Виховний захід "Небесна Сотня в вирій полетіла..."

 

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ СЕЛА ВОЮТИН

вул. Шкільна 1а, с.Воютин, Луцького району, Волинської області, 45645,

 тел.(0332)79-59-40, e-mail: nata.shew4uk@yandex.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 Виховний захід

 

 

 

 

Небесна Сотня в вирій полетіла...

 

 

 

 

 

Матеріали підготувала:

Горбачук Тетяна Вікторівна

Вчитель біології

Класний керівник 5 класу

 

 

Ведуча.

Мені наснилися, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів…

Ведуча.  Добрий день дорогі гості, захисники і герої нашої країни! Ми раді вітати вас у нашому навчальному закладі. Нам дуже  приємно, що Ви, наші випускники, та жителі села, з мужністю, наполегливістю й вірою в краще майбутнє стали, на захист нашої Батьківщини.

Ведуча. Ми  дякуємо Вам за те, що забуваючи про страх, про біль, про небезпеку. Ви всі як один, незалежно від віку й роду занять, встали на боротьбу з ворогом. Кожен з Вас ясно усвідомлював, що може загинути в будь-яку секунду, але раз за разом  піднімався в бій, захищаючи свій дім, свою родину, свою батьківщину від ворогів, тому що кожен з Вас знав, «Що якщо не я, то хто ж»

Ведуча. А слова «Слава Україні» - «Героям Слава» перестали бути лише вітанням. Нині це віддання особливої шани тим, хто у найважчі моменти життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини. Це вітання є засвідченням справжнього  подвигу патріота.

Ведуча. Коли перед очима проходять кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, ми розуміємо, що слова «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами, це стало викликом для кожного, для тебе і для мене.

Ведуча. Історія України мала багато трагічних періодів, але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави. І на Майдан вийшли пліч -о-пліч, але вони гинули та не здавались. 

 Дитина. А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав

І з кровю перемішана сльоза

А батько сина ще не відпускав!

Дитина. Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І  юний хлопчик в касці голубій

І вчитель літній – сивий-сивий.

Дитина. І рани їхні вже не їм болять

Жовто-блакитний стяг

Покрив їм тіло

Як крила ангела

Злітаючи назад

Небесна Сотня в вирій полетіла.

Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде коли спатимете, і розкаже, як любить Вас…

Дитина.  Мамо, не плач, я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово матусю не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову Ангел співає

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш матусю, тут сумно буває,

Душа за тобою, рідненька щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що від нині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну.

Вона, як ти, була в мене одна.

Ведуча. Уся Волинь була в чорним смутком, коли вона проводжала чотирьох своїх синів: Іван Тарасюк, Сергій Байдовський, Едуард Гриневич, Василь Мойсей. Найстаршому 28. Наймолодшому 20. Усі вони жили, раділи, мріяли. Боролися та вболівали. І ось повернулися у трунах, із розбитими тілами і нескореними серцями.

А матері? Немає слова, яке б вмістило всю глибину болю і страждань. Яке передало одвічну  тугу неньчиного серця.

Ведуча. Вони  цілували своїх синів. Щось шепотіли, пригортали. І не хотіли, не могли повірити, що востаннє…

І мовчки  сотня непокорених героїв відходила у чисті небеса, і погляди знесилених мільйонів дивилися вслід братам, батькам, синам.

Ведуча.  А війна триває далі, бо навіть загиблі Небесної Сотні не зупинили її. І вже сьогодні в результаті бойових дій за даними ООН в Україні загинули понад 6116 людей а 25 тисяч отримала поранення.

Наша країна – це країна добрих, щедрих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювати інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Дитина. Моя Україно ти сильна й багата,

У тебе мільйони найкращих синів.

І мова твоя соловїна й крилата,

Ще світу покаже величний мотив.

Дитина. Україно! Ти моя молитва.

Ти моя розлука вікова.

Громотить над світом люта битва,

За твоє життя, твої права.

Дитина. Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік.

