виховний захід на тему Толерантність в житті людини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКИ І ОСВІТИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНАСТРАЦІЇ

Державний навчальний заклад

«Харківське вище професійне училище №6»

 

 

 

 

Методична розробка

виховного заходу

 

на тему: «Толерантність в житті людини»

 

 

                                 Розробила

                                майстер в/н

                               І категорії

                             Фадєєва Я.Б.

 

 

 

 

Харків

Вступ

 

16 листопада в усьому світі відзначається Міжнародний день толерантності. Його запровадили у 1995 за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості, в якій йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

Толерантність належить до основоположних демократичних принципів, пов'язаних з концепціями плюралізму, соціальної свободи і прав людини. Проблема толерантності набула особливої актуальності з розвитком загальносвітових інтеграційних процесів у різних галузях економічного, культурного, суспільного життя, освіті. Ці принципи закріплені у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

Методичний кабінет управління освіти Чернівецької міської ради пропонує педагогам шкіл міста нормативно-правові документи, методичні рекомендації, розроблені працівниками Чернівецької філії Інституту інноваційних технологій і змісту освіти  та  навчально-методичні матеріали, створені та апробовані Будинком Анни Франк та українськими партнерськими організаціями -  Всеукраїнською асоціацією вчителів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба", Центром Єврейської освіти в Україні, Українським Центром вивчення історії Голокосту, Інститутом юдаїки та Українським Єврейським Фондом – в ході реалізації проекту «Навчання толерантності на прикладі історії Голокосту».

 

 

 

Декларація принципів толерантності

 

Держави-члени Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що зібралися в Парижі на двадцять восьму сесію Генеральної конференції 25 жовтня - 16 листопада 1995 р.,

Преамбула

пам’ятаючи про те, що Статут Організації Об’єднаних Націй проголошує: „Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості врятувати прийдешні покоління від лиха війни ... знову утвердити віру в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості ... і з цією метою виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди",

нагадуючи про те, що в Преамбулі Статуту ЮНЕСКО, затвердженого 16 листопада 1945 р., підкреслюється, що „мир має ґрунтуватися на інтелектуальній та моральній солідарності людства",

нагадуючи також про те, що у Загальній декларації прав людини проголошується, що „кожна людина має право на свободу думки, совісті та віросповідання" (стаття 18), „на свободу переконань і на їхнє вільне висловлювання" (стаття 19) і що освіта „повинна сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між усіма народами, расовими і релігійними групами" (стаття 26),

беручи до уваги відповідні міжнародні акти, в тому числі:

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;

- Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

- Конвенцію про запобігання злочинам геноциду та покарання за нього;

- Конвенцію про права дитини;

- Конвенцію 1951 р. щодо статусу біженців та Протокол 1967 р. стосовно статусу біженців, а також регіональні правові акти в цій галузі;

- Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

- Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання;

Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії та переконань;

- Декларацію щодо прав осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних або мовних меншин;

- Декларацію щодо заходів по ліквідації міжнародного тероризму;

- Віденську декларацію та Програму дій Всесвітньої конференції з питань прав людини;

- Декларацію та Програму дій, ухвалених під час Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку, що відбулася в Копенгагені;

- Декларацію ЮНЕСКО про раси та расові забобони;

- Конвенцію та Рекомендацію ЮНЕСКО пре боротьбу з дискримінацією в галузі освіти;

пам’ятаючи про цілі проголошених ООН третього Десятиріччя дій по боротьбі проти расизму та расової дискримінації, Десятиріччя освіти в галузі прав людини та Міжнародного десятиріччя корінних народів світу,

враховуючи рекомендації регіональних конференцій, проведених згідно з резолюцією 27С/5.14 Генеральної конференції ЮНЕСКО в рамках проголошеного Організацією Об’єднаних Націй Року толерантності, а також висновки і рекомендації інших конференцій та нарад, організованих країнами-членами в рамках програми Року толерантності,

відчуваючи занепокоєння у зв’язку з актами нетерпимості, насильства, тероризму, ксенофобії, агресивного націоналізму, расизму, антисемітизму, відчуження, маргіналізації та дискримінації щодо національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, біженців, робітників-мігрантів, іммігрантів та соціальне найменш захищених груп у суспільстві, а також актами насильства та залякування щодо окремих осіб, які реалізують своє право на свободу думки і висловлювання переконань, проявами, що почастішали останнім часом і становлять загрозу зміцненню миру та демократії на національному і міжнародному рівнях,

звертаючи особливу увагу на обов’язок країн-членів розвивати та забезпечувати поважання прав людини та основних свобод для всіх без

винятку незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я і боротися з проявами нетерпимості,

приймають та урочисто проголошують цю Декларацію принципів толерантності, сповнені рішучості зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів,

ми проголошуємо таке:

Стаття 1 - Поняття толерантності

1.1 Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність - це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

1.2 Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.

