Виховний захід Пам'ятники Новоодещини

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

«Пам’ятники Новоодещини»

 

 

 

 

 

 

 

Мета:  поглибити і розширити знання учнів про пам’ятники Новоодещини; формувати інформаційні компетентності учнів; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: виставка ілюстрацій пам’ятників, свічки, відеофільм, презентація.

 

Хід заходу

Вчитель: У кожної людини є своя мала Батьківщина – міс­це, де ми народилися, де живемо разом з своїми рід­ними та друзями, де вчимося і працюємо, де зна­ходяться могили наших предків. З кожним днем зростає допитливість людини, яка прагне дізна­тися, що відбувається на землі, де вона живе, які тут жили люди, чим вони займалися, які труднощі довелося їм долати на своєму життєвому шляху, як їх переборювали, яким був їх побут.

Спираючись на архівні матеріали, спогади жи­телів, матеріали періодичної преси та музеїв ав­тори роблять спробу дослідити історію міста від найдавніших часів до сьогодення, і таким чи­ном заповнити прогалини у вивченні історії Нової Одеси.

    Нова Одеса (1776 – 1832 рр. - село Федорівка, 1956 – 1976 рр. – селище міського типу) розташована на лівому березі річки Південний Буг, за 45 км на північний захід від міста Миколаїв. До найближчої станції Балов­не - 25 км на південь.

У 1967 році до складу Нової Одеси ввійшло село Кашперівка. У 1976 році Нова Одеса отримала статус міста районного значення і є центром Новоодеського району.

Площа Нової Одеси 20600 га. До складу Новоодеської міської ради вхо­дить с. Криворіжжя. Населення Нової Одеси становить 14,5 тис. осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- Перегляд відеофільму (Додаток 3)

 

Ознайомлення з пам’ятним знаком першого козака-поселенця Федора Осадчого. (Додаток 4, слайд 1,2)

 

ПАМ’ЯТНИКИ НОВОЇ ОДЕСИ

 

Пам'ятний знак першим  козакам-поселенцям

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 – й учень:

І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

2 – й учень:

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
 

Розповіді батьків:  

СОЛДАТ НА КУРГАНІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відкриття Кургану Слави. 1975 р.

Наша Батьківщина. Тисячі героїчних сторінок нараховує її історія. Най­значніші події, які залишили глибокий слід в історії країни, відображені в монументах, ансамблях, пам’ятниках.

У пам’яті миколаївців закарбувалось тридцятиріччя Перемоги. Готую­чись до нього, стали тоді на вахту корабели і хлібороби. І саме тоді, в ті не­забутні дні, майстри вищої кваліфікації з “Океану”, з інших суднобудівель­них заводів-гігантів в одному з прольотів нового блока цехів створювали з неіржавіючої сталі дванадцятиметрову фігуру Солдата.

Декілька років працював над монументом вихованець верфі над Інгулом і художнього інституту на Неві молодий скульптор Юрій Макушин, який після навчання повернувся до рідного міста. Разом із дружиною, випускни­цею того ж інституту ім. Рєпіна, він наполегливо шукав рішення. Спочатку не виходило. Було відкинуто десятки варіантів. Їх обговорювали художні ради і друзі. І ось, нарешті, народилось рішення. З’явилась невелика фігурка з пластиліну. Потім з глини - на повен зріст.

У той же час на околиці Нової Одеси кипіла робота. Механізатори всіх районів області будували курган. У нього урочисто поклали священну зем­лю з братських могил радянських воїнів, що загинули на Миколаївщині.

... А в цеху трудилися день і ніч. Гриміло залізо, спалахувало полум’я аргонної зварки. Із сталі руки майстрів чеканили високий і мудрий лоб, юнацьке відкрите лице, заклик “Вперед!”, пламеніючий на вустах, могутні плечі, широкі груди і всю фігуру солдата, який першим піднявся під воро­жим вогнем і, закликаючи друзів, кинувся в атаку.