Буду, ненько, горда і вродлива.

З тебе дивуватися повік

Дитина.  Живи, Україно, живи для краси.

Для сили, для правди, для волі!

Шуми Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Ведуча. В мирний час завжди над ношою землею лилася прекрасна українська пісня. Але в роки боротьби завжди народжувалися найкращі  патріотичні шедеври, найпрекрасніші витвори пісенного мистецтва, та поетичного слова, присвячені українській нації.

ПІСНЯ

Ведуча. Важка це праця захищати мир! Дуже багато хлопців знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Волинську землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Нам є що захищати, нам є що берегти! Цей святий обовязок виконують воїни незалежної  України.

Дитина. Хай хтось говорить

«Це не  свято, і тої армії нема»

То як забути все  солдату

В кого на скронях сивина?

Служили вільно тій країні.

Якій на вірність присягли

Присягу виконали чесно

І ворогів перемогли.

Дитина.  Збройні сили Україні –

Слава гордість, нашої країни.

Захищають мир свободу.

Служать рідному народу!

Щира шана і подяка.

Хлопцям, молодим солдатам

Що сприймали службу чесно

Сприйняли як борг почесний.

Матері й батьки шановні

Виховали послідовно

Відчуття патріотизму.

І повагу до вітчизни

І в серцях синів зростали

Вартувати відпустити

Мирні, вільну і єдину

Незалежну Україну.

Ведуча. Поки що скалічена Україна – мов зруйнована хата після війни. Боляче? Боляче. За нашу прекрасну  Україну, за наших хлопців, які стоять за мир, за наш спокій!

Дитина. Кулі летять, небо чорним стає.

Ми, або нас, брат- прикриєш мене.

Війна, як війна, нещадна така.

Скільки сердець забирає вона.

Дитина. Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,

Відкривши очі, він відчуває повну волю.

Але та куля, в день зимовий, на світанку.

Перехопила подих та змінила долю.

Хлопчина вірив, що колись, одного дня.

Розкаже син йому, як любить Батьківщину

Хіба він знав, борючись за це щодня

Все доведеться відпустити в мить єдину

Так. Той хлопчина, він не знав тоді.

Що нелюд пострілом прицільним забере життя

І браття хлопця, українці, у біді,

Заплачуть відпустивши тіло в небуття.

Дитина. Повертайтесь живими!

Молитись я не втомлюся.

За Україну і за Вас

Вам до землі я поклонюся, солдати,

Ви – це все для нас.

Спасибі, що ходжу до школи,

А не шукаю укриття.

Спасибі вам за спокій вдома,

Просто спасибі за життя.

Для нас немає тут загрози.

Тут тиша мир, а там – війна…

І біль, і страх, і сум, і сльози.

Дитина. Лише години розділяють

Все від домівки і родини,

Що щиро люблять і чекають

Своїх, синів, батьків, дідів.

Тож залишається молитись

За Ваші, воїни життя.

Ведуча. Наша земля втратила своїх синів, які  загинули на Сході. У пам’яті людей ці громадяни назавжди залишаться мужніми героями, які з честю виконали головний обов’язок чоловіків – захист рідної землі.

 Дитина. Я мати Україна, я під серцем вас носила,

Життя ж дала для щастя і добра.

Народе мій, чом ти без пам’яті і віри?

Блукаєш в темряві в імлі.

Забравши про святе в житті і світі,

Чи знайдеш собі щастя на землі?

Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай вогонь палає,

І безіменні ті стрілецькії могили

Хай вдячна пам'ять ваша звеличає!

Ведуча. Вже дуже багато днів і ночей вирішується  доля нашої країни, нам важко думати, чекати, але найважче чекати матерям.

Дитина. Герой не вмер, він у серцях!

Вже мати не побачить сина.

І не обійме, як завжди.

Стоїть цинкова домовина

У ній єдиний лежить,

А мати пада на коліна.

Не в силах стримають сліз кричить:

«Що ви зробили з моїм сином?

