Мета. Створити позитивну атмосферу традиційного святкового українського ярмаркування. Вивчити культурну спадщину та духовні надбання українського народу, пізнати самобутнє національне обличчя; привернути увагу до збереження традицій, практичного продовження культурно-історичних звичаїв, обрядів, яскравого музичного фольклору та народного гумору; формувати творчу особистість на засадах педагогіки народознавства.
Виховувати любов до рідного краю
Форма проведення. Фольклорне свято.
Український осінній ярмарок
Мета. Створити позитивну атмосферу традиційного святкового українського ярмаркування. Вивчити культурну спадщину та духовні надбання українського народу, пізнати самобутнє національне обличчя; привернути увагу до збереження традицій, практичного продовження культурно-історичних звичаїв, обрядів, яскравого музичного фольклору та народного гумору; формувати творчу особистість на засадах педагогіки народознавства.
Виховувати любов до рідного краю
Форма проведення. Фольклорне свято.
Місце проведення. Актова зала.
Вікова категорія. 4 клас
Хід свята
Ведуча 1. Добрий день, любі друзі, дорогі гості! Щиро вітаємо вас на нашому святі!
Ведуча 2. Україна! Скільки глибини у цьому співучому слові! Це – золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих озер і ставків, ясні зорі, зелені сади, лани золотої пшениці.
Ведуча 1. Українська земля!
Де є краще, де є миліше,
Як не на Вкраїні?
Ведуча 2. Тут городи і сади,
Тут яблука і гарбузи,
Тут олія, буряки,
Тут пшениці золотії,
Річки молочні є,
Худоба та птиця,
Усяка пашниця.
Ведуча 1. Славиться наша Україна гарними звичаями та обрядами. Ми познайомимося з однією із традицій нашої України. Це осінній ярмарок.
Ведуча 2. Отож, ласкаво просимо, любі друзі, на ярмарок. Щасливого вам ярмаркування!
Ведуча 1. Ярмарок для українського селянина завжди був очі куною і бажаною подією. Зібравши врожай хліба, овочів, фруктів, господар бачив, що з цього достатку, можна щось продати.
Ведуча 2. Коли наставав ярмарковий день, то шлях, що тягнувся до місця ярмарку кипів народом, який поспішав з навколишніх та далеких сіл та хуторів.
Ведуча 1. Їхали вози з різним крамом. Вулички наповнювалися людом. Все ворушилося, кричало, горлало, мукало, мекало, кукурікало. Аж голова паморочилася.
Ведуча 2. А скільки там було гумору, жартів, співу, танців, змагань! Різноманітних витівок…
(На сцену виходять глашаті з сувоями)
Глашатай 1.
Увага! Увага! Спішіть – поспішайте!
Господарі й гості, глядіть, не минайте!
На ярмарок прошу гуртом, поодинці,
Чекають на всіх там чудові гостинці!
Глашатай 2.
На ярмарку нашім веселім, багатім
Є чим дивуватись і є що придбати.
Тут щедрі дарунки і саду, й городу
Тут пісня і жарти – усім в нагороду.
Глашатай 1.
Тут речі умільців, ні з чим не зрівнянні,
Барвисті стрічки, рушники вишивані.
Полив’яний посуд – тарелі, горнятка,
Сопілки – хлоп’яткам, намисто – дівчаткам
Глашатай 2.
Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,
Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!
(Під супровід музики по сцені рухаються діти з кошиками та мішками)
Дівчина 1. Кумо, поспішай. А то весь ярмарок пропустимо.
Дівчина 2. Ой не говори. Вже час, вже час.
Хлопець 1. Ох, зморився. Під градом! (ставить мішок). Гей, сусіде, піддай мішок на плече. Не підніму.
Хлопець 2. Оце нагрузив. Ледь підняв.
Сценка «Куди їдеш Явтуше»
Звучить весела українська музика. На ярмарок конем їде Явтух
Дівчина. Куди ідеш Явтуше? Куди їдеш мій друже?
Явтух. (Похмуро, не повертаючи голови). Не скажу!
Дівчина. Та ж коли твоя добрая ласка то й скажеш…
Яв тух. (Неохоче) На базар.
Дівчина. Ой, та що везеш, Явтуше? Ой, та що везеш, мій друже?
Яв тух. (Сердито). Їй-бо, не скажу!
