Виховний захід "Я не ображу рідної природи"

Я не ображу рідної природи

Мета: розширити знання дітей про природу, зв’язки і залежність між станом довкілля і діяльністю людини;

розвивати вміння бачити красу рідного краю;

виховувати у дітей дбайливе ставлення до природних скарбів, всього живого

 

Ведуча.            Мій край чудовий – Україна.

                            Тут народились ти і я.

                            Тут над ставком верба й калина,

                            Чарівна пісня солов’я.

                            Усе найкраще і єдине,

                            І радощі всі і жалі.

                            Мій рідний краю – Україно,

                            Найкраще місце на землі.

 

Ведучий.         Рідний край – це наша Україна,

                            Найкраща в світі дорога земля.

                            Для нас вона, як матінка єдина.

                            Її ліси, озера і поля,

                            Степи і гори, ріки і долини

                            Відчути прагнуть теплоту долонь.

                            Я все віддам для блага України,

                            Тепло душі і серденька вогонь!

 

Учениця          Є багато країн на землі,

                            В них озера, річки і долини…

                            Є країни великі й малі,

                            Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

Пісня              «Зацвітає калина»

 

Ведуча.            Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідно- 

                            го краю викликає в нас природа. Вона завжди чарувала і чарує, хви-

                            лювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів 

                            пташок, запах квітів – усе це дороге серцю і ні з чим його не можли-

                            во зрівняти, забути.

 

Ведучий.         Погляньте, люди, навкруги, -

                            Яка земля чудова.

                            Моря, і гори, і луки,

                            Ліси, гаї, діброви.

                            Ми всі живем на цій землі,

                            Радієм кожній миті,

                            І нам усім із вишини

                            Яскраве сонце світить.

 

Ведуча.            Сьогодні свято наше від душі.

                            Присвячуємо Тобі, Природо рідна.

                            Відкрий нам двері в храм свій чарівний,

                            Й нехай увійде в нього той, хто цього гідний.

 

Виходить гурт дітей і розмовляють між собою.
1 хлопчик Ай справді, яка чарівна природа! Яка вона загадкова та дивна!

2 хлопчик А що тут такого дивного та загадкового? Природа як природа, все на місці... Не бачу тут нічого загадкового.

1 хлопчик І що, все на світі знаєш? І нема ніде загадок?

2 хлопчик Ні, не бачу я ніяких загадок. Це люди самі собі загадують загадки, щоб потім було що розгадувати. А коли я чогось і не знаю,  то візьму книжку та й почитаю і все знатиму.

1 дівчинка А звідки ж усе знатимеш?
2 хлопчик Ну, сказав же — з книжок! Від людей!

2 дівчинка А книжки хто написав?

2 хлопчик Ну, звісно ж, люди!
 

1 хлопчик  От  виходить, що треба природу вивчати, щоб для нас написати книжки, щоб діти могли про все довідатись. А нам треба бути спостережливими, щоб бачити і пізнавати цей великий світ і всі загадки у ньому, бо їх є дуже багато.

2 хлопчик Ну, чому все загадки... загадки... ?

1 дівчинка А тому, що природа їх без кінця нам загадує. От дивишся ти на світ, і ніби все тобі відомо, а коли станеш вникати в суть, то виявляється, що стільки всього невідомого, дивного, загадкового!

2 дівчинка І от, щоб усе знати, необхідно розгадувати загадки природи.

1 хлопчик Треба любити природу, без природи людина не може прожити і миті.

2 хлопчик Теж сказав! Не проживе і миті, яка дурниця! Ну й придумав!

2 дівчинка От, дивак! А ти закрий міцно рот і ніс пальцями тісно-тісно! Так і тримай! Ну!

Хлопчик закриває рот і ніс, трохи так стоїть, а потім відпускає руку і хапає ротом повітря. Всі сміються.

Діти. Ну, як воно?
2 хлопчик Так це ж мені повітря не вистачило, при чому тут природа?
         Діти знову сміються.
1 хлопчик А це і є природа! Все, що нас оточує: повітря, сонце, небо, гори, ріки, моря, озера, земля, каміння, вода — все це і є природа.