Верніть його, мені, верніть!»

Знесилена втрача свідомість.

Перед очима – син. Живий.

Одразу все втрача вагомість,

Лиш тихий шепіт: «Рідний мій»

І син підходить, обіймає,

Бере за руку, мовить їй:

«Не плач, матусю, я  благаю,

Життя віддав за спокій  твій.

За мирне небо на Вкраїні

І за майбутнєє дітей.

Не плач, і буду я спокійний»

І тихо рушив до дверей.

Вже мати не обійме сина,

То сліз нема в її очах,

Бо син поліг за Україну

Герой не вмер, він – у серцях!

Ведуча. Наш навчальний заклад не залишається осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. Постійно проходять акції «Лист пораненому» «Лист воїну АТО» «Діти – воїнам АТО»

Дитина. Україно, молюся за тебе

Як за матір  гріховно – святу,

За блакить твого вічного неба

І за ниву твою золоту.

Дитина. Ми діти держави, де воля і мир

Не хоче війни наш народ – богатир!

Стоять матері і батьки повсякчас

На варті свободи і щастя для нас.

Дитина.  Боже Отче всемогутній

Захисти коханий край!

Дай нам вірити у майбутнє

Мужність і сміливість дай!

Захисти нас від свавільних

Хижаків, жорстоких, злих

Дитина. В нас клятва єдина і воля єдина

Єдиний в нас клич і порив

Ніколи, ніколи, не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів.

Ведуча. Війна, страшна й жорстока, але між боями наші солдати часто телефонують, до матерів, сестер, коханих, щоб почути рідний голос.

Телефонний дзвінок…….

• Ти чуєш мамо, постріли гармат?
• Ти бачиш мамо? В небі в’ється дим.
• Я у руках тримаю, мамо автомат
• Не хочу мамо, помирати молодим.
• Скажи мені, не плач, ну як там батько?
• Він цим пишається, що в нього такий син,?
• А як сестра, чи все у неї в порядку?
• Каже – вертайсь, бо у мене ти один.
• А як ти сам! Скажи мені синочку
• Чи ти здоровий чи не слабий ти там?
• Я тут в порядку, мамо у гарячій точці.
• День пережив і трохи вже поспав.
• Ну добре, все, мені пора іти вже,
• Не згадуй лихом і чекайте там.
• Я повернусь, не бійся, кажу точно
• Ми тут усі єдині – я не сам!
• Сину, сину, вертайся живим!

 Ведуча.  Досить часто хлопці там, на війні чекають…Чекають листи від своїх знайомих, коханих, які їм пишуть вкладаючи туди все: душу, тепло, любов.

 Лист

 

Дитина. Привіт солдате! Ти мене не знаєш,

Я просто дівчина, живу собі як всі,

В моєму місці тихо, не стріляють.

Але війна торкнулася душі.

Чому пишу тобі? Бо серце просить,

Бо я так звикла у віршах думки,

В моїй країні сльози, біль і розпач

І так не стримно пишуться листи.

Ти зараз там на Сході, захищаєш

Свою країну на передовій,

там дуже страшно, постріли лунають

Та ти ідеш вперед, вперед у бій.

Ти боришся за волю України

За незалежність, за її життя

І за майбутнє кожної людини

А серед тих людей і я.

Ти тільки повернись, благаю, чуєш

Ти не лети високо в небеса.

Бо тут на цій землі Тебе чекають

Батьки, дружина, діти…вся сім’я.

І вся країна молиться за Тебе.

Щоб швидше повернувся Ти живий.

І я також щодня молюся небу

Аби в моїй країні настав мир.

Я сподіваюсь, ці рядки почуєш,

А може прочитаєш у листі.

Я дякую Тобі, що захищаєш.

Мою країну, дякую Тобі.

Ведуча.  Довгі ночі, важкі дні. Відважні хлопці стояли захищаючи наші землі, нас звами, але нажаль це було непросто, але вони змогли, і повернулися назад, щоб прославити свою Україну, і досить часто своє горе виспівували у піснях та віршах. Одним з таких є вірш кіборга який повернувся з Донецького аеропорту.

