Виховний захід "У мене є тато"

У мене є тато…

Мета:  виховати почуття вдячності та любові до батька, родини, вияснити роль батька у розвитку, становленні та житті  дитини.

Хід заходу

1 ведучий. Тато і мама — двоє найрідніших людей. Вони передають нам життєву мудрість, з ними ми ділимося радощами і смутком.

             Батьки і діти! Діти і батьки.

Неділиме і одвічне слово.

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день минущий — на віки.

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо ваша кров пульсує в вашій долі...

Батьки і діти... Діти і батьки...

Нам нічого ділить на спільнім полі...

2 ведучий. Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежок, а по них ідуть батьки і діти, діти і батьки — людське нероздільне одвічне коло. Кожен крокує своєю стежинкою — доріжкою життя. Та в усіх людей є спільна стежина — стежина до батьківської хати.

1 ведучий.  Де в вечірню годину, де в зорях долина,

Де вогником світиться дім.

Шумить під вікном молода тополина,

Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати

І жевріла світом вона,

Там батько не спить

І зажурена мати,

Ота, що у світі одна.

(Звучить пісня «Стежина», сл. А. Малишка.)

2 ведучий. «Батько й мати – у долі дитячій –

Батько й мати – два щастя  крила…» – співається  у популярній пісні про «щасливу птаху» дитинства. Справді, хоч без батька дитина напівсирота, а без матері – кругла,  для щастя їй потрібні й батькова мужність, і материнська чуйність та ласка. Обидва прояви єдиної Любові, – тієї небесної роси, що допомагає кожному з нас спинатися на ноги, зростати, квітнути. Так в ідеалі й має бути у повноцінній сім’ї.

(Сценка «Адам і Єва)

Читець. Ніч. Тиша.

В тихім шелесті трав Адам у Єви запитав:

Адам:-Кохана, люба, мила, чарівна,

Скажи мені єдина,

Хто буде дарувати життя.

А потім доглядати дитя?

Єва: -Я

Адам:Варити, прати, прибирати,

Сімейне вогнище оберігати?

Єва -Я

 

- Адам:Постійно радість дарувати,

Усіх теплом обігрівати?

Єва -Я

 

Єва-А ти мій милий, неповторний,

Скажи мені, єдиний,

Хто буде рід наш берегти,

І множить покоління?

Адам: -Я

 

Єва - Хто дбатиме усе життя

Про щасливе майбуття?

- Адам:Я

 

Єва - Кохати буде до забуття,

І поруч буде все життя?

- Адам:Я

 

Читець. І так сім раз звучало я , я, Я .

Ось так створилася сім’я

 

1 ведучий.  Сім’я без батька – як держава без суверенності, – більш залежна від зовнішніх впливів, несамостійна у здійсненні волевиявлення… Батько – це віра, це – сила, це – впевненість у собі, самодостатність особистості, її гідність.

Як данина безмежній материнській любові, її подвигу заради дітей, у світі відзначається День матері, що кілька років тому «прижився» й на теренах України.

Нещодавно ООН запропонувала відзначати й День батька.

2 ведучий День батька відзначається в багатьох країнах світу. В цей день вшановують чоловічу частину населення, що продовжила свій рід. Уперше думка про те, що потрібно заснувати День батьків, спала на думку Сонорі Додд в 1909 році в церкві під час служби, присвяченої Дню матері. Вона хотіла вшанувати пам'ять свого батька Вільяма. Дружина Вільяма померла під час пологів, даючи життя їхній шостій дитині, і він самостійно виростив дітей на невеликій фермі біля міста Спокан у штаті Вашингтон. Коли Сонора стала дорослою, вона зрозуміла, скільки мужності й самовідданості виявив її батько, сам піднімаючи на ноги своїх синів і дочок. Сонора Додд склала петицію, пропонуючи заснувати нове свято, і місцева міська влада підтримала її.

1 ведучий.  Запровадження Дня  батька  в Україні ініціювала кілька років тому міжнародна організація Жіноча громада під керівництвом Миколи Драча і відзначають це свято у третю неділю вересня. 

Р. Семенець, директор департаменту з питань сімейної, гендерної політики та демографічного розвитку, засвідчила, що потрібний не тільки День батька, а й цілеспрямована, науково обґрунтована державна політика щодо розуміння ролі чоловіка в суспільстві, запровадження здорових засад батьківства.