1 дівчинка А ще природа — це всі рослини, тварини: птахи, риби, комахи і люди!

2 дівчинка І люди — це теж частинка живої природи. Без природи людина не може і миті прожити, ти сам переконався у цьому. їй потрібні повітря, вода, їжа... І все це людина бере з природи.

2 хлопчик Ага. Тепер я починаю розуміти... А я думав...

1 хлопчик Тому треба нам природу вивчати, знати, любити і берегти.

 

2 дівчинка А загадок у ньому стільки, що й не переказати! І про звірят, і про рослини, і про все на світі.
 

До дітей підходить еколог

Еколог. А про що ви тут сперечаєтесь?

2 хлопчик Та про загадки природи.

Еколог. О! Та це ж дуже цікаво.

 

Я – еколог неспроста,

Я і в будні, і в свята,

І рослині, і тварині,

Часом також і людині

Помагаю в небезпеці.

 

Я теж можу вам допомогти в дечому розібратись.

 

Діти. Розкажіть нам, розкажіть...
 

Еколог.

Такий цікавий світ безмежний,
Багато загадок в нім є.
Десь вовк ступає обережний,
А лось з струмка водичку п’є. 

Надвечір соловей співає
Весняну пісеньку свою.
А білка сонечко стрічає,
Стрибає весело в гаю. 

Летять метелики на квіти,
Гуде бджолиний дружний рій.
І дивляться на все це діти,
Бо загадковий світ такий, 

Що хочеться його пізнати —
Він стільки радості несе!
А діти прагнуть розгадати
І вивчити у світі все! 
 

Коли ви допитливі і хочете все знати, то я вас запрошую в подорож екологічною стежкою нашого краю.  То як, підете?
Діти. Підемо, обов’язково підемо!

 

             Йдемо  в  гості   до  природи,                            

             Є в  ній  різна  дивина

             В  -  небі  зорі,   в  -  річках   води,

             В  полі  квіточка  рясна,

             А  зимою  є  сніжинка,

            Літо-дощик    принесе.

            Є   метелик  і  пташинка

             І  таке  цікаве  все!

 

Пісня «Музика Землі»

 

(входить продавець повітря).

Продавець повітря: Чисте свіже повітря! Купуйте «живу воду», парасольки від кислотних дощів – для всіх і для кожного! Купуйте, тільки у нас.

(на сцену вибігають учні – покупці)

1-й: Парасолька від кислотного дощу.

2-й: «Жива вода»?

3-й: Чисте повітря?

Продавець повітря: Останні екземпляри. Тільки в нас! Поспішайте, купуйте!

4-й: Навіщо?

5-й: Кому потрібна «Жива вода»?

6-й учень: Все це бабусині казки!

Продавець повітря (з сумом): Бабусині казки. Ні, дорогі хлопчики і дівчатка, це вже не казки. Ще трохи, і на землі не залишиться ні краплини справжньої чистої води, котру я називаю «живою». А за один вдих скоро доведеться  платити високу ціну!

1-й: Яку ж?

Продавець повітря: Навіть страшно вимовити. Ціною всьому може стати людське життя! Наше й ваших майбутніх дітей.

2-й: Та він знущається з нас! Яка нісенітниця! Парасольки від кислотних дощів…

Продавець дощу: Так-так. Чудові парасольки від кислотних дощів.

3-й: Та він божевільний!

4-й: Повітря он скільки!

5-й: А води? Пий – не хочу! І все безкоштовно.

6-й: Та він звичайний шахрай!

1-й: Ходімо, немає про що з ним розмовляти!

2-й: На наш вік всього вистачить!

Продавець повітря: А після вас?

3-й: Що буде після нас – нікому невідомо.

4-й: Після нас – хоч потоп!

Продавець повітря: Діти невже не страшно? (Гуркоче грім…Чути шум дощу).

5-й: Накаркав!

6-й: Не може бути!

Продавець повітря: Швидше беріть парасольки! Це страшний дощ! Від нього шкіра стає сірою, життя згасає. (Розбирають парасольки).

2-й: Мені страшно.

3-й: Невже не буде сонця?

4-й: Невже зникнуть птахи?

