Виховний захід патріотичного спрямування "Козаки"

Про матеріал

Подані матеріали допоможутьта стануть у нагоді і вчителям історії, і класним керівникам, а також тим, хто організовує та проводить виховну роботу у закладі освіти. Сценарій виховного заходу "Козаки" допоможе її учасникам більше дізнатися про легендарні сторінки історії нашого народу, славного козацтва.

Перегляд файлу

Виховний захід

ПАМ'ЯТЬ ПРО СЛАВНИХ КОЗАКІВ

ЖИТИМЕ ВІЧНО

Пiдготували:

вчитель iсторii Коваленко Г. М та бібліотекар Ващенко Л. М

КЗ ,,ДРУЖБІВСЬКА СЗШ І - ІІІ СТУПЕНІВ”

ЦІЛІ :

РОЗШИРИТИ ЗНАННЯ ДІТЕЙ ПРО КОЗАЦТВО, ПРО СТВОРЕННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ
РОЗВИВАТИ В ДІТЕЙ БАЖАННЯ БІЛЬШЕ ДІЗНАТИСЯ ПРО ІСТОРІЮ СВОГО НАРОДУ, ЙОГО МИНУЛЕ;
ВИХОВУВАТИ ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ, ПОЧУТТЯ ГОРДОСТІ ЗА СВІЙ НАРОД, ЙОГО ПРАГНЕННЯ ДО СВОБОДИ Й НЕЗАЛЕЖНОСТІ;

О Б Л А Д Н А Н Н Я: ВИСТАВКА КНИГ, ТЕМАТИЧНІ ПЛАКАТИ.

Х І Д ЗАХОДУ

БІБЛІОТЕКАР. Із кожним днем підвищується інтерес людей до нашої історії . Знання свого родоводу, історичних і культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному житті.

Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народові в неволі. І почав він утікати за пороги Дніпра. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. Внаслідок цього утворилася Запорізька Січ, яка була заснована на островах, що лежали посеред швидкої дніпровської води. Слава про волелюбних козаків запорожців лунала широким світом.

1-й читець

Знають, люди, славна Січ

Ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала

І народ наш прославляла.

Лиха ж отчий край зазнав…

Людолов нас чатував,

Щоб позбавить свого дому.

2-й читець

Бранців до галер кували,

Ржею злоби пожирали,

Шляхта нас вогнем пекла,

На тортури припекла.

Цар Петро і Катерина

Зневажали наш народ.

Горювала Україна

І тужила Україна

Під п’ятою у заброд.

3-й читець

Червоніють маки, червоніють кров’ю -

Кров’ю, що лилися ріками віки,

Червоніють маки гей по Придніпров’ю,

Як козацька слава з Божої руки.

4-й читець

Було колись в Україні

Ревіли гармати;

Було колись запоріжці

Вміли панували.

Панували , добували

І славу, і волю…

5-й читець

Була колись гетьманщина,

Та вже не вернеться.

Було колись - панували,

Та більше не буде!

Тієї слави козацької

Повік не забудемо…?

6-й читець

Що говорить вам ,, козак “ -

Це крилате горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього.

7-й читець

Козак - це вільна людина!

Козаки безстрашні всюди!

Козаки - борці за волю,

За народну добру волю!

УЧЕНЬ 1

Із часом на Запоріжжі, враховуючи постійне неспокійне оточення, почали виникати козацькі фортеці Січі. Перша з них була побудована на острові Мала Хортиця. Січ являє собою укріплення, усередині якого стояла церква, господарська будівля й житлові приміщення - курені.

Це було грізне бойове укріплення . Його оперізували високі земельні вали, глибокий рів і сторожові вежі. З бійниць на вежах стріляли жерла гармат і самопалів. Підступи до січі пильно охороняли дозорці. Хто виявляв вороже військо, враз запалював бочку зі смолою, і стовп чорного диму сповіщав далеко навкруги про небезпеку.

Козацьке товариство обирало з – поміж себе кошового отамана. Очолюване ним військо було як одна сім’я: витривалі й дужі, кмітливі та дивовижно хоробрі, козаки чинили опір найзапеклішому ворогові. Захоплені зненацька в поході, вони притьмом ставили свої вози кружка, повертали голоблями в бік нападників і мужньо боронилися проти війська, набагато дужого за себе.

Жодна жіноча нога ніколи не ступала на землю Січі. Такий тут був закон. Якби хтось його порушив і привів сюди жінку, його покарали би на смерть. Те, що було дозволено козакові за Січчю, не дозволялося тут. Раз і назавжди встановлені товариством правила лишилися незмінними впродовж усього існування Січі.

У товаристві запорожців понад усе цінували сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору. Яким було пронизано все життя Січі. Але були речі, до яких запорожці ставилися дуже серйозно й ніколи не брали на глузи. Це віра християнська, шаноба до старих. На січі часто можна було побачити вже немічних дідів, оточених увагою й повагою козаків. Без старих козаків не обходилася жодна козацька рада, до їхнього слова прислухалися найбільше. Часом саме воно ставало вирішальним .

Історія козацтва - це постійні війни: з турецьким султаном , кримським ханом, шляхетською Польщею. Вміння козаків воювати вражало Європу, і багато хто з монархів не відмовлявся від послуг запорожців, у тому числі й російські царі.

Козаки ніколи не знали панщини, кріпацтва, були вільними людьми, єдиним обов’язком яких вважали захист південних кордонів .

