Виховний захід" Уклін доземний тобі, мамо"

Про матеріал
Прищепити дітям велику любов до неоціненого скарбу – матері. Дійти висновку, що поки живе матір, доти живете і ви.
Перегляд файлу

УКЛІН ДОЗЕМНИЙ ТОБІ,МАМО!

Мета: Прищепити дітям велику любов до неоціненого скарбу – матері. Дійти висновку, що поки живе матір, доти живете і ви.

 

Що то є за днина, що то є за свято

Що сюди зійшлося гостей так багато?

Знаю що за днина, і всім варто знати

Прийшли усі люди маму та бабусю вітати.

Рідні бабці, рідні мами,

Ми вітаєм вас на святі

Ми вас любим щиро – щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Ви нас теж любіть,  рідненькі,

Бо ми ваші дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі,

І, як ви , такі ж хороші

Хай же ваше добре слово

Розквітає веселково!

 

Шановні!

Кохані!

Вродливі!

Милі!

Загадкові!

Веселі!

Розумні!

Жартівливі!

Ласкаві!

Ніжні!

Привабливі!

Найкращі матусі!

Бабусі!

Подруги!

Сестрички!

Разом: вітаємо вас зі святом весни, святом кохання і світлих надій, святом Восьмого березня.

 

Артур Конан Дойль сказав: « Можна мати багато друзів, кілька жінок, кілька дітей, але мати у нас перша і остання, тому говорю: бережіть її й дорожіть нею, поки ви зможете, бо настане той день, коли кожне необдумано сказане  вами слово, кожен необдуманий вчинок у ставленні до неї мучитиме вас і болем відгукнеться у вашому серці».

Тож не забудьмо, матерям дуже хочеться, щоб була поруч близька й рідна людина, насамперед – донька чи син. А якщо вже так сталося, що вони далеко, то матері ждуть від нихї листів – теплих, щирих і частих

 

Мамо! Ти моя сила, віра, наснага,

Ти – моє щастя, ти – моя слава.

Кожного дня крило твоїх рук

Горе і біду розводять навкруг.

Люба матусю, ти ніжність моя.

Лиш на тобі тримається вся наша сім’я.

Боже, дай сили тобі і здоров’я,

щедрою буде нехай твоя доля!

 

Без родини немає людини.

Є в нашій мові прекрасні звертання.

Добрі та щирі чудові слова…

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Мама, матусенька, мамочка, ненька,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамочко рідна, моя дорогенька

Я над усе тебе в світі люблю!

 

Ми раді, матусі, вас привітати,

Щастя й здоров’я в житті побажати

Мирного неба і ясного сонця,

Хай воно світить у ваше віконце.

Хай в хаті в вас будуть злагода й мир

І лихо нехай обминає поріг.

Ми з вами в радості й печалі,

Без вас і нас, мужчин нема.

Отож розмова піде далі

В нас і всерьоз і жартома.

Скрізь,- у великому й малому

Без жінки ти ніхто, пробач,

Без жінки ти – мов дах без дому,

А з нею – ти герой у всьому:

І академік, і сівач.

 

Воістину небесна і земна,

Заквітчана і терном, і барвінком,

Свята і грішна, рідна, чарівна,

Повіки будь,

Повіки слався, жінко!

Це ти мені зявила білий світ,

Це ти мене від лиха закривала,

І в повоєнній холоднечі літ

Згоряючи, мене ти зігрівала.

Це ти мені вогнем нуртуєш кров,

Що стукотить, кипить і невгаває,

Земля, Вітчизна, доля і любов_

Усе святе ім’я жіноче має.

Якби не ти, земля моя сумна

Зневірилась би в щирості і в слові,

Бо вже давно тримається вона

Не на китах, а на твоїй любові!

Світи мені над маєвом доріг,

Цвіти мені калиною край неба.

Все людяне, що в серці я зберіг,

Від тебе,

І для тебе,

І про тебе.

Лиш ти, єдина ,гідна молитов,

Всього життя немеркнуча сторінка.

Наш світ існує – доки є любов,

Любов існує – доки в світі жінка!

 

Ти всіх святих святіша, ненько!

Моя ти квіточка біленька,

Моя любове, де причал

Знайшли і радість і печаль

Моя маленька й неозора,

моя і втіха і опора,

моя весела і сумна,

моя небесна і земна.

Моя стежина й Батьківщина,

Моя, як білий світ, єдина,

Як  білий світ,

Як білий цвіт,

З якого створюється світ

 

 

Хай діти й онуки шанують завжди,

Щоб Ви зоставались такі ж молоді.

І то не біда, що в косі сивина

Тільки б усмішка радісно цвіла.

 

 

Є в мене найкраща у світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся,

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна, Ісусова ненько.

Благаю у тебе дрібними сльозами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам надай силу,

щоб нами раділа, пишалась усюди,

за це я складаю в молитві долоні

до тебе, царице, на сонячнім троні.

 

Маєш маму- шануй її свято,

Богу сина на вічнім путі

Бог –Отець на землі вибрав матір

Як же жити без мами в житті?

Маєш маму, тепло її хати

Приймаєш щемнії  болі твої

Будь щасливим, щоб горя не знати,

Бо те горе на долю її.

Вік матусі продовжити хочеш,

ощасливити далеч життя,-

так живи, щоб не мусили очі

слізно в мами просить каяття

 

Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабусю, бабуню, бабцю моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

Бо відчуваю в них лагідність я.

