Виховний захід "Свято Букварика"

СВЯТО БУКВАРИКА

Святково прибрана зала: на плакатах — літери; на сцені — напис «Ласкаво просимо на свято Веселого Букваря». На сцені — стіл, застелений скатертиною з літерами. На столі — велика книга з написом «Буквар».

За столом сидить учень — Букварик.

1-а   ведуча

В першім класі — урочистий                                             День прощання з Букварем.                                 Пригадай, що ти колись-то                                             Був маленьким школярем.

2-а   ведуча

День вітання і прощання,                                                   Свято перших букварів -                                       Перша сходинка зростання                                      Для найменших школярів.

Б у к в а р и к .

Я мандрую по країнах,                                             Скрізь з абеткою дружу.

І малечу, де зустріну,                                             Зразу ж грамоти навчу.

Спасибі, хлопчики, дівчатка,                                                        Що Букваря на світле свято                                                                           Ви не забули запросити.                                                                          За шану я вам вдячний, діти.

В Країну Знань вам шлях відкрити                                                       Я щиро всім допомагав,                                                                  Як з літер слово утворити,                                                           Вас, новачків, навчав.

Рік швидко пролетів,                                                             Ви підросли і помужніли.                                              Тепер вже знаєте багато                                           Та гарно вмієте читати.

Співає пісеньку. 

Я — веселий Букварик, весело співаю,

Бо веселе свято в школі я сьогодні маю.

Так, так, так, так, так — я сьогодні маю!

Я — розумний Букварик! Все про себе знаю:

Свої літери слухняні вже в слова єднаю.

Так, так, так, так, так — вже в слова єднаю!

Я — щасливий Букварик! Я тому радію,

Що всі діти в першім класі вже читати вміють.

                Так, так, так, так, так — вже читати вміють.

Я — святковий Букварик — прошу всіх на свято.

Кожну літеру всі разом будемо вітати.

Так, так, так, так, так — будемо вітати!

На сцену виходять першокласники , на грудях у них – емблеми з літерами. Діти представляють літери, а Букварик у цей час перегортає сторінки невеликої книги.

А

Стали букви у рядок

І побігли в дитсадок.

Хто у них за ватажка?

Ну, звичайно, буква А.

Б

Цілий день біля воріт

Вчив баранчик алфавіт.

Добре вимучив себе,

Та завчив лиш букву Б.

В

Привітались на шосе

Буква І та буква З,

Де ж вони?

Ну й дивина

З двох з’явилася одна,

їй дали ім’я нове:

Ну, звичайно, буква В.

Г

Похваливсь гарбуз м’ячу:

—Як захочу — полечу!

І захекав, наче міх,

Та піднятися не зміг.

—Я літати ще навчусь,

А от зараз — покочусь!

Весь надувся він і — трісь!—

На шматочки розлетівсь.

Намотай собі на вус:

Не хвалися, як гарбуз!

Ґ

Ґава й гуска коло хати

Почали пісень співати.

Каркали та ґелґотали,

Поки голос не зірвали.

(О. Орач)

Д

Я побачив гарний дім,

Хто живе у домі тім?

Здогадалися, мабуть?

В ньому літери живуть.

Е

—Брате, глянь,— кричить сестричка,

Мчить на мене електричка!..

А тепер повзе в кімнату

Величезний екскаватор!..

Ой, на нас біжить кабан!..

Затули мерщій екран!..

Цок — і вимкнув брат Антон

Телевізор «Електрон».

Є

Місяць, наче буква С,

Придивляється з небес,

Усміхнувся до Славка,

Показавши язика.

Хлопчик крейду дістає

І малює букву Є.

Ж

Ти, журавлику, літаєш,

День і ніч із краю в край.

Може, любий Друже, знаєш,

Який буде урожай?

Потрудились добре люди,

Урожай багатий буде!

З

Кружляє ніжно білий пух,

Міняє зайчик свій кожух,

Вдягає Лиска рукавички,

Співають весело синички.

Ведмідь в барлозі вже дріма…

Яка пора? Скажіть?

Зима! Зима! Зима!

Й

Чи то дощик ллє довкола,

Чи лютує завірюха,

Буква Й ніде й ніколи

Не скидає капелюха.

И

А буква И —

Все навпаки:

Мокро чи сухо —

Без капелюха.

І

Ей, хлопчику!

Я не хлопчик.

Ей, стовпчику!

Я не стовпчик.

Хто ж ти?

Буква І.

Що в тебе на голові? Шапка?

Ні. Крапка.

Ї

їде зайчик у трамваї

І довкола позирає.

Тут підходить їжачок І говорить:

Ваш квиток!

Червоніє зайчик густо

І дає листок — капусти.

Пожував їжак листок:

Це,— говорить,— не квиток.

Доведеться вам зійти

І додому пішки йти!

К

Вранці півник в курнику,

Будить всіх: кукуріку!

Прокидайтеся, курчата,

Будем букву К вивчати.

Л

Літака спитав Лелека:

«Ти куди летиш?»

«Далеко! На Вкраїну, в рідний край!»

«То, будь ласка, помахай

Над моїм гніздом, селом

Хоч однесеньким крилом».

М

Великі мурахи

Грали у шахи.

Маленькі мурашки —

У шашки.

