Виховний захід

«Вивчайте діти, рідну мову»

Мета: поглиблювати в учнів знання, виховувати любов і повагу до рідної мови, бажання наполегливо оволодівати її багатствами, підвищувати загальну мовленнєву культуру учнів, розвивати патріотичність, і самостійно-художні почуття, дитячу творчість, виховувати любов до рідної землі, свого народу і рідної мови.

Обладнання: вислови про мову.

Добрий день, вам, любі люди!

Хай вам щастя-доля буде.

Не на день і не на рік

А на довгий-довгий вік.

 

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитися і співати,

І рідну мову прославляти!

 

Разом

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром!

(Діти вклоняються і віддають коровай присутнім гостям).

 

Вчитель: Щасливі ми, що народилися і живемо на такій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 

Вчитель: І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилювання аж до сліз, зачувши рідне слово… Мова – душа народу. І сьогодні ми будемо говорити про нашу рідну, українську мову.

 

Нашу мову в час горя й біди

Не від одної тяжкої навали,

Не на те рятували діди,

Щоб онуки їх забували.

 

Як довго ждали своєї волі слова

І ось вона співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми…

Уклін чолом народу,

Що мову рідну нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

 

Українка я маленька,

Українка – моя ненька,

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

 

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

 

На Вкраїні народилась,

В свою маму удалась,

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю,

І чужому я навчаюсь,

Але й свого не цураюсь.

 

Я – син України-неньки!

Українцем я зовуся.

Й тою назвою горджуся.

В мене вдача щира й сміла

І відвага духа й тіла.

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

 

Вчитель: Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття.

 

Українська мова – давня й молода,

Світить рідне слово, як жива вода.

Звідки воно взялось – діло не просте…

В душу засівалось, і в душі росте.

 

Бо ж вона така багата,

Українська мова!

Неповторна і крилата,

І така чудова.

 

Хай вона в піснях лунає

І щодня, і в свято,

Соловейком хай співає

В українських хатах.

 

Пісня «Квітуча Україна»

 

О мово рідна! Золота колиско,

В яких світах би не бувала я –

З тобою серцем, і по-українськи

Я вимовляю мамине ім’я.

 

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

 

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигадують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

 

Наша рідна земля – це Україна.

Україна – це рідна мова, вишитий рушник,

задушевна лірична пісня і запальний танець.

 

(Український народний танець)

 

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми – одна родина.

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.

 

Розквітай, прекрасно Україно,

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторна твоя.

 

Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна.

Ти навік у нас одна,

Наша отча сторона.

 

Зірка з неба впала в золоті жита,

Пісня пролунала тиха і проста,

Пісня про стежину в отчому краю,

Пісня про Вітчизну рідну мою!

 

Пісня «Одна калина»

 

А хіба можна вести мову про Україну, не згадавши про красуню калину? Правду каже українське прислів’я: «Без верби й калини – нема України». Калина – це символ України. Про неї складено багато пісень, віршів.

 

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променясте –

Розцвітає, як вогні…

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько, і мені.

 

1-Калинка

Я – не груша, я – не слива,

Я – калинонька вродлива!

Я стою в зеленім листі

У червоному намисті.

А чому я так прибралась?

Бо до свята готувалась!

 

2-Калинка

Я – калина, я – краплина

Твого серця Україно!

Я – тонесенька стеблинка.

Я – дівчинка-українка.

Всіх запрошую ласкаво,

Гості, друзі, тата, мами –

Разом з нами заспівайте!

 

Пісня «Ой є в лісі калина»

 

А що ми побажаємо калині?

 

Рости, наша калинонько, розвивайся

Навесні білим цвітом заквітчайся.

Не журися, червона калино,

Мани білий цвіт.

Не журися, славна Україно, -

Мани добрий рід.

 

Пісні – це національний дар, яким ми можемо пишатися. Завдяки пісні ми можемо передати свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів. Учені українську мову за милозвучність вважають серед європейських мов другою (після італійської)

 

Пісня наша – це душа народу.

Пісня українська рідна, чарівна.

Вона з нами поруч в праці, на уроці,

На ланах широких, за станком вона.

 

Пісня – чарівниця, гарна, мов зірниця.

Мелодійна, ніжна, серцю дорога

Веселить, танцює, мирить і жартує,

В іграх і забавах всюди є вона.

 

Жартівлива пісня «Ой, під вишнею»

 

Ми живемо в місцевості, де розмовляють багатьма мовами. Але найчастіше ми чуємо українську і російську мови. Нажаль, не всі прагнуть  добре вивчити рідну мову і частіше поєднують ці дві мови в одну. Це часто призводить до кумедних ситуацій. До вашої уваги сценка з життя.

