Виховний захід "Життя, мов спалах блискавки" до 80-річчя з дня народження В. Симоненка

ПЕРЕБІГ ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

 

1. Святкове привітання.
2. Декламування поезії  «Матері».
3. Відеовірш «Задивляюсь у твої зіниці».
4. Поетичний флешмоб «Де зараз ви, кати, мого народу?».
5. Виконання пісні  на слова В. Симоненка «Ну скажи – хіба не фантастично».
6. Декламування поезії «Пам'яті Василя Симоненка».
7. Фінальна пісня  на слова поета «Виростеш ти, сину».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

 

«Життя, мов спалах блискавки»

 

* Вступна  фонова мелодія.

 

Ведучий 1. Василь Симоненко… Поет зраненого серця. Його наснажувала полтавська земля.

 

Ведучий 2. На Лубенщині він плекався у материних любистках. Там зростив душу життєдайною водою дідівської криниці.

 

Ведучий 3.  Там відчув і проніс через коротке життя глибоку синівську любов до краю,  до народу, що дав крила і мудрість.

 

Ведучий 1.  28 років накувала йому зозуля. Всього 28…

 

Ведучий 2. Спалахнув зорею і – згас, гнаний владою.

 

Ведучий 3.  Його чорнили і залякували, переслідували і перетинали творчі шляхи. Але не згас талант.

 

Ведучий 1.  Він, як сяйво, зоріє над нескінченною дорогою. Його вірші запалюють правдивою любов'ю до Батьківщини і  народу.

 

Ведучий 2. Отож, сьогодні присвячуємо нашу літературно-музичну композицію талановитому сину України – Василю Симоненку. Його ніжному та палкому слову.

 

Ведучий 3.   Долучімося серцем до світлої думки поета; з глибокою шаною перегорнемо сторінки його нелегкого життя.

 

Ведучий 1. Дитинство поета опалила війна своїми ненависними жорнами біди.

 

Ведучий 2. До того ж хлопець зростав без батька. Він був той козак, що все гуляє.

 

Ведучий 3. І коли він пішов із сім'ї, Ганна Федорівна – мати Василя, повернула собі своє дівоче прізвище Щербань.

 

Ведучий 1. Здавалося, вона мала б викреслити свого чоловіка з пам'яті, але цього не зробила і до кінця життя була вірною своєму першому коханню.

 

 

Ведучий 2. Василь пізніше писав:

«У мене була лиш мати та був іще сивий дід.

Ніколи не мовив «тато» 

І вірив, що так і слід…».

 

Ведучий 3. Дивовижні малюнки Симоненкового родоводу відкриваються перед нами. І центральною, можна сказати, священною постаттю роздумів і спогадів поета є його мати.

 

Ведучий 1. Для Василя мати була у всьому завжди взірцем доброти, совісті, мудрості; вона завжди часом незрима присутня в його творчості.

 

Ведучий 2. А зараз, слухаючи вірш, присвячений матері, подумаймо про ті, невидимі для стороннього ока ниточки, що навіки єднають матір і дитину, яка схиляється перед ненькою. Як Василь Симоненко.

 

* На екрані проектора фото В. Симоненка з матір'ю.

 

Читець 

«Матері»

В хаті сонячній промінь косо

На долівку ляга з вікна…

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина

 

Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі – сила,

В очах юності видно слід.

 

Я таку тебе завжди бачу

Образ в серці такий несу –

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

 

Я хотів би, як ти прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

Ненавидіти, як ти, уміть…

 

Ведучий 3. У коротенькому інтерв'ю   поет так говорив  про себе.

 

* Звучить живий голос поета.

«Що я можу сказати про себе: що так мало прожити і так мізерно зроблено.  Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне й добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо мені це вдається рідко, то це не тому, що я не хочу, а тому що мало вмію і мало знаю. Найбільше люблю землю, людей, поезію і село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть, найбільше боюся нещирих друзів. Більше мені сказати про себе нічого …».

 

Ведучий 1. Василь Симоненко не виділяв своєї ревної любові до рідної матері від любові до рідної землі, мови.

 

Ведучий 2.  Любив рідний край, а найбільше Батьківщину. Його любов до України – це любов молодого патріота, це щире чуття поета.

 

Ведучий 3.  В одній із своїх статей він  писав: «Важко знайти ніжні і сердечні слова, які б не були вже сказані про Вітчизну».