Дівчина. Та коли ж твоя добрая ласка, то й скажеш…
Явтух. (Гордо). Груші везу. От що!
Дівчина. Візьми ж мене, мій Явтуше, візьми ж мене, мій друже!
Яв тух.(Розчулено). Ну сідай, уже…
Дівчина. Та коли ж твоя добрая ласка, то пригости й мене грушкою.
Яв тух. Ну вибери собі там маленьку. Тільки одну!
(Грає українська мелодія, з’являються торговці)
Господар 1.
Купуйте, купуйте усі бараболю,
Варіте і смажте із сіллю й без солі.
Сто страв господиня з картоплі готує,
Картопля, як хліб, вона всіх нагодує.
Господар 2.
Беріть помідори, вони пречудові,
До вашого столу хоч зараз готові.
Господар 3.
Купуйте капусту, вона вітамінна!
І солена в бочці, в салатах відмінна!
Господар 4.
А морква, дивіться, яка соковита.
Морквяного соку вам треба попити.
Продавець гарбузів.
Подивіться, люди добрі, на наші гарбузи!
Жовтобокі, величезні, аж в землю загрузли.
Цей чудовий дар осінній
З гарним та смачним насінням!
(Вибігає дві дівчинки)
Дівчинка 1. А ти знаєш, що з давніх давен на Україні, як зібрали урожай, починається пора весілля. То ходімо гарбуза гарного купимо.
Дівчина 2. А навіщо? На весілля будеш кашу гарбузову варити?
Дівчина 1. Та ні! Це один ледащо зібрався сватів засилати. Так я йому по народному відмовлю. Хай сам собі каше варить. (Сміються, вибігають)
(Пісня «Ходить гарбуз по городу»)
(Ярмарок продовжується)
Продавець цибулі.
Цибуля! Найкраща у світі цибуля!
Солодка як мед.
Продавець часнику.
Хто гострого хоче, часник хай придбає.
Він всякі мікроби вогнем випікає.
Сценка
(На сцену виходять дівчата у хустках)
Параска. Добрий день, кумо!
Христя. Здоровенька була, кумонько!
Параска. На ярмарок ти?
Христя. Еге ж, на ярмарок. Чоловіка продавати.
Параска. Тьху! А чому це ти, кумасю, чоловіка продаєш?
Христя. Та він такий ледачий! Тільки їсти любить. Продам та і все.
(Ярмарок продовжується)
Продавець яблук.
Яблука,яблука, золоті, наливні,
А мій сусід продає сливи.
Продавець слив.
Купуйте сливи різноманітні
І сині, і червоні, і білі. Соковиті і вітамінні.
Продавець винограду.
Підходьте до винограду. На гронах янтарні, прозорі ягідки, із солодким, наче мед соком. Так і просяться до вашого столу.
Продавець груш.
Скуштуйте цю грушку – солодку, духмяну. У роті, немовби, медок вона тане.
Продавець калини.
Купуйте калину – червоні корали,
Ці кетяги небо і сонце ввібрали,
Напоїть матуся калиновим чаєм –
Недугу ураз, як рукою, знімає…
(Пісня «Ой є в лісі калина…»)
Ведуча. А тим часом ярмарок іде. Сонце вже давно піднялося. Торгівля триває. А серед загального гомону можна почути і такі діалоги.
Сценка 1.
Сценка 2.
Ведуча. А яких тільки пригод не трапляється на ярмарку.
Це було позаторік
Та на нашім ринку –
Хтів купити чоловік
Кабанця чи свинку.
Ламав голову Павло
(нелегке те діло)
Нешкідливе щоб було,
І щоб добре їло.
І нарешті підібрав:
О! які хороші!
Гаманець мерщій дістав,
Став платити гроші.
Спитав молодиці.
Та йому відповіла:
Буркнув незабаром, -
Я мельницьких поросят
Не візьму й задаром.
Тітка ближче підійшли:
Ведуча. Часто на ярмарок їздили всією родиною
У нашого Омелька невеличка сімейка:
Тільки він та вона, та старий та стара,
Та Іван, та Степан, та Василь, та Панас,
Та той хлопець, що в нас…
Сценка
Омелько.
Так, у мене Омелька, невелика сімейка.
Усі хочуть їсти – пити,
Треба посуд їм купити.
Омельчиха.
Купи кожному по мисці:
Великому – велику, меншому – меншу,
Маленькому – маленьку,
Найменшому – найменшу.