І так сімнадцять діб. З дня в день. Кожну ніч. А потім сонячним дзвін­ким весняним ранком потужний кран обережно підняв Сталевого солдата і над доком, над заводом, над величезним корпусом нового рудовоза поніс до пристані і поставив на палубу спеціального понтона.

Грянув марш, співчутливо обізвався гудок буксира. І ось уже понтон ві­дірвався від пірса. Квітневе сонце, заводські крани, тисячі людей прово­джають Солдата. І вже віддаляється, віддаляється стрімка фігура на про­сторі бузьких хвиль на фоні весняного неба.

А на березі, на тому самому березі, звідки в березні сорок четвертого року йшов у безсмертя десант Костянтина Ольшанського, залишились ті, хто створив Сталевого солдата. Вони проводжали його помахами пластико­вих касок, кепок, хустинок. І не соромилися сліз.

Так почався цей незабутній похід Сталевого солдата із заводських це­хів “Океана” до Кургану Слави. Проліг він спочатку по Бузькому лиману, навколо півострова, на якому розкинулося наше корабельне місто, мимо верфі і портових пристанів, мимо елеваторів і пляжів, набережних і водно­спортивних станцій. А потім по широким плесам Буга-ріки, між крутих бе­регів, мимо молодих садів, широких левад, овочевих плантацій і плавень, мимо Матвіївки, Новопетрівки, інших сіл, аж до Кашперівки.

І повсюди Солдата зустрічали люди. Багато людей. Вони, юні і дорослі, стояли на Флотському бульварі і на пірсах Чорноморського суднобудівно­го заводу, на лісах еллінга і новобудов у Лісках. Але більше всього ми­колаївців зібралося на новому мосту, під яким у південь пройшов цей ніколи ще не бачений караван.

Солдат плив і плив, усе далі і далі. Тільки ранком наступного дня ка­раван підійшов до пристані. Там його чекали бойові машини. Вони важко загуділи двигунами і на тросах вихватили на берег металеві сани, на яких була встановлена сталева фігура.

І ось уже по вулицях села направилася ця незвичайна колона. Рвали ранкову тишу могутні мотори, металеві полози різали бруківку мосто­вої. Солдат йшов по селу.

Курган Слави з монументом Ста­левого солдата відкрито 8 травня 1975 року, коли відзначалося 30-річчя Ве­ликої Перемоги. Підготовка до його будівництва була розпочата у 1973 році за ініціативою місцевого керівництва (О.А. Ружицький) та обласного (В.О. Васильєва і М.Ю. Куліша) Пам’ятник планувалося спорудити на автотрасі Миколаїв – Первомайськ в районі форсування у березні 1944 року річки Південний Буг. Виготовили проект скульптори Миколаївських художньо-виробничих майстерень подружжя Юрій та Інна Макушини та архітектор Миколаївського філіалу “Дніпроміст” О.П. Кавун. Земляні роботи по спо­рудженню Кургану Слави виконували підприємства міста і району, залуча­лася також техніка з інших районів області. Сталеву 25-тонну скульптуру виготовили корабели м. Миколає­ва. За допомогою річників баржею її доставили в Нову Одесу, а вій­ськові спеціалісти її змонтували. На відкриття пам’ятника прибули делегації всіх міст і районів облас­ті, які привезли із собою землю з усіх братських могил на території Миколаївщини.

Виготовлено Курган Слави із залізобетону та нержавіючої сталі. Висота кургану – 25 метрів, діаметр – 100 метрів. Гранітне підніжжя, на якому стоїть скуль­птура солдата, має розміри 5х15х3 м. Солдат - 11х3х2 м.

Сьогодні монумент Сталевого сол­дата відноситься до пам’ятників Все­українського значення. Біля підніжжя пам’ятника – пам’ятний знак воїнам-визволителям, виготовлений майстрами Новоданилівського гранітного кар’єру Казанківського району, встановлений у 1975 році, та стела, яка виготовлена у 2004 році з нагоди відзначення 60-річчя визволення Миколаївщини від німець­ко-фашистських загарбників.

