Виховний захід: «Найвеличніше чудо – Людина»

 Тема: Виховний захід «Найвеличніше чудо – Людина»

 Мета: Ознайомити  учнів із поняттям «Людина», із цінностями,  які допомагають їй  розкрити найкращі сторони своєї вдачі; навчити дітей усвідомлювати правила людської моралі; розвивати логічне мислення, комунікативну компетентність учнів; виховувати почуття чуйності, доброзичливості, небайдужості та повагу до людей.

Українська хата. Мати та донька вишивають.

Дочка.  Мамо, подивися за вікном яка зима, наближаються свята, а це пора  найнезбагненніших чудес.

Мати. А знаєш , доню яке найвеличніше чудо на землі

Дочка. Яке?

Мати.  Це сама людина. Це чудо створив сам Господь. Кажуть, коли народжується дитина, Бог запалює зірку на небі й посилає до новонародженого янгола-охоронця. Уві сні янгол цілує немовлятко тричі в чоло – аби зростало розумним, у личко – щоб було красивим, та в груди – аби здоров’я, любов та доброта вселились у його тіло, серце, душу.

Читець. Вірш “Ти знаєш, що ти – людина?..”

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

І Ведучий. Народитися людиною - це лише половина справи. Головне - стати справжньою людиною. Мудрець сказав, що людина - це її вчинки. Все своє життя люди пізнають, що таке добро і зло, милосердя і жорстокість..

ІІ Ведучий. Але шлях до доброти не простий і не завжди легкий, тому треба вчитися бути добрими, уважними до людей і дбати одне про одного.
 Доброта, людяність, порядність - це ті риси характеру, якими повинна володіти кожна людина, і якщо намагатися бути таким, то й проживеш щасливе життя.  Кожна людина свою доброту виявляє і словом, і ділом. 

І Ведучий. Хто ж найперше навчає нас творити добро? Це наші батьки. Батьки…Люди, які завжди поряд з нами, які розділяють наш біль, які радіють нашим успіхам , які дарують нам частинку своєї душі, а ми вже потім несемо цей дарунок з трепетом  і ніжно, намагаючись не забруднити, не впустити, зберегти. Саме вони є нашими оберегами від зла.

Пісня « Сину, ангел мій»

ІІ Ведучий. Також нас навчають  бути добрими приклади людей , які були носіями добра.

І Ведучий. Ось ми вшановуємо пам'ять Святого Миколая. Святий Миколай (Ніколаус) – це реальна особа, візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним. Проживав він у III-IV сторіччі. Святий Миколай народився близько 270 року в місті Патарі, в Лікії, південно – західній області Малої Азії. Коли його батьки померли, він отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах, а відзначився неабиякою щедрістю, допомагаючи бідним. Про його діяння за віки складено чимало легенд. Як розповідає нам історія про Святого Миколая, він був надзвичайно чесною та доброю людиною. Бачучи складне становище, в якому перебували бідні люди, він усіляко їм допомагав. Щоб не принижувати нужденних милостинею, він підкладав свої подарунки їм під двері та вікна. З часом, люди дізналися про доброту Миколая та почали самі до нього звертатися.

ІІ Ведучий. Доброти нас навчають повчальні книги, зокрема Біблія нас вчить Любити ближнього свого як самого себе. А ближніми Вона називає усіх людей, які трапляються на нашому життєвому шляху.

І Ведучий. Навчає творити добро і наша українська мудрість: прислів'я, приказки, легенди, перекази, казки.

ІІ Ведучий. «Казки, але ми вже дорослі» – скажете ви. Але погодьтеся як іноді приємно потрапити у дитинство, опинитися у казці, особливо коли вона є різдвяна.

Марко Черемшина «Сльоза»

Скільки разів возьме кріпкии мороз, стільки разів віє холодний вітер та й навіває нову верству снігу. Стільки ж разів більшає біль і терпіння хорої вдови Кравчихи.

Коло неї порається її донечка Маруся, що рада б в кожну хвилю своїй матінці яку-небудь полекшу вчинити. Та що ж вона годна? Заробити не піде, бо і сили у неї ще нема, а просити о милостиню, то таки дуже соромиться. А люди, от як люди: кожний собі рад, чужа нужда їм не в гадці.

— Ненечко дорогенька, — нині святий вечір, а у нас нічого немає і вам не лекшає. Як би то красно й любо було, коли б ми ввечір разом пшеничку їли. Позвольте ж матінко у місто піти і заставити одіж покійного нашого батенька. Куплю й ті ліки, що люди радили, й на вечерю дещо і дровець принесу. То буде гарно, ненечко!

— Та студінь надворі,

— Я ваші чоботи взую — хоч великі вони, але я соломою випхаю. Добре, ненечко?

— Як змерзнеш, то вертайся з дороги; то студінь сніги...

— Не змерзну, золотенька ненько, що мені студінь! Для вас я в огонь піду.

