Виховний захід "ПІДЛІТКОВА КОНФЛІКТНІСТЬ, ЇЇ ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ. РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННІ ТА УСУНЕННІ"

Підліткова конфліктність, її причини та наслідки. Роль класного керівника в їх попередженні та усуненні

О.С.Удодова

 На сьогоднішній день, в плані виховання дитини, учня як особистості в колективі, нагальним постає питання адекватної поведінки учнів в суспільному житті. Адже нам всім відомо, що серед дітей набагато частіше виникають конфліктні ситуації, які призводять до розладу їх дружніх стосунків.

 Це може бути спричинено багатьма факторами, як то:

• бажанням самовиразитись;
• бажанням переконання іншої сторони в своїй начебто явній правоті;
• відчуттям невпевненості в собі;
• відчуттям силового натиску з боку інших тощо.

 Взагалі-то, діти, учні в такому юному віці дуже вразливі, а їх душевний стан просто знаходиться на роздоріжжі: як от, ще мить – і не розібравшись що до чого одразу до бійки, здіймаючи «бурю серед ясного неба». Звичайно, що така неврівноважена поведінка учнів можуть бути зумовлена різними причинами, як от:

• становищем учня в колективі, ставлення до неї однолітків;
• взаємини з вчителем;
• сімейні ситуації.

 Аналізуючи вищеперераховане, можна відмітити, що велику роль відіграють сімейні обставини. Адже, часті лайки в сім’ї, приниження батьками один одного, взаємні докори та образи негативно впливають на душевний стан дитини.

 Так, психологи вважають, що дитина виявляє агресію у повсякденному житті частіше там, де агресію дорослих вона бачить щоденно.

 Але дуже великою проблемою для всього суспільства є те, що більшість дітей не реагують на доброзичливість. Для них нормою поведінки є грубість. І це вже є посилання для роздумів та прийняттям активних заходів для самих батьків, а також педагогів таких учнів.

 Вагомим моментом для кожної дитини є підтримка дружніх стосунків в сім’ї, присутність атмосфери гармонії вдома, а також тісний зв'язок між вчителем і його рідними. Саме тоді, коли батьки почнуть цікавитись не тільки оцінками дитини, а й її душевним станом, дитина розвиватиметься правильно, уникаючи душевного потрясіння. 

 Звичайно ж, це все дуже добре діє, коли учень як дитина, перебуває ще в ранньому віці. А ось коли ця дитина стає по мірі дорослою, вона поступово починає проявляти свій характер, амбіції, що в свою чергу, можуть бути сприйняті однолітками не зовсім дружелюбно, а звідси, як наслідок - конфлікт.

 Конфлікти - це природна частина нашого життя. Конфлікти часто асоціюються з негативними елементами й важкими почуттями.

 Однак, конфлікти можуть мати й багато позитивних сторін:

• вони допомагають сформувати ідентичність людей;
• вони ведуть до особистісного зростання й розвитку;
• вони створюють нову дружбу й нові зв'язки;
• вони сприяють прогресу й позитивним змінам у міжособистісних стосунках.

 Але наразі і з позитивними, конфлікту притаманні й негативні сторони. Наприклад, він може завершитися розривом контактів між дітьми. Вони можуть повернутися спиною одне до одного й більше не розмовляти. Коли сторони не спілкуються, ситуація лишається невирішеною, зникає основа для пошуку вирішення. Конфлікт також може перерости до фізичної конфронтації, коли учні починають битися чи застосовувати інші форми насилля.

 Отже, чим довше вони дозволяють конфлікту тривати, тим складніше виходить його вирішити. Чим раніше йде втручання для того, щоб конфлікт вирішити, тим краще.

 Але конфліктних ситуацій можливо уникнути якщо проявляти себе гуманно, навчитися добре спілкуватися й керувати своїми емоціями, в першу чергу – мати повагу до інших. Це можна зробити, активно слухаючи те, про що говорить інший. А ще треба навчитись проявляти волю та творчість.

 Найважливіше в процесі вирішення конфліктів — це спілкування. Навчаючись спілкуватися, учні зможуть краще вирішувати конфлікти.