1.3 Толерантність - це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (e тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку.

Толерантність - це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.

1.4 Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 2 - Державний рівень

 

2.1 На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. Необхідно також, щоб економічні і соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Відчуження і маргіналізація можуть стати причиною пасивності, ворожості та фанатизму.

2.2 Для того, щоб зробити суспільство толерантнішим, державам слід ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з питань прав людини і, в разі потреби, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві рівноправних відносин і рівних можливостей для всіх груп і кожної окремої людини.

2.3 В інтересах міжнародної злагоди принципово важливо, щоб кожна людина, громада та нація усвідомлювали та поважали багатокультурний характер людського співтовариства. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія.

2.4 Нетолерантність може набувати форми маргіналізації соціальне найменш захищених груп, їхнього вилучення із суспільного та політичного життя, насильства і дискримінації щодо них. Як проголошує Декларація про раси та расові забобони, „Всі люди та групи людей мають право відрізнятися один від одного" (стаття 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 3 - Соціальні аспекти

 

3.1 Толерантність особливо важлива в сучасному світі, який характеризується глобалізацією економіки і зростаючою мобільністю, швидким розвитком комунікації, інтеграції та взаємозалежності, великомасштабними міграційними процесами і переміщенням населення, урбанізацією і трансформуванням соціальних моделей. Оскільки кожна частина світу характеризується різноманіттям, ескалація нетерпимості та розбрату потенційно загрожує всім регіонам. Від такої загрози неможливо відмежуватися національними кордонами, тому що вона має глобальний характер.

3.2 Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім’ї та громаді. У школах, університетах та осередках неформальної освіти, удома і на роботі необхідно формувати атмосферу толерантності, стосунки відкритості, уважність один до одного та почуття солідарності. Засоби комунікації здатні відіграти конструктивну роль у сприянні вільному і відкритому діалогу та спілкуванню, роз’ясненню ваги толерантності та загроз, що їх несе байдужість до проявів нетолерантності з боку груп та ідеологій.

3.3 У Декларації ЮНЕСКО про раси та расові забобони проголошується, що слід вживати необхідних заходів з метою забезпечення рівності у праві на гідність та інших правах окремих осіб і груп людей. У цьому зв’язку особливу увагу слід зосередити на найменш соціально захищених групах, які перебувають у несприятливих соціальних чи економічних умовах, для того щоб надати їм правового та соціального захисту, зокрема в житлових питаннях та питаннях зайнятості, охорони здоров’я, забезпечити повагу до самобутності їхньої культури та цінностей, сприяти їхньому соціальному і професійному зростанню та інтеграції, зокрема засобами освіти.

3.4 Для розв’язання цього глобального завдання необхідно здійснювати відповідні наукові дослідження та створювати інформаційні мережі з метою координації діяльності міжнародного співтовариства, у тому числі залучати соціальні науки до проведення глибинного аналізу причин такого становища та до ефективних протидій негативним явищам, а також здійснювати наукові дослідження та моніторинг з метою сприяння виробленню політичних рішень та нормативній діяльності держав-членів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 4 – Виховання

 

4.1 Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших.

4.2 Виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання; у зв’язку з цим необхідно сприяти розробці навчальних мето-дик для формування толерантності на систематичній і раціональній основі, розкриваючи культурні, соціальні, економічні, політичні та релігійні чинники нетерпимості, що призводять до насильства і відчуження. Політика і програми в галузі освіти повинні сприяти покращанню взаєморозуміння, зміцненню солідарності і толерантності у спілкуванні як між окремими особами, так і між етнічними, соціальними, культурними, релігійними і мовними групами та націями.