2 ведучий Цього вимагають і болючі цифри нашої статистики: 45% дітей живуть у сім’ях без батька; в Україні 300 тисяч безпритульних дітей, переважна більшість із яких мають і тата, і маму. А якщо додати й групи  ризику: алкоголізм, наркоманію, ВІЛ/СНІД, в яких переважають чоловіки?.. Чому ж у наших чоловіків такий короткий вік? До того ж, слід врахувати: легше достойно жити, коли дитина знає, що батько загинув, захищаючи Вітчизну, виконуючи професійний обов’язок. А коли  помер від передозування наркотиків, повіявся світ за очі, валяється п’яним? Як із таким багажем жити?

 

Читець - батько                                         

У мене є тато

На щастя, є у мене тато — мовчазний і суворий на виду.

Коли сидів він, ледь зігнувши спину, натомлену на хлібному лану,

Я вмощувався в нього на коліна і розповіді слухав про війну.

Про все, про все хотілось розпитати, прогнавши втому в батькових очах.

А як чекали, пам'ятаю нині, гостинців (сподівалися на них!) —

Від зайця хліб у татовій торбині, і пригорщі горішків лісових.

Не цілував, не пестив наші скроні (в селі такої звички не було),

Його жорсткі, натруджені долоні, не вміли ніжно гладити чоло.

Не вмів він ласки виразити в слові, не знався він на лагідних речах,

Та скільки теплоти, добра й любові світилось в його стомлених очах.

Мою матусю я ціную свято, своїм життям завдячую я їй,

Але, на щастя, є у мене тато, міцна опора у житті моїм.

В житті є прикрощів багато, таких, що криком іноді б кричав,

Тож завжди у дітей хай буде тато, бо так, бува, його не вистача.

 

1-й ведучий. Батько не спить... Батько... Стриманий на ласку, але такий люблячий і чуй­ний, ніжний і суворий, добрий і вимогливий. Про це свідчать при­казки:

- Батько — не мати, не поцілує і не приголубить, але він тато.

2 ведучий - 3 батьком суд коротенький. Але все одно, він же тато.

1-й ведучий. - Батькова лайка дужча за мате­ринську бійку. Це ж тато.

«Пісня для татуся» Зоряни Рощук

2-й ведучий.. Батько — це захисник, годувальник сім'ї. Батьків приклад у родині має особливе зна­чення. Вирішальним є і батькове слово. Батько завжди дасть мудру пораду, розважить, заспокоїть, і хай срібляться батькові скроні: для ді­тей він завжди найдужчий, завжди молодий.

1-й ведучий

Усе в житті міняється i в'яне, 
Усе мина, відходить назавжди. 
Лиш батьківська любов ніколи не зів'яне, 
Лиш татові слова зi мною назавжди. 
Усе, що є в житті — то долі повеління, 
А все, що є в мені — то батькове учіння. 
Від батька в мене є терпіння i удача, 
I розум, батьку мій, — це твоя добра вдача.

Пісня «Батькові» Наталії Май
 

2-й ведучий Саме батько вводить дитину в реальний світ, починає готувати до складної незалежної подорожі власним життям.  Мати втілює любов, батько – закон. Якщо батько не дає закону своїй дитині, то дає вулиця, подвір’я, компанія (не завжди хороша), щось інше, заміщаючи цю роль батька, постачає їй систему життєвих цінностей.

1-й ведучий Лише батько по-справжньому дає дитині, підліткові почуття приналежності. А мати – безумовну любов. Вона завжди розуміє, завжди прощає, завжди на боці дитини.

А любов батька не всепрощаюча, а справедлива.

Читець. Василь Симоненко  «Кривда»

У  Івася немає тата.

Не питайте тільки, чому

Лиш від матері ласку знати

Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,

І вистрибує, як усі.

Любить босим прогоготіти

По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,

Майструвати лука в лозі.

По городу галопом промчати

На обуреній гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,

Є завітне в Івася одно –

Хоче він, щоб узяв за руку

І повів його тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два, –

Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова…

Раз Івась на толоці грався,

Раптом глянув – сусіда йде.

