Виховний захід "Рольова гра «Гострі кути сімейного кола»"

Виховний захiд для старшокласникiв разом iз батьками Рольова гра «Гострі кути сімейного кола»

Відео до пісні «Родина»

Ведучий:

• Сьогодні ми поговоримо про родину, про сім`ю.

Для прикладу вiзьмемо повiсть I.С.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім`я» та О.Коломiйця «Дикий Ангел».

Омелько Кайдаш – батько, Маруся Кайдашиха – мати, Карпо і Лаврін – їхні сини. Це сім`я. Потім Карпо одружився, привів у хату Кайдашів дружину Мотрю. Скільки сімей стало?

• Дві.
• Далі Лаврін одружився, привів у хату Мелашку. Скільки сімей стало?
• Три.
• Як ви вважаєте, може три сім`ї помиритися в одній хаті?
• Ні.
• Що й бачимо в повісті І.С.Нечуя-Левицького.
• І так, тема нашого заняття – гострі кути сімейного кола.

Які ж гострі кути вимальовуються в цьому творі?

У той час, як була написана повість, батьки обирали своїм дітям пару.

Як сказав молодший брат старшому: «Адже ж оце перед Семеном (свято таке, яке припадає на 14 вересня) батько тебе, мабуть, оженить. Але ж, як знаємо із змісту повісті, і Карпо, і Лаврін вибирали собі дружин самі. Та й взагалі батько не користувався авторитетом у сім`ї, хоч був гарним майстром, заробляв чималі гроші. Чому?

Ситуація 1.

• Жінко, одчиняй! – закричав Омелько й почав лупить з усієї сили кулаком у двері.
• Не одчиню! Ночуй надворі, коли пропив гроші, - крикнула з хати Кайдашиха.
• Одчини, бо вікна поб`ю! – репетував Кайдаш і лупив у двері.
• Як поб`єш, то й повставляєш, - обізвалась з хати Кайдашиха.

Лаврін устав і одчинив батькові двері. Батько переступив поріг, заточився і мало не впав.

• Побила мене лиха година та нещаслива, - заголосила Кайдашиха. – З чим же ти поїдеш завтра на ярмарок, коли пропив гроші?
• Брешеш! Я не пропив грошей. Осьдечки гроші, та тобі не дам. Дулю візьмеш, а не гроші.

Ведучий:

 -  Маруся Кайдашиха  - мати – гарна господиня. Спочатку вона обсипала невістку солодкими словами: «моя дитино», «моє серденько», «доня». А потім…

Ситуація 2.

   Кайдашиха з кумою біля воріт.

• Чи робоча ж твоя невістка? – спитала кума. – Чи тямить хоч трохи в хазяйстві?
•  Моя невістка незугарна ні спекти, ні зварити. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, а вона вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе, - відповіла Кайдашиха.
• Од кобили чую! – крикнула Мотря.

Ведучий:

 - То до чого ж привела така поведінка батька й матері?

Ситуація 3.

Мотря взяла мотовило і хотіла прясти.

• Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє, - крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило.
• Ба не дам, бо й мені треба, - одказала Мотря, не випускаючи з рук мотовила.
• Дай сюди, кажу тобі!
• Ба не дам!
• Дай сюди, бо як пхну. То й ноги задереш! – кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило.
• Одчепіться, бо й я вмію пхатися, - кричала Мотря й тягла до себе мотовило.
• Мотре! Покинь мотовило, бо як ухоплю кочергу, то поб`ю тобі руки, - Кайдаш ухопив кочергу й замірився на Мотрю.

Між батьком і Мотрею став Карпо.

• Тату! Не бийте Мотрі! Яке право ви маєте бити мою жінку?
• А чом же вона не слухає матері та тільки збиває бучу в моїй хаті?
• Ба не Мотря винна, а мати.
• Як ти смієш таке говорити про свою матір? – суворо крикнув Кайдаш і приступив до Карпа.
• Тату! Не наближайтесь, - сказав спокійно, але понуро Карпо.
• Я поб`ю на тобі оце мотовило, як ти не впиниш своєї жінки! – крикнув Кайдаш, приступивши до Карпа ближче.
• Тату! Не вводьте мене в гріх.

Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками й штовхнув його в груди.

• Тату! Не бийтесь!

Кайдаш знов кинувся на Карпа.

• Не лізь, бо задушу, іродова душе! – крикнув Карпо й штовхнув його обома руками в груди.

Кайдаш упав, аж ноги задер.

Кайдашиха, Мотря й Лаврін крикнули в один голос. Лаврін з матір`ю підвели батька й посадили на лаві.

Ведучий:

 - До чого веде любов до оковитої батька, ми щойно побачили. А до чого може привести така пристрасть молодого чоловіка в наш час, давайте побачимо.