Дитина. Я прийду з війни і   гляну в очі

Тому, хто каже, що жити не хоче.

Кому набридла робота, нудне телебачення.

Кому надто зимно вночі, сильна спека днем

Чекали задовго таксі, і замовкли під дощем,

Як ми боялись заснути навіть на мить

Від пострілів й гріхів ще й гроза гримить

Та ми звикли спати під шуми гранатометів

Чергували щоб інші задрімали не в наметі

Ми спали там, брате, у ямах холодних

Де гріють лиш мрії і туга за домом

Бувало що пили воду з калюж

В нас не було простуд, а  може й були…

Ніхто і ніколи про це не говорив.

Найстрашніше до чого там звикаєш,

Це що кожного дня когось втрачаєш

І не знаєш може завтра Ти…

Але ми вже звикли…змогли…змогли

Там де мир, там-щастя, не шукай собі зла.

Дитина. Пам'ять! Гірка пам'ять війни. Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок. Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що недолюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Ангели з свічками

Ведуча. Хай горить свіча, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями… Вони повинні жити в нашій пам’яті. У жалобі схилимо голови. Вони погасли, як зорі.

Хвилина мовчання

Ведуча. Дорогі наші захисники, ми підростаюче покоління, обіцяємо рівнятися на вас, і стати справжніми патріотами своєї держави, боротися за волю і честь і за народ.

Ведуча. Дякуємо всім вам за мирне небо над нашими домівками. Ми бажаємо вам щастя і здоров’я, перемоги у війні. Хай збуваються мрії, покинуть тривоги. Хай завжди буде мир на землі!

Дитина. Мир на землі – це затишок і тиша.

Це сміх дитячий і душі політ.

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

Дитина. Мир на землі – це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях. 

Мир на землі -  це вечори і ранки.

Із радістю і щастям у серцях.

Дитина. Мир на землі – це дім і мама й тато.

Й любові стільки-просто через край!

Це та земля, де щастя є багато.

І в кожній хаті-хліба коровай.

Дитина. Це та земля, де сміх і пісня лине,

А, діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар – щастя і любов.

Дитина. Хай літають завжди журавлі.

Колоски видзвонюють налиті,

Ми за те, щоб мир був на землі.

Для усіх дітей на цілім світі.

Дитина. Я хочу мир на усій землі!

Я хочу чути сміх дитячий всюди!

Мій любий, Боже, крик душі почуй.

Хай мир в усьому світі буде!

Дитина. Хай буде мир завжди на цій Землі!

 Хай радість буде у серцях і душах!

Ні!!!- скажемо війні. Хай буде мир!!!

Любові між людьми ніщо хай не задушить!!!

Ведуча.  Я за тебе молюся Український солдате, я за тебе боюся, хоч не я твоя мати. І благання я шлю до високого неба, ти залишся живим більш нічого не треба!

Ведуча. Коли закінчиться війна

Розжарена від бомб земля – воскресне.

Ти знімеш з себе автомат, герою, бронежилет і…

І не секрет для всіх тепер ти – великий воїн і солдат…

Все знову буде добре, брат,

Не буде більше рвати «Град» над головою.

І тільки хлопці, що у ряд…

Від куль, снарядів і гранат…

Ніколи не прийдуть назад…

Живи, живи, герой солдат,

За всіх, хто не прийшов назад з святих і вічних…

І та земля, що прийняла

До себе хлопців – тепер також свята,

Свята – на всі століття і віки…

А ти живи, живи, герой і брат,

Великий воїн і солдат-

За всіх, хто не прийшов назад з війни, з безодні.

Живи, живи – на цій землі – святій і рідній Україні…

Ведуча. А ще-звичайно ж, моліться, за кожного нашого воїна. Нехай українські солдати повертаються додому живими та неушкодженими, нехай Бог помагає нашим хлопцям здолати усіх ворогів нашої української землі!