Виховний захід " Україна це ми "

УКРАЇНА – ЦЕ МИ…

 

Ведучий:Доброго дня Вам добрі люди! 

Щиро просимо до господи 

Раді Вас у нас вітати,

Щастя та добра бажати. 

 

Ведуча: Ми раді вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий був на столі,

Щасливі були люди в місті й селі.

Серця в нас сповнені любов'ю, миром,

Бажаєм, щоб зустріч була щирою.

 

Ведучий: Буває часом сліпну від краси,

Спиняюся, не тямлю, що за диво —

Оці степи, це небо, ці ліси —

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є — дорога, явори,

Усе моє — все зветься Україна.

 

Пісня - хоровод                  ♪   Хоровод  «ДІТИ УКРАЇНИ»  Весна

 

Україно моя, Україно!

Доля в тебе була не проста

Та для мене ти у світі єдина,

Матір рідна, пречиста й свята!

 

Хоч життя — не стежина у полі,

І буває нелегко в путі.

Ми з тобою пов'язуєм долі,

До кінця будем разом в житті.

 

Мій край чудовий —

Україна, тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

 

Багато держав є, людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш, єдина

Найкраща з усіх, то є рідна країна,

Мені ж наймиліша — моя Україна.

 

Пісня

 

 

Ведуча: Україна — це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна,

земля, де ми народилися, побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову — це найдорожча у світі Батьківщина.

 

У всьому світі кожен зна:

Є батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина —

Це наша славна Україна.

Про Україну, рідний край

Ти завжди, завжди пам'ятай.

  

Українка я маленька,

Україна — моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду;

Щиро я свій край кохаю,

Роду іншого не знаю.

 

Так я завжди буду жити,

Рідний край буду любити.

Українцям помагати,

Україна — моя мати!

 

Сторінка 1 «ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ»

 

Ведучий: Кожна держава світу має свій герб, прапор та гімн. Це символ держави. В Конституції України у ст. 20 говориться: «Державними символами України є Держав­ний Прапор України, Державний Герб України і Держав­ний Гімн України». Символ — грецьке слово, означає «знак».

 

 Гімн України

Ведуча: Гімн — це найголовніша пісня країни. Для гімну Ук­раїни написані слова, які виражають найсердечніші думки і прагнення нашого народу. їхній автор — ук­раїнський поет Павло Чубинський.

Ведучий: До тексту підібрана ніжна і одночасно горда мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну.

 

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста —

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують всі — і друзі, й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

 

Ведуча: Український прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій пра­пор. Кольори ці мають ще інше значення «мир» і «багатс­тво», бо народ наш є мирний і трудолюбивий.

 

Ведучий: Працею в поті чола здобував він славу рідній землі. Коли ж злі воро­ги порушували спокій народу-трударя, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, перемоги.

 

Кліп «Прапор»

 

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх — ознака сили.

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє — небо, жовте — жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом:

Українським в Україні.

 

Ведуча: Наш народ має герб — тризуб. Це старовинний знак. Багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Володимир Мономах. Ведучий: Княжий тризуб зображаєстаровинну зброю.   Нею  наші прадіди мужньо билися з числен­ними ворогами, виборювали волю для свого народу.

 

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

 

Сторінка 2 «ОБЕРЕГИ УКРАЇНИ»

Ведучий:  Народним символом українців є

• батьківська хата,
• святий хліб,
• вишитий рушник,
• віночок,
• материнська пісня,
• верба і калина,
• хрещатий барвінок,
• дивовижна писанка,
• вірний своєму краю лелека.

Всі вони — наші давні і добрі обереги.

- Горять барвисті рушники. Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту.

- Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. Без рушника не обходи­лася жодна подія у людському житті. По всій Україні по­ширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження.

- А коли син вирушав у дале­ку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від ли­ха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

 

Ведуча: За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом жит­тя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжу­валася дитина — йшли з хлібом, справляли весілля чи бу­дували хату — неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

 

Ведучий: Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У нас — верба і калина. Правду каже прислів'я: «Без верби та ка­лини нема України».

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Калинонька — це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого прекрасного краю. Про ка­лину складено багато пісень, віршів, легенд.

Є багато країн на Землі,

В них озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

 

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніше завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

 

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

їй намистечко надів?

 

Червонясте, променисте —

Розцвітає, мов вогні.

Дай хоч трошечки намиста,

Калинонько, і мені.



Мені все говорить щовечора ненька,

Що я українка, мов квітка пишненька!