8-й читець

Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Наша отча сторона.

9-й читець

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжку минуту

За неї господа моліть.

УЧЕНЬ 2

На Січі козаки дбали про фізичну загартованість і військову майстерність. Щоранку купалися незалежно від пори року. Зранку козаки клопоталися господарством, бойовим вишколом.

ОДЯГ КОЗАКІВ.

До середини УІІ ст.. козацький одяг був різноманітним. Пересічні козаки вдягалися просто: сорочка, штани, поганенькі свитка й шапка. Носили теж плащі ( кобеняки). Згодом з’явиться типовий козацький одяг: жупан довгий, перепоясаний м’яким поясом, до якого з лівого боку причеплена шабля.

Шапка обшита хутром, дно дещо звисало. У старшини шапку прикрашали пера, засаджені збоку. Знатний козак поверх жупана носив широку кирею, підбиту хутром, інколи з багатим коміром. Парадний одяг козаків був багатим і розкішним.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД КОЗАКІВ.

Запорожці брили голову й залишали тільки одну чуприну над лобом - оселедець, що його козак закладав за вухо. Вусів не підстригали, але намазували чим - небудь і підкручували вгору до очей.

Якщо в когось виростали дуже довгі вуса, то їх закручували й закладали аж за вуха. Це була особлива гордість козаків.

ЇЖА КОЗАКІВ.

У кожному курені стояли столи, а довкола них лави, на які сідали козаки. Кухарі насипали їжу у великі дерев’яні миски та ставили на кожному столі, а поряд із їжею - різні напої у великих відрах, на які вішали дерев’яні черпаки.

Отаман сідав на першому місці, козаки - довкола стола, і всі починали їсти.

Козацькі страви: тетеря, рубці, галушки, риба, свиняча голова до хріну, локшина, гречані й пшоняна каші, житній хліб, пшеничні коржі, молоко. Від татар козаки перейняли вживання часнику й цибулі. Після обіду козаки кланялися отаману, один одному й дякували кухареві. Отаман виходив з – за столу та кидав гроша у скриньку . Так само чинили всі козаки : ці гроші діставав кухар і за них купував харчі на наступний день. Кухарі варили їжу в окремих куренях.

УЧЕНЬ 3

ШКОЛИ.

При церквах створювали школи. Відомо про 16 шкіл, які існували на Січі. Дві школи спеціалізувалися на фізичному та військовому навчанні.

Була школа, яка готувала писарів, військових канцеляристів, керівників палаток і куренів.

Була на Січі одна музична школа ( школа вокальної музики та церковного співу). Керував нею ,,читака й співака”( так записано в документах того часу ) Михайло Кафізма. У школі навчали читців і співаків для церков, готували сурмачів, довбишів. При школі було створено групу виконавців - лицедіїв, які ставили вертепну народну лялькову драму. Вона ж організовувала різноманітні урочистості та карнавали під час свят і на честь повернення запорожців із військових походів.

КОБЗАРІ НА СІЧІ.

На Січі жили й кобзарі. З історичних джерел відомо, що кобзар ходив у походи , складав пісні та думи. Багато кобзарів побувало в Криму й Туреччині. Музикантів ніхто не займав, кордони були відкриті для них. Тому народних співців України можна було зустріти в Кафі й Стамбулі.

Саме вони подавали вісті про невільників на батьківщину, створювали думи про полонених, їхні страхітливі муки на чужині. До нас дійшли ,,Плач невільників у Азові”.

Кобзарі офіційно входили до складу Війська Запорізького й разом із довбишами, сурмачами та іншими виконавцями грали козацьку полкову музику. Такі воїни носили бандуру поряд зі списом і шаблею. Безліч пісень і дум вони створили під час походів. Бандуристами також ставали козаки, які втратили зір у боях чи полоні. Але були музично чи поетично обдарованими.

Кобзарі користувалися великою пошаною у війську та серед народу.

10-й читець

Рідна земле моя,

Рідний краю мій зелений,

Пісня в шелесті трав,

Промінь сонця в росі.

11-й читець

Ти нам щиро даєш,

Україно, натхнення,

Ти до сонця ведеш

Всіх своїх козаків.

12-й читець

Скільки світлих доріг

Ти для нас відкриваєш,

Скільки нових зірок

В край космічний ведеш.

13-й читець

Кров козацька у нас,

Запорізька в нас вдача,

Найдорожча з усіх

Україна для нас.

ВЧИТЕЛЬ

Різні вороги в різні часи мріяли знищити Запорізьку Січ, де жив бунтівний козацький дух, де ніколи не вмирала дума про свободу. Потреба в козацькому війську зникла, коли Росія вийшла до берегів Чорного моря, і ,,гніздо самовілля” , як називали запорізьке козацтво імператриця Катерина ІІ , за її наказом, наприкінці травня 1775 року було зруйновано. Січ проіснувала з 1550 по 1823 роки. Після знищення Запорізької Січі козаки з дозволу турецького султана переправилися на човнах до турецьких берегів. Їхнє поселення згодом було названо Задунайською Січчю. Але туга за рідною землею не давала їм спокою. І вони вирішили повернутися. Козаки оселилися на березі річки Дон і почали називатися Донськими козаками. Знищення Січі означало закінчення цілої епохи в історії нашого краю, остаточне уярмлення його народу.