просто відстоювали свої права. У ніч проти 30 листопада українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників. Частина людей, що втікала від Беркуту, заховалась у Михайлівському золотоверхому монастирі на Михайлівській площі. І тоді вже люди в більшій кількості вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на Євроінтеграцію, а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права  Протести закінчилися летальними наслідками на Майдані.  На деякий час після цих кривавих подій оголосили перемир’я. На ранок 01 лютого було заплановано «Мирний наступ» — багатотисячну ходу учасників Євромайдану до Верховної Ради України, де мала відкритися чергова сесія, на якій планувався розгляд питань щодо змін до Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Близько 8.30 ранку мітингарі почали збиратися на майдані Незалежності, звідки десятитисячною колоною рушили до будинку Верховної Ради на вулиці Грушевського, з метою донесення вимог щодо повернення до Конституції зразка 2004 року та покарання винних у знущаннях з активістів Євромайдану

Проте на противагу «Мирному наступу» майданівців влада використала силу та зброю. Загинуло близько 20 осіб. Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я. А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.

Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею»…
Учень 1:
Ти бачив як Ангели в Небо летіли?
Так-так, саме в Небо а не навпаки…
Від пострілів влади отак відлітали
До Бога назавжди вкраїнські сини.

Їх кров залишилась не там на Майдані,
А на руках всіх провладних катів,
А сльози батьків потечуть ніби ріки
На всі покоління до «сьомих колін».

Сьогодні не в силі і сильні змовчати
Бо кожного серце від болю кричить
Коли на Майдані відспівують СОТНЮ
Що в вічність у славі до Бога летить.

Матусі гордіться своїми синами –
Бо душу і тіло зложили своє
За волю народу, що їх не забуде
Бо слава козацького роду живе!

Не плачте бабусі, що внуки завчасно
Піднялись до Бога раніше від вас,
Бо тільки Всевишньому знати дорогу
Й коли і для кого настав уже час.

Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ
Отак, з висоти, вберігатимуть нас,
Щоб вже не змогли вороги підступити
А для України настав слушний час.

Одна у них ненька – одна Україна,
Пробачте, для неї віддали життя!
А Вам вона нині вклоняється щиро
За їх виховання й безсмертні серця!

Перегляд відеоролику:  Павло Табаков - "Небесну Сотню, Господи, прийми".
Учень 2: Дякуємо Героям Небесної сотні ВСІМ, ВСІМ, ВСІМ! За те що не пошкодували життя заради нас з вами ! Заради нашого майбутнього! СПАСИБІ Всім , хто відстояв майдан, за яскравий приклад  мужності, сили духу, чесності і патріотизму!
Відеоролик:  « Небесна Сотня. Наталя Мурвинець – Мальви»
Вчитель:
Героям Майдану, які віддали своє життя за світле майбутнє України, за наше з вами життя, оголошується хвилина мовчання
Хвилина мовчання
Вчитель.Усі герої Небесної Сотні були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора проста дивитися на те, що коїться на вулицях столиці.
Вони не думали проте, що можуть загинути. Вони лише знали, що так як є так далі бути в Україні не може. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Учень 3 виконує пісню «Мамо, не плач»
Мамо, не плач, я повернусь весною,
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
А, може, дощем на поріг упаду,
Голубко, не плач, так судилося, ненько,
Що слово "бабуню" не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,
Розкажу, як мається в домі новім.
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
І рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, болить.
Душа за тобою, рідненька, болить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині ти будеш сама.
Тебе я любив і любив Україну,
Вона, як і ти, була в мене одна.
Тебе я любив і любив Україну,
Вона, як і ти, була в мене одна.
Вона, як і ти, була в мене одна.
Підсумок:
Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.
Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.
Слава Україні! Героям слава!