Виховний захід "Розп'яті Крути"

«Розпяті Крути»,

урочиста лінійка  присвячена 105 річниці  трагічним подіям під  Крутами.

        ЗДВР. Шановні колеги, присутні, дорогі діти. На скрижалях історії кожного народу коштовними діамантами сяють імена його Героїв. Цинічно і жахливо згвалтована історія України, писана за радянських часів, ховала від загалу правду про борців за незалежність, а юних героїв Крут, які були розствріляні і по звірські закатовані,  називала «реакційними студентами»  та      «послідовниками  буржуазних націоналістів». 29 січня виповнюється 105 років з дня цієї трагічної події.

 (Звучить Гімн України)

         ЗДВР. Початок ХХ ст.-це складний період становлення Української державності.  Це героїчна сторінка нашої  історії.

     Груднь 1917  року.  Більшовицька Росія розпочинає першу війну проти УНР, а вже січні організовує наступ на Київ. Але незважаючи на це  22 січня  УЦР  проголошує ІV універсал. У ньому зазначалося: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу».

           Рівно через тиждень,  29 січня 1918 року на підступах до Києва, під станцією Крути, зустрілися в пекельному бою  українські підрозділи Центральної Ради та більшовицькі війська, які йшли з Росії. Проти 300 українських юнкерів, студентів та гімназистів виступало понад 4 тис. червоних  радянських вояків на чолі з Михайлом  Муравйовим, колишнім царським підполковником, який перед наступом погрожував: «Мы им покажем, дайте только добраться» 

Розчахнуто  січневий 

                               день

Гарматним  пострілом

                                навпроти,

Останній  відлік  час  веде,

Та  твердо  став  студентський 

                                 спротив!

А кулемет  січе  затак,

Плює свинцем  оскаженіло.

Від  сатанинських  зарізяк

Вкраїнське  сонце потемніло.

І  перший  бій.  Останній  бій

І  вечір  був.  І  ранок  плакав.

Скількох  Оксанок  і  Марій

Вбере  зима  у  чорне  плаття!

Штиком  штрика  червона  скрута…

Ця  ніч  озветься  смертним  криком.

Розп’яті  заголосять  Крути.

І Київ заголосить дико.

В  жалобі  квилий  посвист  вітру

Аскольда  тінь  зігнув  неначе

Той  князь  не  в  долю  - в  юних вірив,

І  Україна  їх  оплаче.

…Сюди  печаль  свою

                               несу.

Шепчу  молитву  в  ріднім

                                слові.

Не  надмогильному 

                               хресту-

Козацькій  славі в

                                їхній  крові.

 Ведучий. Україна кипіла і бурлила. Вільно і рядом могли тоді укладатись і виявлятись людські та громадські чесноти, а також низька підла негідність.

 Ведуча. Серед численних жертв, які молодь самовіддано понесла на вівтар визволення рідного краю – ця жертва видається особливо тяжкою і незабутньою . На брамі української  Волі і  Державності в її обороні стала молодь. Ця молодь, що ще недавно сиділа в школі і вивчала, як щось теоретичне, історичне, далеке від життя, «що  славна смерть задля Батьківщини»  тепер змусила скласти іспит  зрілості, довести чи можуть вони застосувати ці твердження зі сторінок історії до життя сучасного.

 Ведучий. І коли навкруги лилась кров і смерть не розгубилась, ці новітні Герої, вони склали той іспит, бо хоч у кожного з крутян було велике бажання жити, жити у своїй щойно посталій державі, працювати в ній і для неї – вони свідомо йшли на смерть за  Батьківщину, бо це ж сама Батьківщина вимагала від них найтяжчої  жертви, вимагала від них скінчити своє, зовсім ще не розпочате життя, далеко від рідного дому.

 Ведуча. І це був подвиг – гідний вияв мужності, жертовності і самопосвяти та правдивого Героїзму.

                                Вони ішли у безвість білих піль, у бій

                                Щоб не вернутися або здобути

                                 І зупинилися на станції малій

                                 Де написом виділена назва «Крути»

Не повернулося, упало 300 їх,

Але й до нині їх не можемо забути

Моментом нації, моментом нас усіх

Навіки стала назва - слово Крути.

ЗДВР.  Автор дослідження  «Крутянська подія» В. Зарицький зазначає:

« На основі тверджень учасників крутянської трагедії документально встановлено, що  жертвою впали під Крутами в обороннім бою і освятили  спільно своєю кров’ю  нашу  Державність:

10 старшин і біля 250 юнаків Першої Київської Юнацької школи імені гет. Богдана Хмельницького.

Около  50 юнкерів, гімназистів та студентів Київських вищих і середніх шкіл. Разом всіх полеглих є біля 300 лицарів – оборонців  Волі України».

          Левко Лукасевич,  учасник бою під Крутами, у споминах оповідає,  як березні 1918 р. розшукували тіла загиблих і транспортували їх до Києва. Спільного місця  поховання не було, бо як пояснили місцеві селяни, більшовики не дозволили їх поховати розстріляних і полеглих у бою.

 Кількох  забитих селяни потайки поховали в різних місцях, але основну частину більшовики засипали в  кількох ямах і зрівняли з землею.

« Майже всі, кого більшовики взяли до полону, - свідчить  Лукасевич,- були більшовиками по звірячому покалічені під час розстрілу. Трупи з розбитими головами, повибиваними зубами, часом і повиколюваними очима. Кілька трупів цілком не вдалося розпізнати, наскільки вони були знівечені. Два дні родини й батьки розпізнавали своїх близьких у вагонах, що стояли на запасових лініях Київської  залізничної станції».

19 березня 1918 року  від Київського вокзалу рушив жалобний  похід.   Блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників. У траурній процесії йшли духовенство, студентський хор під орудою О. Кошиця, військовий оркестр,  армійські підрозділи та багато громадян.

 Біля будинку Центральної Ради процесію зустріли члени  Ради  та уряду. М.Грушевський звернувся до народу зі словами:

« Солодко і прекрасно умирати за Вітчизну так, як вмерли ці сини і брати наші, що полягли головами, боронячи рідний край від ворогів… Якраз  сьогодні, коли Цетральна Рада засідала, почали зривати цього двоголового орла, цей символ самодержав’я, цю пляму неволі, в якій Україна перебувала стільки віків… Але ця операція знищення неволі не могла пройти безкровно, і кров пролилась. Щасливі ті, хто кров’ю  засвідчив  любов до рідного краю… Слава їм і вічний спокій!»

На Аскольдовій могилі поховали їх –

Тридцять мучнів українців  славних молодих…

На Аскольдовій могилі  український цвіт!...

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

             На кого посміла знятись зрадника рука! -

             Квітне сонце, грає вітер і Дніпро – ріка…

             На кого завзявся Каїн ! Боже, покарай! –

             Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті з славою святих

На Аскольдовій могилі поховали їх.

                                                 ( Хвилина мовчання)

Ведучий. Затримавши ворога на 4 дні, юнаки дали змогу укласти Брест – Литовський  мир, що de- fakto означав міжнародне визнання української незележності.

ЗДВР.  29 січня в нашому національному календарі -це День  жалоби.  Але як писав Володимир Янів  « Крути не  є  святом  поминок,  а  кожночасним  джерелом натхнення   лав  нації в поході до Волі України».