Виховний захід "Традиції і реліквії моєї родини"

Традиції та реліквії моєї родини.

Мета : ознайомити учнів з оберегами української родини; пробуджувати пізнавальний інтерес до історії свого роду, української нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові до людей праці, гордості за майстерність родичів, близьких; розвивати творчі здібності дитини, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: предмети побуту та обереги української сім’ї; родовідні дерева; клас прибраний вишитими рушниками; виставка виробів ручного ткацтва та вишиванок; запис українських пісень, виставка дитячих малюнків «Моя родина».

Хід заняття

Організаційна частина.

У

Учні : Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро

Стрічаємо з хлібом

Любов’ю і миром!

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

(діти вручають хліб – сіль гостям свята)

Діти, що таке «рід», «родина»? Які прислів’я про родину ви знаєте?

Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, наша школа, весь український народ. Ми з вами український народ, який складається з великих і малих родин. Для того, щоб зберегти наш родовід, треба вивчати, шанувати свій народ, його мову, свою землю, рідний край, бо всі ми частинка всього цього.

1- й учень: Я землі цієї паросток зелений,

Я цієї висі крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

2 – й учень: Чи вітер, чи літня злива –

Усе мені рідне, миле.

Нема такого дива,

Нема такої сили,

Щоб сонце зуміла взяти

Та й понести з собою,

Щоб в серці моїм здолати

Любов до землі святої.

Учитель: Потрібно берегти свою родину, рід. А хто ж є берегинею роду? (Мати) . Так головною берегинею родини є мати. Мати народжує дитину, вчить добра і любові.

3 – й учень:

Чи є в світі що світліше, як серденько мами,

Яке б’ється для дитини днями і ночами?

4 – й учень:

Чи є в світі щось миліше , як мама кохана,

Яка робить для дитини з вечора до рання?

5 – й учень:

У душі матусі почуттів глибінь,

А в очах матусі неба голубінь.

6 – й учень:

У руках матусі – праця без кінця.

А в устах матусі – слово мудреця.

Учитель: В Україні є звичай дарувати на щастя рушники, вишивані сорочки. Вони є оберегами людини. Діти, а кому мама чи бабуся вишила сорочку?

(Діти розповідають, а потім виконують пісню «Мамина сорочка») Про сорочку вишиту матір’ю говориться у відомій пісні, тож давайте її послухаємо.

Звучить запис пісні Дмитра Павличка та Олександра Білаша «Два кольори»

Учитель: мати навчала дітей охайності, працьовитості, приказуючи:

7 – й учень: Тримай хаточку як у віночку,

Рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистенькі,

І водиці повненькі.

Учитель: Послухайте як лисичка – сестричка тримає хатку свою у чистоті, яка вона працьовита.

(Учениці виконують «Пісню Лисички», Муз. М. Лисенка)

Учитель:

Діти, пригадайте яка у вас хата, хата бабусі, що для вас є рідним дорогим.

(учні декламують вірш І. Гнатюка «Наша хата»)

1. й учень: Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару – холодок.

2 – й учень: тихо й затишно

Квіти коло хати цвітуть.

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

3 – й учень: Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

4 –й учень: Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята

Мальви цвітуть край вікна.

Хата моя, біла хата.

5 –й учень:

В хаті спокійно й затишно.

Вечір десь бродить в гаю.

Мати задумливо й ніжно.

Гладить голівку мою.

Мамо, чого зажурились?

Дайте тепла ваших рук.

В хаті на згадку лишились

Болі й тривоги розлук.

(звучить запис пісні «Смерекова хата» сл. М. Бакая, муз. П. Двірського)

Учитель:

Українська родина здавна цінувалася працелюбність, вмінням гарно проводити дозвілля. Головним заняттям українців було хліборобство. Хліб – оберіг сім’ї, родини. Він святий . влітку до схід сонця виходили в поле косарі, які косили косами хліб, а жінки збирали його в снопи, пізніше ці снопи звозили в клуні і молотили всією сім’єю ціпами. І хоч важкий був шлях хліба на стіл, але люди цінували і любили працювати.

(Діти виконують пісню «Вийшли в поле косарі» та декламують вірш Л. Забашти «Колосок»).

Він виріс із зернин очки, з тоненької билиночки,

Пустила вона вусики і стала половіть.

Ішли дощі все літечко крізь неба синє ситечко.

Зерно до зерна тулиться і починає зріть.

На сонечку пишається і соком наливається,

І під вітрами буйними шумить, шумить воно.

Ой, буде втіха кожному, невтомному, тривожному,

Хто виростив і виходив це золоте зерно.

Кожна українська хата була багата своїм начинням. Чого тільки в ній не побачиш. Тут і горщики, полумиски, дерев’яні ложки, маслобойки,

А що є в нашій хаті відгадайте.

1) Стоїть на дорозі, усім заважає:

Хто йде, той штовхне,

А з дороги ніхто не прийме . (Двері).

2)Одне просить дня, друге просить ночі. Третє каже: «Мені як удень, так і вночі витріщати очі». (ліжко, двері, вікна).

3) Мати – товстуха, дочка – чорнуха, батько – гарячий, а син – кучерявий.

(Піч, сажа, вогонь, дим).

4) З ногами, а без рук, з боками, а без ребер, зі спиною, а без голови. (Стілець).

5) Стоїть в кутку рогатий, їм добре горщик з печі діставати. (Рогачі)

6) На неї зміючка Оленка хотіла Телесика посадити. (Лопата)

Учитель:

Давня українська хата. На стінах та вікнах – барвисті рушники, розмальована скриня, стіл на покуті. Не даймо всохнути українському родовому дерево, не забувайте української хати і куди б вас діти не закинула доля пам’ятайте про батьківську хату, те місце, де пройшло ваше дитинство, де живуть найрідніші для вас люди, ваші батьки. Наші бабусі і дідусі, прабабусі і прадідусі – це коріння великого і могутнього дерева, на якому відросли гілочки це батьки, та листочки – це ви та ваші братики і сестрички.

З роду в рід життя кладе мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без вітрила човен не пливе,

Без коріння гине все живе.

Кожен член великої родини повинен дбати про красу, чесність, порядність свого роду.

Рідна казка про гнома,

Рідна стежка і сад…

Всюди добре, а вдома

Краще кажуть стократ…

Учитель: Дорогі гості, діти. Спасибі вам за щирість, за відвертість, за вашу доброту і скоро до нас наблизиться новорічне свято, а разом з ним і різдвяні свята і я знаю, що ви любите новорічні і різдвяні свята, тому прошу вас виконайте нам ще одну колядку, створіть святковий настрій у нашій шкільній родині. (Діти колядують колядку «Уставай же брате»)

Н

Учень: Вже третій рік наш клас – родина

Хоч негаразди є у нас,

Ми їх вирішуємо єдино,

Щоб колективом був наш клас.

Вчимося ми товаришувати,

Вчимося разом гідно жити,

Вчимося інших поважати.

А ще по – справжньому дружити!

Народна мудрість говорить: «Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти». Старість неминуча, смерть – невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого будинку, а від поганих дітей можна свій дім зберегти як від вогню». І це залежить не тільки від батьків, але і від самих дітей, то ж в мене до вас одне прохання намагайтеся завжди бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів. Старайтеся дарувати батькам тільки радісні хвилини, не приносьте їм поганих вчинків, оберігайте їхнє здоров’я і спокій, щоб в майбутньому не прийшлося жаліти за те, що робили недобре. Народна мудрість говорить: «Шануй батька і неньку і тобі скрізь буде гладенько». В Біблії також написано: «Шануй батьків своїх і продовжиться вік твій».