Виховний захід «Шевченківський марафон «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття. Тебе своїм сучасником звемо»»

Шевченківський марафон  «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Тебе своїм сучасником звемо»

 

Музика 1. (фонова).

Ведучий 1.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Ведучий 2.

 Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею. Тож нехай вогонь його душі (запалює свічку) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу. 

Увага на екран! (Відео «Біографія Т. Г. Шевченка») https://www.youtube.com/watch?v=s-kITT9VcP0    (до 1.19 сек. ,  мільйонів).

(Музика 2.  Гендель) Ведучий 1.

Він був поетом в час неволі,

Поетом доброти в засиллі зла.

Була у нього незвичайна доля,

Та доля Україною була.

Вед. 2. Колись малим Тарас Шевченко вирушив на пошуки залізних стовпів, що підпирали небо, а став вічною опорою незламності та свободи, яка й досі тримає небесне склепіння України.

 

Муз. 1 (Г. Гладкий «Зоре моя вечірняя»).

 Інсценівка за твором Т.Г. Шевченка «Садок вишневий коло хати» .

Автор: Садок вишневий коло хати

Хрущі над вишнями гудуть

Плугатарі з плугами йдуть

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Музика 2. ( «Садок вишневий коло хати» І ст.).

Мати(зажурено): Як гарно співають дівчата!

Катря:  І де ж це наш Тарасик?

Муз.1 (Г.Гладкий «Зоре моя  вечірняя»).

Мати (бідкаючись): Світ ще не родив такого бурлаки! Ото небо йому, як рідна хата, а сонце, як мати. Коли б не їсти, то до хати так і не заходив би цілий день. А вскочить у хату, за шматок хліба – і знову надвір.(Заходить сусідка).

Сусідка :  Оце тільки вечеряєте? Що ж так пізно?

Мати: Та це ж нам такий клопіт, що й вечеря не  вечеря; хлопець наш десь дівся!

Батько(сердито):  Не догледіли…

Катря:  Вечеряйте, мамо, та й підемо шукати далі.(Катря ставить на стіл глечика й миску з вечерею).  Вбігає на сцену Тарас.

Тарас: Мамо, тату а  я бачив ті залізні стовпи, що небо підпирають! За горою, як іти і йти цим   шляхом…   А як збрести на могилу, що за селом, то можна побачити, що за тими   стовпами…     

Батько: Ой, Тарасе, Тарасе, що з тебе буде? Тебе б в науку: що будеш уміти – за плечима не носити. А ми  темні, і вік наш у темноті минає…

Тарас:  Матусю, а  правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати:   Так, мій синку, правда.

Тарас:    - А чому так багато зірок на небі?

Мати:   - Це  коли  людина  на  світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та  свічка,  поки  людина  не  помре. А  як  помре,  свічка гасне, зірочка   падає. Бачив?

Тарас:    -  Бачив, матусю, бачив. Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі,  а  інші ледь видно?

Мати:      -  Бо коли людина  зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли  добра,  любить  людей,  робить  їм  добро, тоді свічечка такої людини              світить ясно, і світло це далеко видно.

Тарас:   -  Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найясніше.

Мати:      -    Старайся, мій хлопчику.

Мати:    Сідай  уже вечеряти…

Музика 2. ( «Садок вишневий коло хати» ІІ ст.).

Автор: Сім’я вечеря коло хати

Вечірня зіронька встає

Донька вечерю подає

Муз. 3. ( Пісня солов’я).                                                                                                                              

А мати хоче научати

          Так соловейко не дає.

 Батько:    Синові Тарасику з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком; з нього буде або щось добре, або велике ледащо, для нього мій  спадок  нічого не буде значить або нічого не поможе…

Музика 2. ( «Садок вишневий коло хати» ІІІ ст.).

                                                                                                                                 Автор:Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх

Сама заснула коло їх

 Музика 3. (Звучить пісня солов’я).   

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих

 

Музика  2.  (Гендель)

Вед. 1.  Хоч свічка Тараса світила лише 47 років за його життя, та не згасає і зараз.                                                                                                                                                                               

В. 2.  Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

В. 1.  У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Тебе своїм сучасником звемо.

