Ти в моєму серці, Україно!  

Мета:

• збагатити і розширити уявлення учнів про Україну, її історичне минуле і сьогодення;
• формувати переконання у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, до своїх батьків;
• спонукати  учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі;

•  виховувати духовне багатство особистості, патріотичні почуття приналежності до українського народу, України, почуття толерантності, поваги.

Місце проведення:  актова зала Тавричанської школи

Обладнання: Державний Прапор України,стіл з вишитою скатертиною, хліб-сіль, калина, Пам’ятка молодого громадянина України, ноутбук,  мультимедійний проектор, екран.

Музичне обладнання: технічні засоби, «мінусовки», Гімн України, відео Україна Молитва Ukraine Prayer

Слайд 2. Епіграф:

                                          

Хід проведення:

Привітання  гостей в залі:

(Тихо лунає музика)

1 учень:

На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася,

мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

2 учень:

Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося –її здобула

Звитяжна моя Україна.

3 учень:

На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

1 учень:

В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,

І чути співочі дівчат голоси, –

Пісенна моя Україна.

2 учень:

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

3 учень:

Квітуй, мов калина, над плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

Класний керівник

 Україна… Рідний край… Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть.                                                                                                                                                           З давніх -  давен  линули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий і працьовитий народ, про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, гаї зелені.

 

 

 

Слайд 3.

1 учень: Мені над усе більш нічого не треба:

                 Домівка матусі, волошки  в житах,

                 Вишневий світанок, полив’яне небо,

                 І сиза роса на траві  при шляхах.

                 Таке все тут миле, доступне і гідне;

                 Високі тополі і тихе село…

                 Таке сокровенне, насущне і рідне,

                 Воно в мою душу навіки вросло.

                 Корали калини і мамині очі,

                 І доля - з лелечого наче крила…

                 Я більшого щастя на світі не хочу,

                 Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.

 

Вчитель української літератури    

   Рідний край… Він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, твоїх воріт з барвінку, який ніжно стелиться по садочку.

   Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Адже  Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.

2 учень: Це роботящі руки наших прабабусь, бабусь які в тяжкі роки  підняли  до життя нашу землю, вмили її гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Як сказав поет:

                     Орали землю, сіяли жита.

                     Рушали в бій до змієвого валу.

                     І нива пращурів – земля свята,

                     Сто сотень поколінь нагодувала.

3 учень:      У всіх людей одна святиня,

                      Куди не глянь і не спитай,

                      Рідніша їм своя пустиня,

                      А ніж земний в пустині рай.

                      Нема без кореня рослини,

                      а нас, людей, - без Батьківщини.

4 учень:       Є щось святе в словах: «мій рідний край».

            Для мене – це матусі пісня  літня

                       І рідний сад, від квіту білосніжний

                       І той калиновий у тихім лузі гай.

                       Для мене – це твої стежки й мої.

                       В містах і селах стоптані любовно,

                       Й пісень людські прозорі ручаї.

                       Усе, що серцю рідне невимовно.

Вчитель історії

  Нема життя без України, бо Україна - це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, на долі якого було досить лиха, майже кожного століття, як свідчать джерела, розпочате голодними війнами, чужоземними навалами. Важко назвати  країну, яка пережила б те, що пережила Україна за більш ніж пів тисячолітнє  поневолення.

Слайд 4.

Класний керівник

  Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер, день стоїть у  яскравих кольорах. Такою ми бачимо під сонцем нашу неньку –Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті. Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

     Хвилина мовчання…Найдовша хвилина. Хвилина мовчання…Найтихіша, найсумніша, найтяжча хвилина…

Пам'ять всіх  загиблих вшановуємо хвилиною мовчання.

Слайд 5.

1 учень:

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(відео  Національний Гімн України вик. Тасія)

Вчитель історії 

  Кожна країна світу обов’язково має свої символи. Кольори символів давали народу любов  до природи,  яку він бачив сам у жовтому і лазуровому  кольорі: золотистий степ, синє небо, синє море,  ріки з жовтим очеретом  і рудими скелями. Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку.

Слайд 6.

Легенда

  Жила собі жінка. І мала вона трьох  синів. Сини  зростали  чесними, сміливими, дуже  любили свою неньку і готові  були  віддати за  неї  своє життя. Виросли  сини  і розійшлися по світах,  прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.               Середньому сину дала в  дорогу блакитно - жовтий  одяг. Сміливий і сильний син був середній, і прославив свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди  запам`ятали його і назвали Прапором.               А  найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди  лунала його дзвінка  урочиста пісня,  за цей голос  і величний спів  люди дали йому ім'я Гімн.                                                                                     Так і донині  по всьому  світу золотий тризуб, синьо-жовтий  прапор і урочистий гімн  прославляють рідну неньку - Україну.

2 учень:

Тризуб

Тризуб – немов сім’я єдина,

де тато, мама і дитина

живуть у мирі і любові

На Україні вольній, новій.

3 учень:

Прапор України

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх ознака сили, це для всії ознака слави.