І ось я ВІНОЧОК сплету в цю хвилину,

Щоб ним уквітчати, і матір, й Вкраїну.

 

Діти по черзі виносять 7 квіточок, що символізують вінок.

Вінок має обрамляти карту-пазл України.

 У кожній з квіток є літера (УКРАЇНА).

Дети становятся спиной к залу.

 На кожну «свою» літеру дитина читає 1 рядок із акровірша и поворачивается к зрите лям. В итоге – Україна

 

У У всіх людей одна святиня

К Куди не глянь, де не спитай,

Р Рідніша їм своя пустиня

А А ніж земний в чужині рай.

Ї Їм красить все їх рідний край

Н Нема без кореня рослини,

А А нас, людей, без Батьківщини.                   

 

Ведуча: Незмінна супутниця віночка – це атласна кольорова стрічка. Вплітаючи стрічки у вінок або у коси доньці, мати приказувала:"Як славна стрічечка, то й життя як річечка".

 

(Діти виносять стрічки, кажуть свої побажання та прикріпляють їх до віночка.)

1.Я вплету тобі, доню, у коси 

Кілька стрічок ясних кольорів. 

Синя - небо прозоре і роси, 

І шаленого вітру порив. 

 

2.У косі, вже прикрашеній синім, 

Заясніють на сонці жита: 

Жовта стрічка лягає промінням, 

Щоб зігріти майбутні літа. 

 

3.Ось зелена - гаї і садочки, 

У весняному лузі трава; 

Кволі з виду, тоненькі росточки, 

Що із них потім хліб визріва. 

 

4.Є іще одна стрічка - червона: 

Кров, пролита за волю колись…

 

5.І калини тендітної грона 

У косу твою русу вплелись. 

 

 6.Я вплету тобі, доню, у коси 

Калинову, замріяну даль,

 

7. Жовте сонце, зелені покоси, 

І прозорий небесний кришталь. 

 

Ведучий: Як гарно уквітчалась земля українська.

 

 Легенда про Україну

 

 Демонстрація відеоролика «Розкажи про Україну».

(Презентація «7 Чудес України»)



 

 

Сторінка 3 «МОВА НАША КАЛИНОВА»

Ведуча: Наступну сторінку нашого уроку-свята ми присвячуємо нашій мелодійній, солов'їній, неповторній українській мові.

 

Ми є діти українські,

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш — Україна,

Рідна мова — українська.

 

Мова кожного народу

Неповторна і своя,

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов'я.

 

Вивчайте мову українську,

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

 

Любіть нашу рідну мову,

Беріть до зброї рідне слово.

Ні! Не забули ще слов'яни

Шевченка заклик полум'яний!

Бо вона ж така багата, українська мова!

Неповторна і крилата, і така чудова.

 

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками,

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

 

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

 

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово —

Не буде народу.

 

(Гуморески Павла Глазового "Дамочка - кияночка", "Не в своїй тарілці", "Найкраща мова","Кухлик", "Турок")

ДАМОЧКА-КИЯНОЧКА
До крамниці дамочка
Увійшла з дитям.
— Купі кніжку, мамочка,
Вон ана, вон там...
Дама здивувалася:
— Ету кніжку хошь?
Ето ж на украінском,
Что ти в нєй поймьошь?
Кніжкі, моя дєточка,
Нада панімать,
А на етой запросто
І язик сломать.
А пізніш та дамочка
В булочну зайшла.
— Купі, мама, хлєбушек! –
Мовила мала.
Мама не сказала їй:
— Хлєбушек ти хошь?
Ето же украінскій,
Развє он харош?
Ні, тривоги в дамочки
У душі нема,
Що дитя об «хлєбушек»
Язика злама.

 

Турок
Збирається мій знайомий 
В далеку мандрівку. 
Придбав собі в Туреччину 
На тиждень путівку. 
Голова тріщить у нього 
Від отих уроків... 
Костюм купив елегантний, 
Вчить турецьку мову. 
Уже знає, як звуть турки 
Свиню і корову, 
Як спитати по-турецьки, 
По чім у них шуби,
Де купити мило й пасту, 
Яка чистить зуби. 
Він, до речі, в Україні 
Живе тридцять років.
Ходить всюди, як хазяїн,
Аж дверима гурка, 
Хоча мову українську 
Знає гірше турка.

Гумореска П. Глазового «Кухлик»

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має гроші — не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: —

Покажіть Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: —

Што? Чево? Я нє понімаю.