А через декілька днів, напередодні Дня Перемоги, тисячі робітників об­ласті з прапорами, квітами безкінечним потоком цілий день ішли на Курган.

І стоїть сьогодні над простором причорноморського степу Солдат. Пе­ред ним – розливи золотих полів, смарагдова зелень садів і виноградників, ферми і акуратні селянські будиночки. Над його головою - величезне синє небо, за його спиною - друзі, товариші, герої Великої Вітчизняної війни.

Багато років тому в цих краях гриміли тяжкі бої. Минуть роки і десяти­річчя, але події тих героїчних днів ніколи не зітруться в народній пам’яті. Про них нагадуватимуть меморіальний Курган Слави і монумент. Вдячні люди Миколаївщини привезли сюди землю з 459 братських могил. У берез­ні 1974 року до 30-річчя вигнання фашистів із рідної землі було встановле­но пам’ятний знак. Курган Слави залишає навіки пам’ять про героїчні подвиги воїнів Радянсь­кої Армії і Військово-Морського Флоту, з’єднань та частин, які в березні 1944 року звільнили Миколаївщину від німецько-фашистських окупантів. (Додаток 4, слайд 3)

 

3– й учень:

Ніхто не забутий.
На полі ніхто не згорів:
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть…

 

4 – й учень:

І доки є пам'ять в людей,
І живуть матері,
Допоти й сини, що спіткнулись об кулі,
Живі!

Вчитель:
Одним із перших пам’ятників повоєн­ного часу стали: обеліск на братській могилі мирних жителів – жертв фашизму та стела воїнам-визволителям Нової Одеси, що стала братською могилою 164 військовим, які брали участь в боях та загинули при звільненні Нової Одеси у березні 1944 року.

На відновленій стелі над братською могилою воїнів-визволителів на її трьох сторонах - прізвища похованих військових у цій могилі. Виготовлена Миколаївським художнім фондом. (Додаток 4, слайд 4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Меморіал новоодеситам - Героям Радянського Союзу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Меморіал відкрито 9 травня 2005 року з нагоди відзначення

60-річчя Великої Перемоги. На мармурових плитах викарбовані прізвища новооде­ситів, удостоєних високого звання Героя Радянського Союзу. Це: Доній За­хар Опанасович, Решетеєв Іван Іванович, Вернигоренко Іван Григорович, Агеєв Леонід Миколайович, Сухацький Тихон Кондратович, Куропятник Дмитро Григорович, Киба Григорій Костянтинович, Петраковський Анато­лій Йосипович, Амосов Олександр Іванович, Воїн Петро Федорович – по­вний кавалер орденів Слави. (Додаток 4,слайд 5)

 

 

 

Розповіді батьків:

