Виховний захід Сценарій " Пригоди Повітрулі"

                      Виховний захід для літнього табору

                      Пригоди Повітрулі або містичнаУкраїна

ГЗК.  (Чарівний фон)Чарівні ночі напередодні великих свят. За тиждень до Івана Купала ,30 червня, народжується молодий Ярило,красивий білявий вершник на білому коні з вінком польових квітів на голові. На його честь люди влаштовують великі гуляння. Його появі радіють не тільки люди, а і все живе на землі. Навіть потойбічні сили вшановують молодого Ярила. В цю чарівну ніч  зникає межа між реальним і містичним.

(Танок-гра Ельфів)

Ельфи: Повітруля!!

(З`являється Повітруля)

(Танок продовжується)

(За кулісами починають співати люди)

Ельф. Ой, люди йдуть! Ховаймось!

Повітруля. Люди? Як цікаво…

(Всі ховаються, Повітруля залишається, спостерігає за людьми. Потім залучається до  хороводу)                                      

(Хоровод + пісня Іванка)

(Іванко обирає Повітрулю. Стають у центрі кола)

(Дівчата сміються , розбігаються).

Іванко. Хто ти, красуню?Як звати тебе?

Повітруля. Я Повітруля, донька гірського вітру. А ти хто?

Іванко. Я Іванко - син вівчаря. У тебе незвичайне ім’я. Ти легка, неначе вітерець. Я спостерігав як ти танцюєш, неторкаючись землі. Я покохав тебе, Повітруле. Чи зустрінемось ми ще?

Повітруле. Я теж покохала тебе, Іванко, але на жаль я не людина і не можу залишитися. У мене час бути з тобою лише до сходу сонця.

Іванко. Ні, я хочу бути разом з тобою все життя!

(ПісняТанок Іванка і Повітрулі)

(Звук  Ман)

Повітруля: Чую , Ман наближається.

Іванко:Хто такий Ман? Чому ти його боїшся?

Повітруля. Він – темна сила, обманщик та брехун, він кличе і манить будь-кого, а з’явитися може у вигляді марева або білого туману. Ні в якому разі не можна йти за Маном, бо саме сьогодні 30 червня він набуває великої сили, поведе за собою і навіки розлучить.

(Поява Ману та туманів)(Тумани уводять Іванка)

Ман. Вітаю тебе, Повітруле! Сьогодні ти надзвичайно чарівна. Я давно спостерігав за тобою, ти підкорила моє серце. Будь зі мною і я подарую тобі все, що забажаєш. Погоджуйся, красуне!

Повітруля. Ні, Мане, нічого мені від тебе не треба. Я покохала Іванка. А тобі, Мане, я не вірю. Не одну дівчину ти обманув, та перетворив на русалку. Мене не обдуриш. Я вільна сама обирати свою долю.

Ман. (сміх)Ти ніколи з ним не будеш разом. Ти – не людина.

Повітруля. Так, я не людина, але так хочу нею стати, кохати, радіти, відчувати.

Ман. Нічого в тебе не вийде. Ха-ха-ха! (Уходить)

(Повітруля плаче)

(Зявляються ельфи)

Ельф 1. Чого так гірко плачеш, Повітруле?

Повітруле. Я покохала  людину і  сама людиною хочу стати. (Ельфи лякаються) Але це неможливо.(Ельфи згуртовуються, шепочуться и виштовхують ельфа зі скринею.)

Ельф зі скринею. Повітруле, сьогодні чарівна ніч,ніч - коли неможливе стає можливим, але за однієї умови: треба встигнути до сходу сонця, до появи молодого Ярила зібрати три чарівні  обереги. Завдяки першому все живе на землі. Другий – весь час за сонцем рухається( вуглинку, квітку соняшника живої води). А третій ти знайдеш в самих надрах матінки Землі. Відгадаєш загадки,повернеш свого Іванка. Тримай скриню та поспішай.

(Ельфи  і Повітруля уходять в різні боки)

Повітруля. Дядечку Дніпро! Де ви? Відгукніться!

Дніпро. Чую, чую тебе, донечку! Що трапилось?

Повітруля. Про допомогу до тебе прийшла.

Дніпро. Чим же я зможу тобі допомогти?

Повітруля.  Я покохала людину і людиною хочу стати! Але для цього мені треба загадки відгадати. Без чого не може жити ніщо на землі.

Дніпро.  Ти до мене прийшла, то ,майже вже і розгадала свою загадку. Звернись до донечок моїх, річок .

Повітруля. Знаю, знаю донечок твоїх, із Десною і Ворсклою бавилась, хвилями грала.  Так це ж без води не обійтись жодному Божому створінню.

Дякую тобі, дядечку Дніпро!

         (Танець Річок)

                               (Річка передає глечик з водою)

Ман. Не встиг я, отримала перший оберіг моя Повітруля. Відчуваю, що можу втратити її. Треба покликати хащі дикі на допомогу. Хай її зупинять.

Хащі дикі закликаю

Повітрулю зупиняю!

Гілку з гілкою з`єднайте

І мені допомагайте.