Взяла батькову одіж і в місто помандрувала. От вже таки добре з полудня. Взимі який вам то день? Сюди-туди обернешся, та й вже вечоріє. Вже й додому вертає. Вона рада б зозулею до неньки полетіти, тільки що крил у неї немає. А тут сніг засипав стежки, що й сліду не видко, їй про те байдуже. Вона пішла коротшою ходою. Сніг йде та йде, а мороз бере дужіше, чим рано. Бідній Марусі тяжко йдеться. Вітер провіває через її діраву, стару свитину і неначе приліплює пекучий мороз до самого тіла, а збитошник-сніг сиплеться у її подерті чоботи. Вона втомилась. На її чолі виступив піт і в тій самій хвилині замерз на чорних бровах. Бліде її личко посиніло, а ніжки, затерпли. Вона стоїть на одному місці, а їй здається, що вона все ще йде. Дрожачий голос, що став вириватись з її гортані, то був її плач. З її синіх очей потекла одна велика сльоза. Якийсь тепленько приодітий чоловік перейшов случайно коло неї і не порятував. Камінне серце в нього було. 

"Не відпочивай, бо ніч тебе зайде у твому ледарстві"

Марусі стає все тепліше. Вона бачить перед собою неньку і хотіла б її своїм гарячим серцем нагріти. Її важка сльоза перетворюється у легку сніжинку і здіймається у вись. Хмарне небо вже уповилося чорним покровом. В селі радість, гомін. Вечірні світла так і сяють на багатих столах. Різдвяний ангел став літати від хати до хати з дарунками на крильцях. 

— Ти, маленька білявиночко! Що ти є таке, що відважилася на мою руку сідати? Твої посестри не вчинили б того ніколи.

— Я не звичайна пластинка, я сльоза.

— Сльоза?! — повторив ангел.

— Я сльоза вбогої дівчинки Марусі, — говорила дальше пластинка.

— Тої Марусі з синіми очима?

— Так. Ті сині очі зронили мене он там в полі серед снігу. Студений мороз заморозив мене, а буйний вітер заніс мене сюди. Маруся лежить на снігу, замерзає небога. Поратуй її, ангеле! Це ж вечір радості — не смутку, терпіння, смерті!

— Добре, сейчас, — відказав ангел.

Він прошептав щось вітрові і полетів собі дальше. Послушний вітер поніс чим скоріш пластинку до хати того багача, що бачив у лісі безпомічну Марусю та й зганив її ще лихим словом. Багач той якраз вийшов тоді на подвір'я, щоб внести житняний сніп до хати.

• Христос рождається!
• Славімо його

Недобре се вино, дивне се вино. Я бачив сю дівчину, коли повертався із міста. Навіщо я її образив? Де вона зараз, може замерзла.

Дівчино , дівчино прокинься.

Ледь живу привів її багач до свого дому обігрів , нагодував. А згодом повіз Марусю до її дому.

На другий день рано сиділа Маруся коло своєї неньки у затопленій багацькій хаті і розповідала, як орудувала в місті.

Зворушений багач занявся хорою вдовою, як би своєю матір'ю. До себе враз з донечкою забрав і хліба й до хліба всього дав. Хора Кравчиха трохи Підвелася з ліжка. Вона об усім дізналася від багача. її Очі сльозами зайшли. То сльози радості й жалю! А Маруся обіймає матір та й щебече, біднятко:

— Ненько дорога! звідки се для нас добро взялося? Чи не сон се?

— Ні, дитино, то твоє добре серце заподіяло сю людську ласку.

— А я, ненечко, сон мала, що десь-то моє серце гаряче, гаряче, таке гаряче, що вас ним я хотіла загріти.

— Ти ж і загріла ним мене, любочко моя дорога, сиза.

І досі ще ніхто не знає, що то все зробила Марусина сльоза.

І Ведучий. Кажуть у сучасному світі важко і невдячно творити добро. Але є багато прикладів добрих справ, наприклад наші воїни , які захищають нас не шкодуючи власного життя, наші лікарі , які рятують нас від небезпечних хвороб. За це ми повинні їм бути вдячні.

ІІ Ведучий. Тай кожен із нас може та й повинен робити добрі справи у своєму житті. Адже людина починається з добра.

Пісня « Ми бажаєм вам добра!».

І Ведучий. А зараз ми перевіримо як ви розумієте поняття «добро» . За кожну вірну відповідь ви отримаєте солодкий сюрприз.

1. «Добра розминка»

1. Як в Україні називають добру людину? (Доб­родій)

2. Людина,   яка  здійснила  вчинок,   пов'язаний з ризиком для життя. (Герой)

3. Те ж саме, що й неправда. (Брехня)

4. Норми та приписи поведінки людей у суспіль­стві. (Мораль)

5. Одне з основних правил у ставленні дітей до своїх батьків. (Повага)

6. Наука про мораль. (Етика)

7. Правдиве твердження чого-небудь. (Правда)

2. Вибери вірне твердження

• Поступитися місцем в автобусі.
• Посмикати дівчину за коси.
• Допомогти немічній людині перейти дорогу.
• Поставити підніжку.
• Зірвати урок.
• Приклеїти жуйку під парту.
• Вкинути папір під ноги.
• Поділитися з товаришем.
• Подарувати мамі букет квітів.
• Подякувати за сніданок.
• Попросити вибачення за незручність.

3. Закінчіть прислів'я

Вчитель. Ви всі  молодці, я дякую вам за участь у нашому виховному заході. Кожен із вас народжений, щоб творити добро діліться ним із кожною людиною і воно повернеться до вас із вторицею. І нехай прийдешні Різдвяно - новорічні свята принесуть у ваші домівки лише здоров'я . щастя, здійснення усіх  мрій та бажань і справжні прекрасні чудеса.