Виховний захід "Зима, що нас змінила"

Виховний захід до ІІ річниці Пам’яті загиблим на Майдані взимку 2014 року.

Тема: Зима, що нас змінила.

Мета: показати героїзм та самопожертву українського народу у Революції Гідності; розвивати почуття гордості  та патріотизму за український  народ; формувати мужність, відданість та гідність: виховувати любов до Батьківщини та її історії.

Обладнання: Державні символи України, пов’язана чорна стрічка  на прапорі України, грона калини, декілька каменів та частини бруківки, колючий дріт, каска будівельника, вишита скатертина, свічки у підсвічниках; комп’ютер, проектор, звукопідсилювач.

Форма проведення: літературно-музична композиція з використанням мультимедійної презентації.

Звучить Гімн України. Вноситься прапор України. На екрані ілюстрація, що символізує ІІІ річницю пам’яті загиблих на Майдані. Біля підніжжя сцени горять лампадки.

Слайд 1.

 Ведучий. Сьогодні вкотре ми зустрілись поговорити про гідність, честь, мужність та героїзм, патріотизм та самопожертва, відданість ідеї миру, свободи, Закону, справедливості. Через дев’ять років після того, як українці вперше масово вийшли на головну площу країни, щоб відстояти свої права, історія повторилась. Два роки тому люди з надією на те, що їх почує влада, і Україна стане ближчою до Європи, знову зібралися на Майдані Незалежності.

Ведуча. Режим Януковича відреагував на мирну акцію протесту, блискавично, жорстоко, скоївши злочини проти народу. Україна не стала зволікати з відповіддю – Майдан обріс барикадами, протестувальники озброїлися «коктейлями Молотова» і бруківкою, а Київ отримав підтримку всіх регіонів країни. «…Душу й тіло ми положим за нашу свободу… » звучать слова нашого Гімну України. Так і вони,в ім’я майбутнього, жертвували своїм життям. Сьогодні – вже друга річниця Майдану. Українці знову зберуться в центрі Києва, щоб згадати, як починалася і проходила Революція Гідності. Давайте згадаємо як це було.

Слайд 2.

Кліп «Не спи моя рідна земля»!

 

Вірш «Зима, що нас змінила»

Вірш «Зима ,що нас змінила»

Зими цієї закликів було багато, 
Що хвилі в душах і серцях здіймають.
Та серед фраз, таких гарячих і крилатих
Злітало в височінь «Герої не вмирають!»

Слова гучні, глибокі й незбагненні,
Що водночас єднали горе і надію,
Звучали в дні такі тривожні і буремні,
В скорботний час наповнили країну.

Не знало меж, не стримувалось в серці
Велике горе українського народу,
Коли герої падали в нерівнім герці,
Вмираючи за справедливість і свободу.

Лилися сльози, рвалися душі всі струни,
Коли прощалася з синами Україна,
Коли пливли Майданом темні труни – 
Останні прихистки розстріляних невинно.

Галичина, Волинь, Поділля, край Південний
Дніпровський край, Карпати, Східна Україна –
Всі плакали так гірко і стражденно,
Коли дітей своїх приймали в домовинах.

Їх душі вже покинули земні оселі,
У край небесний довелось їм відлетіти.
І рідні вже не чутимуть їх слів веселих,
Та все ж вони живі і будуть вічно жити.

Вони живі, адже герої не вмирають,
Долають легко часу й простору закони.
Їх образи, мов стріли, серце прошивають,
Для них безсилими є всякі перепони.

Їх подвиг та жертовність у віршах опишуть,
Рядки поезій розтинатимуть свідомість.
Слова, які байдужими всіх нас не лишать,
Присвятять тим, що відійшли у невідомість.

На нас дивитимуться осяйні обличчя 
З полотен поглядом, що сповнений любові,
Де закарбуються їх образи навічно
В графічних лініях і фарбах кольорових.

Їх постаті, що у горнилі вогняному
Ішли вперед наперекір страху і смерті,
Постануть у граніті, мармурі твердому,
Бездушний камінь наповняючи безсмертям.

