Виховний захід. Посвята в читачі.

Цвітоське навчально – виховне об’єднання

Країна казкова -   

                Країна

                     Книжкова

(Посвячення  у читачі)

                                                                        Класовод: Василькова

                                                                          Тамара Борисівна

Тема: Країна казкова -  Країна  Книжкова

Мета. Розширювати читацький світогляд, уяв­лення учнів про значення книги у житті людини; сприяти розвитку допитливості, інтересу до кни­жок; формувати читацькі смаки; виховувати любов та бережливе ставлення до книжок, прагнення до знань.

Обладнання. Плакати з народними прислів'ями та приказками про книгу; виставка книг «Нам без книг ніяк не можна»; квітка-семиквітка; речі літе­ратурних героїв.

Вчитель. Любі діти! Вітаю вас, ваших батьків, гостей зі святом. Нещодавно ви стали школярами, вперше переступивши поріг нашої школи. А сьогодні настав час завітати до нашої шкільної бібліотеки.

Бібліотека - це приміщення, де зібрані різно­манітні книжки, це місце, де ви можете почитати цікаву книгу або взяти її додому на деякий час.

Книги зустрічають кожного з нас уже в ранньо­му дитинстві. Спочатку батьки читали вам, а тепер ви самі можете читати і вірші, і оповідання, і особливо казки.

1- й учень. Коли умієш сам читати — Не треба мамі докучати, До бабусі теж не треба йти: «Ну почитай, мовляв, хоч ти!».

2- й учень. Сестру просити теж не треба, Щоб почитала щось для тебе, А ні благати, ні чекати, А просто взяти й почитати.

Бібліотекар. Готуючись до зустрічі з вами, ми запросили деяких героїв казок, проте вони не змогли приїхати, а лише прислали телеграми і забули підписати. Діти, а ви зможете відгадати, від кого ці телеграми? Тож давайте спробуємо.

1 телеграма.

«Дуже засмучена. Мишка випадково розбила

яєчко, прийти не зможу». (Курочка Ряба)

2 телеграма.

«З’їв семеро козенят, болить живіт ». (Вовк і семеро козенят)

З телеграма.

А це вже, любі діти, щось зовсім не зрозуміле, і підписи якісь дивні. Ось телеграма, спробуйте її прочитати:

« ЛюбідітиВітаюзпосвятоювчитачіБажаю-успіхівунавчанні». (наЗйок, лобКоок, тіуБарно). (У зал вбігає Незнайко).

Незнайко.

Я летів сюди, як птиця,

Щоб поспіть до вас лишень.

 Познайомлюсь, годиться,

З вами в цей чудовий день.

 Я тут швидко з вами розберуся,

 Ви чому сюди прийшли?

 Читачами стати захотілось?

 Більше справи не знайшли?

 Бібліотекар. Так! Постій, постій, Незнайку! Що ти хочеш нам сказать? Ти упевнений, що малятам не слід читать? А як же далекі моря, океани, а як же айсберги, що ніколи не тануть? Малятам дізна­тись про це так важливо, тому їм без книги ніяк не можливо.

1. - й учень.

Любі хлопчики й дівчатка,                                                                                                В нас сьогодні книжки свято.                                                                                      Будем разом відзначати,                                                                                       Книгу - друга шанувати

2 – й учень

Свято книги зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало,

Як один читальний зал.

3- й учень.

 Всі читають урочисто —

І безвусі, й вусачі .

Скільки мешканців у місті,

 Стільки в місті й читачів.

5- й учень.

У тролейбусі читають,

 Щось мугикають під ніс,

 Сторінки перегортають

Під ритмічний стук коліс.

            7- й учень.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

Їх ніяк не відібрати.

9- й учень.

В кожнім домі, в кожній хаті -

У містах і на селі,

Хто навчився вже читати,

 Має книжку на столі.

11- й учень.

Дружба з книгою - це свято,

Не було б його у нас,

 Ми не знали б так багато

 Про новий і давній час:

4- й учень.