— Люба, кухлик покажіть.

Той, що збоку смужка.

— Да какой же кухлик здєсь,

Селі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

— На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

— У мене єсть свой язик.

Ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

— Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

І не знає мови.

 

Пісня «Рідна мова»

 

Сторінка 4 «Ми роду козацького діти»

 

 Козаки

• У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років.
• Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар.
• Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.

 

• Українець я маленький,

Україна – край рідненький.

Вірний син я свого роду,

Українського народу.

 

• Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю,

Своє ціную, всього вчуся,

І до рідного горнуся.

 

• Знай і ти своє любити,

Все вивчати і цінити.

Знай що найчесніше діло –

Свого боронити сміло.

 

• Ми є діти українські –

Український славний рід!

Дбаймо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ.

• Намалюєм гарні вуса,

Хвацько їх підкрутимо,

Гарну пісню заспіваєм

Та ще й вас научимо.

 

Пісня «Козацькому роду нема переводу»

• Ми роду козацького діти,

Ми любимо сонце і квіти 

І сонце нам шле свій привіт. 

 

• Ми роду козацького діти, 

Землі української цвіт. 

Хай, добрі люди, вам щастя буде!

• Хай буде доля на все роздоля!
• А до того – літ пребагато!
• на добро і згоду

Разом: Хай не буде переводу козацькому роду!

 

КОНКУРС МАЙСТЕРНИХ ХУДОЖНИКІВ.

На прикріплених аркушах паперу кожна команда повинна намалювати козака на повний зріст. Один учасник біжить – малює голову, повертається, тоді наступний – тулуб і т.д. Виграє команда, яка швидко, згуртовано, акуратно і точно намалює козака.

 

Сторінка 5  «ГОЛОВНИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ - КОНСТИТУЦІЯ»

У державі все повинно бути затверджено, повинен існу­вати закон, за яким вона існує. Такий закон називається Конституцією(основний Закон України).

 

Ми всі, дорослі і маленькі, — громадяни України. А всі громадяни мають рівні права і обов'язки. Які обов'язки мають діти?

• діти повинні старанно вчитися, щоб у майбутньому здобути професію і працювати на благо України.
• Діти по­винні любити свою Батьківщину, бути її патріотами.
• А ще діти повинні привчатися до різної праці, допомагати батькам, потім наполегли­во трудитися, щоб Україна була процвітаючою державою;
•  Обов'язок кожного — неухильно дотримуватися Конституції України, не порушувати права і свободи, честь і гідність інших людей.

 

 Клип «Права та обов’язки»

 

 

А які права маємо ми - маленькі громадяни в Україні?

• на безкоштовне навчання у школі і вузах;
• на сво­боду слова;
• недоторканість;
• на медичне обслуговування;
• право на відпочинок та на вільний час

 

  СЦЕНКИ- на выбор

 

Допитливий син

- Чуєш , тату, - син питає,- хто такий хамелеон?

- Відчепися, я не знаю,- каже Филимон.

- Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?

- Відчепися, я не знаю, - злиться Филимон.

Мати сердиться на хлопця:- Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.

-Не кричи, - говорить батько.  - Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

 

 

Радіолюбитель

Заснув татко на дивані, зігрітий обідом. Хропе, сопе, свище носом, аж чути сусідам. А синочок слухав, слухав, приглядався скоса. Потім підбіг до батечка і крутнув за носа.

• Що ти, капоснику, робиш?- здивувалась мама.
• Виключаю, бо у татка погана програма.

 

 

Сценки про школу

 

               - Сколько будет: четы ре разделить на два?

 - А что делить, Михаил Иванович?

               - Ну, допустим, четы ре яблока.

       - А между кем?

       - Ну, пусть , между тобой и Сидоровым.

       - Тогда три мне и одно Сидорову.

       - Почему же?

       - Потому, что Сидоров одно яблуко мне должен.

       - А сливу он тебе не должен?

       - Нет, сливу  не должен.

       - Ну вот, сколько будет, если четыре сливы разделить на два ?

       - Четыре. И все Сидорову.

       - Почему четыре ?

       - Потому, что я сливы не люблю.

       - Опять неправильно.

       - А сколько правильно ?

       - А вот я тебе правильный ответ в дневник поставлю.

 

На уроке математики

• Сидоров, ты с трудом считаешь до десяти. Ума не приложу, кем ты сможешь стать.
• Судьей по боксу, Марья Ивановна.
• Решать задачу к доске идет… Трушкина.
• Слушай внимательно условие задачи.  Папа купил 1 кг конфет, а мама еще 2 кг.     Сколько…

Трушкина бежит к двери.

