Виховний захід "Віночок вити - життя любити"

 

 

Виховний захід для учнів початкових класів

 «Віночок вити — життя любити»

Мета:

• Ознайомити учнів з історією українського віночка, звичаями та обрядами, пов'язаними з цим чудовим оберегом.
• Виховувати любов та повагу до символів української землі, залучати до збирання відомостей про народні традиції, вчити шанобливого ставлення до них.

Обладнання: віночки-аплікації, вінок-оберіг із лікарських рослин, віночок із пшеничних колосочків, вінки із штучних квітів, ілюстрації українських віночків.

(Свято відбувається в актовій залі, прикрашеній вінком з різнокольоровими стрічками, вишитими рушниками. Учні та вчитель в українських національних костюмах.)

Вступне слово вчителя.

Добрий день вам, люди добрі 
Щиро просимо до господи, 
Раді вас у нас вітати 
Щастя та добра бажати..

Вчитель: Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, що виробились протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї об'єднують людей в один народ, одну націю. Традиція виплітання віночка дійшла до нас із сивої давнини. Український віночок – не проста краса, а й оберіг. Змалечку бабусі вчили дівчаток плести віночки, бо вірили, що вони знімуть біль, збережуть волосся, зцілять душу, захистять людину від хвороб, згубного ока, недоброго духу. Наші прабабусі знали різні секрети: які квіти збирати до віночка, як плести і коли, у яких рослинних соках їх слід замочувати, щоб якомога довше вони зберігали свою свіжість. У народі кажуть, що той, хто вміє віночок вити, зможе й долю собі прихилити.

1учениця.

Вінок – барвистий оберіг – 
Принесли ми на свято. 
Тому запрошуємо всіх, 
Гостей шановних дорогих, 
До залу завітати.

2учениця.

Ніби сонечка малі посідали на землі, 
Квіточки чудові, різнокольорові, 
Я б нарвала тих квіток 
Та сплела собі вінок. 
Щоб і я була в вінку, 
Наче квітка у лужку. 
Тільки вранці квіти всі 
Умиваються в росі.

1 ведуча. Починали носити віночок дівчата з трьох років. Перший — для трирічної дівчинки — плела мама, вимочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

 

1учень.

Барвіночку квітчатий,

Буяй побіля хати.

Буду тебе поливати,

Цвіт блакиті шанувати.

2учень.

Барвінок усміхається 
Блакитним небесам, 
Під вітерцем гойдається 
Він, мов метелик, сам. 
Здається, доторкнуся я 
До ніжних пелюсток - 
Злетить у небо сонячне 
Метелик із квіток.

2 ведуча. У чотири рочки плели інший віночок. Усі кінчики пелюсток вже були розсічені, доплітався безсмертник, гілочки яблуні.

3 ведуча. Для шестирічної доньки у вінок вплітали мак та волошку. Мак у віночку – символ боротьби українського народу за волю. Кожна людина втрачала когось рідного у цій борні, то й процвітала пролита кров маковою квіткою в українському вінку.

1 учениця.

Розцвіли у полі

Синьоокі квіти.

То є символ волі,

То – небесні діти.

2 учениця.

Розцвіли волошки

Рано – пораненьку,

Мовби сині очка

В полі золотенькім.

3 учениця.

 На просторах поля золотого

 Сині зірочки тремтять,

 Мов шматочки неба голубого

 Виграють, виблискують, горять.

( У виконанні дівчаток звучить пісня Н.Май «Василечки».

4 ведуча. Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали.

1учениця.

Яблунька, яблунька в нашім саду. 
Вранці до яблуньки радо іду 
Пахне, квітує вже яблунька біла. 
Я ж тебе, яблунько, тут посадила.

4 ведуча. То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: "Мати-яблуне, дядино моя..." та прохав у неї здоров'я і долі дитині.

У центрі було гроно калини — символ краси дівочої, далі — квітки незабудки. барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертника.

 

 

2учениця.

Наче небесні озерця, в окрузі 
Розквітли ніжні незабудки в лузі; 
Тендітні, блакитні, беззахисно-світлі, 
Мов очі дитини, ласкаві й привітні...

3 учениця.

Гарні квіти біля хати 
Навесні садила мати, 
Чорнобривці чорноброві 
Квітнуть в тиші вечоровій 
Чорнобривці чарівні 
Так і просяться в вінки.

(У виконанні вчителя та ведучих звучить пісня «Чорнобривці»

 сл. М.Сингаївського, муз. В.Верменича) 

5 ведуча. Люди шанують любисток не тільки за пахощі, а й за лікувальні властивості. Ним миють волосся, освіжають хатнє приміщення, купають маленьких дітей. У віночку любисток – символ людської відданості, уміння бути корисним.

1 учень.

У гаю, на лузі, в полі –

Скільки там квіток!

Ми нарвали їх доволі,

Щоб сплести вінок.

2 учень.

Росте любисток у городі, 
Його люблять у господі 
За стебло його гіллясте, 
Листя надрізне, зубчасте 
Що дихає холодком 
Як притулишся чолом.