Все ми в книзі знайдемо,

 Кращої не знаємо –

Доброї і вірної

 Подруги малят!

6- й учень.

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру і сміливу

 І дівчатка й хлопчаки –

Хочуть всі читати.

8- й учень.

Книги дружать з дітворою.

Полюби їх у житті —

І улюблені герої

Будуть друзями завжди. 

10- й учень.

В світі щаслива, 

Мудра, правдива і жартівлива.  

Як не вгадали, стану в пригоді: 

Річ коротенька - книжка, та й годі.

12- й учень.

Книги, книги на полицях                                                                                         Завше тихо поміж книг.                                                                                                                     Та яку не розгорнеш                                                                                                                                     Щось цікаве в них знайдеш.

13- й учень.

Гортайте, гортайте                                                                                                            Сторінки, мов диво,                                                                                                Весь світ в собі книжка                                                                                                  Вмістила дбайливо.

14- й учень.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать —

Працювати і учитись,

І Батьківщину шанувать.

 Бібліотекар. Ну, що, Незнайку, переконався, що у нас малята молодці. Назвати можна їх знав­цями. Бо вміють уже вони читати і рахувати, і пи­сати, і вірші можуть розказати, і пісню дружно заспівати.

(Звучить пісня «Про порвану книжку...»).

(Інсценізація «Хвора книжка»).

 (Стук у двері).

Книга.

Ой-ой-ой!

Не маю сили!

Ви на мене наступили?

Незнайко. Що це тут валяється?

Вчителька. Книжка, виявляється!

Книга.

Я подерта, я потерта,

Кінчики загнуті.

Сторінки пом'яті.

Він мене скалічив,

Мені потрібні ліки.

Бібліотекар. Діти, цій книзі потрібна допомога. Куди слід віднести цю книжку, щоб їй допомогли?

Діти (разом). В бібліотеку!

Бібліотекар. А що є в бібліотеці для того, ще полікувати цю книгу.

Діти (разом). Книжкова лікарня і лікар Айболить.

(Виходить лікар Айболить).

Лікар.

Я - лікар книжковий, Я книги лікую,

Я хворі сторінки їм ремонтую,

Мої пацієнти брудні і з дірками.

 Кому з вас погано - ходімо із нами!

Я дам вам сорочку з паперу і клею,

Щоб книги зцілити в лікарні усе є.

 (Лікар бере книжку і веде у лікарню).

Бібліотекар. Діти, Знайко, Буратіно, Колобок прислали не тільки вітальну телеграму, а й ось цю посилку. Давайте розкриємо і подивимося, що там є?

(Бібліотекар дістає квітку-семицвітку).

Бібліотекар. Діти, що це? Чому пелюстки різно - кольорові? Як називається ця квітка? З якої вона казки?

 (В. Катаев, «Квітка-семицвітка»)

Бібліотекар. А ось на пелюстках щось написано. Діти, це загадки. Ви любите розгадувати загадки? І поки Айболить лікує нашу книгу, ми з вами розгадаємо загадки, які заховалися під пелюстками  семицвітки.

(Розгадування загадок).

1. Поясок ясний зіткала. Небеса оперезала, Після дощику з'явилась, Ніжнобарвно засвітилась.

(Веселка)

2. Гарне дерево, міцне. Листя різьблене, ясне.

А на гілочках крислатих Дуже жолудів багато.

(Дуб)

3. Хто свого гнізда не має, . Яйця іншим підкидає.

Сидить в лісі в холодку, Все кує «Ку-ку, ку-ку».

(Зозуля)

4. Сам вусатий, а у нього Довгі вуха, довгі ноги. Дім його завжди на волі: Під кущем, у лісі, в полі. Навіть пень його страхає. Хто лякливого вгадає?.

(Заєць)

5. Повсідались коло пня

В капелюшечках рідня.

Ніжки в них тоненькі, .. ., ,

Звати їх... (опеньки)

6. Коло нірки поміж трав

 Мишенятко шильцем хвостик –

На сніданок.

