Виховний захід "Українські вечорниці"

Мета заходу:  виховувати повагу та любов до народних звичаїв та традицій, допомогти усвідомити їх значення у житті народу, виховувати почуття дружби, товариськості,  взаємодопомоги, колективізм.

розвивати  розумові, мовленнєві та фізичні здібності учнів, їх мислення, пам'ять, увагу, спостережливість, кмітливість;

ознайомити з історією свята та звичаями і традиціями, пов’язаних з ним.

Форма проведення: виховний захід.

Сценарій

Андріївські вечорниці

 

Українська світлиця ,святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, салфетки. На столі вишитий рушник, а на ньому запашни й хліб, сіль та мед.

 

Учитель – словесник.

Українські вечорниці

Починаєм у цей час!

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас!

 

Хай дзвінке вкраїнське слово

Пружно рветься в небеса!

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

 

Обійдіть весь світ безмежний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб пісенний

Як у нас на Україні!

пісня

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов`їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий. (презентація)

Ведуча2: Україна…Рідний край…Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і  працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведуча 1 Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння.

 

Ведуча 2 Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті мученицької Смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За старовинними літописами він був один із дванадцяти апостолів Христа і приніс слов’янським народам християнство.

 

      Ведуча 1За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

 

Ведуча 2 За довгі віки народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Церковне свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набували назву «андріївських»

 

Ведуча 1 Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям пісну вечерю (адже тривав Пилипівський піст).

 

Ведуча 2 От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів

 

 Ведуча 1   

Просим всіх на наше свято,

Превелике, пребагате,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

Мати (вбрана у вишиту українську сорочку) Доброго вечора, шановні гості! Рада вітати вас у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш де – небудь вечорниці, біжиш аж тини тріщать, а тепер… Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився…

 

Галя (готує на стіл) Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся. Чуєте: он уже дівчата йдуть…                                                   

 

Дівчата (всі): (сміх) Слава Богу, в вашій хаті!

 

Дівчина1: Добрий вечір, тітонько! Чи можна в вашу хату?

 

Мати Прошу! Прошу Заходьте, будь ласка!

 

(Заходять дівчата. Усі вдягнені в святкове українське вбрання)

 

1-ша дівчина (кланяється господині). Добрий вечір у вашій хаті! Ой веселі вечорниці у нас на Україні, чули, будуть вечорниці і в оцій хатині.

 

Мати.  Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

             Щиро просим в нашу хату

             І привітну і багату.

             Від зірниці до зірниці

             Хай лунають вечорниці!

 

 2- га дівчина.  Гей на наших вечорницях

   І сумний розвеселиться!

   Співи, танці, небилиці—

   Гарні будуть вечорниці!

 

3-я дівчина.      Стрічайте нас пирогами

               Білими, смачними,

                             Бо прийшли ми із піснями

                             Дзвінко – голосними

 

 

Дівчата співають

Мати.  Як гарно ви співаєте. Та проходьте вже, сідайте, хустиночки вишивайте, а то допоможіть мені з варениками

 

Дівчата сідають вишивати

Йде Проня, назустріч Кайдашиха

 

Сценка «Кайдашиха і Проня Прокопівна».

 Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти зібралася?

Проня. Здрасте. Ви не спашуйте куди, скажіть, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається.

Кайдашиха. Для кого ж, так чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це моє дєло. Що вам до цього?

Кайдашиха.  По якому це ти балакаєш?  Забула,  якого я роду? Ой, якби ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала!

Проня. Фі, какі ви не образоваві! Понятія нікакого не імеєте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогод­ні в одному місці збираються інтересні люди.

Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом?

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які кра­сиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю.

Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці.

Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися ве­чорами, гуляти, пісень співати.

Кайдашиха. Я теж люблю співати! пісня

Проня. Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечор­ницях дуже красиві були, а уж как вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалася».

Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях?

Проня. Теж мені кралечки! Звісно,  не такі,  як я,  але й гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлопці бігали?

Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці?

Проня. А как же!

                            (Обоє йдуть до гурту)

 

Чути стукіт у двері.

1-а дівчина. Ой, дівчата, хлопці вже йдуть.

1-й  хлопець (стукає). Пустіть до хати.

2-а дівчина. Гарненько попросіть.

1-й   хлопець. Дівчатоньки та ми не при­йшли сваритися, а миритися, гостинці принесли. Зі святом привітаєм, танець затанцюєм.

Танець

Дівчина: А ти,  Дмитро, чому не танцюєш?

Хлопець:  Та я не дуже вмію, краще розкажу як ми до вас добиралися.

Гумореска Ковровець

1-а дівчина. Тітонько, а як колись Андріїв вечір святкува­ли?

Господиня. У цей вечір дівчата ворожили: яка доля чекає, коли вийде заміж, хто буде її суджений.

2-а дівчина. А хіба можна вгадати свою долю?