– Ти пустуєш тут, – озвався, –

А тебе дома батько жде…

Біг Івасик, немов на свято,

І вибрикував, як лоша,

І, напевно, була  у п’ятах

Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,

Але в хаті – мама сама,

– Дядько кажуть, приїхав тато,

Тільки чому ж  його нема?..

Раптом стало Івасю стидно,

Раптом хлопець увесь поблід –

Догадався, чому єхидно

Захіхікав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,

Мов уперше вступив у гидь,

З оченят, від плачу промоклих,

Рукавом витирав блакить.

А вночі шугнув через грядку,

Де сусідів паркан стирчав,

Вибив шибку одну з рогатки

І додому спати помчав…

Бо ж немає тим іншої кари,

Хто дотепи свої в іржі

Заганяє бездумно в рани,

У   болючі рани чужі…

 

2-й ведучий У Біблії в багатьох місцях цілком конкретно написано, що дитина черпає свою впевненість саме зі стосунків із батьком. Саме батько повинен дати синові гарний приклад ставлення чоловіка до жінки.

Але, звісно, чим більше часу проводять разом тато й дитина, тим більше дитина довіряє татові.

1-й ведучий А які ж є тата? Як і мами – різні. На перший погляд ніби й немає особливих відмінностей батьків від матерів. Однак, з психологічного погляду у відмінностях тата від мами має про­глядатися чоловічий відтінок. Виділяють різні варіанти типів батьків, які так чи інакше впливають на розвиток дитини.

2-ведучий «Тато-мама». Для нього характерна материнська турбо­тливість. Він усі функції мами бере на себе. Якщо все ладиться, то такий тато виявляє турботу, ніжність, доброту. Коли ж не вдається домогтися злагоди в спілкуванні з дитиною, батько виявляє роздратованість, нестриманість, запальність. Тому ди­тина весь час перебуває під своєрідним пресом мінливого на­строю батька.

1-й ведучий «Мама-тато». Нагадує особливості дій попереднього типу, є певним його різновидом. Головна турбота в «мами-тата» – яко­мога краще догодити дитині. А це призводить до того, що дитина сидить у нього не лише на шиї, а й на голові. Такий «мама-тато» несе весь тягар відповідальності на собі і намагається поводитися з дитиною надто обережно: їй усе дозволено, немає ніяких за­борон, бере гору тенденція всепрощення. Подібна м’якість часто стає шкідливою у вихованні дитини. Не варто забувати народну Мудрість: «Якщо хочете виховати в особі дитини домашнього дес­пота, дозвольте їй робити все, чого вона забажає».

Сценка «Татків монолог»

(Батько і син)

• Пусик, стань рівненько, коли татко говорить з тобою. Отак. Опусти руки і не шморгай носом. Питаю серйозно: що тут написано. Дивись не за горобцями, а сюди, куди тичу пальцем. Що у щоденнику? Двійки? Чому мовчиш? Татко питає тебе, чи когось іншого? Відповідай, за що одержав двійки? Бачу, нема слів у тебе. Мучить совість. Загубив її, либонь.
• Ганьбиш нашу сім’ю, підриваєш татків авторитет. Остогидло за тебе багряніти. Двійки та двійки… Солити будеш їх, як тараньку, чи компот варити?
• Безсовісний! Сусідські хлопці приносять п’ятірки, а ти – одні гачки!
• Зрозумій, пусику, твій татко таким не був. Вдень і вночі вчив ази науки. Бачиш, став інженером.
• А що ти у нас робиш? Палець об палець не вдариш. Чого тобі не вистачає, щоб вчитися добре? Маєш все, що забагнеш, даємо… Може, парубкувати задумав. Не пора…
• От стоїш, хоч би сльозу пустив, хоч би щока почервоніла. Анічогісінько. Ніякого сорому. Говориш, як до стіни горохом сиплеш. Як стоїш хулігане? Стань струнко, коли розмовляю. Ах так! Не слухаєшся! Ану дай-но ремінця!
• Що-о? Плачеш? Ну, перестань, Пусику, татко пожартував. Хіба в нього не має серця? Ти у мене хороший, одиначок мій любий! Дозволь, поцілую в лобик. Дорогесенький мій, аж бідна дитина. А йому ще двійки, ставлять. Не бачать, що недокрів’я на обличчі. Бач які!
• Завтра поговорю з вчителями. Ну, іди, мій горобчику, до телевізора… Мама прийде, і ми за тебе виконаємо домашнє завдання.
• Ну, чого стоїш? Іди та культурно відпочивай. Не хвилюйся, все буде в ажурі.

