ВИХОВНИЙ ЗАХІД "Світова велич Шевченка"

Вчитель початкових класів

філії «Колоницька початкова школа»

Тучапець Валентина Дмитрівна

СВІТОВА ВЕЛИЧ ШЕВЧЕНКА.

Літературно - музична композиція до 210 річниці

(Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий»).

1-й учень.                З глибини віків я до вас промовляю

Погляньте, в синім небі журавлі!

З весни проходом щиро всіх вітаю,

Вклоніться, люби, матінці Землі!

 2- й учень.             Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сили й живої снаги…

Усі разом.              Ми вшановуємо пам’ять Шевченка!

(На фоні музика).

1-а ведуча.            Благословен той день і час,

                                 Коли прослалась килимами

 Земля, на яку сходив Тарас

 Малими, босими ногами.

 Земля, яку скропив Тарас

 Дрібними росами, сльозами.

2-а ведуча.          Благословенна ти в віках,

                                Як сонце наше благовісне,

Як віщий білокрилий птах,

Печаль і радість наша пісня,

Що мужність будиш у серцях,

Коли над краєм хмара висне.

1-а ведуча.         І ось настав той день і час,

                              І роззілялась, мов медами,

                              Земля, що освятив Тарас,

                              Громовозвукими словами.

( Звучить мелодія пісні. Виходить Т. Шевченко,  музика стишується. Шевченко читає вірш «І виріс я на чужині».

  Виходить дівчина в українському костюмі і читає уривки з поеми «Княжна».

Інценізація уривку з повісті С. Васильченка « Широкий шлях».

Дорослий Шевченко (виходить і читає).

Не називаю її раєм

Тої хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села…

…У наймах сестри умрете.

Автор. Осиротілий Тарас кинувся від сторонніх допитливих очей геть за очі. Розпач охопив малого. Куди бігти, кому вилити своє горе?

Тарас не біг, а летів, як вітер. А перед могилою став як вкопаний.

Тарас.  Ну ось і все. Зостався я круглим сиротою. Як жити далі, де податися сиротині, куди, куди податися – не знаю.

(Тарас сідає край могили, охоплює ноги руками і плаче).

Автор.            За байраком байрак,

А там степ та могила.

І з могили козак

Встає сивий, похилий.

Встає сам уночі,

Іде в степ, а йдучи

Співає,сумно співає.

(Ніч. Раптом блимнув вогник і з могили вийшов сивий козак).

Козак.                  Наносили землі та й додому пішли.

  І ніхто не згадає. Нас тут триста. Як скло!

Товариство лягло, і земля не приймає.

Як запродав гетьман у ярмо християн,

Нас послав поганяти. По своїй по землі

Свою кров розлили і зарізали брата.

Крові брата впились і отут полягли

У могилі заклятій…

( Підходить до Тараса). А що, злякався, хлопче?

Тарас.  Ні! Чого мені лякатись? Я здивувався лиш.

Козак.  А ти знаєш хто я?

Тарас.  Знаю!Козак запорозький. А  звідки Ви  звялися?

Козак. З могили.

Тарас. Так Ви не мертві там, у могилі?

Козак. Не мертві, сину ! Живемо  і караємося там.

Тарас. А за що Ви так по могилах караєтесь?

Козак. За те що не стали самі за козацьку  волю, а шукали помочі у наших ворогів,тай запродали Україну москалям.

Тарас.  Он як воно було в нашій Україні, а чи встане, чи прокинеться вона з могили?

Козак.  Встане воля, а розбудити її зо сну судилося тобі, Тарасе.

Тарас. Та чи зможу я, не вчений кріпак виконати те велике завдання, що Ви  його на мене покладаєте?

Козак.  Зможеш! У твоєму серці палає вогонь любові до України, а  в душі маєш таємний дар пророка.

Тарас.  Добре, батьку. Хай станеться, як скажеш.

Козак.  Я знав, що такі слова почую від тебе! Тому ми вибрали саме тебе за будителя України. Іди і співай про колишню славу України! Хай твоє вогняне слово літає по всій Україні і запалює всіх до боротьби.

(  Чути спів півня і привид козака зникає. Тарас бере кобзу, сідає і награє « Думи мої».

Автор. І  босі ноги кріпака Тараса ступили на тернисту дорогу свого життя. Вони болюче ранили, впивались своїми колючками не тільки у тіло, а й у душу Шевченка. Він був і чабаном, і малярем, і кухарем, і козачком. Були в його житті і Кирилівка, і Хлипівка, і Вільно, і Петербург.

Петербург… Він зустрів Тараса білими ночами, новими знайомствами і зустрічами. І тоді на поміч прийшла українська інтелігенція  в російській еміграції: Гребінка, Пантелеймон Куліш, Сошенко, Мокрицький, Максимович за сприяння та участь Жуковського та Брюллова.

« Воля! Воля!...» - ледве вимовив Тарас, побожньо поцілував папір і заплакав».

Голос у мікрофон.

Свою місію будителя Шевченко виконав сповна. Як набат звучали його слова:

Я не за здужаю,нівроку,

А щось такеє бачить око

І серце жде чогось.Болить,

Болить, і плаче і не спить,

Мов не годована дитина.

Лихої, тяжкої години,

Мабуть, ти ждеш? Добра не жди…

…Та й більше , бачиться нічого.

( Звучить бандура . Читає уривок з поеми «Тарасова ніч». Звучить мелодія пісні « Думи мої, думи мої». Виходить Т. Шевченко та  читає поезію.

Автор.  Вірші Т. Шевченка не сподобались панам, багатіям, царю і жандармам.

І ось вона важка розплата: 10 років солдатчини із забороною писати і малювати .

Голос у мікрофон. 

                               Запрягайте, хлопці, коні,

Коні воронії,

Та й підемо доганяти

Літа  молодії.

( Читець читає « Мені однаково…..». Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» . Музика стишується. Виходять діти).

1-учень. Він був сином мужика-і став володарем у царстві духа.

2-учень. Він був кріпаком - і став велетнем у царстві культури.

3.          – учень . Десять літ він томився під владою російсько солдатської муштри,а для волі народів імперії зробив більше ніж 10 переможних армій.

1.       учень .  Доля переслідувала його житті, та не зуміла перетворити золото його душі в іржу ненависті до людей, а віру в Бога – у зневіру .

4.          – учень.  Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя .

Доля .  Найкращий і найцінніший скарб Я дала йому посмертно – невмируще славу і все розквітаючу радість.

Разом. Отаким є, був і  завжди буде для нас , українців, Тарас Шевченко!

Україна.      В грудях народу , – у кожній жилці,

                       В гаях народу , - у кожній гілці,

                       У кожній хвильці твого Дніпра,

                       Цвіте твій голос і не вмира!

( Виконується пісня «Україна у нас лиш одна»)