Виховний захід "Свято української пісні"

Свято пісні

 

 

 

 

 

Ведучий. Добрий день вам, люди,

                 В нашій світлій хаті.

                 Ми гостей найкращих

                 Раді зустрічати!

 

Ведучий. Добрим, щирим словом,

                 Ласкою, привітом!

                 Хай лунає дзвінко

                 Пісня розмаїта!

 

Ведучий. Від Дніпра до Тиси,

                 По всій Україні

                 Всміхнена й щаслива

                 Пісня наша лине!

 

Ведучий. Немов чарівний самоцвіт,

                 Повний блиску і принади,

                 Палає пісня з давніх літ –

                 Надія і розрада.

                  Хто цю пісню збереже,

                  Її у серці плекать буде,-

                  Скарби найбільші той знайде,

                 Які лиш можуть мати люди.

 

 

Ведучий. Є край, де найкращі у світі пісні,

                 І цвітом чарує калина,

                 Де сонечко вперше всміхнулось тобі,

                 Це дім твій – твоя Україна.

 

        ( пісня  «Як було на Україні» )

 

Ведучий. Вітаємо всіх присутніх на нашому незвичайному святі, приурочено-

                 му пісні. Пісня… Хто не був зачарований нею! Це душа народу, це    

                 безмежне поле, засіяне зерном історії і заквітчане людськими надія-

                 ми, це любов до Вітчизни і ненависть до її ворогів. Вона пахне вес-

                  нянями дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, ма-

                 теринськими теплими долонями.

Ведучий. Українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі поко-

                ління. Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік.

                 Так нам від Бога дано, про що йдеться в легенді.

 

 

Ведучий. Пісні живуть поруч з людиною вже багато тисячоліть. Вони – бар-

                 висті та різноликі: лагідні, урочисті, спокійні й запальні, сумні й

                 жартівливі.

 

           (пісня   «Зелен клен»   )

 

Ведучий. Усі пісні – сучасні й класичні – мають коріння у народній творчос-

                  ті, увібрали її мудрість, традиції, мелодії і наспіви.

Ведучий. З народного напившись джерела,

                 Як із Дніпра бере веселка воду,

                  О рідна пісне, знову ти прийшла

                  До матері й до батька – до народу.

 

                  О пісне! Від народу кров і плоть

                  Ти узяла, щоб лиш йому служити,

                  Тебе ніхто не може побороть,

                   Бо вільний дух твій – правдою повитий.

 

Ведучий. Якщо немає пісні на вустах, тоді на них сідає туга, жаль та страх.

                 Коли у стародавні часи в печері мама заколисувала свого малюка,

                 вона й гадки не мала, що започатковує дуже важливий і популяр-

                 ний вид музичного мистецтва. С тих пір над колискою схилялася

                 матір.

                 Свої думи, свої мрії вона виливала у рядки журливої ніжної пісні.

                 Ця пісня на все життя вкарбується у дитячу пам’ять. З глибин віків

                 Дійшли до нас хвилюючі колискові пісні

                                    ( дівчинка в ролі мами заколисує дитину)

 

 Ведучий.  Колискова пісня, колискова-

                    То найперша материнська мова.

                   Пахне вона м’ятою і цвітом,

                   Чебрецевим і суничним літом.

 

                    Пахне молоком і споришами…

                    Скільки в ній ласкавості і шани,

                    Скільки в ній тривожності людської,

                     І надій, і сивини гіркої…

 

                   Колискова пісня, колискова –

                    То солодка материнська мова.

 

        ( пісня «Колискова»       )

 

Ведучий. Підростають діти, але пісня не залишає їх. Починається гра. А де

                 танець, там і пісня.

 

                 (  Танець)

 

Ведучий. Нелегка доля у нашої пісні. У всі часи пісня була частиною

                 людського життя.

 

Ведучий. Українська пісне, вимита сльозами,

                  Висушена вітром у краї чужім,

                  Українська пісне, ти прийшла шляхами

                  До мойого серця і живеш у нім.

 

Ведучий. Наші славні запорозькі козаки теж співали пісень. Пісні були і весе-

                 лі, і сумні. Але всі вони славили козацьку силу, відвагу, любов

                 до України.

                 Співали козаки пісень, славили свій край. Та й про них народ теж

                 склав пісні. Із краю у край, із села у село ходили кобзарі і співали 

                 про славних козаків та про їхні невмирущі походи.

 

     ( пісня «Козацька»      )

 

Ведучий. Пісня завжди була віддзеркаленням настрою людини і душі народу.

              Людські пісні – найглибша мука,

              Найвища радість на землі!