• Ты куда, Трушкина ?
• Домой, конфеты есть.
• Сидоров, неси сюда дневник. Поставлю в него вчерашнюю двойку.
• У меня его нет.
• А где же он ?
• А я его Витьке отдал, родителей попу гать.
• Васечкина, если у тебя 10 рублей, и ты у брата попросишь еще 10 рублей. Сколько у тебя будет денег ?
• 10 рублей.
• Да т ы просто не знаешь математики.
• Нет, это вы не знаете моего брата.
• Трушкина, ответь, сколько будет трижды семь ?
• Отвечать на ваш вопрос, Марья Ивановна, я буду только в присутствии адвоката.
• Почему, Сидоров, уроки за тебя всегда делает отец 7
• А у мамы нет свобідного времени
• Теперь решите самостоятельно задачу № 125
• Васечкина, ты почему списываешь у Терентьевой?
• Нет, это она у меня списывает, а я просто проверяю- правильно ли она это сделала.
• Ребята, кто такой Архимед? Отвечай, Трушкина.
• Это математический грек!

 

На уроке русского языка

• Петров, выйди к доске и напиши небольшой рас сказ, который я тебе продиктую.
• Папа и мама ругали Вову за плохое поведение. Вова виновато молчал, а потом дал обещание  исправиться. (Ученик пишет)
• Прекрасно! Подчеркни в своем рассказе все имена существительные. (Ученик подчеркивает)
• Готово ? Определи, в каких паде жах стоят эти существительные. Понял ?
• Да!
• Начинай!
• Папа и мама. Кто? Что? Родители. Значит падеж родительный. Ругали кого, чего? Вову. Вова- это имя. Значит, падеж именительный. Ругали за что ? За плохое поведение. Видно, что-то натворил.Значит, у «поведения» падеж творительный.  Вова молчал виновато. Значит, здесь у Вовы падеж винительный. Ну, а «обещание», конечно, в дательном падеже, раз Вова его дал. Вот и все!
• Да, разбор у тебя получился оригинальный. Неси-ка дневник, Петров. Интересно, какую от метку ты предложил бы себе поставить?
• Какую? Конечно, двенадцать!
• Значит, двенадцать? Кстати, в каком падеже ты назвал это слово –«двенадцать»?
• В предложном.
• В предложном? Почему же?
• Ну я же ее сам предложил.

♫Частушки  - на выбор

 

Синьо - жовтий прапор маєм

Україну полюбляєм.

Синє небо, жовте поле

Світить сонечко навколо.

Я люблю свою родину:

Тата, маму, Україну.

Дівчинка весела я-

Знає це моя сім я.

Так люблю я малювати.

Малював весь день тризуб.

Парту треба відмивати.

Розболівся в мене зуб.

Я люблю навчатись в школі.

Вранці я туди біжу.

Так чекаю я перерви,

Бо погратися хочу.

Школа наша-храм науки,

Торжество умів, ідей,

Як на співах заспіваю,

Наче справжній соловей.

Україно, ненько моя,

Я маленька твоя Поля.

Рідна матінко моя.

Це з дитинства знаю я.

Вишиванку я придбала,

Це матуся вишивала.

Зараз в танок я піду,

Швидко пару я знайду.

Подивіться, наше свято

Вам даруєм від душі.

Хоч зима зараз надворі-

Вже спітніли учні всі.

Ми сьогодні так старались,

Всі співати намагались.

Аплодуйте – ми усі

Українці теж малі.

 

Ведучий: З давніх-давен український народ славився не тільки працелюбністю, а і своїм талантом. Могли і пісню веселу чи сумну заспівати, і на народних інструментах зіграти, і танець завзятий станцювати.

 

 ТАНОК

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала,

Для мене ти одна: і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

Я твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

Я щиро так люблю усе навколо мене,

Усе що є й було багато сотень літ...

Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

Увесь казковий неповторний світ!

 

Усе мені тут рідне і поля, й джерельця,

Я міцно на своїй землі стою.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця,

Я Україні милій віддаю.

 

 Ведуча: Живи, Україно! Живи для краси,

                   для сили, для правди, для волі.

                   Співай, Україно, як рідні ліси,

                   як вітер в широкому полі.

 

 

Ведучий:   Вже закінчується свято

                      і прощатися пора,

                      Ми бажаємо Вітчизні

                      Щастя, миру і добра.

 

Пісня «Хай радіють усі»