Виховний захід "Веселий Ярмарок"

Тема :           «Веселий ярмарок»

Мета:           розширювати уявлення учнів про традиції і звичаї українського  

                      народу в проведені ярмарку;

                      розвивати пізнавальні інтереси, спонукати до творчої

                      активності;

                      виховувати зацікавленість, любов до традицій і звичаїв 

                      українського народу.

Обладнання: записи українських пісень, відеофільм «Сорочинський 

                      ярмарок», вишиті рушники, вироби народних умільців 

                      Дніпропетровщини.

Зал прибрано, як ярмаркову площу: поділено на торгові лавки, які прикрашено вишитими рушниками, виробами народних умільців, сільськогосподарськими продуктами. За лавками стоять господині.

І ведучий

Увага! Увага! Спішіть, поспішайте!

Господарі й гості – глядіть, не минайте.

ІІ ведучий

На ярмарок прошу гуртом, поодинці!

Чекають на вас тут чудові гостинці!

І ведучий

На ярмарку нашім веселім, багатім

Є чим дивуватись, і є що придбати.

Слово вчителя.

Зараз є багато великих магазинів, супермаркетів, де можна придбати все необхідне для життя. А раніше люди могли купити, або продати якісь речі чи харчі тільки на базарі. Базари існують і до сьогодні. Найвідоміший в Україні базар – це Сорочинський ярмарок на Полтавщині. Йому понад 100 років.

(Відеофільм «Сорочинський Ярмарок»).

Вчитель.

Базар, ярмарок – це велике зборище народу. Раніше люди шли на ярмарок не лише для того, аби щось придбати, але й розважитись. Парубки грали в ігри, мірялися силою, змагалися в спритності. А дівчата придивлялися до них та себе показували – на ярмарок старалися одягтися святково, щоб привернути до себе увагу. А малюки, звичайно ж, чекали від дорослих гостинців: солодощів, іграшок.

ІІ ведучий

Отож часу дарма не гаймо-

На ярмарок вирушаймо.

1 дитина

Якщо хочемо зустріти

Гостя щиро і привітно,

Гостя ми того стрічаєм

Круглим пишним короваєм.

2 дитина

З рушником берем таріль

Коровай кладем та сіль.

Шанобливо хліб підносим

Та вклонившись щиро просим

Разом:

Любий гостю наш. Приймай

Символ дружби – коровай.

1 дитина

Коровай наш вдатний

Перший не остатний!

Одвічно славим труд людини

Якщо є хліб, то й пісня лине.

2 дитина

Пісня, пісенько, дзвени, весело лунай

Хай почує пісню цю весь наш рідний край!

Пісня «Як у нас на Україні»

І ведучий

Увага! Увага! Спішіть, поспішайте!

Господарі й гості, глядіть не минайте.

ІІ ведучий

На ярмарку нашім веселім, багатім

На будь-який смак щось можна придбати.

І ведучий

Чого тільки не траплялось на ярмарку!

Тут навіть лежебоку продавали.

Пісня «Лежебока»

Ой там на веселім базарі

Лежебоку молодого продавали.

Стали думать і гадать,

Що за нього можна дать.

Ой радилися ми, говорили,

Та й на тому усі разом порішили:

Лежебоку не продать,

Бо не хочуть купувать, купувать.

Ой там, на веселім базарі,

Нечупарика малого продавали.

Стали думать і гадать,

Що за нього можна дать, можна дать.

Ой радилися ми , говорили,

Та й на тому усі разом порішили:

Нечупару не продать,

Бо не хочуть купувать, купувать.

Ой там, на веселім базарі,

Продавали, купували, жартували.

Із покупками по тому

Повертаємось додому, додому.

1 дитина

Тут речі умільців ні з чим незрівнянні,

Барвисті стрічки, рушники вишивані.

Полив’яний посуд-миски та горнятка.

Сопілки – хлоп’яткам, намисто дівчаткам.

2 дитина

Сьогодні товар продаєм не за гроші –

Міняєм на виступи ваші хороші.

Жартуйте, мудруйте і просто співайте,

Лиш правила торгу не забувайте.

А ось і перші покупці.