              Людська душа – тисячозвука,

              В гірськім одбита кришталі.

              І перемога, і жалоба,

               Веселки і грози подоба!

 

( виходить дівчина-«пісня» )

Пісня.     Хоч сонечко вже притомилось,

                Хоч вітру у садках нема,

                А я літаю легкокрила,

                Весела, радісна, сумна.

 

                Я скрізь: у сонячнім промінні,

                 В траві зеленій, у ліску,

                У висіянім в грунт насінні,

                В пшеничнім стиглім колоску.

 

 

               Я ангельським малим стебельцем

                В душі невинній проросту.

               І разом з вашим добрим серцем

                Ми будем вічно на посту.

 

                Щоб пісня мамина не згасла,

                Співайте, ниви і гаї!

                 По всій чудовій Україні

                Співайте з нами солов’ї!

 

       ( пісня  Рідна хата  )

 

Ведучий. У чому сила наших пісень? Чому український народ у найважчі

                 Часи ніколи не відмовлявся від своєї пісні, розповідається  в

                  Легенді «Про сумні й веселі співанки».

                …Жили колись чоловік та жінка, тяжко їм було, бо мали повну

                хату маленьких дітей, а землиці – на заячий скік. Гарували і в день,

                 і вночі аби не вмерти з голоду, але всі в родині любили співати.

                 Одного дня померла бідна жінка. Крайня біда присіла чоловіка, і в

                  хаті вже не чути було веселих співанок – лише сумні. А в сусідстві

                  жив великий пан. Якось прийшов  до бідного, поклав торбу з

                  грішми на лаву і питає: «Скільки в тебе дітей?»- «Десятеро».-

                  «А чи забагато, чоловіче, на твої маєтки? Відпусти мені одну дити-

                 ну, і я дам тобі за неї торбу грошей». Бідний скликав дітей і каже:

                 «Пан дає торбу грошей за одного з вас. Хто піде до нього? Там бу-

                 де їсти калачі, а спати на перинах». Діти гірко заплакали. «Жоден

                 не хоче йти до вас, пане», - сказав бідний чоловік. Пан задумався.

                 «Тоді я даю торбу грошей, аби ви більше не співали. Я не можу

                спати через ваші співанки».- «Най буде так»,- і бідний забрав гроші.

                 Багач пішов до дому. Всі мовчали. І раптом один хлопчина заспівав 

                 так, що у всіх закрутилися сльози в очах. Бідний схопив торбу з

                  грішми і побіг до пана. Кинув торбу йому на стіл і сказав: «Я не

                продаю, пане, ні співанок, ні дітей!» І в бідній хаті далі було чути

                пісні сумні та веселі.

                  Нікому і ніколи не вдасться заглушити українську пісню. Вона як

                 душа, вічна.

 

                ( Виступ родини )

 

Ведучий. У народі говорять, що у доброї, вихованої людини завжди є потяг

                 До прекрасного і до пісні теж. Всіх пісень, що склав народний

                 геній, неможливо переспівати..

 

 

 

Ведучий. Є край, де найкращі у світі пісні,

                 І цвітом чарує калина,

                 Де сонечко вперше всміхнулося тобі,

                  Це дім твій – твоя Україна.

 

                 Краю мій коханий,

                 Щире твоє слово,

                 Небо твоє ніжно-голубе,

                 Рідна Україна, земле колискова,

                 Обнімаю піснею тебе!

 

Ведучий. Нехай завжди з нами буде рідна пісня, нехай збереже вона тепло    

                 наших сердець, наше життя, нехай робить усіх душевнішими,

                 красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і

                 людську гідність.

 

 

Ведучий. Ну де ще є така чарівна пісня,

                 Серед яких на світі славних мов?

                То серце від журби неначе стисне,

                А то навіє радість і любов.

 ( Виступ танцювального колективу)

 

Ведучий. Пісня – це маленька криничка живої води. Не поспішайте її

                 Переступити. Зупиніться і розважливи вдивіться в її глибочінь,

                може побачите благородний лицарський образ свого предка, кра-

                су свого сучасника й духовну вроду нащадків. І хай широка світо-

                 ва слава рідної пісні, отой її дорогий вогник, зігрівши всю землю,

                 повертається до тебе – її спадкоємця.

 

Ведучий. Хай вічно лунає пісня над Україною. Нехай пророчими стануть

                  слова великого генія українського народу Т.Г.Шевченка.

                 Наша дума, наша пісня

                 Не вмре, не загине,

                 От де, люди, наша слава,

                 Слава Україні!

 

      ( пісня «Давайте, браття заспіваєм!»)