 

Частівки

1. Ох, відкриті ми дівчата,

 Не уміємо тужити,

 Без частівок веселеньких

 Нам і часу не прожити. Ух! Ох!

 2. Вас із святом ми вітаєм

 Неповторним, чарівним

 І частівки проспіваєм

Татам рідним, дорогим. Ух! Ох!

 3. Всі науки ми пройдемо,

 Все у нас удасться, —

 Це тому, що татусі

З нами також: вчаться. Ух! Ох

 4. Татусі нам же читали

Про звірят усі казки,

 А тепер самі читаєм

 Про кохання та зірки. Ух! Ох!

 5. Любим ми рішить задачі,

 Хто хутчіш, а хто вперед, —

 А задачі-то які, —

 І татусь не розбере. Ух! Ох!

6. Татусям ми побажаєм

Щастя, радості, весни,

Хай у школі не підводять

Їхні дочки і сини. Ух! Ох!

Ведучий 1. «Карабас-Барабас». Тато-опудало, страховище, якого в сім’ї всі мають боятися. Змій, жорстокий, схильний тримати дітей у міцних руках. Побоювання батька змушує членів родини, й передусім дітей, постійно перебувати в напруженому стані, очікувати на покарання. У такій родині діти перебувають у своєрідній психологічній клітці. А це може призвести до про­яву в дитини ненависті до батька, своєрідного вибуху-протесту, продукти якого можуть обпалити й самого Карабаса, поро­дити родинну трагедію. У результаті таких дій тата діти нерідко вириваються з клітки й залишають родинне гніздо, бо воно для них виявилося колючим, жорстоким і непривітним.

Ведучий 2. Близький до типу тата «Карабаса-Барабаса» є тато «Міцний горішок». Він виявляє жорстокість, необґрунтований автори­таризм, ніколи не схильний до будь-якого компромісу. Його принцип – непорушність у своїх намірах і діях.

Куди поділася сокира? Євгенія Божик

– Юрію Васильовичу! – вдруге покликав голосніше.

– Чому вигукуєш, як на пасовищі? Я не глухий! – роздратувався.

– Та ні… Але за першим разом ви не почули.

– Чого тобі? – запеклий, отой, котрого молодший кликав Юрієм Васильовичем, перепитав неохоче.

•                        Там, на прохідній, на вас чекає товариш вашого сина.
•                        У мене немає сина! Ти ж знаєш: цього гультяя і неробу, який мене зганьбив перед родиною і всіма, я раз і назавжди вирубав сокирою зі свого серця і свого життя.
•                        Але ж він Андріїв товариш…
•                        Такий самий більярдник і картяр! Гм… Не інакше, по гроші приповз.
•                        Він з вашим сином…
•                        Я сказав чи ні: у мене нема сина.
•                        Нема. Вашого сина Андрія насправді вже нема.

Світ, а в ньому – батькове серце – розпадалися поволі.

•                        Як… нема? – Юрій Васильович зблід, та голос далі – як багнет.
•                        Він утопився… в Португалії… – видихнув вісткар і замовк.

І аж тепер громові сили розірвали окуття і вирвалися з підземелля, створеного чоловіком у самому собі: – Не може бути!

Мабуть, подібним ревом сповіщає навкіллю про свій біль смертельно уражений звір.

•                        Не може бути! Він добре плаває…Ні! Ні-і-і-і! – здійняв догори руки і заточився.

Хотів за щось ухопитися – не зміг стулити докупи розчепірених пальців і впав на коліна. Простогнав:

•                        Ні! Він живий! Живий …

І зовсім хрипло: – Господи, прос…

Ведучий -1 Стрибунець-бабка. Це тип тата, який живе в родині, але не відчуває себе поки що батьком. Для нього дитина є лише го­стем, про якого має турбуватися тільки мама. Дитині він може подарувати якусь частину часу, іграшку. Його життя має бути позбавлене будь-яких турбот, як це було до появи дитини. Адже для нього ідеал життя – залишатися вільним, без дітей і зай­вих клопотів. Такому "стрибунцю" неприємні проблеми дити­ни, будь-яке спілкування з нею. З часом такий тип тата пере­творюється на особу, яка перебуває в сім’ї у статусі квартиран­та. А дитині потрібен тато щодня, постійно, а не в ролі випадко­вого гостя. Згодом такий тато або сам полишає родину, або ро­дина психологічно витісняє його.