Мов «кача по Тисині», в майбуття поплине
Вся пам'ять про героїв ріками-піснями.
І у мелодіях новітньої країни
Небесна сотня буде завжди поряд з нами.

Вони життя своє продовжать у мистецтві,
В історію упишуться буквами золотими.
Та образ їхній буде найчіткішим в серці,
А совість – як відкрита книга перед ними.

Нехай не зупиняють нас завади жодні,
Триматись мусим, коли сили покидають.
Бо в кожну душу дивиться Небесна сотня
Завжди жива, адже герої не вмирають!

 

 

 

Слайд 3

Вірш «Не плачте мамо…»

Не плачте, мамо... Я - в Небесній Сотні...
Я за Вітчизну голову поклав...
Я знаю, мамо, гірко Вам сьогодні -
Я ж бо живим вернутись обіцяв...
Не вийшло, мамо... Снайпер вцілив в серце...
Світ почорнів... І зупинився час...
Пробачте, мамо... Мусив я померти,
Бо Україна лиш одна у нас!
Прощайте, мамо... і простіть, благаю,
Що так невчасно світ цей полишив...
Я шлю Вам, мамо, вісточку із раю...
що Україну,як і  Вас любив...

 

Слайд 4

Кліп Павла Табакова «Небесну сотню, Господи, прийми!»

Ведучий. Як гинула Небесна Сотня: це історія безстрашності. Вони йшли вперед, сховавшись за дерев’яними щитами. Йшли добровільно. Проти людей зі зброєю. Виносили поранених та вбитих і повертались на їхнє місце, щоб замінити їх у цьому двобої – Добра і Зла. Це люди, які втратили страх, бо зачепили їхню гідність, їхнє почуття справедливості та жертовності за майбутнє.

 

Слайд 5

Ведуча. Саме 20 лютого 2014 року загинуло 49 осіб серед 87 загиблих майданівців, яких впевнено можемо назвати Героями України. 20 лютого 2016 року Президент України Петро Порошенко нагородить кожного з них Зіркою Героя України, тільки посмертно. Сьогодні, 20 лютого о 18.30-18.50 битимуть дзвони у церквах Києва, як данина тим подіям, коли штурмували протестувальників на Майдані спецпідрозділи Беркуту. Це вже стане традицією вшановувати пам’ять героям Небесної Сотні.

 

Слайд 6

Героям «України"
Серце моє омивається кров*ю,
Ви - не забутні своєю любов*ю .
Вас не забуде ніхто і ніколи!
Ви Україну за нас всіх бороли.
За Вами ридає вся наша країна....
До Вас ми вклоняємо наші коліна!
Своє Ви життя за люд наш віддали, 
Та волі своєї  Вони не діждали...
Боже! Помилуй їх душі, їх рани…  
Вони - це Герої! Герої з Майдану!

Ведучий. Віддаймо і ми честь їхнім світлим життям, незабутому подвигу на майбутні покоління, які мають зберегти цю іскру невмирущої любові та відданості до народу , до України. Вшануймо пам’ять кожного з їх.

Всі стають мовчки трохи схиливши голову під кліп «Герої України! Загиблі 18-20 лютого 2014 року.»

Ведуча. Гідно розпочали свою боротьбу майданівці проти свавілля та беззаконня під час Революції Гідності. Гідно продовжують нести свій обов’язок на Сході наші захисники кордонів України.

Ведучий. Так співпало, що сьогодні ми не можемо не згадати річницю так, званого «Дебальцевського мішка», коли 19 лютого 2015 року наші війська потрапили під артобстріл та масовий наступ сепаратистів. Бій під Іловайськом та Дебальцевим і сьогодні є найкривавішим та з великою кількістю втрат. Тим, кому вдалося вижити із болем в очах згадують той час, витираючи сльози. Це сльози безпорадності за загиблими товаришами, за полоненими, які й досі там. Задаючи, що разу, собі запитання: «Чому вони? Чому там не я?» вони не можуть знайти відповіді ні в собі, ні у військових генералів, що у Києві, які перестали виправдовуватись, скидаючи з себе відповідальність за великі втрати військ.

