Виховна година на тему "«Збережемо пам ‘ять про подвиг»"

Урок патріотизму:

«Збережемо  пам ‘ять  про  подвиг»

Підготувала

Кочмарук І. М.

Збережемо пам'ять про подвиг.

Мета:ознайомити учнів із трагічними сторінками Вітчизняної війни; показати, як важливо сьогодні пам'ятати уроки історії і подвиги наших дідів і прадідів; виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, що відстояли її незалежність і волю, спонукати учнів сприймати уроки минулого серцем, щоб пам'ятати вічно, якою ціною здобуто перемогу у Великій Вітчизняній війні.
 

Обладнання: комп'ютер, мультимедійний проектор, екран, записи пісень «День Победы», «Священная война», «Молитва», «Мне кажется порою, что солдатьі...», відеоролики (хроніка) «Велика Вітчизняна війна

Учитель.
 

Історію не повернути, її неможливо забути. Минають роки, відлітають у вічність. Але роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у пам`яті  народній  імена тих, хто боронив  рідні  землі,  невтомно працював у тилу, віддав  своє життя за нашу  державу.

З нагоди відзначення цієї дати ми проведемо  урок  «Збережемо пам`ять про подвиг».

Метроном відлічив 73  роки  від дня, коли закінчилася Друга світова війна, найстрашніша з чотирнадцяти тисяч війн, які пережило людство за останні п'ять з половиною тисяч років. Цей чорний шлях світових цивілізацій, оплачений життями мільярдів воїнів усіх країн, усіх націй і народів.

(Перегляд відеоролика «Велика Вітчизняна війна»

1-й учень.

Війна і смерть - дві сестри, ніби пара,
Які крокують разом вже віки...
Це - ніби чиясь невблаганна кара,
Що слід лишає на усі роки.
Війна... Ти був там? Ні? То ти щасливий,
Бо ти не бачив сльози, біль і кров,
Не бачив ти, як погляд свій зрадливий
Кидала смерть на юних знов і знов.
Чи бачив ти, як проводжає мати
Свого єдиного, не воїна - дитя,
І молить Бога, щоби дочекати,
Або за нього дать своє життя?
Чи чув ти тихий плач дівчини,
Коли почула вість, що вже нема
Того, до кого серцем лине,
І що тепер вона уже одна?
А може, ти вдовиний погляд бачив,
Тої вдови, що на руці дитя,
Що ще недавно тато сина няньчив,
Сьогодні ж - сирота оце маля?
Чи хоч у сні до тебе приходила
Ота проклята усіма війна,
Яку ще в сорок п'ятім загасила
Чарівна, бажана і прошена весна. (Звучить мелодія «Молитви» )

Учитель.

Другу світову (1939-1945 рр.) розв'язав гітлерівський фашизм. У ній брала участь шістдесят одна держава з населенням один мільярд сімсот мільйонів чоловік. У збройних силах перебувало сто десять мільйонів чоловік, з них більше половини загинуло. А число тих, що загинули у всіх війнах, перевищує чотири мільярди.

Важкий тягар Другої світової ліг на плечі нашого народу. Саме на радянсько- німецькому фронті були розгромлені основні сили фашистської Німеччини, і радянський солдат підняв над скореним Берліном переможний Прапор. Для нашої країни та війна була Вітчизняною, всенародною. Про це з першого дня було прозвучало з уст поета В. Лебедєва-Кумача та композитора О.Александрова. їх пісня «Священная война» стала голосом і совістю всього народу, який піднявся на захист Батьківщини. Пісня надихала людей на ратні й трудові подвиги. Вона стала символом могутнього духу нескореності.

Не було людини, літньої чи молодої, щоб у її серці не кипів той урочисто- гнівний заклик.

(Звучить грамзапис пісні «Священная война»)

Учитель.

Вірш опубліковано вже 24 червня 1941 року в газетах «Известия» і «Красная звезда». Того ж дня була написана музика.

Дорогою ціною дісталась нашому народові перемога.

2-й учень.

