Виховний захід "Наша мова - солов'їна"

Смілянська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №7

 

 

 

 

Наша

мова – солов’їна

 (виховний захід для 2 класу)

 

 

 

 

 

Підготувала:

вчитель початкових класів

Гончаренко Л.В.

 

 

 

 

 

 

 

Наша мова – солов’їна

(Виховний захід до Міжнародного дня рідної мови)

 

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

 

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка.

Хід заняття:

( Ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік, а на довгий-довгий вік.

 

Хлопчик. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,

  

Вчитель. Шановні діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови,адже 21 лютого у всьому світі вдзначають міжнародний день рідної мови.

 

Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися.  Бо Україна - це наша Батьківщина.

 

Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

 

1. Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому  крила.

То як же не любить мені тебе!

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все-усе, що є  в моїм краю!

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

   

2. На землі великій  є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті,

І скажу, до речі, ще й талановиті.

Землю засівають, і пісні співають,

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори, і про синє  море,

Про людей і квіти... то скажіть же, діти,

Що це за країна?

Разом.    Наша  Україна!

 

 Вчитель. Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, укра­їнці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

 

3.Мово ж моя, мово, мово України,

Ти моя казкова пісня солов'їна.

Розцвітай під небом проліском прекрасним,

А любов до тебе в серденьку не згасне.

Йди по світу гідно в шані і привіті,

Ти для мене рідна і найкраща в світі!

Мово ж моя, мово, мово-чарівниця,

Не згаса духовна батьківська криниця.

 

4. Вся історія народу - в мові,

Мова - душа народу.

Позбавити народ рідної мови -

Це означає вбити народ.

 

 Вчитель. Любов до рідної мови почи­нається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, над­звичайною ніжністю і простотою. У них — мате­ринська ласка і любов, світ добра, краси та спра­ведливості, щира віра в магічну силу слова.

 

5.Лиш народився, голос я почув

щасливий, радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тоді відчув

матусин голосок привітний.

 

6. У нім звучала ласка і тепло,

і слово було ніжне і пестливе,

до себе вабило воно,

лунало світло і тремтливо.

 

7. Матуся до серденька притискала

і колискову пісню заспівала.

І пісня та була сама краса,

що в сповитку мене обдарувала.

 

(Звучить колискова «Котику сіренький») Діти засинають.

Учитель:

Діти, не час нам спати, а час...  жартувати!

Дуже веселими та співучими були наші предки. Саме вони склали жартівливу пісню “ Ой під вишнею, під черешнею!”, яку ми почуємо у виконанні дітей.

Інсценування  пісні

Вчитель. Полюбляли жартувати не тільки наші пращури, які напевне знали, що сміх подовжує життя. Жартувати вміємо є ми  - сучасне покоління.

Давайте послухаємо веселі історії із нашого життя.

8. СХОЖІ

Зайшов ослик до садка і зірвав листок з дубка. А Іванко із городу:

—Нащо нищиш ти природу? І мерщій побіг в садок, вирвав з коренем дубок, замахнувся на ослиська:

—Не підходь до саду й близько! А осел з-за огорожі:

—Ми з тобою, хлопче, схожі!

Грицько Бойко

 

9.ХТО КРИЧАВ?

Йшов з лікарні Гнат селом, А дружки й спитали:

—Що, брат, боляче було, Коли зуба рвали?

—Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...

—А чого ж ти так горлав в лікаря щосили?

—Так то ж лікар заволав, бо я став брикаться, йому щипці поламав

і... вкусив за пальця!

Грицько Бойко

10. ФУТБОЛІСТИ

Грали на подвір'ї хлопчаки в футбол. Петрик як ударив і відразу — «гол»! М'яч в чужу квартиру тільки зашумів: пауза у хлопців, Петрик занімів. Йде дідусь Кирило і несе м'яча:

—Чий це, признавайтесь! — та гравці мовчать.

—А вікно розбилось? — зважився Андрій.

—Дід мугикнув: — Ціле.

— Ціле? Значить, мій!

Степан Гриценко

11. ПОТРІБНИЙ МАЙСТЕР

Підійшла до мами Ліда-щебетуха:

—Вередує лялька! Вже мене не слуха... Скільки не просила, мов не чує Ната, навіть і не дума очі відкривати. Мама доні: — Завтра понесем до діда, він відремонтує...

—Добре,— каже Ліда,— Хай відремонтує і мене, як схоче, бо розплющить вранці

теж не можу очі.