Ведуча. Не можемо не згадати і нашого земляка Шеляга Володимира Анатолійовича, який загинув 3 червня 2015 року у бою під Мар’янкою Донецької області. І як у пісні співається «…Я любив вас усіх. Та найбільше любив Україну…»поклав своє життя за свою Україну, за своє село, за свою школу , де вчився та працював, за всіх нас.

Вірш під музику з презентацією Фото Шеляга В.А.

А я живий, матусенько, живий,

Хоч вже по нас

Безчесно так стріляють.

 

 

Для них вже свій народ –          |

То вороги...                      |

Якщо ж загину,                    |

То за що – я знаю...              | (2)

 

Я знаю, мамо, як тобі болить

Ота моя така нестримна вдача,

Але не плач!.. Хай наші вороги    |

Від немочі своєї гірко плачуть!.. | (2)

 

А я живий, матусенько, живий,

Бо з нами правда!

Їм нас не здолати!

От тільки жаль,                   |

Що наші вороги                    |

Цькують на нас                    |

Мого По крові брата.              | (2)

 

А я живий, матусенько, живий,

І не питай мене, чи я боюся...

Нехай бояться наші вороги,        |

А ти молись...                    |

Я ж, матінко, борюся!..           | (3)

 

 

Слайд 7

…
 

Ведучий. Давайте візьмемось за руки і помолімось за царство небесне наших героїв, за душі всіх загиблих, які віддали своє життя, захищаючи дорогу Батьківщину, і пролили кров, обороняючи не лише нашу країну, а й святу віру.

Всі встають та беруться за руки опустивши голову. На сцені по три хлопці та дівчинки, ставши на коліна, тримають запалені свічки.

 

 

Слайд 8

 

Молитва за полеглих героїв

Господи Ісусе Христе, Боже наш! Ти сказав: "Більшої любові ніхто не має, як хто душу свою положить за друзів своїх", і Сам дав приклад тієї жертвенної любові. Тебе просимо: глянь ласкавим Твоїм оком на велику любов тих, які загинули тут і по всій Україні, що у знаних і незнаних, пам'ятних і забутих могилах сплять - батьків, братів і синів наших, тих, що впали в боях, загинули в тюрмах і на засланні, в снігах Сибіру. Злучи їх невинну кроваву жертву зі Своєю Жертвою на Голгофі. Дай, щоб не даремною була ця їхня жертва, а щоб на обильно кров'ю героїв политій землі, виросли квіти братньої любові і зійшло сонце волі і долі народу. А їх, Господи, причисли до грона Своїх вірних слуг і наслідників. Вони гідно пройшли тернистий шлях життя, а своєю геройською смертю дали найвище свідоцтво правдивості і святості Твоєї найбільшої і єдиної заповіді любові. Тож не погорди цією їхньою жертвою, а прийми їх, як прийняв Ти жертву праведного Авеля, і ради неї, а радше ради Свого Превеликого Милосердя і чоловіколюбія, прости їм усі гріхи і провини добровільні і недобровільні та упокій душі їх у мирі і посели в місці Твоєї слави, де спочивають душі великих Твоїх праведників, предків наших, Князів, великого рівноапостольного Володимира, Бориса і Гліба, преподобних Антонія і Теодозія Печерських і всіх святих, щоб вони разом, оглядаючи невимовну красу Твого Лиця та насолоджуючись небесною радістю, славили Тебе по віки вічні. Амінь.

Всі повторють разом «Амінь».

 

 

Слайд 9

 

Ведуча. Слава Україні!

Всі в залі відповідають «Героям Слава!»

Ведучий. Слава Героям України!

Всі в залі відповідають « Слава!Слава!Слава во віки віків!»

Вчитель. Вкотре ми славимо наших Героїв. Вкотре ми почули багато хороших і пам’ятних слів. Але мета нашої хвилюючої зустрічі, донести естафету пам’яті до сердець не тільки наших учнів, а й батьків, односельчан, знайомих, друзів, та на майбутні покоління. Тож давайте продовжимо Алею Гідності наших Героїв Небесної Сотні, Героїв-захисників в АТО гідними вчинками, і «…покажем, що ми браття козацького роду!» Дякую за увагу.