Виховний захід до 210 річчя від дня народження видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка.
«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим… Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду… Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйоні людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.”
«Охота і кебета до малярства прокинулися в Тараса Шевченка ще змалку. Де й на чому можна було, він виводив крейдою або вуглем свої «малюнки». Річ певна, що ще в школі учителі й товариші помітили за ним «малярську кебету». Таку охоту має майже кожний селянський хлопець — мазати крейдою фігури»