Вчитель.  Гарні віночки у наших дівчат. І які чудові квіти прикрашають їхні голівки! Старі люди знали, і ми переймаємо від них знання про кожну квітку, що входить до віночка. Бо то ж не просто прикраса — то символи, обереги.

1 ведуча.  У народі існує легенда, що любисток і волошка колись були птахами і вчили людей любити одне одного, бути щирими і відвертими. А коли померли ці пташки, то проросли квітами, пахучими рослинками — любистком та волошкою.

2 ведуча.  Ромашку у віночок не вплітали дуже довго, поки не дізнались, що вона не лише красива, а й сильна своїми лікувальними властивостями, дає людям здоров'я, доброту й ніжність. Її вплітають у віночок поряд з кетягами калини, квітами яблуні та вишні.

1учениця.

Пробудилися ромашки 
На світанні голубім, 
Очі в очі зазирали, 
Розмовляючи собі. 
Пелюстки ласкали білі 
І гойдали їх вітри, 
І світанок на голівки 
Сипав роси їм згори.

2 учениця.

Щовесни виглядаю калинового цвіту,

А калина щоразу вклоняється літу.

Приголублена сонцем,

До ставочків блакитних

Простягає калина білосніжне суцвіття.

3учениця.

Приголублена сонцем,

Край води, на горбочку,

Вже наділа калина

Вишивану сорочку.

4учениця.

Все пишається цвітом

Над ставочком калина.

Вона гарна-прегарна,

Мов вродлива дівчина.

( У виконанні дівчаток звучить українська народна пісня «Ой є в лісі калина».

3 ведуча.  Ружа — улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, бо нагадує вона Сонце. Ружі й троянди укладали у віночку за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Вони мають вигляд квітів-зірок, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему.

1учениця.

У віночок України 
Заплету я квіти нині. 
Віночок — не проста краса, 
Йому підвладні  небеса. 
Про це відомо у нас зроду, 
Він — оберіг народу й роду.

Вчитель.  Український вінок, окрім безлічі квітів, обов'язково мав бути прикрашений стрічками. Довжина стрічок не перевищувала довжину кіс дівчини. В'язати стрічки слід у певній послідовності, це ціла наука.

( Під супровід української народної пісні виходять учні.)

1.Про це, любий друже, повинен ти знати: 
Коричнева стрічка – земля, наша мати. 
Вона в нас єдина, вона найрідніша 
Коричнева стрічка – вона найміцніша.

2.Ми хочем, аби ви усі зрозуміли: 
Ці жовті стрічки – наше сонечко миле. 
Воно дає світло, дарує тепло. 
Без сонця життя б на землі не було.

3.Дві стрічки: зелена і темно-зелена – 
Це юність, краса. Це природи знамена. 
Зелена трава і зелені листочки – 
Дві стрічки зелені ми маєм в віночку.

4.Дві стрічки : блакитна і синя, темніша – 
Це небо і води. Хай будуть чистіші. 
Дай Боже, щоб ми вберегли їхню суть, 
Нам небо і води здоров’я дають.

5.Оранжева стрічка – м’яка паляниця. 
Це й колос достиглого жита, пшениці. 
Дивись, як оранжева стрічечка сяє, 
Рум’яна, як хліб, нам про хліб нагадає.

6.А ця, фіолетова, те означає, 
Що розум людський ще надій не втрачає 
На те, що послухаєм розум і Бога, 
На те, що щасливі ми будемо з того.

7.Малинова стрічка або малинова 
Про щедрість сказати своє хоче слово, 
Про те, що не можна усе тільки брати, 
Що треба навчитись і щедро давати.

8.Багатство й достаток – рожева ця стрічка. 
Багатство пора вже нам мати за звичку. 
Достаток з рожевої стрічки всміхатись 
Нам буде, як праці не будем боятись.

9.Якщо ви в вінок стрічки білі вплели, 
То треба, щоб душу свою берегли. 
Перлини душі ви збирайте в намисто, 
Душа хай, як білі стрічки, буде чиста. 

Вчитель.  Ось і відбулося наше знайомство з українським віночком, красивим і загадковим, таємничим і відвертим, прикрасою й оберегом дівчини з малих літ аж до весілля. Сподіваюся, що на сьогоднішньому святі ви отримали часточку добра, тепла і знань. Бажаю менше хворіти та обережно ставитись до природи, до рослинних оберегів.

Нехай у серцях ваших прокинеться бажання більше дізнатись про наші звичаї, традиції, обереги.

 

Література

1.Золотницький М. Квіти в легендах та переказах. –К.:Довіра, 1992.

2.Класному керівнику усе для роботи(науково-методичний журнал №12).

 – Харків: Основа, 2012.

3.Медведик П. Євшан-Зілля (легенди та перекази Поділля). – Львів: Червона калина, 1992.

4.Наумко В. Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1993.

5.Огієнко І. Дохристиянське вірування українського народу. – Вінніпег, 1965.

6.Пономаренко М. Барвисте свято: вірші.- Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2007.                 

7. Смоляк О. Світлиця (навчальний посібник). – Тернопіль, 1993.