Виховний захід «Євген Коновалець»

Ведучий 1: 

Крізь вічність із ясних зір і свічадо тихих вод в усій земній красі та зболеній печалі світить нам материнський образ нашої України. Багато поколінь пішло на страждання, муки, смерть, щоб засвітилася зірка вільної, незалежної суверенної Держави нашої, яка вже впродовж 25 років, з 24 серпня 1991 року, існує, поволі встає на ноги, розправляє крила, займає належне їй місце серед світових держав.

 

Ведучий 2:

 Сьогодні, маючи свою державу, ми повинні пам’ятати, що для того, щоб синьо-жовтий Державний Прапор України вільно тріпотів над державними установами і закладами та вирізняв український народ серед інших, поклали свої голови мільйони українців. Шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. На цьому шляху було все: сльози і зітхання, підступність і зрада, героїчне і трагічне

 

 

Читець 1:

Не рік, не два. а довгими роками

Підрубували корінь наш під нами,

Топтали нашу думку, нашу мову

Імперії чужинської підкови.

Навік народ хотіли загубити,

Та він живе і буде вічно жити!

 

 

Ведучий 1

. Дорогі друзі! Ми сьогодні зібралися у цій залі для того, щоб вшанувати пам'ять  героя України  Євгена Коновальця.

Це людина ,яка не має аналогів у світовій історії, людина, яка впродовж більше як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом,  людина  ,яка вкрила себе невмирущою славою в боротьбі за створення Української незалежної держави.

 

 

Учень.

            Поклін складаємо тобі,
            Великий сину України,
            Що ти життя своє віддав
            За щастя рідної країни.

            Ти вів полки в Карпатських горах
            І керував боями сам,
            Ти боронив свій рідний нарід
            І власним заплатив життям.

            Твоє ім"я ми купно славим,
            Й усіх синів, що полягли!
            І серед символів держави
            Живуть: «герої такі як , - Ти!

 

 

Слайд. 1 -2. Біографія.

 

 

 

Учень

Пам'яті українських повстанців (Ігор Калиниченко)

 

В тім краю, де все співає вранці, 
І шумлять закохано ліси, 
За Вкраїну билися повстанці- 
Прометеї волі і краси. 

Боронили землю від фашистів, 
Від поляків і більшовиків, 
Щоб ніколи у селі і в місті 
Не затих народу вільний спів. 

Та високі мрії не збулися, 
І злетіть соколи не змогли. 
Ворогам поганим не здалися, 
І в холодні ями полягли. 

Прийде час- нащадки їх прославлять, 
Й полетять пісні, як журавлі. 
Збережемо, браття, світлу пам'ять 
Про героїв нашої землі!

 

 

 Слайд  3.   .Початок Громадської діяльності

Учень

 . УКРАЇНІ

Плюндруються твої сади, 
Твоє чужинець поле крає. 
Вже лицарів твоїх сліди 
У полі вітер замітає.

Та все ж люблю тебе, ясна, 
Як гнаний син нещасну матір. 
Тобі по краплі, всю, до дна 
Готовий кров свою віддати.

І не страшить мене Сибір, 
І не страшать кайданів дзвони. 
Велика Україно, вір: 
За тебе встануть ще мільйони.

І лицемір’я упаде, 
І славословіє погине. 
Розправить крила молоде 
Безсмертне плем’я України!

Слайд 4   Війна і полон.

Учень

 

З віків страждань, з віків руїни
 

Крізь кров’ю зрошені літа
Встане нова моя Україна,
Моя Вітчизна золота.

Встане прекрасна і незалежна
Назустріч сонцю із імли,
Неначе мрія тих гетьманів,
Які за неї полягли.

Встане у сяєві свободи,
Вороже топчучи ярмо.
А ми, сини її народу,
На хрест за неї підемо.

 

Слайд.  5 – 6.  Розбудова української армії

Учень

Мільйони нас, але єдине,
Одне натхнення джерело:
Чудесне слово – Україна –
Усіх живило і вело.

В цім слові жаль і біль, і муки,
Воно нам світить, нас веде,
В нім братські виламані руки
В сирих льохах енкаведе.

Й коли по світу нас ганяли
Серед пустель, земель чужих,
Його завжди ми пам’ятали.
Воно і знову нас єднає

В одно: і мертвих, і живих
 

Слайд. 7 – 8. – 9  Розбудова української армії. Еміграція

 

 

Учень.

Наша Україно! Ми — твоя надія,
Ми — твоє майбутнє й заповітні мрії.
Будемо зростати, будемо мужніти,
На твоїх просторах жити і трудитись.
Щоб завжди цвіла ти вільна і єдина,
Синьоока ненько — рідна Україно!

 

 

 

Учень

Вірш „Пам’ятайте”

 

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

 

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

 

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,- 

 

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

 

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

 

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

 

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

 

Є в місцях невідомих невідомі останки.

 

Є в лісах, є у горах, і є під горою – 

 

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

 

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні – 

 

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

 

 

Слайд 10 .  Загибель

 

Учень 

Хмільно пахне в саду матіола, 
Зеленіє духмяна трава. 
Патріота Коновальця
Сто двадцять п’ять  літ вже на світі нема. 

Будуть весни рожево буяти, 
І без зайвих "чому?" і "чого?" 
Збереже Українонька-мати 
Світлу пам'ять про сина свого.

 

 

Ведуча  2.

 

Подвиг Коновальця , все його коротке , але славне життя  віддане , до останнього подиху за щастя народу за його щасливу долю повинно стати для всіх нас, прикладом, як треба любити Україну і щоденно показувати це, не так в словах, а головним чином в справах наших.

Ми повинні вчитися в нього і виховувати в собі той патріотизм, ту відданість своєму народу і Українській державі, яка була притаманна незабутньому «Герою».

 

 

 

 

 

.