 

* Показ відеовірша, знятого студентами  ХК ДУТ.

 

«Задивляюсь у твої зіниці»

 

Задивляюсь у твої зіниці

Голубі й тривожні, ніби рань

Крешуть з них червоні блискавиці

Революцій, бунтів і повстань

 

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

 

Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право.

З матір'ю побуть на самоті.

 

Рідко, нене, згадують  про тебе,

Дні занадто куці та малі,

Ще не всі чорти живуть на небі,

Ходить їх до біса на землі

 

Бачиш,  з ними  щогодини б'юся

Чуєш – битви споконвічний грюк!

Як же я без друзів обійдуся,

Без лобів їх, без очей і рук?

 

 

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

 

Ради тебе перли в душу сію,

Ради тебе мислю і творю…

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю.

 

Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи – все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

 

Ведучий 1. Поет рано усвідомив і передрік свою долю. Ще коли був студентом факультету журналістики Київського державного університету.

 

Ведучий 2.  20-річному Симоненкові ніби диктувала невідома сила:

 

Ведучий 3.

Не знаю ким – дияволом чи Богом –

Дано мені покликання сумне:

Любити все прекрасне і земне

І говорити правду всім бульдогам.

 

Ведучий 1. Василь занурювався у різні сфери тодішнього життя, різко критикував прояви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.

 

Ведучий 2. Разом із журналістською роботою відшліфовував поетичні рядки. Але  друком вийшла лише одна прижиттєва збірка «Тиша і грім», яка відразу стала бестселером.

 

Ведучий 3. Невеличка за обсягом книжечка прозвучала справді, як грім істинної поезії серед сірої тиші підспівувачів, які римували до кожної офіційної події чи дати.

 

Ведучий 1. Василя Симоненка відрізняла від інших непідробна щирість та непідкупність. Він свідомо йшов проти радянської репресивної системи і ніколи не боявся сказати правду.

 

Ведучий 2. Разом із українською художницею Аллою Горською вони відшукали місця масових поховань – жертв сталінського терору.

 

Ведучий 3. Розробили і направили  до Київської міської ради Меморандум із вимогою оприлюднити  ці місця печалі й перетворити їх у національні Меморіали.

 

Ведучий 1. Цим вчинком поет продемонстрував високий громадянський подвиг, водночас це був власноручний вирок для себе самого. Адже відтоді він опинився в сфері особливого зацікавлення відповідальних державних органів.

 

Ведучий 2. Тоді ж, у студентські роки, з'явився ще один вірш, як виявилось – пророчий.

 

Читець

«Не докорю ніколи і нікому»

 

Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,

Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь…

 

Моє життя – розтрощене корито,

І світ для мене – каторга і кліть…

Та краще в тридцять повністю згоріти,

Ніж до півсотні помаленьку тліть.

 

 

* Поетичний флешмоб

 

«Де зараз ви, кати мого народу?»

 

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

 

Ведучий 3. Попри все це, важко збагнути одну річ. Звідки і як видобував поет слова для віршів, які беруть за душу і чарують своєю красою?

 

Ведучий 1. Все починається з любові… У високого, чорнявого із глузливими очима Василя часто закохувалися дівчата. Та й він закохувався, але все це було якось легковажно, несерйозно.

 

Ведучий 2.  Якось, ідучи довгим коридором редакції, в якій працював, Василь зупинився, вражений блискавицями синіх очей. Ті очі порушили душевний спокій хлопця. Синь бентежила, стояла перед його очима. Так прийшло кохання, щире, глибоке на все життя.

 

Ведучий 1. Через місяць  вони відгуляли весілля. Молодий майстер журналістики та кур'єрка з редакції Люся.

 

Ведучий 2.  Кохання таке неосяжне та безкорисливе підносило поета на незрівняну височінь духовної краси. Василь створював  неймовірні любовні поезії.

 

Ведучий 3. Однією з таких є  поезія Василя Симоненка «Ну скажи – хіба не фантастично», що була покладена 2018 року сучасним українським гуртом на музику. А зараз цю пісню вам заспівають студенти нашого коледжу.

 

* Виконання пісні «Ну скажи – хіба не фантастично» 

 

«Ну скажи – хіба не фантастично»

 

Ну скажи – хіба не фантастично,

Що у цьому хаосі доріг

Під суворим небом, небом  вічним,

Я тебе зустрів і не зберіг!