3-я  дівчина. Не вірю я у ворожіння.

4-а  д і в ч и н а. А ви колись ворожили, тітонько?

Господиня. Авжеж, пам'ятаю, як напекла коржів та закли­кала собаку небіжки Варвари (царство їй небесне), так він зразу мого й злизав. Так ото я й вийшла заміж за свого Петра.

5-а дівчина. Дівчата, давайте й собі напечемо балабухів. Тітонько, борошно маєте? А вода є?

Господиня. Е, дівчата, не на звичайнісінькій воді замішу­ються балабухи, треба ту воду в роті приносити з джерела, щоб не засміятись, і на тій воді замісити тісто. Тож прошу, дівчата, воду носити.

Проводиться гра «Принеси воду».

Дівчата. Тітоньку, а які танці танцювали колись на вечорни­цях? Може, нам покажете?

Мати: Дивіться! Та вчиться!

3-я дівчина. А давайте ворожити на тарілках. Мені бабу­ся розказувала. Під тарілки кладеться мірта, перстень, ключ, лялька.

Господиня. Дівчата! А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

4-а дівчина. Мірта — ще походиш в дівках. Ключі — бути тобі господинею. Перстень — незабаром весілля.

Бажаючі гадають на тарілках.

5-а дівчина. А зараз, хлопці, ворожіння для вас. У миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, і якщо діста­нуть зубами, то бажання здійсняться! Хто хоче спробувати? Йдіть, хлопці.

Ворожіння для хлопців.

2-й хлопець. Дівчатонька, досить ворожити, краще заспі­вайте, а ми вам поможемо.

пісня

3-й хлопець. Дівчата! І що, це все?!Окрім пісні гарної більше нічим сьогодні нас не почастуєте?

Дівчата. Зараз, зараз, із цим ворожінням ми й забули!

1-а дівчина

Милі гості, просимо сісти,

Вареники будемо їсти.

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

Господар. А я вам розкажу, як ми з кумом вареники готували

Гумореска

 

ЯК ВАРЕНИКИ ВАРИЛИ КУМ І Я

 

 

Кум поїсти неабиякий мастак.

Йому жінка, що не зварить, все не так.

Вередує: — Як з'їдаю твій обід,

Наче гирю закладаю у живіт.

Он торік я в ресторані,— каже,— був...

Ледве миску з деволяєм не ковтнув.

Там таку дають підливку — смак і шик!

З нею з'їсти можна власний черевик.—

Раз в неділю ми остались без жінок:

Подались вони раненько на товчок.

Ми із кумом закурили, сидимо.

Кум наліво, я направо — плюємо.

— Не зоставили нам їсти, то й нехай...

А ми зваримо вареники давай!

Налили ми в ночви свіжої води.

Півмішка муки засипали туди.

Я качалку взяв, а кум мій — макогон,

Тісто туго замісили, як гудрон.

Дріжджів кинули дві пачки — красота!

Потім перцю і лаврового листа.

Тісто витягли на стіл ми та й січем —

Я ножакою, а кум мій сікачем.

В казані кипить, аж піниться вода.

Я ліплю, а кум вареники вкида.

На вусах у мене тісто, в нього сир.

Кум по кухні походжа, як командир.

— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам

Отакунького вареничка не дам!

В казані вода вирує, булькотить.

Сир гарячий нам на голови летить.

Покипіло так не більше двох годин,

Бачим: збились всі вареники в один.

Ми вареник той штовхаємо до дна,

А він лізе, випирає з казана.

Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.

Покуштуємо, яке воно на смак.

Поділили ми вареник, сидимо.

Кум виделкою, я ложкою — їмо.

Я помалу ремиґаю, кум жує.

— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —

Я показую на пальцях і стогну:

Зуби злиплись, язика не поверну.

В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.

Просить: — Стукни по потилиці мене! —

Я як двину його в шию кулаком!

Тут відразу нам полегшало обом.

Кум затявся на своєму: — А жінкам

Я однаково й понюхати не дам! —

Те, що я не з'їв і кум мій не доїв,

Потаскали кабанові ми у хлів.

А кабан понюхав тісто, кашлянув,

Перекинувся в баюру і заснув.

Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!

Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.

Може, й ви вже захотіли в ресторан? —

І надів йому на голову казан...

2-а дівчина

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині.

Це вареники знаменні,

Як їх родичі пельмені.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні –

Білолиці, круглолиці,

Із добірної пшениці.

1-й хлопець. Е, ні! Так діла не буде. Що це таке: вареники із сиром та задарма.

Давайте зробимо так: хто проспіває один рядок із пісні, в якому згадується верба чи калина, тому дамо вареник.

Проводиться гра, переможців пригощають варениками.

 

Мати:От поволі затихають наші вечорниці

Не забудьте ви дорогу у наші світлиці

Хай любов і щире слово душу вам зігріє.

Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.