 Відомо, що хороший діалог передбачає повагу, спробу поставити себе в ситуацію іншої людини й уміння слухати. Але доволі часто дискусії провокують конфлікти. Дискутуючи між собою, кожен з учнів вважає, що лише він прав й що інші мають думати так само, як і він.

 Це теж являється однією із причин становлення конфліктних ситуацій. Саме невміння учнів знаходити спільну мову між собою, будувати свою розмову в розрізі дискусійної проблематики нерідко призводить до небажаних наслідків.

 Отже, щоб краще розв'язувати конфлікти, треба опановувати мистецтво діалогу. Адже саме діалог відкриває реальний обмін думками, в якому можна спілкуватися, слухати й учитися одне в одного.

 Ще однією важливою умовою для вирішення конфлікту є контакт учнів зі своїми власними емоціями й визнання того, що емоції й реакції інших частіше за все не збігаються з їхніми. Розуміючи та проявляючи толерантність до інших своїх однолітків, їх думок, учень починає відчувати впевненість в собі, розуміючи при цьому те, ким він є.

 Як бачимо, підлітки дуже схильні до різноманітних конфліктів, що можуть виникнути нізвідки й без відомих на те причин.

 Працюючи з дітьми доволі довго, спостерігаючи за їхніми відносинами між собою, відносинами груп старших підлітків до молодших, а також відстежуючи процес наростання конфліктних ситуацій й різноманіття шляхів їх вирішення, починаєш розуміти, що діти крок за кроком, поступово знаходять між собою компроміс, хоча й не завжди одразу.

 Конфліктні ситуації між учнями звичайно суттєво відрізняються між собою.

 Так, досліджуючи і проводячи аналіз поводження учнів під час виникнення незвичайних конфліктів, та узагальнюючи всі кроки різнобічного їх розв'язання, можна сказати, що з метою ефективного вирішення будь-яких конфліктних ситуацій необхідним є дотримання певних етапів, а саме:

• визнання та усвідомлення наявної конфліктної ситуації;
• визначення проблеми;
• початок діалогу й прояву поваги до ситуації іншої людини;
• знаходження моментів, щодо яких є згода;
• знаходження рішень, які задовольнять обидві сторони.

 Для кращого розуміння вирішення конфліктних ситуацій між підлітками зупинимось на розгляді кожного окремо взятого етапу.

 Першочерговим завданням вирішення конфлікту є визнання того, що конфлікт, як проблема таки існує. Визнання учнем даної проблеми є свідченням того, що в нього є воля, а звідси й бажання вирішити її.  Отже, на даному етапі, учень проявляє себе як особистість з сильною стороною.

 Другим етапом є визначення проблеми виникнення конфлікту. Звичайно ж, інколи це буває дуже важко. Адже підлітки не завжди можуть поставитись адекватно до вирішення цієї проблеми, і з’ясувати хто прав з них, а хто винний. А отже, для вирішення проблематики конфлікту потрібно, щоб сторони забули про непотрібні історії, плітки й здогадки й сфокусувалися на власних проблемах. Тобто критикували проблему, через яку виник конфлікт, а не один одного.

 Третім етапом є початок ведення діалогу. Тут важливим моментом для учнів є виявлення між ними взаємоповаги, волі до розуміння один одного. На цьому етапі учні формують і проявляють в собі мужність, позбавляються пихатості, надмірності. Це проявляється саме в тому, що вони в разі потреби можуть взяти свої слова назад і попросити пробачення.

 Пройшовши певні складності у веденні діалогу, підлітки мають знайти загальні моменти, можливо якість притаманні їм взаємні цінності, що є важливими у вирішенні конфліктної ситуації. Тобто по суті знайти шляхи порозуміння.

 І останнім важливим моментом є визнання та прийняття потреб однієї сторони іншою, і навпаки. В даному випадку, найголовнішим завданням є вираження взаємоповаги до інтересів учнів між собою.