5-й: І ми ніколи не побачимо пролісків?

6-й: Як же це так? Це несправедливо! Невже я ніколи не побачу веселку. (Продавець хитає головою).

Всі: Ні! Ми не згодні! Нехай буде веселка!!!

(Покупці повертають свої різнокольорові парасольки куполами до глядачів, утворюючи веселку).

 

(Танець з парасольками).

Діти.  А, риболов, ну, як улов?

Риболов.

Не клює, нехай їй грець!

Геть незрушний поплавець!

А учора я рибачив

На річці Дніпр, тиж мене бачив,

Он там я мав удачу!

Щойно кинув перший раз –

Зразу клюнув керогаз…

Кинув в третє – мов вугра,

Витяг дужку від відра!

Далі більше! Що не кину

То й тягну якусь «рибину»,

То від ліжка гнуту ніжку,

То діряву ржаву діжку,

То каструлю, то тазок,

То поламаний візок.

Більш рибалити не можу,

Тож не річка, а калюжа,

Тече вода там каламутна!

2-й учень: Що це з річкою? Вона

                  Непривітна і сумна.

(Заходить дівчина – річка, в синьому платтячку, сумно опустила голову).

 

1-й учень: Ти ж була колись глибока,

                  Швидкоплинна, світлоока.

2-й учень: Чом же  стала каламутна

                  Чом плюскочуть хвилі смутно?

 

Річка:      Як мені не сумувати?

                  Всі отрутохімікати

                  Постікали в мою воду,

                  Зіпсували чисту вроду.

                  Вже течу між болотами

                  Заросла очеретами.

                  Зникла риба. Навіть раки

                  Поховались небораки.

(Закриває обличчя руками).

 

2-й учень: Чуєте, хтось плаче?

(Всі розступаються. На сцені стоїть Рибка, дівчинка в блакитному платтячку).

1-й учень: Хто ти?

Рибка: Я рибка.

2-й учень: Чого ти плачеш рибко?

Рибка:    Ой, біда! Люди, що це за дива?

                 Може вам і добре жити –

                 Хімікати в ній усі.

                 А мені в ній важко жити –

                 І на дні, і на воді.

                 Люди! Звідки ви взялись!

                 Люди, трохи совість майте.

                 Бідну річечку спасайте.

(Хлопчики виводять Рибку).

 

Учні. Потрібно спасати річку.

Пісня «Все було б чудово»

 

Сценка «Нептун і діти»

1 уч. Добрий день, Владико морів і океанів, річок, озер і струмків.

 

Нептун. Добрий день! А хто ви такі й навіщо до нас завітали?

2 уч. Шановний Нептуне, люди залишились зовсім без води, ми прийшли просити у тебе водяний ключ, щоб повернути воду.

(Нептун замислюється)

Нептун. Усі русалоньки говорять, що не треба віддавати людям ключ, бо вони вже й так дуже занапастили воду та знищили безліч водних тварин і рослин.

 

Еколог. Любі русалоньки, все, що ви кажете, правда, але подивіться, скільки з нами дітей прагнуть все змінити на краще. Вони добре вчать науку екологію і вже знають, як боротися з цим лихом.

 

Нептун. Так, якщо ці сміливці дійсно готові дбати про природу, я їм дам ключа, а якщо ні – потоплю. Але спершу дайте відповідь на моє запитання.

• Які ви знаєте прислів’я та приказки про воду?

Відповіді дітей.

Нептун. Ну що ж, із завданням ви впорались, то тримайте ключа, але пам’ятайте що воду потрібно берегти!

 

Молитва-присяга

Присягаймо край наш рідний

Над усе любити,

Берегти його природу

І для нього жити.

Присягаймо його воду ми оберігати!

Браконьєрам нашу рибу нищить не давати.

Що нам рідне, те нам буде

І гарне, і гоже.

Присягаймо, що так буде!

Поможи нам, Боже!

 

 

Біжить з-під каменя чарівна вода,

Прозора і чиста, мов скельце.

Всіх втомлених, спраглих вона напува,

Бо то є звичайне джерельце.