Було те давно, але слід пам'ятати
Про смерть і життя, і про гуркіт гарматний,
Про те, як війни розгорнулися крила
Й дорогу до світла людині закрили.
Як сутінки лиха на землю спустились,
І горе безмежне по світу розлилось.
Безжальні фашисти на нас наступали,
Родини вони без батьків залишали.
Молилися вдови і плакали діти,
Безсилих прокльонів і сліз не злічити.
І марно нещасні солдат виглядали,
Бо ті за Вітчизну життя віддавали.
Із різних країв всі, далеко від дому,
Боролись пліч-о-пліч на полі одному
Та гинули в битвах. Одних впізнавали,
І з болем у серці їх друзі ховали.
Ім'я невідомих у часі зникали,
Їх братські могили навічно прийняли.
В зажурі над ними берези схилились,
Сумують за тих, що в війні залишились.
За тих, хто сльозами і кров'ю умиті,
За тих, що їх віру не можна зломити.
І нині у серці ми будем тримати
Пошану до тих, кому ім'я - солдати,
Їх кров не упала на землю даремно,
Серця їх схололи - тому ми живемо.
Тепер же хай квіти червоні і ніжні
Зігріють холодне могили підніжжя.
Було те давно, але слід пам'ятати
Дев'ятого травня немеркнучу дату,
Про день Перемоги над ворогом клятим,
Яку здобували безсмертні солдати.
Лунає над світом і кожному чути:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»
 
Учитель.

Не кожному судилося вижити.

Мільйони людей загинули в боях, в таборах смерті, під час варварських обстрілів і бомбардувань міст і сіл.

Мільйони сплять вічним сном біля стін міста на Неві і Москви, на березі Волги, у степах України, на берегах Дніпра, Інгулу, Синюхи, Ятрані, у незлічених братських могилах одинадцяти країн Європи.

Увесь світ захоплювався мужністю радянського солдата. І це назавжди залишиться в історії людства, це навічно залишиться в пам'яті нашого народу.

Знову і знову подумки повертаємося до минулого. Без минулого немає майбутнього. Повертаємося не тільки тому, що пережите залишає невиправний слід у пам'яті, але і для того, щоб мати уроки на майбутнє. Щоб увиразнити нашу пам'ять про Велику Вітчизняну, щоб не розгубити її в скороминучих і розтривожених буднях сьогодення.

Величний подвиг в ім'я людства - поза часом. Пам'ять - незгасна.

Всім, хто поліг у боях, вічна пам'ять! Низький уклін визволителям, які принесли нам таку довгоочікувану весну 45-го, весну Свободи, Життя і Щастя!

3-й учень.

Є в нашому парку алея сумна.
В кінці її - братська могила.
Вкарбовані в вічність бійців імена,
І бронзовий воїн над ними.
Вшанування пам'яті загиблих хвилиною мовчання.

4-й учень.

У час важкий, у час негоди
Життя ви врятували нам.
Можливо, ми не розумієм,
Крізь що пройти дісталось вам,
Але ми зберегти зумієм
Той мир, що нам ви принесли.

Учитель

Пам'ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають ветерани, з воєнних пісень, вона не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці історії нашої країни.

Пам'ять... Вона втілюється не тільки в бронзі, мармурі, граніті, вона живе у душах людей. Пам'ять про героїв живе у наших серцях.

Пам'ять живих - це продовження життя тих, хто переступив поріг вічності...

73 роки... Дорога довжиною в життя відділяє нас від героїчного подвигу нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни. Все менше і менше залишається тих, хто своїм подвигом зміг врятувати

День пам'яті полеглих у Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров'ю відстояли нашу свободу.

Ми свято шануємо пам'ять усіх,

Хто власним життям нашу юність зберіг,

Хто впав за свободу у грізну годину,

За землю священну, за Україну!

Вони у бронзі й камені звелись,

Летять роки і хмари понад ними.

Все менше тих, хто бачив їх колись,

Все менше тих, хто бачив їх живими.

(Звучить пісня «День Победы»)