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Вчитель

Моя лавка рахункова,

Чітка, вміла і сувора.

Праця тут іде завзято, вмій лиш спритно рахувати.

Вмій ділити, віднімати, множить швидко й додавати.

Вмій кмітливо все збагнути,

Першим з відповіддю бути.

Вчитель.

Дехто вважає, що математика – суха,  нудна і нецікава наука.

Але це не так.

Вона весела і жартівлива.

То ж сьогодні ви зможете показати не тільки знання

вивченого матеріалу, а й уміння міркувати.

Нехай зараз панує кмітливість, наполегливість

 і впевненість.

1. Скільки дітей у групі?

п’ять, п'ятнадцять, без двох дванадцять, семеро, троє, ще й малих двоє.

()5+15+10+10+2)=42

2. На грядці сидить 5 горобців, до них прилетіло ще 4 Скільки горобців залишилось?

(Жодного)

3. Назвати 5 днів тижня не називаючи їхні назви.

(Позавчора, вчора, сьогодні, завтра, післязавтра )

4. Горіло 10 свічок. Три загасили. Скільки свічок залишилось? (Три)
5. До школи йшло 4 хлопчики, а на зустріч їм 5 дівчат. Скільки дітей йшло до школи? (4)
6. У будинку 5 кімнат. Із однієї зробили дві. Скільки стало кімнат? (6)

Смішинка.

Викликає вчитель Люду,

Слабшу серед дітвори,

І питає:

• Скільки буде:

Десять поділить на три?

Розв’язать вона не може,

Звісно знітилась, мовчить…

Вчитель каже:

• Та не гоже,

Прості дроби треба вчить.

Хай картоплі є десяток,-

Вчитель далі річ веде,

Розділи на трьох дівчаток,

То по скільки припаде?

Люда каже:

• Зайвий клопіт

І навіщо мені це знать?

Я зварю їм ту картоплю,

Потовчу і хай їдять.

Конкурс сильних і спритних.

Заходить баба та гукає:

Баба: Люди добрі, розступіться,

Дід козу купив дивіться...

Дід веде козу

 Баба: Це ж ота така коза

Ну, що зветься Дереза.

Дід; В чому річ, у чому діло

Ти бува не захворіла?

Баба: Запитай що вона їла,

Й вмить все стане зрозуміло.

Дід: Кізонько моя люба,

кізонько моя мила,

Чи ти пила, чи ти їла?

Коза: Ні, дідусю, і не їла,

 і не пила Тільки

бігла через місточок,

Ухопила кленовий листочок,

А як бігла через гребельку,

То вхопила водиці крапельку.

Стільки їла, стільки й пила.

Дід: От тепер все зрозуміло-

Кізка моя зголодніла.

Я куплю їй капустину,

Бурячину і морквину.

І ще дайте пирога

Кізка моя дорога (гладить з любов’ю)

Баба: Схаменися, вража сила

 Знову запитай що їла.

Дід: Кізонько моя люба,

кізонько моя мила,

Що ти пила, що ти їла?

Коза: Ні, дідусю, і не їла, і не пила

Тільки бігла через місточок,

Ухопила кленовий листочок,

А як бігла через гребельку,

То вхопила водиці крапельку.

Стільки їлa, стільки й пила

Баба: Що ще будеш годувати?

Чи підеш козу вертати?

Дід: Стій, бабуню, нежужми

Краще доставай ножі

Раз коза ця вередлива,

Ми заріжем її сміло

 Наготуєм шашликів,

Почастуєм дітлахів.

Коза: Ме-е-е, дідусю, я ж жартую.

Так наїлась ледь стою я

Баба: Ти диви хитра яка,

Не коза - одні дива!

Дід: Цить! Обидві до хліва!

Раз, два! Разі Два!

І ведучий.

На доброму ярмарку ми побували.

Одні – продавали, інші купували.

Співали, сміялися і жартували,

А тепер вже й додому час.

ІІ ведучий

Наш ярмарок закінчується. Ми бажаємо вам, щоб завжди на ваших столах був достаток, щоб було, що продавати, за що купувати.

І ведучий

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все як слід,

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід.

Пісня «Щоб в вас і в нас…»