4.3 Виховання в дусі толерантності має бути націлене на протидію негативним впливам, які викликають страх та відособлюють від інших. Воно повинне розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії.
        4.4 Ми заявляємо про свою готовність підтримувати і втілювати в життя програми наукових досліджень у галузі соціальних наук та виховання в дусі толерантності, прав людини та ненасильства. Це означає, що слід приділяти особливу увагу питанням підвищення рівня педагогічної підготовки, навчальних планів, змісту підручників і занять, удосконалення інших навчальних матеріалів, застосовуючи нові освітні технології з метою виховання чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам або розв’язувати їх ненасильницькими засобами.

 

 

Стаття 5 - Готовність до дій

 

Ми зобов’язуємося сприяти формуванню психології толерантності та ненасильства, використовуючи для цього програми та заклади в галузі освіти, науки, культури і комунікації.

 

Стаття 6 - Міжнародний день толерантності

 

Для того, щоб піднести громадську свідомість, звернути увагу на небезпеку, приховану в нетерпимості, протидіяти її проявам, сприяти формуванню психології толерантності та вихованню в її дусі, ми урочисто проголошуємо 16 листопада щорічним Міжнародним днем толерантності...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема уроку: “Толерантність в житті людини.»

Мета: - розкрити поняття „толерантність”, показати певні рівні  толерантної поведінки людини;

•     - розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати правильну позицію;
•     - виховувати спостережливість, уважність до інших людей;
•     виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе, вчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі;
•     - сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки, звичок;
•     - виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість  і небайдужість

Форма проведення: психологічний практикум

Місце проведення: аудиторія

Обладнання: відео проектр

Матеріали: „Декларації принципів толерантності”

•                      роздатковий діагностичний інструментарій (анкети, бланки опитувальника)
•                      плакат „Риси толерантної особистості”
•                      дерево з листочками
•                      афоризми про толерантність
•                      ватмани, маркери
•                      мішечок

 

 

План проведення:

 

1.  Вступне слово вчителя.

         Психологічна установка.

2.  Поняття про толерантність.

          Робота в групах.

3.  Анкетування „Ваш рівень толерантності”.

4.  Діагностика толерантної особистості.

5.  „Мудрість з дерева пізнання” (Обговорення висловів видатних людей       про толерантність).

6. Виконання творчого завдання в групах.

7.  Підсумок заняття. Вручення „Мішечка порад”.

Хід проведення

Підготовчий етап

 Виготовити плакат з епіграфом до виховного заходу; заздалегідь підготувати бланки опитувальника „Риси толерантної особистості” для кожного учня. Діти поділені на 3 групи, кожна група отримала попереднє завдання для виступу (статті із „Декларації принципів толерантності”). Заготовлені анкети для визначення рівня толерантності. Підготувати плакат або модель дерева з листочками, на яких записані вислови визначних людей про толерантність; виготовити три квітки („Толерантність”)  для творчої роботи; підготувати мішечок з написаними порадами „Прагніть бути толерантними”.

 

               Епіграф:

                                                      „Перед великим розумом я схиляю голову,

                                                               перед великим серцем я стаю на коліна”.

                                              Гете

Французький філософ-просвітитель XVIII ст. Ф. Вольтер сказав: „Ваші ідеї мені глибоко осоружні, але я віддам життя за право їх виголошувати!”

Погодьтеся, що досить важливо терпимо, з розумінням, толерантно ставитися до поглядів, переконань, думок, традицій інших людей.

Останнім часом слово „Толерантність” набуло значної популярності. Поясніть його значення. Що значить толерантна людина? Що таке толерантний підхід? Чи так важливо бути толерантним? Спробуємо відповісти на ці запитання на сьогоднішньому занятті.

Ми живемо в складний і неспокійний час, а причини занепаду нашої моралі ми пояснюємо, виправдовуємо економічною та екологічною кризами, недоліками ринкових стосунків тощо. Глобальні проблеми, що їх має розв’язувати людство, дедалі більше загострюються, а конфлікти стають усе не безпечнішими, і тому зростає усвідомлення необхідності співпраці людей і привабливість ідей толерантності.

У перекладі з латинської tolerance означає „терпіння”. Це слово в медицині знають як здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві це означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

 Прочитавши „Декларацію принципів толерантності”, дайте відповіді на поставлені запитання:

Учитель. 1 група: Що таке толерантність людини?