 

Ти і я – це вічне, як і небо.

Доки мерехтітимуть світи,

Буду я приходити до тебе,

І до інших йтимуть горді Ти.

 

Приспів:

Як все буденно!

Як все звично!

Скільки раз це бачила Земля!

Але ми з тобою…

Ми не вічні,

Ми з тобою

Просто ти і я.

Повтор двічі

 

Ну скажи, хіба це не печально,

Що життя без гриму і прикрас

Розкидало штормом п'ятибальним

Наші сни так само, як і нас...

Доля часто є несправедлива,

Там і тут, так само, як і скрізь.

Якось буду я, ти будь щаслива,

Нам з тобою більше не зійтись!..

Приспів

 

* Звучить фонова мелодія.

 

Ведучий 1. Василя Симоненка вважають символом національного пробудження, сурмачем епохи, «витязем молодої української поезії», одним із когорти письменників шістдесятників. На жаль,… прожив він дуже мало

 

Ведучий 2.  Смерть В. Симоненка опутана туманом загадок й пліток..

27  серпня 1962 року Симоненко посадив свого товариша на потяг і пішов купувати цигарки. Продавчиня закрила кіоск трохи раніше, і молодий журналіст почав стукати до буфету з проханням продати йому бажаний товар.

Ведучий 1. Тут і з'явилася поліція, яка від сканувавши очима журналістське посвідчення поета зрозуміла, з ким мають справу. Забрали до відділку і побили.

 

* Звучить живий голос В. Симоненка (поезія «Я…).

 

Ведучий 2. Симоненко отримав тяжкі травми. Невдовзі захворів та відійшов з життя 14 грудня 1963 року.

Радянська влада вирішила його прибрати саме в такий спосіб: без концтаборів, розстрілу, розгомоніння. Сталіна то вже не було. Тривала відлига і каральна машина репресій зменшила гучність та оберти, проте не припинила працювати.

 

Ведучий 1. Поезія Симоненка вийшла з глибин народного життя. Звідси в ній той неповторний дух, яким вона пройнята та пристрасть, яка бушує в ній. Вітер часу не остудив його поезій, вогнем душі палахкотять вони і сьогодні.

 

Ведучий 2. Палкому патріотові України присвячують вірші сучасні поети, перед його пам'яттю схиляються мільйони.

 

* Звучить фонова мелодія

 

Читець

«Пам'яті Василя Симоненка»

 

Минають дні, роки, десятиліття,

А ти, Василю, завжди молодий…

Над прірвою віків, минувши лихоліття,

Сьогодні ти із нами, ти – живий!

Живий, бо все, що зв'язане з тобою,

І серце так у кожного болить…

Болить у матері, у сина і у друзів,

І сумно нам без тебе у ці дні…

Та ген твоє ім'я на виднокрузі

Встає назустріч сонячній весні

І пахне степом, голубіють ночі,

А човен твій пливе в казковий світ

Ми бачимо твої веселі очі

І мужній голос чуємо з тих літ

А думи дідові додумують онуки,

Бо не стоїть земне людське життя,

І вірю я, що не було розпуки,

Не смерть була, а довге майбуття!

 

Ведучий 1. У 2014 році сучасний гурт «Біла вежа»  отримав  офіційний дозвіл на використання  поезії «Лебеді материнства» від онучки поета Мирослави Симоненко.

 

Ведучий 2. Безсмертні слова, покладені на музику, бентежать кожного українця, бо в них духовні основи народу: любов до матері та до Батьківщини.

 

* Звучить  фінальна пісня на слова В. Симоненка

 

«Виростеш ти, сину»

 

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу

Вирушать з тобою приспані тривоги.

За тобою завжди будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата

 

 

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі

Стануть над тобою,  листям затріпочуть

Тугою прощання душу залоскочуть

 

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

* Звучить фонова мелодія.

 

Ведучий 1. Пам'ятаймо слова Василя Симоненка, які звучать як своєрідний заповіт синам Вітчизни, нагадування про їхню відповідальність за долю нашого народу.

 

Ведучий 2. Подумаймо ще раз про власні життєві цілі, які могли б бути гідним продовженням справи видатного поета.

 

Ведучий 1. Тож  живімо, творімо, наслідуймо!