 

Інсценівка усмішки П.Глазового «Кухлик»

Автор:

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Попросив він..

Дід:

Покажіть кухлик той,

Що з краю.

Продавець:

Што? Чево?

Я нє понімаю.

Дід:

Покажіть кухлик той,

Що з краю смужка.

Продавець:

Да какой же кухлік здєсь

Єслі ето кружка.

Автор:

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

Дід:

В Україні живете

Й не знаєте мови…

Продавець:

У мєня єсть свой язик.

Да к чему мнє мова…

Дід:

Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має бідна язика

І не знає мови.

Автор:

Коли забув ти рідну мову

Яка б та мова не була,

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе до тла.

Мово рідна, слово рідне.

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має!

Дід:

Учи дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій

А зрадити голубоньку чудову

Ти навіть в думці не посмій.

 

Без сміху та без гумору

Не можна в світі жити.

З усмішками і жартами

Ми будемо дружити

Тож давайте і ми пожартуємо.

 

Сину в клубі виступати,

І його навчає тато:

- Ну, збирайся та дивись,

Ти вже там не провались.

• І чого б я провалився?

Марна то тривога!

Я всю сцену обдивився:

Там міцна підлога!

 

• Чого увесь урок ти, Лідо,

Пасешся в зошиті сусіда?

• Перевіряю я Семена:

Чи правильно списав у мене.

 

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних інших мов,

Цвіти над нами веселково,

Як мир, як щастя, як любов!

 

Вивчайте, любіть рідну мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як степу красу золотаву,

Як рідного неба блакить.

 

Вивчайте мову українську

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

 

Бо вона ж така багата,

Українська мова!

Неповторна і крилата,

І така чудова!

 

Моя чарівна, дивна мова!

Хто перелічить в ній слова?

Вона прекрасна і казкова,

Весела, щира і жива

 

З далекого краю, з далеких світів
Журавлик на крилах додому летів,
Минав океани, ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
- Чия це земля,
Чиї це долини,
Чиї це луги,
Чию це калину
Гойдають вітри!
Впізнав батьківщину:
- Моя це земля,
Моє тут гніздечко
І мова моя!

 

Виростай, дитино, й пам'ятай:
Батьківщина — то найкращий край!

Для кожного - диво своя Батьківщина,

В ній рідне коріння і мови душа,

І скільки б світів не пізнала людина,

На рідній землі лиш вона ожива.

 

Ми є діти українські,      

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш – Україна,

Красна та багата.

 

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми – одна родина.

Та найбільша наша мати -

Ненька – Україна.

 

Хоч про тебе, Україно,

Я ще мало знаю,

Та чомусь, серденько, щиро

Я тебе кохаю!

 

Все, що рідне, я кохаю.

Всім, хто рідний – помагаю.

Своє ціню, свого вчуся

І до рідного горнуся.  

 

Кохаю край наш дорогий,

Що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй

Зрости достойним сином.

 

Наша мова ніжна, ласкава,

Наша мова багата, цікава.

Наша мова квітуча, барвиста,

Наша мова прекрасна і чиста.

Наша мова, як джерельце дзюрчить,

Наша мова красиво звучить.

 

Ой, прекрасна у нас рідна мова,

Як сердечна, душевна розмова.

Рідній мові усі ви навчайтесь

І ніколи її не цурайтесь!

 

Як ту мову можна забути, котрою учила
Нас всіх ненька говорити, ненька наша мила?
От тому плекайте, діти, рідну нашу мову
І учіться говорити своїм рідним словом.

 

Впала з неба сонячна краплина.
Із краплини тої виросла калина.
Стали до калини завертать дівчата,
Білим цвітом коси почали квітчати.

Солов'ї змостили гнізда на калині.
Із тих пір по світу диво-пісня лине.
Солов'їна пісня, мова калинова,
А від них і наша українська мова.

 

Мовонька моя ти калинова,

Звита із любові і тепла.

Ти матусі щира колискова —

Первоцвітом в полі розцвіла.

Ти тополі тихая розмова,

В сонячному просторі луна,

Ніжна, як сопілонька вербова,

Музика в століттях чарівна.

Ти — привітна пісня журавлина,

Срібне щебетання солов'я,

Ти від серця і до серця линеш,

Мовонько, пораднице моя!

 

Вчитель. Мово моя — ти чарівна зірниця,
Що освітлює шлях в майбуття.
Дорога, рідна, мила душі українця.
Ми з тобою ідемо в життя.