Степан Гриценко

 

Вчитель. Наша мова оспівана поетами. Українською мовою писали свої твори Тарас Шев­ченко і Леся Українка, Маруся Чурай та Володи­мир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський.

Неповторною рідною мовою пи­шуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети — Ліна Костенко та Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.

Послухаймо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову.

 

12. Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

Дмитро Білоус

 

13. Буду я навчатись мови золотої.

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Андрій Малишко

 

14. РІДНЕ СЛОВО

Батько мені каже:

— З книжкою дружи.

Рідну мову, синку, завжди бережи.

Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй.     Віра Верба

15. НАША МОВА

Мова наша, мова — мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова наша, мова — літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Юрій  Рибчинський

 

16. ЄДИНА, ЯК МАТИ

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

Оксана Забужко

 

Вчитель. Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. Іноді до­статньо змінити один звук і змінюється значення слова.

Спробуйте виконать завдання. Робота в групах

Фразеологізми

• Майстер на всі справи — ... (людина, яка вміє все робити).

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

• Зарубати собі на носі — ... (добре запам'я­тати).

• Намотати собі на вус - …(добре запам'я­тати).

• Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музикального слуху).

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися).

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

• Накивати п'ятами – утекти.

• Обвести навколо пальця – обдурити, перехитирити кого-небудь.

• Прикусити язика – замовкнути.

• Розбити глек – посваритися.

• Як кіт наплакав - дуже мало.

• Обдерти, як липку – забрати щось у когось.

 

 Прислів’я про мову

 

  1. Слово – срібло, мовчання – золото.

  2. Гостре словечко коле сердечко.

 3. Птаха пізнають по пір'ю, а людину – по мові.

4. Від теплого слова і лід розмерзає.
5. Коса ранить тіло,  а слово – душу.

  6. Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.

  7. Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.

 8. Слово до слова – зложиться мова

 

Кросворд

1. Національний символ України. Його дарують, ним обмінюються у Великоднє свято. 

2. Дерево, яке оспівано у народних піснях, у віршах. Воно освячується в церкві перед Пасхою, як засіб від злих сил.

3. Кущ, оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди. 

4. Поширене в Україні дерево, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат.

5. Чим прикрашають голову українські дівчата. 

6. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу. 

 

Вчитель. Любов до Батьківщини почи­нається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народилися, до пам'яті про рідний по­ріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.

Немає у світі людини, яка не любила б або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них. Чи зможете відгадати деякі? Отже, розпо­чинаємо вікторину «З якої це казки?».

1. «Я за три копи куплена,

Упівбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

2. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

3. «Мій котику, мій братику!

Несе мене лиса

За кленові ліса,

За крутії гори,

За бистрії води...» («Котик і півник»)

4. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

5. Далі казка ось така:

Знайшов Півник колосок,

Змолов борошна мішок,

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі,

Мишенят не пригощав,

Бо жоден із них не працював. («Колосок»)

 

Пісня

 

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

 

Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

 

Учень. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.  А основоположником нової української літературної мови є Т. Шевченко.

Бесіда про поета.

Вірші

 Вчитель. З тим, то не вивчає мови, може статися ось така історія.

17. Кухлик 
Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші - не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
- Покажіть кухлик той, що з краю.- 
Продавщиця: 
- Что? Чево? Я нє панімаю. 
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. 
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: 
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.- 
Продавщиця теж була гостра та бідова. 
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- 
І сказав їй мудрий дід: 
- Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови. 

Павло Глазовий

 

Вчитель.Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.

 

                 

              18.   Олександр Олесь

О слово рідне! Орле скутий! 
Чужинцям кинуте на сміх! 
Співочий грім батьків моїх, 
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев! 
Музика зір блакитнооких, 
Шовковий спів степів широких, 
Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм! 
Ні, сонцем стань! вгорі спинися, 
Осяй мій край і розлетися 
Дощами судними над ним.

 

19. Із слова починається людина,

Із мови починається мій рід.

Моя ласкава,  мамина, єдина –

Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна –

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

                       Ніна Рій

 

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Кожна справжня людина вивчає і шанує рідну мову – дорогоцінний скарб, духовну спадщину, передану нам попередніми поколіннями .

 

20.Не ламай у лузі гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови....

 

Вчитель. Отже, ми сьогодні дізналися,

що 21 лютого -…..

запам’ятали…,

пригадали…

 

21. Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Нехай в твоїм серці любові

Не згасне священний вогонь,

Як вперше промовлене слово

На мові народу свого.

 

Пісня  «Україна – це ми».