Виховний захід «Не дивіться на вади мої – Краще гляньте у душу мою…».

                   «Не дивіться на вади мої –

                 Краще гляньте у душу мою…».

Мета. Ознайомити дітей з Державними програмами соціальної підтримки людей з особливими фізичними потребами в Україні; дати інформацію про проведення Параолімпійських  ігор;  формувати в учнів почуття милосердя та солідарності з дітьми з обмеженими фізичними можливостями; виховання толерантного ставлення, підтримки, співчуття до інших людей.

Обладнання: У залі виставка робіт людей з обмеженими можливостями:збірка поезії Юрія Тітова, шедеври живопису Григорія Журавльова, поряд фотоматеріал про спортсменів-переможців Параолімпійських ігор.

Воскресайте камінні душі,

Розчиняйте серце і чоло,

Щоб не сказали про вас грядущі:

Їх на Землі не було.

                                     (В.Симоненко)

Краса врятує світ 
Ф. М. Достоєвський 
Бути добрим до кожної травинки ніжної... 
Є. Євтушенко 
Добро все переможе. 
Народна мудрість 
Записи на дошці: 
Добро 
•Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо. 
•Добра, корисна справа, дія, вчинок. 
Зло 
•Що-небудь погане, недобре. 
•Нещастя, лихо, горе. 
•Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченість. 
(Великий тлумачний словник сучасної української мови 
В. Г. Бусел) 
Милосердя — щиросердність, співчуття, готовність робити добро сому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду. 
(Тлумачний словник В. І. Даля) 

Учень:

Криниця без джерела — це не криниця. 
І колос — це не колос без зерна. 
Без доброти душа — то є безкрила птиця, 
Не заспіває жайвором вона.

Пісня  Ю. Тітова «Натхненна доля»

Ведучий 1. Вітаємо всіх у цій святковій залі! Ми раді зустрічі з вами! Сьогодні ми зібралися тут, щоб бути разом, щоб поділитися теплом і щирістю душ людських». Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Ще з часів давньоруських благодійств були вони в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного. 

Ведучий 2.  Людина починається з добра. Будьмо щедрі серцем в ім’я добра, людяності і справедливості! Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль?. Письменник, вчений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці. 
Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води — просто яма, так і людина без доброти - сама тільки оболонка.

Учень 1.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте,

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.  

Ведучий 1. Доброта. Милосердя. Це в характері нашого українського народу. Інвалідність. На жаль це слово не нове і нікого не дивує. Адже такі трагедії людства як землетрус, трагедія на ЧАЕС… безслідно не минають.

Ведучий 2. Йдучи по вулиці, ми бачимо людей у візочку чи у темних окулярах. Сліпота, церебральний параліч, глухота…З такими хворобами народжуються діти і ніхто не застрахований від такого лиха протягом свого життя.

Вчитель: А зараз кожен з вас подумає і назве хоча б один вислів, прислів’я, приказку про добро та милосердя: 
1.Добро плодить добро, а зло плодить зло. 
2.Добро не пропадає, а зло умирає. 
3.Не все добре, що солодке. 
4.Ти до нього з добром, а він до тебе з колом. 
5.Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа. 
6.Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже. 
7.Від лиха до добра недалека дорога. 
8.З добрим дружить, а злого й лихого стережись. 
9.Не сподівайся за добро дяки. 
10.Злий плаче від зависті, а добрий під радості. 
11.Все зле — все немудре. 
12.У кого є злість, той своє серце їсть. 
13.Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра. 
14.Злий сам себе б'є. 
15.Злість до добра не доводить. 
Вчитель: Важко уявити, люди страждають не від того, що на кожен день не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день». Лікування добротою потребують не тільки хворі й самітні, а й цілком благополучні і здорові люди. Лікування милосердям потрібне і тим хто не бачить і не чує кривди й болю. «Треба, щоб за дверима кожної задоволеної щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасний...»— так писав письменник-гуманіст А. П. Чехов. 
З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались як набат, для сповіщення про якесь лихо, біль, на сполох під час пожежі, ворожого нашестя. 
Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, до доброти, бо тільки доброта робить нас справжніми людьми. 
Учень: Нам би про душу хоч не забути, 
Нам би хоч трохи добрішими бути! 
Ми лише раз — так уже повелося — 
Живемо на цій грішній землі. 
Хай прокинуться сплячі душі, 
Щоб як квіти у квітнику, 
Що потребують дощу і суші 
На довгім життєвім шляху. 
Хай романтика Віри й Любові, 
Слово людського тепла й доброти. 
Нам порожнини в душах заповнити, 
Куди вже війнули ранкові вітри. 
І душі наші хай піснею повняться! 
Скиньмо із лиць своїх черствості маску, 
Нехай зігрівають нас промені сонячні, 
Зробім Україну щасливу, як казку. 
Нам милосердя, Господи, подай, 
До всіх страждущих і незахищених, 
Ми ще від страху і злі, і сліпі, 
В душах у нас ще багато що знищено. 
Благослови рід людський на Добро! 
Душі відкрий для злагоди й миру! 
Щоб на Вкраїні незгод не було 
Нас сохрани. І спаси! І помилуй! 
(Ірина Тулундай) 

Ведучий 1. В Україні налічується 2,5 млн. інвалідів, тобто кожен 18-й наш співвітчизник – інвалід. Та не дивлячись на проблеми, ці люди живуть, працюють, творять, перемагають. Це мужні люди! Хто, як не вони добре розуміють прислів’я „Випадкових перемог не буває”!