 

Вед. 2. Ми,сучасне покоління, живемо у вільній Україні, про яку тільки мріяв Тарас Шевченко. Але й сьогодні кожен із нас черпає з його творів ту силу, правду, віру, якою він жив

Ким же для нас, сучасників, є Т. Г. Шевченко?

 

Увага на екран!  Великі українці про Тараса Шевченка.

 (Відео «Ким є Т.Шевченко для сучасників?»    (Б.Ступка)

 

https://www.youtube.com/watch?v=TkQFiD-HZcM ( 1.54 сек.)

 

В. 1. Кожен висловлює думку, ким є для нього Т. Г. Шевченко.                                                              

Уч. У моїй домашній бібліотеці “Кобзар” стоїть після “Біблії”. Ще коли не дотягалась до найвищої полиці, я багато чула про Шевченка від тата, він часто читав “Кобзар”, неначе це був його обов’язок. “Наш Кобзар”, – саме так шанобливо говорив наш перший учитель  Володимир Романович і тоді ми вперше зрозуміли, що насправді не кобзарем Шевченко не був, а був  геніальним поетом!!!

Уч. Тарас Шевченко для мене -  взірець людини із надзвичайною силою духу, силою волі, той, хто безмежно любив свою Україну, хто бажав для неї лише найкращого і не боявся це показувати не лише словом, але й ділом.

Уч. Як на мене, Шевченко був незмірно щасливою людиною, бо Бог поклав йому на чоло долоню і вів крізь усе життя. Він жив у жорстокому світі, але його творчість цінували. Про визволення Шевченка клопотались люди блакитної крові. Він був людиною - зорею,  за якою йшли, яку підтримували, до якої дослухались. Він був новим Мойсеєм, який  вів за собою весь народ.

Уч. Сьогодні, читаючи його вірші, знаходжу в них щось дороге і близьке серцю. У цьому, мабуть, і полягає феномен генія, який засіває насіння в земний ґрунт, а,  відійшовши на небо, чекає паростків. І вони сходять у наших думах, діях, вчинках. Шевченко з нами, він поряд, читаючи його, знаходимо відповіді на свої запитання.

В. 2.  У мене з Шевченком  теж особливі стосунки, бо я бачив у його творчості  і біль від того, що страждає Україна, і сповідь сироти під тином, і незламність духу, тому й хочеться бути таким, як Тарас... Таким незламним патріотом, таким незалежним громадянином України. Я йтиму до нього, до його науки, бо знаю, що: “Мудрого – не одурити, чесного – не купити, мужнього – не зламати”.

Учень читає.  « І мертвим , і живим, і ненарожденним..»

Муз.7. Звучить «Тополя» ( мінус).

Інсценізація з хореографічною постановкою

Музика 8.   ( пісню виконує Н. Матвієнко, танець «Тополя»)

(1 дівчина).

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край доро

ги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє.

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

(2 дівчина).

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила — не спинила:

Пішов — та й загинув...

(Тополя) Якби знала, що покине —

Було б не любила;

Якби знала, що загине —

Було б не пустила;

Якби знала — не ходила б

Пізно за водою,

Не стояла б до півночі 

З милим під вербою.

Якби знала!..

(1 хлопець).

Защебече соловейко,

 В лузі на калині,

(троє хлопців разом)

Заспівають козаченьки,

Ходя по долині.

(2 хлопець).

Виспівує, поки вийде

Чорнобрива з хати,

(3 хлопець).

А я її запитаю

Чи не била мати.

(Тополя і 1 хлопець разом).

Послухають, розійдуться,

Обоє раденькі…

(3 дівчина).

Минув і рік, минув другий —

Козака немає;

Сохне вона, як квіточка;

Мати не питає:

«Чого в’янеш, моя доню?»

(4 дівчина).

Стара не спитала,

За сивого, багатого

Тихенько єднала.

(Мама).

«Іди, доню, ось рушники –

Не вік дівувати!

Він багатий, одинокий —

Будеш панувати».

(Тополя).

 «Не хочу я панувати,

Не піду я, мамо!