Сценка.

Батько сидить, читає газету. Мати тягне сина за вухо, той кричить:

•  «Пусти, я більше не буду!»
•  Помилуйся на нього! Ану, розкажи батькові, за що ти в дитсадку вдарив дівчинку?
• А чого вона?  Ми гралися в Адама та Єву, а замість того,   щоб  мені  віддати яблуко,   сама його з-їла-а-а-а!
•   Біжи візьми в кошику яблуко і не смій більше бити дівчаток.

 

Сценка.

Син. Тату, підпишіться, будь ласка, у щоденнику.

Батько (здивовано). А ти що, вже в школу ходиш?

Син. Так, тату.

Батько (роздратовано). І чому я про все дізнаюся останнім? В якому ж ти класі?

Син. У  5, таточку.

Батько (чухаючи потилицю). Як швидко плине час!

( Батько синові урочисто):

 Ну, сину, як ти закінчиш школу, я дозволю тобі палити.

Син  Спасибі, тату, але я вже покинув два роки тому.

 Донька. Тату, от що ти на це скажеш?  Микола пропонує виходити за нього заміж, а мама говорить , що ще рано і що школу треба закінчити, і ще до інституту вступати треба

Батько —  Іди туди, доню, де менший конкурс.

 

2-й ведучий «Добрий молодець». «Хлопець-друзяка». Цей тато виявляє себе не просто татом для своєї дитини, а схильний грати роль брата, товариша. Він здатний до спілкування із сусідами, знайо­мими, співробітниками, але йому бракує часу на систематичне спілкування з дитиною. Таке ставлення чоловіка до своєї дити­ни дратує дружину, й вона нерідко ремствує. Дитина живе в атмосфері сімейних конфліктів, залишається в ізоляції, відчу­ває психологічний дискомфорт. Часто такий тато втягує дити­ну в конфлікт, а ще частіше – залишає родину.

 

    Сценка «Зіштовхнуті в безодню» Євгенія Божик

• Чому так уникаєш мене стільки років, переховуєшся, відмуровуєшся секретарками, охоронцями? Я ж не про себе – про сина  хочу… Хлопець…
• Ти знову невчасно зателефонувала – у мене люди, нарада… – І цього разу  –  невчасно. Терміново відходжу – викликають «наверх».
• Але ж…
• Ну, як не розумієш? Я ж у пальті…
• У пальті? Надворі – липнева спека. Син наш у небезпеці. Дай слово сказати! Хлопець змалку вбив собі в голову, що ти від нас пішов через його недосконалість, бо він часто хворів і ночами кашляв, а ти не висипався… бо вчився не так… музичного слуху не мав і не…
• А що – так погано вчився?
• Непогано. Але не на «відмінно», хоч дуже наполегливо і докладно… зрозумій: він живе з провиною… Тепер уже замкнувся, хоч і не говорить про те, та я бачу…
• Добре - добре. Якось зателефоную.

Через тиждень уже не було кому «якось телефонувати». Лише Господь відав, в якому притулку опинилася розчавлена горем і безпорадністю мати і її узалежнений син.

 

Ведучий 1 Батько - «Ні риба, ні м'ясо». «Під каблуком»­­. Представник цього типу не вирізняється як тато. Скоріше це манекен. Він не має власного голосу в родині, може лише підспівувати в цьому сімей­ному хорі, де диригує й виконує сольні партії його дружина. Такий матріархат, у гіршому розумінні цього слова, створює несприятливий соціальний клімат у сім’ї. Ще гірше, коли мама перетягує на свій бік дитину й вони дуетом виконують партію. Тато боїться залучити дитину до стримання авторитаризму ма­ми, аби не зіпсувати стосунки з дружиною. Дитині в такій си­туації доводиться тяжко.

 

Ведучий 2. То який же тато потрібен дитині?

Ведучий 1. Передусім – найкращий: добрий, справедливий, розумний, сильний, хоробрий, працьо­витий, турботливий. А головне – любимий, авторитетний.

Ведучий 2.Один батько важить більше, ніж сто вчителів.