Відповідь учнів. Стаття 1. Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовияву людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у різноманітності. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична і правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

 Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Це передусім – активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

 Толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, демократії та правопорядку. Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості. Це означає, що кожен може дотримуватися своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що людина за природою своєю відрізняється зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і має право жити в мирі, зберігаючи свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.

Учитель 2 група: Реалізація принципу толерантності на державному рівні.

Відповіді учнів. Стаття 2. На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотримання правопорядку, адміністративних та інших норм. Потрібно також, щоб економічні та соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія.

Учитель. 3 група: З чого починається виховання толерантності?

Відповідь учнів. Стаття 4. Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших.

 

Учитель: Продовжити наше заняття я хочу легендою „Все в твоїх руках”.

 Колись давно на півдні Африки жив розумний але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірянь вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з’явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось там старця найрозумнішою людиною в світі?! Але нікому свого обурення не показав, а запросив мудреця до себе.

 І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем’я, щоб послухати найрозумніших людей у світі. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: „Скажи-но мені, що я тримаю в руках, живе чи мертве?”. Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: „Усе в твоїх руках”.

- Як ви розумієте слова мудреця? (Обговорення в групах. Виступи представників кожної групи.)

 Учитель: Спираючись на загальне визначення поняття „Толерантність”, спробуйте визначити терміни: етнічна толерантність, релігійна толерантність, політична толерантність. Наведіть конкретні приклади толерантної реакції на поведінку, погляди, переконання інших людей. (Робота в групах).

Учень. Етнична толерантність.

Серед усіх форм толерантності (політичної, економічної, расової, релігійної, культурної), на нашу думку, найбільше значення має етнічна толерантність. Вона розуміється як складова духовного розвитку людини, що, проявляється у терпимості до чужого способу життя, мислення, традицій та ідей. Етнічна толерантність виникає у конфліктних ситуаціях з представниками інших етнічних груп, коли людські цінності піддаються сумніву, нехтуються або порушуються. Вона не може вивчатися окремо від процесів етнічної  ідентифікації, тому що усі етнопсихологічні феномени є складовими етнічної варіативності людини. 

Етнічна толерантність проявляється у різних сферах соціального життя.

Як вид соціально-етнічної поведінки, етнічну толерантність можна представити наступним чином, виокремлюючи наступні основні фактори:

•     етнічна толерантність включає в себе загальні світоглядні та мотиваційні основи для взаємодіючих етносів;
•     досягнення повного розуміння. Взаєморозуміння несе обопільний характер, при цьому рівень толерантності залежить від ступеня розуміння суб’єктів;
•     створення умов та можливостей для постійної взаємодії;
•     пошук співпадінь інтересів взаємодіючих етнічних суб’єктів .

 Суттю етнічної толерантності, як і просто толерантності, є визнання права людини на відміну від інших. Це зумовлює розуміння того, що світ і соціальне середовище багатовимірні, а отже і погляди на цей світ можуть бути різними, їх не можна зводити до однаковості.

 У міжетнічних відносинах політика толерантності повинна будуватися не на основі терпіння, а на принципі терпимості. На відміну від терпіння, терпимість не несе відтінку власного ущемлення, а навпаки включає в себе повагу і визнання рівності інших та відмову від насильства та домінування. Таким чином, зумовлює позитивну взаємодію між обома сторонами.

 Етнічна толерантність, за своєю сутністю, це толерантність, яка повинна бути основою взаєморозуміння, солідарності, а не проявом довгого терпіння та страждання.

 У зв’язку з цим толерантність – не просто пасивна терпимість, вона передбачає активну позицію усіх зацікавлених сторін, та відмову від своєї нав’язливої точки зору одної  зі сторін.

Проблеми толерантності мають не тільки теоретичне, але й практичне значення, особливо в такій поліетнічній країні, як Україна. Приділяючи увагу формуванню етнічної установки, як установки на взаємодію з іншими етнічними спільнотами в будь-якій сфері життєдіяльності – від спілкування з людьми іншої національності до сприйняття явищ та елементів історії, культури, типів соціально-економічного розвитку, формується міжетнічна толерантність.

 Метою виховання міжетнічної толерантності є розвиток світогляду в людині. ЇЇ готовність до контакту з людьми іншої національної, етнічної, релігійної приналежності. У цьому випадку головну роль грає збіг інтересів суб’єктів, їх характеру, звичок, темпераменту, які зумовлені загальноприйнятими нормами поведінки у суспільстві.