Синьо – жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знаєм всі ми.

Вчитель географії

  Україна …. Які  тільки картини виринають у нашій свідомості, коли ми чуємо це слово?  Хтось, пригадуючи смак стиглих вишень, запах щойно витягнутої з вулика вощини чи аромат борщу, кращого за який ніколи в житті неїв, сумує за щасливою порою, коли навідувався до бабусі в село… А для когось Україна – це ласкаве море, що манить своїми хвилями …

Слайд 7.

Україна - це  золоте пшеничне поле під синім небом, чарівні Карпатські гори, де високі смереки наче проштрикують небесне шатро…                                                       

 - А що значить Україна для вас? (Відповіді учнів)

- Що означає слово «Україна», коли вперше з’явилось?

4 учень

  А я знаю давню легенду про нашу країну.  На світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук Своїх. Натомившись, наказав зробити відпочинок і разом з ангелами.  Він спустився на землю. Ця земля була багатою на сонце, звіра та пташок. А найбільше  сподобались Богові люди того краю. Всюди зустрічали його хлібом і сіллю. Він став часто навідуватись сюди зі словами: «Рушаймо у край!» Кажуть, з того часу і пішла назва нашої держави: Україна.

Вчитель географії

–А зараз ми проведемо вікторину «Чи знаєте ви Україну?»

1. У якій півкулі знаходиться на карті наша Батьківщина? (У східній).
2. На якому материку ми живемо? (Євразія).
3. В який частині світу? (Європа).
4. Хто був першим президентом України? (М. Грушевський)
5. З якою державою Україна межує на сході? (Росія).
6. Коли країна проголосила свою незалежність? (24 серпня 1991 року).
7. Як називається найвища вершина Карпат? (Гора Говерла, 2061 м).
8. Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро).
9. Як називається столиця України? (м. Київ).
10. Національний символ України. Його дарують, ним обмінюються у Великоднє свято. (писанка). 
11. Дерево, яке оспівано у народних піснях, у віршах. Воно освячується в церкві перед Пасхою, як засіб від злих сил. (верба). 
12. Кущ оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди. (калина). 
13. Поширене в Україні дерево, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат. (тополя). 
14. Чим прикрашають голову українські дівчата. (вінок) 
15. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу. (рушник) 

Класний керівник

   Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» і в уяві обов’язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини… Калина в Україні - символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто у мужній боротьбі віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. Якщо троянди і виноград, за словами М.Рильського,- красиве і корисне, то калина символізує духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. Пам’ятай же, сину, що казала мати: «Посади калину біля своєї хати».

 

 

Слайд 8.

1 учень: У поета Ю. Рибчинського та композитора І. Поклада є гарна пісня «Три поради»: «Не рубай тополю край дороги, може, та тополя - твоя доля,  твоя доля світла тополина, наче пісня журавлина. Не стріляй у птаха на світанні,  може, то любов твоя остання...» І третя порада:

          Не ламай калину коло хати,

          Бо вона заплаче, наче мати,

          І впадуть на трави на шовкові

          Серця сльози  колискові

          Не ламай калину, не ламай калину,

          Бо вона в житті єдина.

         Не ламай калину, не ламай калину.

Слайд 9.

2 учень: Верба - також символ, який опоетизований у народній творчості і художній літературі. Близько 500 видів верби росте на нашій планеті, а 30 - на Україні.  Дуже любив  Україну славний її син Т.Г.Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. 365 разів кобзар використовував це слово,  а будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і виростив її, для нього вона була уособленням  України.             

Слайд 10. 

 

Вчитель української літератури

Тарасові верби (Легенда про Т. Г. Шевченка)

Було це дуже давно, коли ще царі і пани панували, людей пригноблювали... І був в Україні поет таланту небаченого, голосу гнівного, волі безудержної, а сили — богатирської. Звали того поета Тарас Григорович Шевченко, а в народі про нього говорили як про Буремного Тараса, Незламного Кобзаря.
   Стогнав народ знедолений, день для нього був ніччю, а ніч — нескінченною. І от прийшов поет, запалив вогонь та й покликав людей до сокири, цебто, на революцію.
   І підвелися кріпаки та чумаки, рекрути і наймички, запорожці, що Катерині не скорилися, за Січ і за волю билися, піднялися гайдамаки — добрі лицарі-рубаки, та й пішли із списами на царя-кровососа.
   Але цар, хоча й дурень, а зрозумів, хто народ обурив, то й заслав поета в далекі краї, де не було ні хліба, ні води, де жили дуже бідні казахи.
   Привіз Тарас Григорович у ті чужі краї гілочку української вербички, посадив її, кохав і пестив, поки виросла з тої гілочки велика верба.
   Багато води сивий Славута-Дніпро відтоді виніс у синє море. І от, повернувся наш Гнівний Тарас із заслання. Цього разу він знову захопив із собою гілочку уже тої верби, що зростив у неволі в казахських землях, і встромив її в петербурзьку землю.
   Розказують старі люди, що посадив нібито якраз навпроти царського палацу. Незабаром і там виросла українська верба, яка опустила свої віти аж до землі і заплакала гіркими слізьми за гірку долю українського народу. Сльози прямо фонтаном били. Кажуть, що оті фонтани з часом стали красенями, а з них і досі сльози кріпаків б'ють аж до неба.
   Відтоді хто з колишніх лицарів-запорожців в Петербурзі бував, обов'язково гілочку Тарасової верби брав, додому привозив і у себе саджав.
   Там, де колись був наш Тарас на засланні, тепер — місто Шевченко, і там збереглася Тарасова верба. Кажуть, стара стала, величезна, десь так у п'ять обхватів. І хто з українців там побуває, теж гілочку додому привозить, саджає, сумлінно доглядає, щоб обов'язково зросла велетенською.
   І так по всій Україні Тарасові верби розрослися, в кожному місті і селі віттям шелестять, Кобзареві славу співають.