(1 дівчина).

Не слухала стара мати,

Робила, що знала —

(2 дівчина).

Дивилася чорнобрива,

Сохла і мовчала,

(3дівчина).

Пішла вночі до ворожки,

Щоб поворожити,

Чи довго їй одинокій

На сім світі жити?..

(Тополя, танець).

 «Бабусенько, голубонько,

 Серце моє, ненько, 

Скажи мені щиру правду,

Де милий-серденько?

Бабусенько, голубонько!

Скажи ж мою долю».

(Бабуся).

«Добре, доню!

 Спочинь трошки.

Чини ж мою волю.

Ось на тобі сього дива.

Піди до криниці,

Поки півні не співали,

Умийся водою,

Випий трошки сього зілля —

Все лихо загоїть.

Одпочинеш; а як стане

Місяць серед неба, 

Випий ще раз; не приїде —

Втретє випить треба.

( Тополя поклонилась).

«Спасибі, бабусю!»

«Чи йти, чи не йти?..

Ні! Вже не вернуся!»

(4 дівчина).

Прийшла... Вмилась, напилася,

Мов не своя стала,

(1 дівчина).

Вдруге, втретє… та мов сонна

 В степу заспівала:

Дівчина Тополя.

 (під час монологу дівчини русалки пов’язують на її одяг, руки різнокольорові стрічки, а дівчина потихеньку підіймає руки вгору, перетворюючись на дерево)

(«Плавай, плавай, лебедонько!

По синьому морю —

Рости, рости, тополенько!

Все вгору та вгору,

Рости гнучка та висока,

До самої хмари,

 Спитай Бога,

Чи діжду я, чи не діжду пари?»

(3 дівчина).

Рости, рости, подивися

За синєє море:

(Усі разом дівчата).

По тім боці — моя доля,

По сім боці — горе.

( 4 дівчина).

Боже милий, Боже!..

Подивися, тополенько!

(1 дівчина).

Як нема — заплачеш,

До схід сонця, ранісінько,

Щоб ніхто не бачив...

(2 дівчина).

Рости ж, серце-тополенько,

Все вгору та вгору;

(3 дівчина).

Плавай, плавай, лебедонько!

По синьому морю».                                                                                                                         

(4 дівчина).

Таку пісню чорнобрива

В степу заспівала.

(1 дівчина)

Зілля дива наробило –

Тополею стала.

(2 дівчина).

Не вернулася додому,

Не діждала пари;

 

(всі разом) Тонка-тонка та висока –

До самої хмари.

 

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

В.1. Тарас Шевченко винятково актуальний, завжди сучасний. Зважаючи на трагічні події  сьогодення в Україні, бачимо, що Кобзар, як і Небесна Сотня героїв Майдану, як усі борці  за волю й долю  нашої держави, живе вічно серед нас, додає впевненості та відваги нашому нескореному народові.

 

В.2. Цей танець за мотивами поеми «Тополя» Т.Шевченка присвячується світлій пам’яті тих захисників України, які загинули у зоні АТО, пройшли  пекло війни і продовжують стояти на варті мирного сьогодення нашої  держави.

 

( Танець)   (Тарас Тополя  «Тополя»).

 

https://www.youtube.com/watch?v=fnt19zNxl9I    (до 1.10 сек.)

 

Вед. 1. Тривога на душі:     Музика . (Бетховен)

Чи гідні ми його

Безсмертних дум

І слів пророчих?

А небо березневе,

Мов дитя,

Сльозу рясну

На цвіт зронити хоче.

Вед. 2. Стоїть Кобзар,

Суворий та міцний,

І пильно кожному

Вдивляється у вічі.

Разом.

Низький уклін тобі, Тарасе,

Ти живий

І житимеш в серцях

Наших одвічно.

 

В.1. Тарас Шевченко винятково актуальний, завжди сучасний. Зважаючи на трагічні події  сьогодення в Україні, бачимо, що Кобзар, як і Небесна Сотня героїв Майдану, як усі борці  за волю й долю  нашої держави, живе вічно серед нас, додає впевненості та відваги нашому нескореному народові.