Люди схильні об’єднуватись з тими, хто поділяє їх погляди або з тими, хто розмовляє на тій ж самій мові чи має таку ж саму культуру. У той саме час більшість людей часто з упередженістю ставляться до тих, хто від них відрізняється.  Це можна  прослідити на прикладах подій, які сталися  у Луганській області протягом останніх  двох  років і викликали резонанс не тільки в Україні, а й за її межами. У ході подій, пов’язаних з конфліктами на етнічному ґрунті, нажаль трапляються жертви як з боку іноземних студентів, так і з боку громадян України. Акції  протестів відбувались у вищих навчальних закладах  Луганська  під  гаслами проти безладу по відношенню до іноземних студентів, з вимогами приймати для навчання в Україні лише десять відсотків студентів від загальної  кількості  всіх студентів, посилення контролю над гуртожитками,  проходжень іноземцями перед навчанням психологів та співробітників Комітету державної безпеки України тощо.

Непорозуміння на етнічному підґрунті не надають позитивного іміджу країні, відштовхують іноземних студентів від бажання отримати освіту в Україні, не налаштовують на вирішення етнічних конфліктів та взаєморозуміння один одного в глобалізованому світі.  Підготовка  іноземних студентів до сприйняття іншої культури повинна вестися ще до приїзду їх у країну перебування, з урахуванням  поваги до місцевого населення.  Акцент робиться на побутових конфліктах, а не на етнічних. Але як би їх не класифікувати, у кінцевому результаті на важелі кладеться людське життя, якого б кольору не була людина.

Учень. Релігійна толерантність.

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.

Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (17 ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві - індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: "Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі.".

В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.

Епоха Відродження (18 ст.), яку за часту наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобінський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: "Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку". У цьому афоризмі - класична теорія толерантності.

Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігійна толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце у демократичному суспільстві.

Для української мови поняття "толерантність" відносно нове і однозначного тлумачення поки що не має.

 

Для того, щоб краще зрозуміти походження цього слова пропонуємо Вам невеликий лінгвістичний екскурс:

•     · tolerancia (іспан.) - здатність визнавати відмінність від власних ідеї чи помисли;
•     ·tolerance (франц.) - ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама;
•     ·tolerance (англ.) - готовність бути терплячим;
•     kuan rong (китайска) - дозволяти, приймати, бути по відношенню до інших милосердним;
•     tasamul' (араб.) - прощення, милосердя, м'якість, терпіння, чуйне ставлення до інших;
•     ·терпіння - здатність стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо. Уміння довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане тощо.

Учень. Політична толерантність

 

Специфіка політичної толерантності. Поняття "толерантність" до цих пір викликає дискусії в змістовному плані, що створює труднощі для дослідників-эмпириков при операціоналізації цього терміна. Провівши аналіз різних дефініцій, ми зупинилися на трактуванні, яка закріплює за "толерантністю" повага до культурних відмінностей - вірувань, способу життя, цінностей і т. п. "іншого", "інакшого". Толерантності або интолерантному відношенню завжди передує процес соціальної ідентифікації і соціальної категоризації, коли людина починає диференціювати "своїх" і "чужих" ("інших").
Особливе місце займає політична толерантність у контексті загальної толерантності. Серед її дефініцій таке визначення, на наш погляд, заслуговує на увагу: "У політичному плані толерантність інтерпретується як готовність влади допускати інакомислення в суспільстві і навіть в своїх рядах, вирішувати в межах Конституції діяльність опозиції, здатність гідно визнати свою поразку в політичній боротьбі, приймати політичний плюралізм як прояв різноманітності в державі". М. Мацковский трактував політичну толерантність як "ставлення до діяльності різних партій та об'єднань, їх висловлювань членів і т. д., де крайніми формами прояву політичної інтолерантності є: фашизм і властива тоталітарним режимам політика політичних репресій". У наведених визначеннях мається на увазі, перш за все, політична толерантність, що відноситься до політичної еліти, "можновладцям". Більш широке визначення зазначеного поняття дає Е. Б. Шестопал - терпимість до політичних опонентів і політичної опозиції взагалі. Р. М. Денисовський та П. М. Козирєва виділяють два аспекти політичної толерантності: по-перше, на рівні взаємодії політичних сил вона проявляється як визнання права опозиції на існування; по-друге, в житті окремої особистості - як готовність прислухатися до думки політичних супротивників.

