Виховний захід "Сумні дзвони Чорнобиля"

Методичний кабінет КЗ «Долинська ЗШ І-ІІІ ступенів №4 Долинської районної ради»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала  і провела

Гордієнко Тетяна Вікторівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Епіграф:

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин, Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

Хід заходу

Вчитель:Чорнобиль… Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.
Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

(Лунає сумна мелодія. Учні стоять із запаленими свічками).
 

Учень:Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували.

Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.
Вчитель: Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви різновиду гіркого полину – чорнобилки. Це назва невеличкого містечка в 130 км від Києва. Спочатку так іменувалося давнє поселення, засноване ще у Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція, будівництво якої розпочалося у 1971 році. У 1983 вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести.

 

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

 

Вчитель: О першій годині 24 хвилині, коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву.

 

І сталося це літа Божого

Тисяча дев’ятсот вісімдесят шостого.

Було тихо-тихо й погожо.

І сталося це літа Божого,

Яке запам’ятається кожному

Українцю навічно та просто-просто.

І сталося це літа Божого

Вчитель:1986-го.. 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей.

 

— Діти, а ви знаєте, що означає слово «радіація»?

Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Душевні, добрі, сильні, вперті

 Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь -— ще довго помирать.

Бій без траншей і без окопів…

Він увійшов у пам’ять літ.

 Спасли чорнобильці Європу.

 А може, цілий світ.
Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.
Звучить пісня «Чорнобиль» (перегляд відеоролика про Чорнобиль) https://www.youtube.com/watch?v=Xlb5PtOTs24
Учень: Відвага… Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники ви¬конували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертель¬ний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою.

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник вознести

їм треба у кожному серці.

А думка людська

Пам’ятатиме вас.

А пам’ять людська

Повертатиме вас.

Безумство хоробрих —

Де вічність і мить,

Де згасли для вас

І життя, і блакить.

( називає імена  пожежників).

— Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок. Вічна пам’ять, низький уклін усім покійним від усього людства. Вічна слава героям!

Хвилина мовчання.

Вчитель:Герої Чорнобиля відомі всьому світу, їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки.

У важких умовах вдалося загасити пожежу, попереди¬ти її розповсюдження на інші енергоблоки… Суворий і екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано.

Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо… Радіація…Радіонукліди… Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З’явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків.На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях.

Учень:Що трапилось, мій краю?

 Не чути вже твоїх пісень.

В садочках дітвора не грає.

 Все більш пустих стає осель.

Учень:Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гек¬тарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків.

Радіаційна днина б’є на сполох,

Радіаційні стогнуть небеса.

Двадцять перший вік — як доля, а не спомин,

Як хліб душі, як мамина сльоза.

Двадцять перший вік —

Наш атомний, космічний,

І ми — розвідники його життя.

Ми завжди тимчасові, а не вічні,

І як прожити — не дано знаття.

Вчитель:Через 20 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об’єктом, іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип’ять, околиці рудого лісу.

Учень:Калинові гаї,

Які тепер сумні ви!

Немов пісні мої,

А де веселі співи?

Ішла колись весна

Квітучими гаями

З веселкою над нами…

А де ж тепер вона?

Калинові гаї,

Які ви невеселі!

 Тут навіть солов’ї

Змінили свої трелі.

Метелику білий, не лети

В той бік, адже там Чорнобиль!

Бо й так не доб’єшся мети,

Лиш наберешся хвороби.

Вчитель:Щоб бути здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і використовувати їх у повсякденному житті.

Вчитель:. Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії:

1-й урок — безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, інформація про неї довго подавалася в присмерках напівправди.);

2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшли чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);

3-й урок — патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).

 

Заключне слово:За днями дні — минув повільно рік,

За днями дні — і 32-й минає.

 Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться.

 Ні! Ні! Хай стане мир міцнішим у стократ,

 Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль — попередження, набат. Й

ого уроків людство не забуде.

На сполох б’є людська тривога,

Щоб на трагічний клич села Братів по людству допомога У край Чорнобильський прийшла!

 

Звучить пісня „Боже, Україну збережи".

Сьогодні День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії 26 квітня. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

Лунає мелодія Ave Maria. Запалюють свічки.