Класний керівник.

  Та головним оберегом українського народу була Берегиня – жінка – мати. Її  слово тепле і  ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищало від злих сил і  давало наснагу. Берегиня  підтримує домашнє вогнище,  вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і змінює його.

                Мама! Найдорожче слово в світі,

                Де б не був ти, щоб ти не робив,

                Та вона твій шлях завжди освітить,

                Ніжним серцем, відданим тобі,

                В дні сумні і в дні на щастя щедрі

                Мама буде у житті твоїм.

                Тож живи як мама, щиро й чесно.

                І як мама лиш добро твори.

 

 

Вчитель української мови

    Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб - сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності  українського народу.               Хліб на столі... Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником.  А найпершою молитвою нашою хай буде хвала  хлібові, прохання, щоб він не зачерствів,  бо як мовить народ, коли черствіє хліб, то черствіють і  душі.

Слайд 11.

Учень 3.      За народним звичаєм стрічаєм,

                      Як здавен ведеться на віку,

                      Ми гостей пшеничним короваєм

                      На чудовім тканім рушнику.

Учень 4.      Хай рясніють квіти малиново,

                      Пахне хай духмяно коровай.

                      Щоб і дар земний, і щире слово

                      Ви відчули, завітавши у наш край.

 

  Вчитель української літератури

Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «Тримай хату, як у віночку, а рушник - на кілочку». І ще: «Хата без рушників, як родина без дітей». А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті – це обереги від усього злого, що може зайти в дім.             

Слайд 12.

 Рушник... Він пройшов крізь віки. І хотілося, щоб цей символ завжди прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові, і  незрадливості. «Хай стелиться вам доля рушниками!» - казали, бажаючи людині щастя.

   Великі і складні завдання покладаються сьогодні на кожного громадянина України, а громадяни  України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні і є патріотами своєї держави.

Заключне слово класного керівника. Кожен з вас є громадянином України, частиною великого народу, великої родини. Україна чекає на вас - молодих, енергійних, розумних, які знають свої права і обов’язки, а головне патріотично налаштованих, які серцем і душею вболівають за свою країну.

(класний керівник зачитує Пам ’ятку молодого громадянина України).
 

Пам’ятка молодого громадянина України
1.    Пам’ятай: ти вільний громадянин вільної держави - України, для розвитку і зміцнення якої повинен кожним кроком, словом, дією сприяти розвитку, злагоді, порозумінню своєї землі й народу.
2.    Сприяй відродженню духовних цінностей, набувай ґрунтовних знань з історії, культури, традицій.
3.    Повсякчас дотримуйся основних засад духовності української нації - загальноприйнятих християнських заповідей.
4.    Виховуй у собі патріотизм, чесність, мужність, терпимість до недоліків інших.
5.    Засуджуй байдужість, зраду державних інтересів України.
6.    Чесно й добросовісно трудись на благо зміцнення державності України.
7.    Будь завжди готовим стати на захист цілісності Української держави, її кордонів, народу.
8.    Охороняй екологічне середовище, раціонально використовуй природні ресурси.
9.    Серцем відчуй єдність із державою, яка піклується про тебе, і яку ти маєш зміцнювати.

Вчитель української літератури

       Не розчаровуйсь в Україні

                Не має єдності у нас,

                То наша головна провина

                За весь неволі довгий час.

                Не розчаровуйсь в Україні,

                А розумій її печаль.

                Що робиш ти для неї нині -

                У себе спершу запитай.

1 учень:   Не розчаровуйсь в Україні.

                Вона -  свята, а грішні - ми.

                 В її недолі часто винні

                 Її ж бо дочки і сини.

                 Не розчаровуйсь в Україні,

                 Ідеї волі певним будь,

                Бо тільки той є справжнім сином,

                Хто вміє неньки біль збагнуть.

2 учень:      Не розчаровуйсь в Україні,

                     Вір, що мине важка пора,

                     Розквітне пишній цвіт калини

                     В садах достатку і добра!

Відео Україна Молитва Ukraine Prayer