Політична толерантність - це толерантність у сфері політики, що і визначає багато в чому її специфіку. Спираючись на ідеї конфліктологічної парадигми, основу якої сформували Р. Дарендорф і Л. Козер, політику можна представити як конфлікт, боротьбу, в якій ті, хто володіє владою, забезпечують собі контроль над товариством і отримання благ. Так її характеризують видатні представники конфликтологического напрямки К. Шмітт [4, с. 72], М. Уолцер В якості критерію визначення природи політики К. Шмітт пропонує дихотомію "друг-ворог". На його думку, політика завжди передбачає взаємодії груп, які відносно один одного виступають як "ворогів": "Ворог - не приватний противник, ненависний в силу почуття антипатії. Ворог, щонайменше евентуально, тобто реальної можливості, - це тільки бореться сукупність людей, що протистоїть точно такий же сукупності" [4]. Шмітт підкреслює, що дихотомію "друг-ворог" не можна переносити зі сфери політичних взаємодій у сферу міжособистісних взаємодій. Він пише, що ворог у сфері політики цілком може бути одним у сфері приватної. Головна ідея, яку можна отримати з його концепції, зводиться до того, що політика за своєю природою задає відносини конфлікту і суперництва, боротьби з "іншим".

 

3. Анкетування „Ваш рівень толерантності”

 Учитель: Свою терпимість, розуміння ми можемо проявляти по-різному, можна сказати, на різних рівнях:

•                 відсторонено, без зайвої критики;
•                 витримано, спокійно, вичікуючи компромісного для усіх варіанту;
•                 доброзичливо, активно розуміючи мотиви такої поведінки людини, намагаючись допомогти в разі необхідності.

Для того, щоб досягти успіху в житті, не витрачати сил на конфлікти, „побутові війни”, доцільно сформувати в собі толерантність як рису характеру.

 На якому рівні така риса як толерантність розвинена у вас, допоможе з’ясувати анкета. (Див. додаток А)

 Виберіть свій варіант відповіді, проаналізувавши 5 ситуацій. Зверніть увагу на те, якому рівню толерантності відповідає обраний вами варіант відповіді.

 

 

 

 

 

4. Діагностика толерантної особистості

Учитель: Яку людину можна вважати толерантною? Які риси зазвичай має така людина? Ці питання спробуємо з’ясувати за допомогою опитувальника, який лежить перед кожним із вас. (Див. додаток Б)

Завдання. Спочатку з перелічених рис виберіть три, які на вашу думку, у вас яскраво виражені. В колонці А навпроти цих рис поставте знак „+”. Потім у колонці Б виберіть три риси, які на ваш погляд, повинні обов’язково бути в ідеальної толерантної особистості, й проти них також поставте

знак  „+”. Цей бланк залишиться у вас, тому будьте якомога відвертішими.

 Заповнюючи опитувальник, ви зможете зміцнити своє уявлення про толерантну особистість, продіагностувати себе, а також порівняти своє уявлення з уявленням усього класу про толерантну особистість.

 (Потім слід підрахувати кількість тих, хто відзначив першу рису як основну в толерантної особистості, потім другу і так за усіма 10 рисами. Кількість відповідей заносять у колонку бланка і записують на дошці. Підраховують кількість відповідей за кожною рисою. Потім визначають рейтинг рис. Отримують груповий портрет толерантної особистості).

 Учитель: Що нового ви дізналися після цієї діагностики? Чи є в нашому класі толерантні особистості?

 

 

 

5. „Мудрість з дерева пізнання” (Обговорення висловів видатних людей про толерантність)

 

 Учитель: Ви мабуть помітили це деревце, яке плодоносить дозрілі, золоті листочки. Воно не просте, це – дерево пізнання. Зірвавши листочок, можна пізнати його мудрість.

 (Учні по черзі виходять до дерева, зривають листочки і зачитують вислови. Після цього кожна група пропонує свої думки з приводу висловлювань визначних людей про толерантність). 

Цікаві думки визначних людей про толерантність

Щаслива людина та, яка дарує щастя найбільшій кількості людей.