Учень 2.

Жити на Землі - велике щастя,

Якого ти не помічав.

І пам’ятай, що ти – Людина,

Творець краси і добрих справ.

Ведучий 2.  Сьогодні ми хочемо пригадати тих людей з обмеженими можливостями, які мають значні досягнення у спорті, у поезії, у мистецтві. Параолімпійські ігри – це спортивні змагання, у яких беруть участь люди з обмеженими можливостями.

Ведучий 1. Уперше збірна України взяла участь у змаганнях з легкої атлетики на Параолімпійських іграх в Атлантиці в 1996 р., на яких українські легкоатлети завоювали золоту, срібну і бронзову медалі. З того часу вже десятки нагород привезли українські параолімпійці, а на останній Х білій Параолімпіаді збірна України поділила третє місце з паралімпійцями Канади за загальною кількістю завойованих медалей - 19 (5 золотих, 8 срібних, 6 бронзових). Коли мова заходить про вірші Юрія Тітова, читач, забуває про його інвалідність : «Не дивіться на вади мої –

                 Краще гляньте у душу мою…».

Художник Григорій Журавльов все своє життя доказував, що для створення живописних шедеврів потрібні людині тільки душа і талант. Доказував це, створюючи ікони  дійсно нерукотворні, - художник з народження не мав рук… Демонстрація презентації .

Ведучий 1.. Відомий американський режисер-мультиплікатор Волт Дісней говорив: „Якщо ви мрієте про щось – значить ви можете це здійснити”.. Ситуації "Уявіть собі..."

1. Старенька бабуся просить вас сходити в аптеку за ліками, а на вас чекають   друзі.

2. У клас весняним ранком залетіла бджілка. Вона не може вилетіти на волю.

3. Мишко захворів і його довго немає у школі.

Закрийте очі й уявіть, що із зерна Доброти, яке ми сьогодні посіяли на уроці, у вашому серці проросла й розцвітає квіточка. Спочатку це пуп'янок, який повільно розгортає свої пелюстки. Вдихніть аромат цієї квіточки, переповніться почуттям добра, миру, спокою. А на дошці з'явилась лише серединка цієї квітки. Скласти пелюстки — ваша справа. Тож до роботи! Нехай ваші серця будуть завжди сповнені: милосердя, щедрості, справедливості,увічливості,доброти, дружби.

Діти прикріплюють на дошці пелюстки з цими словами.

Учитель. В одній країні жили Добро і Зло. Добро намагалося зробити світ добрішим, щоб люди любили й одне одного, і братів наших менших. Добро приходило на допомогу без нагадувань і благань. Нікому не робило боляче ні словом, ні діями, ні думками. Але Добро не могло в одну мить перемогти Зло та його слуг — Жорстокість, Байдужість, Заздрість, Лінь, Підступність. Добро кожного ранку сіяло насіння доброти в дитячих серденьках.

Чому в дитячих? А тому, що тільки в маленькому дитячому серці здатне прорости будь-яке насіння. Кожна насінинка може розквітнути чарівною квіткою, зробивши серце дитини добрим, ласкавим, ніжним. А може, на жаль, зарости чорним колючим чортополохом зі злим, безжалісним серцем. Адже Зло теж не спить. Хоча воно й ліниве, і встає значно пізніше, усе ж устигає порозкидати зле насіння.

Буває, ростуть в одному серці Добро і Зло, борючись одне з одним. Тому діти інколи роблять погані вчинки. Тоді все залежить від самої дитини: яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці, те й проросте.

Коли ви відпочивали на перерві, сюди завітали Добро і Зло. Вони поклали вам на парти сердечка. Придивіться, сердечка не прості: з одного боку на них проростають зернята доброти, з іншого — зла. То ж давайте допоможемо Добру перемогти Зло, щоб у думках і серцях дітей ніколи не проросло чорне насіння у ваших серцях. Вийшло велике червоне серце.

Як можна висловити підтримку і надати допомогу хворій людині (обговорення) 

Заключне слово вчителя: Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатилися знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим. 
А зараз давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя. 
Золоте правило: 
1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас. 
2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе. 
3.Слухати маму, тата, бабусю. 
4.Не сміятися над каліками. 
5.Любити і берегти природу, тварин. 
6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу. 
7.Не залишати тварин у біді. 
8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси. 
9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху. 
А я бажаю вам успіхів у постійній роботі над собою. 
Хай множаться зерна добра в ваших душах

Ведучий 2.  І на останок ми хочемо подякувати всім вам за увагу і за активну участь у нашому заході. А на пам’ять про цю зустріч ми хочемо подарувати вам рецепт щастя:

РЕЦЕПТ ЩАСТЯ

Візьміть чашу терпіння,

налийте туди повне серце любові,

вкиньте дві пригорщі щедрості,

хлюпніть туди гумору,

посипте добром,

додайте якомога більше віри

і все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматочок

відпущеного Вам життя

і пропонуйте всім,

кого зустрінете на своєму шляху!!!

(Асистенти свята роздають усім присутнім у залі листівки з “Рецептом щастя”, звучить пісня Юрія Тітова ).