(Омелько дістає гроші, частину віддає Омельчисі)
Омелько.
А що миска без ложки.
Омельчиха.
Доведеться купити ложки:
Великому – велику, меншому – меншу,
Маленькому – маленьку,
Найменшому – найменшу.
(Омелько дістає гроші,ще частину віддає Омельчисі)
А ще треба купити сорочки та спіднички,
Чобітки та рукавички,
Звичайнісінькі шнурки, стрічечки та пояски.
(Омелько віддає решту грошей)
Омелько. Ой, доведеться.
Діти. А гостинці?
Омелько. Будуть вам гостинці.
(Йде за сцену і виходить з повним мішком)
От добре скупився на ярмарку я!
Радіє щиро сімейка моя.
Ведуча 1. На ярмарку хтось купує, хтось торгує, хтось божиться, хтось приціняється, хтось на жінку гримає
Ведуча 2. Жіноцтво щебече, усі разом гомонять і ні одна не слухає.
Ведуча 1. Усюди гомонять, стукотять, кричать… там чути музики грають. А що це за галас, крик, тупотня?
Ведуча 2. Ох і весело у нас на ярмарку! А як же без гри?
Гра «А ми просо сіяли»
(Хлопці і дівчата стають у дві шеренги)
Дівчата. А ми просо сіяли, сіяли.
Хлопці. А ми просо витопчем, витопчем.
Дівчата. А чим же вам витоптать, витоптать?.
Хлопці. А ми коней випустим, випустим.
Дівчата. А ми коней переймем, переймем.
Хлопці. А ми коні викупим, викупим.
Дівчата. А чим же вам викупить, викупить?.
Хлопці. А ми дамо 100 рублів, 100 рублів.
Дівчата. Нам не треба тисячі, тисячі.
Хлопці. А ми дамо парубка, парубка.
Дівчата. А ми візьмем парубка, парубка.
Дівчина. Пограймо.
(Під тиху веселу музику діти утворюють коло. Ведучий підходить до якогось учасника і починає діалог)
Оббігають у різних напрямках. Хто перший займе місце. Якому учаснику не вистачило місця – ведучий.
Ведуча 1.
Ой погляньте у віконце
Де сховалось наше сонце?
Хмари сірі пропливають,
Холодним дощиком лякають.
Ведуча 2.
Ми дощу не злякались,
Під парасольками сховались.
Бо на ярмарку – погляньте,
Вони різні – вибирайте.
(Дівчатка танцюють танець з парасольками)
Ведуча 1. А який же ярмарок без циган.
(Виходить дві дівчини у костюмах циганок. Звертаються до глядачів)
1 циганка. Позолоти, дорогоцінний, рученьку. Усю правду скажу. Сім мішків гречаної вовни набрешу. Скажу про те, як на вербі груші ростуть. Як дід з бабою гречку сіяли та решетом воду носили. Заплющте очі, а поворожу, щоб грошики водились.
2 циганка.
Будеш гарно працювати,
Значить з того будеш мати.
Якщо будеш ти ледачий -
То не буде в тебе вдачі.
1 циганка. Ой ти чорнобровий. Долю тобі передбачу, щастя нагадаю. Тільки ручку позолоти.
(Виходять дівчата з крамом)
Дівчина 1. Ідіть. Ми ще й грошей не наторгували. Як слід не поярмаркували. Паляниці, купуйте паляниці. М’якенькі, смачні, запашні. Беріть. Не пожалкуєте.
Дівчина 2. Сало, ой сало, так до рота саме й проситься. Сальце пахуче, часником приправлене. Беріть, купуйте, зовсім не дорого.
Ведуча. Продавали на базарі все: від шила до воза, від курки – до корови. Торгувалися, сварилися, сміялися. А яких тільки новин не почуєш на ярмарку.
Сценка
(Звучить пісня )
Ведуча 1. Після ярмарку, коли всі товари продані і гроші пораховані, люди поверталися додому.
(Виходять діти)
Одні – продавали, другі – купували.
Та про предків наших славних
З шаною згадали.
Врожаями славиться
Житом та пшеницею
Білою паляницею
Гей! Кінчайте журитися,
Музиканте, дужче грай,
Будем веселитися.
Будьмо здорові та не ліниві.
Ми будем щасливі.
Бо ми – українці – народ не лінивий.