І до дідуся іду по науку,

Діду, дідуню, навчи в світі жить

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблясто дзвіночком бринить.

 

           Коли мене спитають:

Яка найбільша сила?

Любов, що в серці має

Моя бабуся мила.

Коли мене спитають:

Що найдорожче є світами?

З усіх скарбів, скажу, найперший –

Ласкаві руки мами.

Коли мене спитають:

Що найтихіше в світі?

Бабусина молитва,

Як засинають діти.

 

Давно я у бабусі живу

І кращого місця ніде не знайду

Для мене бабуся – найдорожча в житті

Вона серце і душу віддає мені.

Моя найкраща, дорога бабусю!

Спасибі, що ти в мене є

Не раз я тобі до землі поклонюся

І на колінах помолюся,

Щоб сам Господь продовжив тобі ще довгий вік

Аж до самих ста літ,

Щоб ти мене ще вирядила у життя

І довела рідненька до пуття.

 

Цілую бабусині втомлені руки

Що знали в житті і любов і розлуку

 

Нехай над вами небо голубіє

Не знають втоми руки золоті

Нехай душа ніколи не старіє

І серце не втрачає доброти.

 

Нехай для вас не згасне сонце,

Нехай не віють в душу холоди!

Хай жито на столі і Бог на небі

Вас порятують від біди.

 

Милі наші матусі,

любі наші бабусі,

Ми вам шану складаєм

і признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас рідні зростили,

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

Тож сьогодні я хочу

Вам спасибі сказати

За недоспані ночі,

На тривоги багаті.

За натруджені руки,

Що не знають утоми,

За хвилини утоми,

За хвилини розпуки,

Як не ладилось вдома.

Ви – завжди у роботі,

На вас кинуті діти,

Повсякденні турботи,-

Нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили,-

Пам’ятати б нам це!

 

 

Хай роки ідуть, чоло не сивіє

Хай внуки ростуть, а лице молодіє.

Хай серце не знає печалі й розлуки,

Хай радість приносять вам діти й онуки.

Бажаєм прожити у силі й здоров’ї

Ще многії літа щасливої долі.

 

О Господи! Усе тобі під силу1

Ти всіх розсудиш і всьому даси ти лад.,

Тому прошу: батькам моїм дай сили,

Щоб бачили і травень, й листопад.

Щоб їм у світі скрізь жилося легко,

Щоб вистачало часу і  грошей,

Терпіння і люботі ти дай їм,

Щоб були добрими до нас, своїх дітей.

 

О Боже! У своїй молитві

Я прошу: нас ніде не обминай!

Хай буде мир в моїй родині,

Хай буде щастя розквітать.

І щоб в десятім поколінні

Могли тебе ми пославлять!

Щоб бачили і роси й води,

Зірки прекрасні і зорі красу –

Все дивне, гарне і неповторне

Через роки я дітям пронесу.

Нехай повсюди люди будуть чемні,

Нехай розважливими будуть скрізь вони,

Щоб на землі йшло людство через терни

Щоб жити, а не існувати ми могли!

 

ГУМОРЕСКИ.

Несе мужик у ночовках

Додому свячене.

Яйця, паску і ковбаси,

Й порося печене.

А порося, як підсвинок,

Та ще й з хроном в роті.

Несе, бідний, тай спіткнувся

У самім болоті.

І схилились нові ночви,

Затряслось свячене,

І в болото покотилось

Порося печене.

Глянув мужик на болото,

Присвиснув до лиха,

Одвернувся, набік плюнув,

Тай промовив стиха:

Та свиня таки свинею!

Правду кажуть люди:

Святи її, хрести її-

Все свинею буде!

 

 

КАДРА

На широкому шляху

Між селом і містом

Спав п’яниця мертвим сном

На повітрі чистім.

Мимо мчались мотоциклом

Двоє із міліції.

Не сподобався їм п’яний

У такій позиції.

Відтягли його убік –

Що воно за чоловік?

Документів не знайшли.

Витягли дві хустки

Та малесенький лимон –

Залишок закуски.

Лейтенант задумався:

  • Оце так діла…

Хоч би знати звідки він:

З міста, чи з села?

Наказав сержанту:- слухай,

Нахилися та понюхай,

чим пахтить –казьонкою,

а чи самогонкою?

Нюхнув сержант і став струнко,

Цокнув каблуком:

  • Дозвольте вам доповісти-

Пахне коньяком.-

Лейтенант нахмурив брови,

Ще подумав трішки.

  • Поклади їх у коляску,

Я пройдуся трішки.

У відділення вези,

Та не дуже їх тряси.

Хай не утомляються.

Такі кадри на дорозі

Просто не валяються.

 

ТУРБОТА

Лежить батько, занедужав,

Хвороба – не жарти.

А на печі сини його

Ріжуться у карти.

Просить батько молодшого:

  • Подай води, синку.-

А той тільки повернувся

З живота на спинку.

-Що ви, тату, - мовив старший, -

Просите ледащо?

Він же з печі ,безсоромний,

Не злізе нізащо.

Краще встаньте, та напийтесь,

та й мені, до речі,

теж подайте, щоб не злазить

лишній раз із печі.

             ( П.Глазовий)

 

 

 

 

 

docx
Додано
15 лютого 2019
Переглядів
614
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку