Виховний захід "Євген Олесницький - будитель українського національного духу"

Виховний захід: «Євген Олесницький – будитель українського національного духу»

 

Учениця 1: В історії кожного народу є періоди коли різко зростає потреба в лідерах, діячах що спроможні згуртувати людей  до боротьби, до досягнення спільної мети. Якщо ці особистості з'являються ,то саме вони стають рушійною силою у духовно-просвітницькому, суспільно-політичному , науково-технічному житті народу і цілої держави. Сильні духом, наділені світлим розумом і незламним почуттям патріотизму до рідної землі; здобували для неї незалежність та віру в світле та краще майбутнє.

 

Учениця 2: Щедра талантами Надзбручанська земля. Вона дала світові багато видатних людей. Назавжди ввійшли і історію України імена Северина Наливайка, Богдана Лепкого, братів Гжицьких, Барвінських, Степана Будного

 

Учень: Славен і наш Говилів ім'ям Євгена Олесницького:видатного галицько-українського політика, активного громадського та культурно-освітнього діяча, публіциста, перекладача, економіста кінця ХІХст . 5 берези 2015 року виповнилося 155 років з дня його народження.

 

Учениця 1: Євген Олесницький народився сьомою дитиною у сім'ї пароха села В.Говилів Григорія Олесницького. Батько походив з давнього польськог роду Олесницьких, мати - з роду Познанських.

 

Фільм ( уривок)

 

Учениця 2: Після закінчення Теребовлянської та Тернопільської гімназії, Євген записався на правничий факультет Львівського університету. Закінчивши університет, Олесницький здобув спеціальність адвоката.

 

Учень: Під час навчання у Львові Олесницький шукає друзів серед українофілів, бо сам був глибоко пройнятий патріотичним духом. Саме у Львові Євген Олесницький знайомиться з Іваном Франком та Андрієм Чайківським.

 

Вірш

Коли б гора зневіри впала,

Коли б зажеврілась мета,

Моя б ще сурма золота

Весняним громом пролунала.

 

Мовчу, мовчу. Кому співати?!

Цим фарисеям, крамарям?

Та кожний з них готов продати

Ще раз зруйнований наш храм.

 

Хіба розбудиш їх громами,

Хіба їх душі кам'яні Запалиш,

проймеш блискавками Ти,

весь палаючий в огні?!

 

0 ні! Єдина в них турбота —

Це хліб та гріш на чорний день,

Чужа для них твоя скорбота,

1 плач, і гнів твоїх пісень.

 

Для них ти що? Страшна потвора,

Безсилий блазень, що упав,

Що криком-зойком ще учора

Заснуть їм міцно не давав.

 

Мовчу... Іду шляхом зневіри,

Тернами, кручами іду...

І капа кров з моєї ліри,

І квітне маком по сліду.

 

 

Учениця 1:Економічна політика Австро-Угорщини у другій половині XIX - на початку XX ст. спрямовувалася на збереження західноукраїнських земель як внутрішніх колоній з традиційною системою соціальних відносин і відсталим господарством. її наслідком було зубожіння населення цих окраїнних територій імперії.

 

Учень: Вихід із занепаду українського села був знайдений на шляху громадської просвітньо-економічної самоорганізації й самооборони. Агрономічна допомога сільським виробникам стала складовою реформування аграрного сектора економіки. Вона ґрунтувалася на свідомій, творчій, господарській самодіяльності хліборобського населення. У Галичині термін "громадська агрономія" засвоївся під впливом товариства "Сільський господар".

 

Учениця 2: На зламі двох сторіч в економічній організації українства визначну роль відіграв галицький громадський і політичний діяч, економіст-юрист, кооператор  Євген Олесницький. Його заслугою є реорганізація і розбудова крайового селянського товариства "Сільський господар" та перетворення останнього на головну хліборобську інституцію Галичини напередодні Першої світової війни.

 

Учень: Товариство "Сільський господар", було засноване у 1899 р. в м. Олеську Золочівського повіту зусиллями священиків Томи та Юліана Дуткевичів з метою поліпшення добробуту селян6. Його метою було піднесення рільництва, городництва, садівництва і пасічництва шляхом використання ефективних методів теоретичного і практичного навчання: лекцій, викладів, господарських віч, видання агрономічної літератури, організації взірцевих господарств, хліборобських шкіл, виставок, посередництва у торгівлі. У перші роки діяльності (1899--1903 рр.) товариство працювало як садівничо-городницьке.

 

Учениця 1: Члени товариства  шукали шляхи подолання організаційного хаосу в економічній праці. Вони закликали про необхідність створити організацію, яка зібрала б воєдино розрізнені почини громадської агрономії, сільської кооперації, а також станового представництва й оборони інтересів селян.

Практичну реорганізацію з цією метою "Сільського господаря" очолив тодішній стрийський економіст-правник Є. Олесницький.

 

Фільм «Сільського господар»

 

Учень : 23 вересня 1909 р. у Стрию відбулися надзвичайні загальні збори "Сільського господаря", що стали початком нової історії товариства. Є. Олесницький і С. Онишкевич обгрунтували необхідність крайового сільськогосподарського товариства, виклали його завдання і програму діяльності. Був обраний Головний виділ "Сільського господаря". Є. Олесницький став його президентом .

 

Учениця 2: Зразу ж почалася праця щодо створення організаційної мережі. У 1910 р. товариство мало уже 85 філій, 317 гуртків  і  12500 членів; у 1911 р. - відповідно 92, 944, 24677;   1912 р. - 90, 1148, 26622;   1913 р. -  88, 1325, 32300.  Близько 100 діячів працювало на громадських засадах, штатних службовців було лише 15, з них 4 – агрономи . Напередодні Першої світової війни гуртки "Сільського господаря" діяли у двох третинах українських громад Галичини.

 

Учень : Товариство під головуванням Є. Олесницького, користуючись державною субвенцією, розгорнуло послідовну та систематичну роботу з громадської агрономії серед українців Галичини. Чи не найважливішим напрямком його діяльності було тваринництво. Маючи близько 20000 крон державних субвенцій, "Сільський господар" на 1912 р. збудував уже 30 взірцевих стаєнь.

 

Учениця 1: У 1912 р. товариство мало 133 ферми породистої худоби, 47 кролеферм, 12 хлівів кіз, 59 станцій маточного поголів'я птиці .

Чимало заходів і коштів затрачала організація на створення показових полів, взірцевих садів, городів, на яких демонструвалася користь від застосування мінеральних добрив, нових високопродуктивних сортів культур.  Технічно-господарська секція чекала на обґрунтування філій щодо доцільності організації дослідних полів у тій чи іншій місцевості задля обробітку сіножатей, пасовиськ і кормових рослин.

Протягом 1911-1912 рр. "Сільський господар" облаштував 9865 дослідних полів з кормовими рослинами, 4335 дослідних сіножатей. "Сільський господар" проводив окультурнення сіножатей, організовував меліорацію громадських пасовищ і полонин

 

Учень: Економічна просвіта населення завжди вважалася однією з найважливіших функцій товариства "Сільський господар", якій воно приділяло багато часу і ресурсів.  Зокрема, активно розвивалося сільськогосподарське шкільництво.

Так, у Скнилові під Львовом розпочало товариство організацію постійної садівничо-городничої школи на землях, подарованих членом Головної ради "Сільського господаря" о. Й. Фолисом. На виділеній митрополитом А. Шептицьким території у Коршеві під Коломиєю була заснована господарська школа.

 

Учениця 2: Система позашкільної освіти "Сільського господаря" включала такі заходи: бесіди, виклади, систематичні лекції, курси, конференції тощо.

У 1913 р. у 82 комітетах при філіях працювало 374 лектори, переважно зі священиків, учителів, інтелігентних і фахово вишколених селян . Основним референтом філій товариства був Г. Ващенко, член Головної ради. У зв'язку з великою кількістю відділень він один не міг виконувати свої функції. Тому керівництво часто призначало додаткових делегатів, у тому числі з членів Головної ради. Так, Є. Олесницький побував з викладами 21 жовтня 1912 р. у Дрогобичі, 27 листопада 1912 р. у Бережанах.

 

Учениця 1: 3 Є.Олесницьким пов'язане становлення у нашому краї кооперативного молочарства, це своєрідний феномен «стрийського тигра», або «Маслосоюз» - економічне диво початку 20ст., створене руками і розумом українців, продукція якого транспортувалася чи не у всі краши Європи,а масло власного виробництва, яке раніше називалося «галицьким шміром», стало для європейців бажаним продуктом, еталоном смаку та якості.

 

Учень: Підсумовуючи сказане, зазначимо, що у другій половині XIX - на початку XX ст. громадсько-економічні заходи західноукраїнського населення зумовили створення крайового господарського товариства „Сільський господар" у Львові

 як основної хліборобської інституції Східної Галичини. До найбільш заслужених керівників організації за весь час її існування належав відомий громадсько-політичний діяч Є. Олесницький, який спричинився до поступу українського села завдяки розбудові "Сільського господаря".  Хоча реформоване товариство під головуванням Є. Олесницького не могло докорінно вплинути на західноукраїнську економіку, проте наслідком його праці стали прискорення ринкової еволюції селянських господарств, а також підвищення національної свідомості українських мас. Незрівняні організаторські здібності видатного українського економіста-юриста, нагромаджений ним багатий досвід захисту господарських інтересів галицького селянства і до сьогодні не втрачають своєї актуальності.