Дві сестрички невеличкі

Одягли нові спіднички.

Узялись вони за руки —

І гулять мерщій на луки.

Біжимо — не доженем

Не сестричок — букву М.

Н

Дві палички-лічилочки,

Гуляли у саду.

Аж тут зламалась гілочка:

— Рятуйте, бо впаду!

Летіла і кружляла,

Хапаючись за клен.

Між паличками впала —

І вийшла буква Н.

О

Буква О на сонце схожа,

Що у небі світить нам.

І на бублика смачного,

Що спекли із маком вам.

П

Гарні хлопці молодці

Закопали два стовпці.

Третій хлопець помагав —

Перекладинку поклав.

Втіха нашій дітворі —

Буква П стоїть в дворі.

Р

Я крючечка розігнув,

А колечко обминув.

Придивляюся тепер –

Та ж у мене буква Р.

С

І солодка, і смачна,

Стигла скибка кавуна.

З’їли ми кавун увесь,

Кожен має букву С.

Т

Молоточок, молоточок,

Поможи забить гвіздочок!

Мною ви не заб’єте,

Я ж залізна буква Т.

Розглядає дітвора:

Наче буква з Букваря.

У

Проясніло небо хмуре

Відійшла, ущухла буря…

Шкода довго лютувала

Навіть липку поламала.

Я гіллячку вніс до хати —

Буква У, дивися, тату!

Ф

На ялинці дві сороки,

Видно хатку між дерев.

Я стою узявшись в боки,

Наче в книжці буква Ф.

Х

Глянь схрестились дві стеблини,

Бо висока ж лепеха.

Посміхнулася дитина —

То зростає буква X.

Ц

Два стовпці в траві лежать,

Знизу перекладина.

Братик мовить:

«Буква Ц у траву покладена».

Ч

Буква Ч, немов стілець,

Догори лиш ніжки.

Навіть з цифрою чотири,

Буква схожа трішки.

Ш

Комиші шумлять: «шу-шу…»,

Букву Ш напишу.

Три стовпці, внизу межа,—

От і вийшла буква Ш.

Щ

Буква Щ сказала Ш:

— Ти стрибаєш, як лоша.

Я на тебе дуже схожа,

Та стрибать я так не можу…

— А причина тут проста:

Я з хвостом — ти без хвоста.

Ю

Як зробити букву Ю?

Здогадавсь Іванко:

Букви І та О

Приб’ю на коротку планку.

Я

Йде за мною тінь моя,

То не тінь, то буква Я!

Йде за мною тінь моя,

То не тінь, то буква Я!

Ь

Таня миє ополоник,

Поки борщик охолоне.

Каже мамі:

— Ой так-так!

Схожий він на м’який знак.

Б у к в а р и к .

1-й   учень

Добрий Букварику! Перша книжко!                                                Хочеться навіть поплакати трішки.                                                             Жаль розлучатись, хоч і треба,                                                          Ми не забудем ніколи про тебе.

2-й  учень

Спасибі тобі за добру науку,                                                                 За паличку першу, за першу букву,                                                 За перше слово, за першу казку, З                                                                                              а першої вчительки щиру ласку.                                                           Ми пам'ятатимем довгі роки                                              Мудрі й повчальні твої уроки.

Прощавай, Букварику,                                                           Наш найперший друже!                                                           Ми тобі, Букварику,                                                         Дякуємо дуже!

Кланяються Букварикові.

На сцену виходять Читанка, Рідна мова, Математика.

Б у к в а р и к .

Читалко добра, прийми естафету.                                                      Веди школярів по дорогах планети.

Хай відкривають їх розум і руки

Незнані шляхи на планеті Наука.

Хай не погасне бажання малят —

Творити добро на планеті Земля.

Сходить зі сцени.

Ч и т а н к а .

 

Я — Читанка не читана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму

І вислухаю вас.

Букварику, мій братику,

Розумна голова,

Твої веселі літери

Складуть мої слова.

А ти спочинь до вересня,

Чи просто погуляй,

Букварику, мій братику,

Спасибі! І прощай!

Р і д н а  м о в а .

Я — із лісу, я — із поля,

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала.

Я від роду і до роду

Зберігала свою вроду.

Я завжди вас буду вчити

 Рідним словом дорожити.

Бо хто любить мову рідну –

Той багатий, а не бідний!

М а т е м а т и к а .

Раз, два, три, чотири, п’ять –

Вміють діти рахувать.

Але хто мене не знає,

Хай даремно не гуляє.

Як уроки діти вчать, ставлю їм «12»,

А хто вчить їх трошки гірше,

Ставлю «трієчку», не більше.

За невивчені слова

Я поставлю тільки «два».

А ледачим і недбалим

«Одиничку» я поставлю,

Щоби весело гулять,

Всі уроки треба знать!

Ч и т а н к а .

Спасибі, колеги, ми стрінемось потім.

Ще жде нас попереду море роботи.

Букварик стає у центрі сцени. З обох боків біля нього – підручники. За ними стають літери.

1-а   ведуча.

Дорогі друзі, завершилось наше свято!

1-а   ведуча.

Настав час прощатися. Ми дякуєм всім, хто завітав на наше свято.

Дзвоник сповіщає що свято добігло кінця.