         Дені Дідро, французький філософ, 1713-1784

Байдужість – це параліч душі, передчасна смерть.

                                                                                                          Антон Чехов

Той, хто хоче обвинувачувати, не повинен поспішати.

                                                                  Мольєр, французький драматург XVII ст.

Ображаючи іншого, ти не турбуєшся про самого себе.

                                                                                                     Леонардо да Вінчі

Людина, яка робить інших щасливими, не може сама бути нещасною.

                                                                Гельвецій, французький філософ XVIII ст.

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш на звання людини.

                                                                                        Сааді, перський поет XIII ст.

Жодна зла людина не буває щасливою.

                                                                         Ювенал, римський поет, 60 р. до н. е.

Підняти слабкого – цього замало: треба ще потім його й підтримати.

                                         В. Шекспір, англійський драматург і поет, 1564-1616

Легше вирішує й засуджує той, хто менше замислюється.

                                                     Джордано Бруно, італійський мислитель XVI ст.

Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує свою подобу.

                                                                               Гете, німецький поет, 1749 - 1832

 

6. Виконання творчого завдання в групах

 Учитель: Ми вже побачили, що, на жаль, протиріччя, сутички, конфлікти та війни супроводжують людство з перших кроків його існування.

За 50 віків, за підрахунками вчених, відбулося приблизно 14500 воєн (за останні 50 – 200 воєн). За всю свою історію людство мало лише  300 «мирних років».  Якщо весь час існування людства прийняти за добу (24 год.), то ці мирні роки складуть у ній лише 6,5 секунди. Людство витратило на конфлікти величезні кошти і заплатило мільйони життів.

Зараз нам потрібна ваша допомога, дорогі учні. У нас є квітка «толерантність», але вона без пелюсток. Завдання для вас: заповнити пелюстки синонімами та рисами толерантності.

(Кожна група виконує завдання самостійно. Після цього всі 3 квітки вивішують на дошку).  

     -Отже, давайте проаналізуємо, з чим у вас асоціюється толерантність.

 (Захист, обговорення робіт).

 

7. Підсумок заняття

Вручення „Мішечка порад”

 

 Учитель:   - Що нового дізналися на сьогоднішньому занятті?

•                       Сформулюйте, що таке толерантність?
•                       Яке значення має така риса характеру в житті людини? Чому необхідно бути толерантним?
•                       Наведіть приклади таких життєвих ситуацій, де необхідний той чи інший рівень толерантності.
•                       Чи допоможуть вам отримані сьогодні знання вийти з неординарних, критичних ситуацій?

Дякую за активну, ефективну роботу, зацікавленість на сьогоднішньому занятті. Прагніть бути толерантними!

Для цього намагайтеся дотримуватись рекомендацій, побажань „Мішечка порад”:

•    будьте готові до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;
•    навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтесь змінити в них те, що нам не подобається;
•    цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими;
•    зберігайте „своє обличчя”, знайдіть себе і за будь-яких обставин залишайтеся самим собою.

 

 

 

 

Учні зачитують вірш про «толерантність».

Вір співрозмовнику, вір, Навіть коли не сила Думки збагнути хід Не допускай зневіри    Не намагайся квапливо В голос додати лід Світ незнайомий – диво, Чийсь неповторний слід    Тож споглядай лише Глиб чужорідних бачень, Щоб руйнувати кліше Й суть пізнавати значень!    Полісемантика слів Вправно розширює межі, Часто ж банальний гнів Не дозволяє відстежить    Інший аспект буття Грань незнайому. Правду Також частинку життя Чиєсь осмислене «справді»   Ні, я не проти того, Щоб сперечались двоє, Цінним назву діалог, Де збагатились обоє Харків 31.08.2014

 

 

Література: 

 

 

     1. Коваль Н.А., Клоков Д.Н. Психологическая сущность толерантности // VII Державинские чтения. Психология. Педагогика. Физическая культура спорт: Материалы научной конференции преподавателей и аспирантов. Февраль2002 г. - Тамбов, 2002. - С. 76-77.

     2. Декларация принципов толерантности принята ЮНЕСКО в 1995г. всемирный призыв к толерантности. «Вестник» УрМИОН 08.08.02.

    3. Психология человека от рождения до смерти //под ред. А.А. Реана  – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002.- 656 с.