Ситуація 4.

Маляр:

• Мене розлюбила Клава-Клавочка. Чого розлюбила?

Клава:

• Ти божевільний! Не можу бачити вдома щодня божевільного.

Маляр:

• Бив? Кусав? Щипав?

Клава:

• Тихий чи буйний, але п`яний, божевільний. Божевілля твоє розлюбила, а потім зненавиділа.

Обговорення 1, 2, 3, 4 ситуацій.

Ситуація 5.

 Ліда:

• У мене складна робота.

Платон:

• То ти працюєш? А я й не знав.

Ліда:

• Працюю.

Платон:

• Що за професія?

Ліда:

• Бути дружиною – це професія. Складна професія.

Платон:

• Вперше чую про таке.

Ліда:

• Уміти любити свого чоловіка – не так просто і не так легко.

Платон:

• Наприклад.

Ліда:

• Візьмемо нас з Петром. Хоч би що там на роботі сталося, він упевнений: удома на нього чекає спокій і затишок. Я завжди вгадую, що б він хотів на вечерю, на обід, на сніданок! Він часто затримується на роботі. Але хоч як пізно прийде, знає, що його чекає гарячий чай. Не сам риється в буфеті, шукає цукор, хліб, масло, варення. Я йому все приготую, подам. Коли прийде роздратований, засмучений, - усе ж буває на роботі, - я повертаю йому спокій. Думаєте, міщанська філософія?

Платон:

• Збирався подумати.

Ліда:

• Коли чоловік знає, що в нього вдома все гаразд, він і на роботі краще працює. Треба б завести порядок: коли беруть чоловіка на роботу, вимагати характеристику не тільки на нього, а й на його дружину. Бо якщо дружина лиха, то який з нього керівник?

Платон:

• Твоя лекція, Лідо, мені сподобалася. Аплодувати не буду, а питання є. Виходить, жінці й працювати не треба? Хай у тилу порається?

Ліда:

• Ото в тилу і є її робота.

Платон:

• А щоб підмогти чоловікові грішми?

Ліда:

 -Інколи заробляти гроші легше, ніж поратися в отому тилу. Але, на жаль, не всі жінки мають таку можливість, доводиться і їм іти на трудовий фронт.

Ведучий:

• І сказала стиха мати:
• Хоч женитись, спитай тата.

Ситуація 6.

Павлик:

• Я женюся!

Платон:

• Прийде час – женишся.

Павлик:

• Я без жартів.

Платон:

• Я теж. Закінчиш інститут, попрацюєш, щоб у гаманці завелося, тоді й женися.

Павлик:

• Ми вже записалися.

Таня:

• Може, й весілля згуляли?

Павлик:

• Згуляли.

Платон:

  - Як?

Павлик:

• Знав,що не дозволите.

Ліда:

• Звичайно, безглуздо одружуватися, не маючи нічого за душею. Але ж, як кажуть, з милим рай і в курені.

Платон:

• Ледар і дурень надумали таке безглуздя. В курені живуть злидні, а злидні перегризають горло коханню, хоч би яке воно було! Є в тебе дах над головою? Зможеш прогодувати, одягнути дружину? Женися! А ні – зайцем бігай по світу, хоч цілий вік бігай!

Ліда:

• Заскочила і в нашу фортецю блискавка.

Ведучий:

• І сказала стиха мати:
• До роботи, бо йде тато.

Ситуація 7.

Крячко:

• Куди синок майнув? Менший. Може б, і мого прихопив, ніяк до роботи не прилаштую.

Платон:

• Бо злодій.

Крячко:

• Що?

Платон:

• Злодій твій син!

Крячко:

 -  Як ти смієш? Він своє віддасть, не те щоб украсти.

Платон:

 - Не працює, а їсть – значить, злодій. Не заробив, а тринькає - злодій!

Крячко:

• У вихованні помилочки були. Змалку треба було вчити. Але як?

Платон:

• Трудом! Здорову руку прив`яжи, щоб вона не рухалася місяців зо два, а потім відв`яжи, склянки води до рота не донесеш нею. А коли твій син не два місяці, а двадцять роів нічого не робить, то ясно – калікою став… Їсти, пити хоче, а робити – ні. Каліка з калік.

Крячко:

• Інших учиш, а в самого… Федір з докторшею… Молодшого з жінкою прогнав!

Царство твоє розвалюється. Твої ж трудилися! Ти ж їх із трьох років примушував працювати, а тепер – що? Нічого в тебе вчитися! Бувай здоровий!

 Обговорення 5.6,7 ситуацій.

Пiдсумкова бесiда

Вiдео до пiснi «Родина»