Молока попив по тому, 

Обійшов навколо дому,

Умивавсь коло воріт

Називається він... (кіт)

7. Полетіли парашути,

Не догнати, не вернути.

Де на землю впали –

Сонечками стали.

Кожне вбралось в білу шапку

Щоб впізнать, кого ж. (кульбабку)

Бібліотекар. Із загадками  ви справилися відмінно. А чи добре ви знаєте казки?

(Діти відгадують казки за уривками, які зачи­тує бібліотекар). 

Несе мене лиска, по каменю-мосту на своєму хвосту, порятуйте мене!      („Кіт, Кріт, Курочка та Лисиця")

Що за хатка на узліссі? Вся ворушиться, дрижить. Де не взявсь кабан біжить. Тут і вовк іде, й ведмідь, Й кожен хоче в хатці жить. Так вже тісно їм усім -Ось-ось- ось порветься дім. Що за дім такий лежить, І ворушиться й дрижить? („ Рукавичка")

На голову глечик лисиця наділа, мерщій до річки поспішила, скоріше глечика сварити, у річці жартуна втопити. І не подумала лисиця, що і сама може втопиться. („Лисиця та глечик")

Сидить півник на печі, їсть смачненькі калачі. Тут лисичка прибігає, мерщій півника хапає. Біжить котик рятувати, в лисиці півника забрати. („ Котик і півник")

Знайшов півник колосок, Змолов борошна мішок. Спік негайно у печі Пиріжки та калачі. Мишенят не пригощав, Бо жоден з них не помагав. („Колосок")

Я - бичок-третячок, Смоляний в мене бочок. Із соломи дід зробив, Бік смолою засмолив. („Солом"яний бичок")

Вигнав дід козу із хати, та й пішла вона блукати. В зайця хатку відібрала, всі козу ту виганяли. Рак козуню ущипнув. Зайцю хатку повернув.                         („Коза-Дереза")

Бібліотекар.  Я знайшла ще якісь папірці, що це. Це загадки. По перших літерах відгаданих слів у вас повинно вийти слово. Що це за слово?  Ану відгадайте.

Б    - Мав солом'яний бочок в нашій казочці (бичок)

І     - Не просив би у тата човник І весельце, не потрапив би до відьми

      (Івасик-Телесик)

Б    - Самий злий з усіх людей  - Це казковий (Бармалей)

Л    - Пазуристий він, гривастий, в казках діє африканських. Рявкне - ох і   

         лютий  рев... Відгадали? Так, це (Лев).

І    - Богатир він, побиван Хлопець на ім'я (Іван)

О   - Тільки сядеш на пеньок відпочити трохи і зітхнеш. Аж тут побач

       старенького (Оха)

Т    -Дзвонив ведмідь, мартишки, слон. А назва казки - ("Телефон")

Е    - Як метелики кружляють, духм'яний пилок збирають. Дюймовочку 

       зустрічали, крильця їй подарували (Ельфи).

К    - Всіх він любить незрадливо, хто б до нього не ходив. Догадались? Це ж  

       наш Гена, це наш Гена - (Крокодил)

А   - Він під деревом сидить, добрий лікар (Айболить)

Діти (разом). Бібліотека

Бібліотекар. А ось я знайшла ще якісь папірці з незрозумілими написами. Діти, ви знаєте що це?

Діти (разом). Ребуси!

Бібліотекар. А чи важко їх розгадувати?

Діти (разом). Ні! 

Бібліотекар. Тож давайте розгадаємо їх.

(Розгадування ребусів).

Бібліотекар. Є книги, які плачуть від користувачів, а  такі, які радіють. А ще діти я не хочу щоб ви були такими як Гріша Скворцов з цієї гуморески.