Течуть джерела в майбуття,

А в них вода – саме життя,

Бо без води не можна жити

 

Сцена збоку застелена голубим покривалом, що символізує озеро. У ньому плавають лебеді – діти, вдягнені в білі плаття та костюми.

На сцені з’являється Браконьєр.

Браконьєр:

От, не даром, вийшов з дому,

хоч і відчуваю втому.

Думав: де це здобич взяти?

А тут стільки лебедяток!

Зараз стрельну раз чи два,

аж хмеліє голова.

Таке щастя, і так швидко –

тут і лебеді, й лебідки.

      (Витягає рушницю і хоче стріляти)

Вибігає дівчина – Фауна і падає перед ним на коліна.

 

Фауна:

Не вбивайте, не чіпайте,

Я благаю вас, благаю.

З кожним днем моє все царство

Гине й просто вимирає.

 

Браконьєр:

Звідки ти, красуне мила?

Чому так заголосила?

 

Фауна (піднімається з колін):

Я – Фауна, донька Природи,

Тварин і птахів захищаю,

Коли їм весело – сміюся,

А в горі сльози проливаю.

Дарунок цей матуся дала,

Щоб їх усіх я захищала.

Але не зможу захистити,

Коли всі будуть так чинити.

 

Браконьєр:

То що, тобі цих птахів шкода?

Яка ж тобі від них вигода?

 

Фауна:

Усі ці мешканці – то діти,

Тож як мені без них радіти?

Коли б у вас дитя забрати

Чи не було б для вас утрати?

Подумайте, бо ви ж – людина,

Де совість й розум воєдині.

І що загубиш у житті,

Ніколи не повернеш, ні!

Браконьєр:

Коли ти так, красуне, просиш,

Не можу я відмовить, ні.

Нехай ростуть ці дивні птахи

І тішать нас всіх на Землі!

Обоє виходять.

 

Ведуча.        Птахи – невід’ємна частина природи. Вони прикрашають діброви, луки, степи, ліси, полонини. . Птахи – діти повітря, підкорювачі повітряного океану. Вони можуть підніматися вище хмар, перелітати через пустелі й моря.

 

Птахи – окраса парків і садів. Чи можна уявити собі весну без дзвінкої пісні жайворонка або весняний ліс без кування зозулі!

 Червоногруді снігурі оживляють зимовий пейзаж.

 

Птахи не тільки прикрашають наше життя, вони допомагають людям боротися за кращий урожай.

Кожна людина повинна охороняти птахів.

 

Ведуча.   Птахи ліс оберігають від чисельних черв’яків,

        Птахи поле захищають –

        Нищать гусінь, гризунів.

        Якби не птахи, гусінь з’їла б

        Всі листочки на кущах,

        І трава не зеленіла б,

        Сохло б дерево в садах.

 

Вікторина

- А зараз ми проведемо з вами вікторину «Чи знаєте ви про птахів»

1. Які птахи прилітають до нас першими? (Граки)

2. Що птахам страшніше взимку – голод чи холод? (Голод)

3. Який найменший птах у світі? (Колібрі)

4. Який найбільший птах у світі? (Страус)

5. Які птахи можуть летіти хвостом уперед? (Колібрі)

6. Який найбільший птах в Україні? (Дрохва)

7.У кого з птахів найдовший дзьоб? (лелека до 19 см)
8. Який птах літає найшвидше? (сокіл-сапсан до 300км/год.)
9. Який птах має найдовший язик? (дятел 14 см)

 

   Цікавинки про птахів

 

• Послухайте цікавинки про птахів.

• Синиця з’їдає за добу стільки комах, скільки важить сама.
• Рекорд ненажерства встановила зозуля. Вона з’їдає за день 39 великих коників, 43 капустяних черв’яка, 5 личинок травневого хруща, 4 павуків-хрестовиків, 3 хрущі і багато інших комах.
• Одна сова з’їдає за літо 1000 штук полівок, зберігаючи  1 тонну зерна.

 

Повірте, друзі, птахів ми усіх

Повинні захищати і любити.

Без них життя немає на землі,

Скажіть-бо, люди, як без птахів жити?

 

Пісня   “Нам без птахів не прожити”.