 

Учениця 2: Високим патріотизмом була пройнята діяльність Олесницького як посла Галицького сейму 1900-1917рр та австро-угорського парламенту 1907-1917рр. З високих трибун він захищав інтереси українського селянства. Останні роки прожив у Відні.

 

ЛЕБІДЬ

На болоті спала зграя лебедина.

Вічна ніч чорніла, і стояв туман...

Спало все навколо, тільки білий лебідь

Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран.

 

І співав він пісню, пісню лебедину,

Про озера сині, про красу степів,

Про велике сонце, про вітри і хмари,

І далеко нісся лебединий спів.

 

Кликав він проснутись, розгорнути крила,

Полетіти небом в золоті краї...

Тихо-мирно спала зграя лебедина,

І даремно лебідь звав, будив її.

 

І коли він вгледів, що брати не чують,

Що навік до себе прикував їх став,

— Закричав від муки, вдарився об камінь,

Зранив собі груди, крила поламав.

 

Чорна ніч чорніла, не світало вранці,

Ввечері далекий захід не палав...

Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,

Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.

 

Аж колись уранці зашуміли хвилі,

І громи заграли в сурми голосні,

Вирвалося сонце, осліпило очі,

Роздало навколо обрії ясні.

 

Стрепенулась зграя, закричала біла:

«Тут гниле повітря, тут вода гнила!..

А над нами сонце, небо, простір, воля!»

— І ганебно спати більше не змогла.

 

Зашуміла зграя піною на хвилях,

Зашуміла вітром... ще раз! І — прощай!..

І летіла легко, наче біла хмара,

І кричала з неба про щасливий край.

 

Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,

То, здавивши рани, крила рознімав...

І в знесиллі бився... Зграє лебедина!

Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?

 

Учениця 1: Доля завела Євгена до Стрия на Львівщину, де він прожив більїі половину свого життя. Всім, що досягла Стрийщина, завдячує його починови. Свій будинок доктор Олесницький заповів українській громаді Стрия. Цей до нині ніби продовжує справу Олесницького, зберігає дух служіння народові як його велике життя, що було таке повне праці.

В будинку Олесницьких зараз знаходиться Стрийський краєзнавчий музей «Верховина».

 

Учень: Поховати себе заповідав у Стрию, поруч з єдиною дитиною, могилу якої прикрасив своєю роботою скульптор Кузневич. Панахиду відправляв митрополит Андрій Шептицький. Все підгір'я з'їхалося провести в останню дорогу свого проводиря.

 

Пливуть роки

Пливуть роки, неначе хвилі,

пливе життя крізь суть свою,

і зупинить ніхто не в силі

буття земного течію.

Живем усі життям єдиним

і зорі світимо ясні,

дорожимо ім'ям людини

і бережемо плід землі.

 

Крізь призму пам'яті живої

епох нестримних зоревід

несем історії святої

життя земного первоцвіт.

 

І щоб лишився слід крилатий

від серця нашого биття

нехай іде у світ багатий

душі людської доброта.

 

Учениця 2: Багато синів та дочок України пішло в небуття та пам’ять про них жива і буде вічно горіти вогнем справедливості, небайдужості, любові до ближнього, своєї землі, рідного краю та батьківського порогу.

Від минулого до сучасності чути крик та стогін матері, сльози дітей та плач немовлят, вони немовби нас благають – зупинитися, прислухатися до свого серця, стати кращими, добрішими, милосерднішими, змінити сум на радість, гнів на любов, війну на мир…  .

 

Пісня про Україну

 

Бажаємо миру і світлої долі,

Запалу, енергії, сили доволі.

Творчого вогнику, віри й наснаги,

Щедрості серця, людської поваги.

На довгих стежках Вашої ниви

Будьте завжди Ви здорові й щасливі!

 

Бажаю щастя i достатку

Ясного неба i тепла.

В житті лиш злагоди й порядку,

Щоб доля світлою була.

Мирного неба

Свіжого хліба

Чистої води

І сьогодні і завжди

 

Хай у Вашому житті не буде горя,

Хай сонце світить повсякчас!

Хай кожен день Ваш буде світлим!

А Ви...

А Ви не забувайте нас!