14 – й учень

У Скворцова Гріші

Книги найбрудніші,

Всі вони патлаті, порвані, горбаті.                                                                                                  Ну, немає в них лиця:                                                                                                         Без початку, без кінця.                                                                                          Палітурки, як ганчірки.                                                                                              Ті книжки ридають гірко.                                                                                                              Бився Грішка з хлопчаками,                                                                                                      Він розмахував книжками,                                                                                                                                  Дав Мишку по голові                                                                                               Замість книжки стало дві!                                                                                                              Хто цю книжку візьме стиха,                                                                                                         Той пізнає горя й лиха!      

Бібліотекар. Шановні діти, щоб правильно себе поводити на вулиці, у школі, у музеї, в театрі існують певні правила-пам'ятки. Така пам'ятка є і в нашій бібліотеці - «Як поводитися з книгою».

Зараз я вам її зачитаю.

* Беріть книгу чистими руками.

* Обережно гортайте сторінки, не слиньте при цьому пальців, не загинайте 

   сторінок.

* Не пишіть, не малюйте на книзі.

* Не закладайте сторінки ручками, олівцями.

* Користуйтесь закладками.

* Кладіть книгу на певне місце.

(Входить відремонтована книга).

Книжка. Ось мене і відремонтував книжковий лікар.

І знову я щаслива,  

 Мудра, правдива і жартівлива.

 Я - книжка! Я - товариш твій!

 Ти зберегти мене зумій.

 Бібліотекар. Ой, книжко, як вчасно ти повернулася. То й пам'ятку нашим дітям ти вручиш сама.

(Незнайко наштовхується на вказівник «Стіл знахідок». На килимі-літакові розклеєно речі каз­кових героїв: кришталевий черевичок, золотий ключик, чобітки кота, рукавичка. Здвигає плечи­ма, приміряє чобіток, бере ключик).

Незнайко. Що це за речі, мені не знайомі, на мене малі.

Бібліотекар. Ой, Незнайку! Ти не знаєш чиї це речі і хто їх тут загубив? Тож давай попросимо на­ших дітей, щоб вони тобі допомогли.

Діти, допоможемо?

Діти (разом). Допоможемо! Допоможемо!

(Діти відгадують чиї це речі та з якої казки).

Бібліотекар. От бачиш, Незнайку, наші діти вміють і читати, і писати, і загадки відгадувати, тому можуть стати читачами нашої країни «Читалії», і, як кожен громадянин цієї країни, вони повинні дати обіцянку.

(Діти читають обіцянку).

Урочиста обіцянка,

Я, учень ___ класу, вступаючи в ряди чи­тачів шкільної бібліотеки, урочисто обіцяю:

Поважати книгу, Виконувати всі правила кори­стування книгою!

Не рвати, не бруднити, не малювати її.

Всі (разом). Обіцяю!

Якщо якійсь книжці потрібна допомога - зроби­мо все, щоб книга не «хворіла». Всі (разом): Обіцяю!

Ніколи не проходити спокійно повз тих, хто «ображає» книгу.

Всі (разом). Обіцяю! Обіцяю! Обіцяю!

Бібліотекар. Про шлях, який книга пройшла, щоб потрапити у наш дім ми дізнаємося з вірша С. Маршака «Як друкували вашу книгу».

Книжки приємно прочитати                         А спробуй їх створити!              Таке мистецтво друкувати,          Якого треба вчити.                                Папір нам комбінат зробив,                   Що паперовим зветься.                          Але у нас про друкарів            Розмова нині йдеться                Складна робота - друкувать,                             І друкарям з любов"ю                           Ми мусим щастя побажать                    І успіху, й здоров"я.

Вчитель. Дорогі діти! Ось і підходить до за­вершення наша година спілкування. Бажаю вам приємної зустрічі з мудрими книжками, які нав­чать вас виконувати домашні завдання лише на відмінно, рости чемними, добрими, ввічливими, завжди з повагою ставитися до вчителів та батьків. І зараз наші казкові герої: лікар Айболить, Незнайко, Книжка вручать вам пам'ятку «Я читач» та «Формуляр читача».

Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки нової книги.

(Звучить пісня).