                                             ( танець дерев і Повітрулі )

Повітруля. Як боляче, як страшно! Але мене не зупинити. Я  не злякаюся ні темряви, ні хащів. Я встигну до сходу сонця. (Роздуває дерева)

  Іванко, Іванко! Ти мене чуєш?

ГЗК Ман  Чую! Чую тебе моя люба!

Повітруля. Це не Іванків голос. То Ман мене в оману вводить. Що  ж далі мені шукати? Зовсім я розгубилась.

                                           ( вихід Польовика)

Польовик. Квіточки мої любі, травиночки мої хороші. Я люблю я вас, від дощу та спеки оберігаю. Дбаю про вас і вдень і вночі. Станцюйте для мене, втіште старичка-польовичка.

                                            (танець квітів)

Польовик: Ой, дивіться, мої любі квіточки, до нас Повітруля завітала. Але чому ти така сумна?Що трапилось?

Повітруля: Шановний, Польовику! Я закохалася!

Польовик. Так це ж чудово!

Повітруля. Так в людину!

Польовик. ОЙ! Що ж тепер робити?

Повітруля. Мені треба зібрати три обереги для того, щоб стати людиною і все життя бути разом з коханим Іванком. Один оберег у мене вже є. Мені його дядечко Дніпро дав.

Польовик. Може я тобі в нагоді  стану.

Повітруля.  Може і станеш, якщо допоможеш із завданням впоратися.

Що за сонцем весь день поспішає?

Квіти. Так це ж наш соняшник!

(Польовик дає соняшник Повітрулі)

Повітруля. Дякую за допомогу

Польовик. Щасти тобі.

(Повітруля танцює з соняшником)

ГЗК . Ман. Радієш, красуню? Ой рано! Не знайти тобі останнього оберега. Не відкриє  тобі земля тайну своєї душі. Та й схід сонця вже близько! Нічого в тебе не вийде! Зі мною будеш, Повітруле!

Повітруля. Не бувати цьому! Все одно стану людиною! Не лякай мене, хитрий Мане, я сильніша, бо кохаю!

Ман. Сильніша за мене? Кохаєш? Що ж, сама обрала свій шлях! Полум'ям все спалю, квіти, дерева, річки висушу. Змушу тебе відступитися.

Вогне силенний нестерпно палючий,

Сій по землі сірий попіл і дим!

Нищи безжально багаттям могучим!

Хай стане жар його гнівним, живим.

(Танець огня)

Повітруля. Бідна Земле! Як тяжко тобі!  Як же їй допомогти?

ГЗК. Земля. Жарко мені, боляче! Гинуть діти мої, трави і квіти!

Все нищить безжальний Ман. Я серце віддати готова для порятунку всього живого.  Повітруле  врятуй мене!

(Танець вугля)

Вуголь. Тримай, Повітруле третій оберіг. Це і є душа землі. Тепер твоя мрія здійсниться.

Повітруля.  Ось і третій оберіг у мене є.  Але навіщо мені вуглинка, коли Земля і все живе помирає? Чи можу я бути щасливою, коли навколо страждання і біль. Пробач мені, Іванко, ми не будемо разом! Не здійсниться моя мрія. Не бути мені людиною. Вода  животворна, згаси це полум’я, врятуй землю до появи молодого Ярила. Нехай буде все як раніше.

(Вибігає вода, гасить вогонь, підіймаються вуглинки, квіти і ельфи)

Хором. Світ и сила! Бог-Ярило!

 Ясне сонце наше! Нема в світі тебе краше!

Ти здіймись, здіймись! Сонце ясне!

 Землю обігрій! Землю-матінку!

 Зорі, зорі запалайте!  Всі Ярилу зустрічайте!

Ман. Не вдалося мені Повітрулю заполучити, та я не відступлюся!

Піднімається Ярило

Ярило...Я - Бог Ярило, всіх вітаю з новим днем! Поспішу на поля, щоб ярина росла, поспішу на луки, щоб квіти цвіли, гляну в ліси, щоб пташки защебетали, а у воду гляну - риба стрепенеться. І піду по темних лісах, селах, хуторах і на кого гляну, у того серце коханням спалахне. Торкнусь у сні молодого хлопця - кров закипить, дівчину зачеплю - як іскра, спалахне.

А чому це Повітруля сумна? Чому не радіє моїй появі?

Ельф. Повітруля долю свою загубила. Не вдалося їй стати людиною, щоб з Коханим Іванком навіки залишитися, бо оберегами своїми землю нашу від Мана врятувала.

Ярило. Ти дуже смілива, Повітруле. А сьогодні день, коли найзаповітніші мрії мають збутися. Твоє велике кохання і цілюща любов допомогли тобі стати людиною, бо у тебе серце справжньої людини. Зустрічай свого Іванка!

(Виходить Іванко)

 Ярило. Виходьте дівчата й хлопці на Ярилове поле хороводи водити та пісень співати. Не зчувайтеся, не зоглядайтеся, як і ніч прийде, як зорі спалахнуть, як зустрінуться два серця і залишаться разом назавжди.

(Український танець)