Виховний захід "Творіть добро для тих хто поруч йде"

 «Творіть добро для тих хто поруч йде»

Сценарій

Мета. Допомогти учням зрозуміти сенс людського життя, визначити своє місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, великодушності, самопожертви, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування, та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність.

Обладнання. Диск із піснями Р. Кириченко, плакати з висловами видатних людей , прислів’я:

„Живи не як хочеться, а як можеться”

„Найпрекрасніші і в той час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших”

                                                                                          (В. Сухомлинський).

„Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою”

                                                                                                (Сенека).

„На світанні , побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє”

                                                                                 (В.Мономах)

Питання до дітей

-         для чого людина живе на землі?

-         що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним?

                         (відповіді дітей)

                         Звучить пісня Р. Кириченко „Сонечко любові”

Вчитель: 

       Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед і гірке , як полин.

      Люди, їх мільйони... всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

      Так життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними тонами, як у пісні „червоне – то любов, а чорне то журба”...

                                      Звучить пісня „Два кольори”

    Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.

     Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: „Життя! Ну зупинись хоч трішки. Почекай хоч одну мить!”

     Підлітковий вік – особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе у небо де живе казка, де панує мрія.

    Юність – це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше свої відкриття – відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе – найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості.  Щоб виявити і використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і зуміти оцінити. А це і дасть можливість будувати , творити своє „Я”.

     Вдумаймося в слова Леонардо да Вінчі: „Пам’ятай! Життя є дар, великий дар, І той хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує”.

     А щоб цінувати життя – треба знати і розуміти своє місце у ньому. Звичайно нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє. Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі , а що відкинути чи хоча б пом’якшити

     Щодня перед кожним з вас постають запитання: Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди іде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається це прості запитання, але дати відповідь на них все важче і важче.

   Життя – це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свю суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

   - а як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?           (відповіді дітей)

Так людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування, вибрати шлях реалізації мети. Все залежить від  характеру людини, вольових зусиль. Для того, щоб жити так , як хочеш, потрібно вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти.

-         а що складніше і важливіше – будувати життя чи пристосовуватися до нього?

( відповіді дітей )

Звичайно, складніше і важливіше будувати життя, а пристосовуватися – легше і простіше, але не цікаво.

-         чи хочеться вам стати „видатною людиною”, „зіркою”, „жити щасливо”?

-         а який зміст ви вкладаєте в поняття „жити щасливо”?

Жити щасливо – це бути здоровим, мати улюблену справу, це коли тебе поважають люди, коли у тебе є вірні друзі, коли на землі панує любов і злагода між людьми...

   Пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні... Важливо тільки, щоб праця була корисною не тільки для тебе, а й для людей, країни, щоб боротьба переслідувала гуманну ідею, а любов і дружба не були егоїстичними.

1 учень

На світі можна жить без еталонів,

По-різному дивитися на світ:

Широкими очима, з-під долоні,

Крізь пальці,

У кватирку,

З-за воріт.

Від цього світ не зменшиться нітрохи,

А все залежить від людських зіниць –

В широких відіб’ється вся епоха,

У звужених – збіговисько дрібниць.                 

  2 учень

 Ти яви себе людиною,

Хоч на мить себе яви,

Не безумною, а єдиною

Сонцесяйність прояви.

Є багато людей на світі

(Швидше просто їх так зовуть),

Та чи в кожній душі є квіти,

Що пустоцвіту не оминуть?

Чи назвем ми того людиною,

Що не знає: хто брат, хто сусід?

Чи назвемо істоту єдиною, Що запльовує матері слід?

Що про злагоду й добро не відає,

І не знає ціни життя,

Що забула дідів і прадідів

Й справжнє щастя на блискіт міня.

Вчитель

Вважають , що найціннішим, вічним людським скарбом є доброта.

3 учень

Для краси народжується квітка,

Для родин народжується рід,

Для польоту – лебідь і лебідка,

А людина для добра і щастя...

4 учень

Сказав мудрець:

„Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра!”

 Учитель

Милосердя, доброта... Ще з давньогрецьких часів благодійність була великою чеснотою. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

5 учень

Не говори про доброту,

Коли ти  нею сам не сяєш,

Коли на радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

 Ніж чисте сяйво доброти!

Вчитель

Доброта і милосердя – багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні й земна твердь не хитається під ногами.

Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб ви іскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська трагедія?  Хіба без них не можна бути милосердними?  Хіба у звичайному плині  днів немає людей, які потребують допомоги? Важко уявити собі, що люди страждають не через голод, а чере те, що не чують украй необхідного „Добрий день!”.

6 учень

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній –

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке –

Короткі в нас слова черстві.

Кажімо більше ніжних слів...

Вчитель

Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, у яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібно і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими „сліпими” та „глухими” слід терпеливо говорити, будити їх життєлюбним і проникливим словом.

„Треба, щоб за дверима кожної задоволеної щасливої людини стояв хто – небудь із молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні...” – так писав письменник – гуманіст А. Чехов.

7 учень

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів...

А ти , що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж , а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини,

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

І променем зорилася святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань,

А ти шукаєш в людях доброти...

Вчитель

Людське життя коротке і дається воно тільки раз. А кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки. Ви – молоді громадяни України. І саме від вас залежатиме майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. І як не буде вас, розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбутнього у нашої держави. А якщо вам буде важко, якщо на серці неспокій, якщо нема чим зайнятися, якщо те, до чого прагнете, не вдається, то можливо, потрібно шукати допомогу.

  8 учень

Для зла й неправди

Планета замала!

Творіть добро, добро плекайте, люди!

Садіть сади, нехай для внуків буде

В плодах частинка вашого тепла

9 учень

Ростіть дітей,

Бо то однині – ти!

В обличчі іншім – ми, у іншій долі.

Хай не зболять їм наші з вами болі,

Хай діти будуть справжніми людьми.

10 учень

 Творіть добро для тих хто поруч йде,

Хто ділить хліб із вами чесно – навпіл,

Єдиного навчіться – віддавати,

Не бійтеся – ніщо не пропаде,

Ніщо не піде в тлін, в траву -     

Повернеться, умножене стократно.

На те воно й добро, щоб проростати,

Тому й людське, що люди ним живуть.

І може, тому розквітають квіти,

Перед якими відступає зло.

Творіть добро! Творіть, творіть добро!

На те ми й люди, щоб добро творити!

11 учень

Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути!

Ми лише раз – так уже повелося, -

Живемо на цій грішній землі...

12 учень

Нам милосердя, Господи, подай,

До всіх страждущих і незахищених,

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у нас ще багато що знищено.

Благослови рід людський на Добро!

Душі відкрий нам до злагоди й миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було,

Нас сохрани! І спаси! І помилуй!

                 Діти виконують пісню „Нам не багато для щастя треба”

 

 

 

 

   Міністерство освіти і науки України

Департамент управління освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Полтавський професійний ліцей

 

 

 

 

 

Розробка виховного заходу

 на тему:

 

Підготувала майстер в/н

Косенцева Н.М.

 

 

 

 

 

Полтава 2013