Ведучий:

Надзвичайно багата, чарівна й прекрасна природа,  де владарює смілива й пре-красна, мила й великодушна її величність Флора. Всю чистоту світанків, красу й надзвичайну вроду ніжно-білих лілей увібрала в себе ця чарівна фея.

 

Флора:

Природа – матінка мені

В дарунок дала світ рослинний,

Який люблю я й бережу

Як найціннішу із святиней.

Радію, коли все гаразд,

Коли усі веселі та щасливі,

А коли гірко комусь в світі цім,

То пережить усе мені не сила.

Я гірко плачу, як образили рослину,

Вас закликаю: не чиніть біди.

Нехай у царстві Флори сонце сяє

І буйний цвіт квітує назавжди.

(Виходить)

 

Дівчинка.   Ой, скільки квітів! Я нарву собі букет, щоб у хаті була така краса!

 

Хл.                   Стривай! Не рви!

                         Квіти – це природи діти.

                         Дивись, вже розпустились пелюстки.

                         Повинні всі ми розуміти,

                         Що їх потрібно берегти.

 

Хл.    А давайте краще постоїмо тихенько і спробуємо прислухатися до природи.

 

Волошка         Там, де колоски налиті,

                          Розцвіла волошка в житі.

                          На голівці у волошки

                          Поселилось неба трошки.

 

Кульбаба.        Я – кульбабка, гарна квітка,

                          Всюди квітну рясно влітку.

                          Ось корона золота,

                          Вся дівоча в ній краса.

 

Ромашка.         Я – ромашка, скромна і біленька.

                          На полях і в квітнику росту.

                          В мене серце жовте, золотеньке,

                          Ціле літо я цвіту, цвіту.

 

 

Мак.                 Чудова, гарна, ніжна квітка,

                          Мов зачарована лебідка.

                          Хвилює поле пелюстками,

                          Торкають ледь її руками.

                          

Соловейко.      Я на землю опустився,

                          Щоб сказати вам про те,

                          Що з краси я народився,

                          Тої, що кругом цвіте.

                          Я вам вдячний, мої милі,

                          Мої любі квіточки,

                          Будьте ви в красі і силі

                          На усі-усі віки!

 

Дівчинка.      Як добре, що ми не зірвали квіти!

Хл.                   Як це чудово – почути їхню розмову!

                         Ніколи я не думав,

                         Що квіти мають мову.

 

Флора             На білому світі, на чорній землі

                         Є мова у квітів, є мова в зорі.

                         Є мова у бджілки, в любистку зеленого,

                         Є мова в калини, в дрімучого лісу.

                         Радійте природі!

                         Любіть ви природу!

                         Хай квітне Земля від роду й до роду!

 

Ведучий:

Рослини – обереги нашого життя, захисники спокою, душевна розрада в час

розпачу та смутку. Вони прикрашають наше життя, наповнюють його рожевими

мріями, дивними відчуттями. А уявіть, що було б з нами, коли б усе це

зникло.

 

Учень:

Уявіть світ без квітів, хіба він живий?

Ні, він мертвий, подумайте люди!

А який він без квіткового килиму луг –

Тихо, холодно, мертво усюди.

 

 

Ми живемо у райському куточку земної кулі, в Україні і любимо її пишну природу. Майже у всіх народів є свої символи-рослини. Недарма народне прислів’я каже: “Без верби і калини – нема  України».

 

 

Калину посади ти під вікном своїм,

До неї птахи будуть прилітати.

Повір, мій друже, з вдячністю вони

Для тебе будуть весело співати.

 

Пісня “Калина моя, калина”

 

Учні:

Ми посадимо липи і клени –

Буде наше село все зелене.

Ми посадимо в полі тополі,

Хай вони зростають поволі.

 

Ми обсадимо школу бузками,

Обсіємо площу квітками.

Хай ростуть дерева і квіти,

Мов здорові, радісні діти.

 

Дерева зростатимуть з нами,

Шумітимуть листом, гілками.

Хай росте при долині калина,

Хай цвіте, розцвіта Україна.

 

 

Пісня «Бережіть природу»

 

 

 

 

(У сценарії використано матеріали із інтернет-ресурсів)