Вчитель. То ж розправ свої крила, лети на свободу
І над світом чарівно звучи!
Закріпися навічно у серці народу.
Мово рідна моя, не мовчи!

 

Пісня «Квітуча Україна»

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Бузулан Г. Сценарій свята рідної мови на тему: “О слово рідне, хто без тебе я?” // Укр.мова і літ. в школі. – 2001. - №6. – С. 54-58.
2. Дацула Л.В. «Як парость виноградної лози, плекайте мову» // Позакласний час. – 2009. - №19/20. – С.38-42.
3. Дяк О.Ю.Свято європейських мов //Шкільна б-ка. – 2009.- №6. – С.42.
4. Лунай, прекрасна наша мово! // Позакласний час. – 2009.- №19/20.- С.96-97.
5. Погребна О. «Словом… можна полки за собою повести» // Укр. мова та л-ра. 2009. - №40. – С.3 – 5.
6. Пугач Н. Усе минає, а слово залишається : свято української писемності й мови // Шкільний світ. 2009.- №25/28.- С.18 – 21.
7. Тиха Є.Ю. О слово рідне! //Виховна робота. – 2009.- №10.- С.49-50.
8. Українська мова – диво калинове // Позакласний час. – 2009.- №19/20.- С.94-95.
9. Ходань О. Виховний захід «Мова моя українська» сценарій // Українська мова і література в школі. – 2009.- №1. – С.60 – 61.
10.  Човбан В. Від сопілки – до слова, від слова – до мови : літературна вітальня //Шкільний світ. – 2009.- 313.- С.16-19.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня «Квітуча Україна»     Де сяє сонце золоте І журавлі курличуть, В саду черешенька цвіте, Вечерять мама кличе. Співає сонячні пісні Уся моя родина, Бо я вродилась на землі, Що зветься Україна!   Приспів: За квітучі гаї І калини цвіт у лузі Станьмо, браття мої, Помолімось разом друзі. Хай молитви слова В небо птахою полинуть, Щоб завжди берегла Матір Божа Україну!   Любові сповнена земля Одна така на світі, Тут кожен день стрічаю я, Серця добром сповиті. Ми покладемо за мету Від малу й до загину Любити землю цю святу, Що зветься Україна!   Приспів. (3)   Україну! Україну! Україну!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня «Одна калина»

 

Сумно, сумно аж за край...
Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на душі...
Забирай, що хочеш, тількі залиши

Одну калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Cумно, сумно аж за край...
Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є

Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!

Сумно, так і не засну,
Краще буду думать про свою весну
Та й війду за небокрай...
Вперше, як в останнє, грай, музико, грай

Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

 

 

 

 

 

 

Пісня «Ой є в лісі калина»     Ой, єсть в лісі калина,  | (2) Калина-калина, Комарики-дзюбрики, калина. Калина-калина, Комарики-дзюбрики, калина.   Там стояла дівчина,      | (2) Ходила, ходила, Чубарики-чубчики, ходила, Ходила, ходила, Чубарики-чубчики, ходила,   Цвіт-калину ламала,      | (2) Ламала, ламала, Комарики-дзюбрики, ламала. Ламала, ламала, Комарики-дзюбрики, ламала.   Та й в пучечки в'язала,  | (2) В'язала, в'язала, Комарики-дзюбрики, в'язала. В'язала, в'язала, Комарики-дзюбрики, в'язала.   На доріжку кидала,       | (2) Кидала, кидала, Комарики-дзюбрики, кидала. Кидала, кидала, Комарики-дзюбрики, кидала.   Та й на хлопців моргала, | (2) Моргала, моргала, Комарики-дзюбрики, моргала. Моргала, моргала, Комарики-дзюбрики, моргала.

 

 

 

 

 

 

 

Жартівлива пісня «Ой, під вишнею»

 

 

Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.

І просилася,
І молилася:
– Пусти мене, старий діду,
На вулицю погулять!

– Ой і сам не піду,
І тебе не пущу,
Бо ти мене, старенького,
Покинути хочеш.

Куплю тобі хатку,
Іще сіножатку,
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок!

– Ой не хочу хатки,
І ні сіножатки,
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка!

Ой ти, старий дідуга,
Ізогнувся, як дуга,
А я молоденька,
Гуляти раденька!

Ой ізгиньте, пропадіте,
Всі старії кості,
Не сушіте, не крушіте
Мої молодості!

Ти в запічку: кахи-кахи,
Я з молодим: хихи-хихи.
Ой ти все спиш, а я плачу,
Тільки літа марно трачу!