Загиблим у війну Новоодеситам

У 1974 році, під час підготовки до 30-річчя визволення Нової Одеси від фашистських загарбників, була проведена реконструкція Центрального скверу міста та існуючого обеліску і стели. Багато сил, таланту доклали до створення скульптури жертвам фашизму ленінградський скульптор В.С. Новіков та архітектор А.Н. Ареф’єв, які виготовили замість обеліска брон­зову скульптуру “Жертвам фашизму”, що втілювалась у п’яти постатях з числа 104 мирних новоодеситів, котрі загинули від фашистів. Біля під­ніжжя бронзової скульптури на братській могилі, яку оточують мармурові плити, викарбувані прізвища всіх 104 мешканців, які трагічно загинули.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   5 травня  в центральному сквері Нової Одеси відбулося відкриття Пам’ятного Знаку землякам-євреям, які загинули від рук фашистів у період Великої Вітчизняної війни. Багато новоодеситів пам’ятають вересень 1941 року і перші звірства фашистів - це розстріл понад 120 осіб єврейської національності, які проживали в Новій Одесі. (Додаток 4, слайд 6)
Велика пошукова робота шкіл та громадських організацій при підтримці депутатів та виконкому міської ради, Єврейського фонду України дала можливість відкрити ще одну сторінку історії рідного краю та встановити цей Пам’ятний Знак.
На мітингу, який відкрив міський голова Юрій Олександрович ШУТЯК, виступили голова районної ради ветеранів Олександра Іванівна Байбарак, голова районної ради Олександр Михайлович Делікатний, перший заступник голови райдержадміністрації, виконувач функцій та повноважень голови райдержадміністрації Іван Степанович Вовчок, начальник відділу у справах національностей Миколаївської облдержадміністрації Олена Миколаївна Івашко, керівник Миколаївської громадської організації «Єврейська громада» Михайло Давидович Гольденберг, свідок тих подій, мешканка нашого міста Ніна Дмитрівна Островська, одна з рідних і близьких євреїв, що проживали в Новій Одесі, - Белла Яківна Бандурко. (Додаток 4, слайд 7)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам, встановлений у цент­ральному сквері міста у 2001 році з нагоди відзначення 12-ї річниці ви­ведення радянських військ з Афганістану, увіковічує пам’ять про ново­одеських воїнів-інтернаціоналістів та чорнобильців, загиблих і померлих. Пам’ятний знак встановлено за ініціативою районної організації воїнів-аф­ганців та учасників ліквідації на­слідків аварії на Чорнобильській АЕС. (Додаток 4, слайд 8)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Памятник жертвам голодомора

Щороку в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять жертв голодоморів. Найбільш жахливою і болючою трагедією в історії українського народу став Голодомор 1932-1933 років, який забрав мільйони людських життів. Це був удар по самобутності, незалежності українського народу, спрямований на масове фізичне винищення. Неможливо розумом осягнути причини і масштаби цього злочину проти людства. Це глибока рана, яка зарубцювалась, але ніколи не загоїться, не зітреться у національній пам’яті. Гірка правда про Голодомор боляче обпікає душу і є пересторогою для майбутніх поколінь. Святим обов’язком, справою честі та покликом душі кожного свідомого українця є вшанування пам’яті невинно загиблих співвітчизників. Ми не можемо забути ті страшні події, не маємо права зрадити історичну пам’ять, аби не допустити повторення жахливих помилок. Ми повинні повною мірою врахувати всі наслідки того, що сталося, і усвідомити цінність миру і злагоди, єдності та порозуміння, цінність найдорожчого – людського життя. (Додаток 4 слайд 9)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 квітня 2010 до 24-ой річниці аварії на Чорнобильській АЕС, до центру міста Нова Одеса встановлений пам'ятник ліквідаторам аварії.

На відкритті пам'ятника були присутні голова Новоодеської районної державної адміністрації Заболотний Микола Миколайович, голова Новоодеської районної ради Деликатний Олександр Михайлович, мер м. Нова Одеса Шутяк Юрій Олександрович, заступник голови обласної ради Олена Симоненко, голова обласної організації «Союз Чорнобиль України» Рубік Симонян, ГУ МНС України в Миколаївській області Сергій Коновалов і жителі міста Нова Одеса.
Також пам'ятник був освячений настоятелем Свято-Ольгинської церкви ієреєм Олександром Чурсиным.
Пам ’ ятний знак встановлено для того, щоб кожен з нас міг прийти до нього і згадати товаришів, яких вже з нами немає. На сьогодні залишилося лише 390 тис. ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Ми повинні подати їм руку, полегшити страждання. І використовувати для цього потрібно всі можливі коштів. (Додаток 4,слайд 10)

Меморіальний комплекс невідомому солдату та новоодеситам-фрон­товикам, які брали участь у Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) і поховані на кладовищах міста, споруджено на центральному кладовищі міста 8 травня 2005 року і присвячений 60-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Меморіальний комплекс включає могилу невідомих солдат, які загинули під час визволення Нової Одеси у березні 1944 року і були перезаховані на кладовищі. Над могилою - постамент Невідомому солдату з чорного мар­муру і поряд - плити з прізвищами новоодеситів-фронтовиків, які брали участь у Великій Вітчизняній війні і поховані на кладовищах міста (більше 500 чоловік).