                  

Тато – це… 
1-й…звичайна людина, яка робить все можливе і неможливе, аби стати для своєї дитини Суперменом. 

Тато – це
2-й. … джерело мудрих порад, хоч здебільшого вони не рятують становища. 

Тато – це
1-й. … людина, яка все знає і вважає за краще уважно спостерігати, щоб вчасно підстрахувати тебе.

Тато – це
2-й… людина, яка має глибокі й зважені погляди на політику, спорт, захист навколишнього середовища. 

Тато – це
1-й… людина, у якої є скриньки, коробки й інші сховиська, наповнені цінними речами і технічними пристроями, і всяким мотлохом.

 

Пісня «Татусю»

Танець татусів і доньок

Ведучий 2. Тату, татусю, таточку... Скільки ніжності й теплоти в цих словах. А чи завжди ми знаходимо час, щоб сказати татусеві, як ми його любимо, як він нам потрібен, що він для нас означає?

Ведучий 1. Життя біжить дуже швидко. Не встигнеш оглянутися, — як пробіжить дитинство, промайнуть роки юності та зрілості... І, оглянувшись, зрозумієш, що так і не встиг сказати татусеві ті слова, які хотів або повинен був сказати.

 

Читець

Татусю мій рідний,

Татусю мій милий,

 Спасибі за те, що у мене ти  є,

 Живи ти, наш рідний,

100 років на світі,

 Твоєю любов 'ю ми будем зігріті.

 Спасибі за ласку,

 За сонячну казку,

За те, що піклуєшся завжди про нас.

 Уклін тобі рідний

 Ти так нам потрібний,

 Нехай тобі радість сміється весь час!

 

Читець

Я не забула тату твої очі… 

І не забула усмішки твоєї.

Якби ж приснились сни оті пророчі,

То не було б трагедії тієї.

 

Тебе так хочу тату обійняти

І так сумую любий за тобою.

Ти більше не зайдеш у нашу хату,

Не будем розмовляти ми з тобою.

 

Нема кому нас тату захищати,

Працюєм важко, з мамою лиш троє.

Без тебе тату - опустіла хата,

Ми так сумуєм тату за тобою.

 

Течуть сльозинки з думкою про тебе,

Навіщо хтось дмухнув і згасла свічка.

Лиш відображення лишилось в небі

І спомин вкарбувався в серце вічний.

 

Тепер мій тату, ми йдемо до тебе,

Туди де тихо й є твоя присутність.

Ти промовляєш: плакати не треба,

Шепочу я: моя ти незабутність.

 

Минуть роки і відлетять лелеки,

Та пам'ять не затьмарить думки й мрії.

Я знаю тату, що ти так далеко,

Не повернешся більш - нема надії...

Пісня «Татова молитва»

 

1-й ведучий. Велика і свята відповідальність бути батьком, бо за ним – Батьківщина. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких є і наші земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх батьків-захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

2-й ведучий. Схилімо наші голови перед світлою пам’яттю тих батьків-лицарів, котрі стали на смертельну боротьбу з ненависним ворогом, і тих воїнів, які в наш час загинули за волю України.

Вшануймо їх хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

1-й ведучий.. Батько... Так хочеться мати тата завжди-завжди: і в дитинстві, і в 20, і в 30, і в 60. Прийдіть додому уклоніться низько своїм батькам, порядним людям, мужнім, відповідальним.

Читець Душі моєї трепетна струна — дитинства незабутні вечори:

Тихенько тато пісню починав,а ми її здіймали до гори.

Пісні батьків — наснага юних літ,пісні батьків — це світу відкриття.

Пісні батьків — духовний заповіт. На все життя. На все життя.

Я з гордістю дивлюсь в далечину,широку, мов Дніпрова течія.

І тільки пісню батькову почну, Як юність повертається моя.

Співай пісні, що час дарує нам, та батькових ніколи не забудь,

Без них у нас минулого нема, майбутнього без них не може буть.

2-й ведучий.  Хочеться, щоб кожен із нас дорожив своїми батьками, думав  про них, був поруч у складну хвилину. Бо вони вчать нас жити, вчать любові до праці, чесності, щирості, терпінню і великодушності, вчать своїм життєвим прикладом. Бережімо своїх батьків, будьмо уважнішими до них.

Пісня «Батькова криниця»

Слово  священику.