 Досліджуючи та характеризуючи етапи вирішення конфліктних ситуацій, запобігання несприятливим наслідкам від виникнення конфліктів, необхідним фактором є виокремлення між підлітками конфліктних ситуацій з силовим втручанням. Так, дуже часто учні, а це як правило, невпевнені в собі та пригнічені, але в той же час пихаті й задиристі, що прагнуть показати себе серед інших лідерами, впливовими та підкорюючими собі інших, прибігають до силових методів вирішення конфліктів. В цьому випадку важливим є розуміння того, що винним є лише кривдник. А ось для жертви важливо відчути, що вона невинна.

 Так, спираючись на свій власний досвід роботи з учнями, можна сказати, що ситуації насилля між учнями доволі часто зустрічаються. Все починається нібито з гри, потім зростає невдоволення однієї із сторін, що в свою чергу мимоволі призводить до виникнення конфлікту з насильницькими нахилами. Враховуючи дану ситуацію постає питання: «Як розібратись хто є винний?». Звісно ж, в такому випадку я, як педагог та вихователь, не полишаю без уваги даний інцидент і реагую відповідним чином. Так, якщо затіялась бійка між учнями розібратись хто правий, а хто ні – дуже складно. Адже якщо їх обох спитати, то вони скажуть, що все відбувається з доброї волі, але очевидним є той факт, що це - ситуація насилля, тому що одна сторона безпосередньо використовує іншу сторону. Звичайно той, хто ухиляється від бійки почувається неприємно й безпорадно і вимушений говорити, що він просто бере участь у грі.

 Отже, грою це аж ніяк не назвеш. А тому у мене, як у педагога та вихователя є лише два шляхи: це або звернення до обох учнів з наказом на припинення ними цього дійства, або покладення відповідальності на того, хто напав. Як же правильно поступити? Але все дуже просто вирішується.

 Якщо покласти відповідальність на обох учнів – це буде неправильно. Адже той, на кого нападають є невинною жертвою і відчує дискомфорт, а найгірше це те, що він може подумати, що і він дійсно частково винен у виникненні бійки. Єдиним правильним рішенням в даному випадку є сприйняття мною даної ситуації як нападу, і покладення відповідальності на того з учнів, хто напав. Таким чином, я даю нападнику зрозуміти, що його дії є неприпустимими. В той же час учень, що потерпів не буде відчувати своєї провини, а значить його гідність буде збережена.

 Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок про те, що серед підлітків можуть виникати безліч міжособових конфліктів на різних підставах. І шляхи вирішення їх звісно індивідуальні. А отже, найголовнішим завданням педагога та вихователя є проведення профілактичних заходів за різними  напрямками.

 Так, в процесі своєї педагогічної діяльності, я прийшла до висновку, що краще попередити конфлікт, а ніж потім його розбирати та ліквідовувати. А для цього необхідно дотримуватись всього декілька правил при роботі з підлітками:

• слідкуйте за тим, що слова часто не співпадають з думками та відчуттями, а отже, виносьте дане питання на обговорення;
• уникайте прихованих помилкових припущень або установок. Обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити;
• намагайтесь робити спілкування відкритим;
• подумайте, чи відповідає сказане дійсним бажанням, потребам або відчуттям;
• говоріть все чітко та ясно. Втлумачуйте співрозмовнику те, що маєте на увазі;
• і нарешті, навчіться слухати один одного та проявляти взаємоповагу.

Так, з метою покращення поведінки та уникнення конфліктних ситуацій учнів в ліцеї, мною передбачено проведення індивідуальних бесід як з учнями, так і з батьками. Виховні години також сприяють вихованню в дітей дружніх стосунків серед однолітків.

 Конфліктні ситуації між учнями я намагаюсь завжди вирішити конструктивно, використовуючи при цьому діалог. Саме в процесі діалогу учні, можуть зростати та вдосконалюватись. За допомогою діалогу вони не лише навчаться уникати конфліктів, а й створять умови для покращення стосунків між собою, з дорослими, відкриють нові знання та нове розуміння, навчаться бачити прекрасне у відмінностях і позитивне у взаємодоповненні людей в повсякденному житті.