•          Хвилина мовчання

5 – й учень:

Пам’ятник В.І. Леніну виготовле­ний у 1965 році і був встановлений на площі біля адмінбудинку Новоодесько­го райкому компартії України. З 1991 року в цьому приміщенні працює Ново­одеська міська рада. (Додаток 4,слайд 11)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6-й учень:

Пам’ятник Т.Г. Шевченку був виго­товлений київським скульптором, лау­реатом державної премії Леонідом Мов­чуном у 1967 році з нагоди відзначення 50-річчя Великої Жовтневої соціаліс­тичної революції, виконаний Київсь­ким художнім фондом і встановлений на площі біля Кашперівського Будинку культури. На початку 80-х років бюст Т.Г. Шевченка замінили на бронзовий. Робота виконана тим же скульптором. (Додаток 4,слайд 12)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель:

Пам’ятна стела (Кашперівка) односельцям, які загинули в роки Вели­кої Вітчизняної війни, встановлена у кашперівському парку, біля сучасного Свято-Георгіївського храму у 1945 році. На ній – прізвища всіх кашперів­чан, котрі загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Стела виготов­лена Миколаївським художнім фондом.

Стела на братській могилі воїнів-визволителів, які загинули за звіль­нення Кашперівки, споруджувалась кашперівським заводом будівельних матеріалів у перший повоєнний рік. Керував роботами фронтовик Джупінін

Вячеслав Никифорович. Останнє пе­репоховання до братської могили було здійснено у 1965 році при перепохованні останків О.І. Амосова – льотчика, Ге­роя Радянського Союзу, який загинув 24 березня 1944 року біля хутора Зайвого. У 1985 році нашим земляком Гапчуком Петром Никифоровичем був

виготов­лений бюст Героя Радянського Союзу Амосова Олександра Івановича і вста­новлений на місці падіння літака поряд з пам’ятним знаком.

Пам’ятний знак новоодеситам – жертвам фашизму встановлений при вході в Новоодеські катакомби у 1994 році, під час відзначення 50-річчя виз­волення Нової Одеси від фашистських загарбників. Пам’ятний знак та роботи по його встановленню були виконані кооперативом “Турбота” (голова М.Б. Костінський).

Бюст Решетеєва Івана Івано­вича – Героя Радянського Союзу, нашого земляка, ім’я якого носить Новоодеська ЗОШ №3, встановле­но на території школи. Скульпту­ру виготовив наш земляк Гапчук Петро Никифорович у 1990 році до 45-річчя Великої Перемоги.

Стела у Комсомольському парку м. Нова Одеса встановлена у 1968 році на честь 50-річчя ВЛК­СМ. Виготовив проект стели Л.Ф. Слободянюк, а виконав роботу - Миколаївський художній фонд.

Стела воїнам-визволителям с. Криворіжжя встановлена у парку біля школи. Роботи по її виготов­ленню були виконані бригадою колгоспу “Шлях до комунізму” у 1985 році за проектом заступника голови правління С.Г. Горлача на честь 40-річчя Великої Перемоги.

Обеліск на братській могилі (с. Женево-Криворіжжя) споруд­жено у 1945 році. У 2005 р. на будівлі Новоодеської ЗОШ №1 встановлено меморіальну дошку на честь бойового подвигу Героя Радянського Союзу льотчика Л.М. Агеєва, учня цієї школи та почесного громадянина м. Нова Одеса. (Додаток 4,слайд 13)

 7- й учень:

За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі...
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.

8-й учень:

Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!

9-й учень:

Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.