Виховний захід "Зустрічаємо птахів"

Луцький район Волинська область

Загальноосвітня школа  І- ІІІ ступеня села Воютин

 

 

Горбачук Тетяна Вікторівна

 

Сценарії виховних заходів до Дня зустрічі птахів

 

 

 

 

 

Луцький район Волинська область

Загальноосвітня школа  І- ІІІ ступеня села Воютин

 

 

 

 

Сценарії виховних заходів до Дня зустрічі птахів

 

 

 

 

Підготувала: Горбачук Тетяна Вікторівна

                               Вчитель біології

                               Класний керівник 5 класу

 

 

Сценарій виховного заходу

 «Провісники весни»

Наукова конференція «Провісники весни»

Мета: поповнити знання учнів про роль птахів у природі та житті людини; пробуджувати співчуття відповідальності у дітей, розкрити особливості перельотів птахів, виховувати любов до рідного краю, до птахів, до народів звичаїв.

Обладнання: дитячі малюнки до тематики, виставка книг про птахів, проектор (слайдова презентація).

Хід проведення

Ведучий: Доброго дня усім, хто зібрався у цьому залі. Теплих посмішок вам, чудового настрою, бо в нас сьогодні весняне свято – день зустрічі птахів і ми проведемо наше свято у вигляді наукової конференції.

Ми сьогодні разом з науковцями поринемо у цікавий і загадковий світ птахів. На  конференції присутні науковці які будуть розповідати цікаві факти,  особливості будови, способи перельотів тих птахів які прилітають  до нас найпершими.  А їхню розповідь буде супроводжувати презентація.

 

Слайд 1. (виступ орнітолога)

Орнітолог 1: Так передбачено природою, що деякі птахи мігрують з одного континенту на інший у зв’язку з зміною погодних умов. Зазвичай повернення пернатих в рідні краї спостерігається з кінця березня по середину травня. Така поведінка птахів обумовлено їх природою. Адже пернаті відносяться до теплокровних.

В холодну пору року багатьом птахам доводиться складно з їжею. Адже в помірних широтах зими бувають надмірно суворими, тому вони змушені зимувати в теплих краях, щоб не померти з голоду. А повернення пернатих додому свідчить про припинення холодів. Але, важливо знати, які птахи прилітають навесні першими в свої оселі. Як не дивно, але птахи завжди слідують певним графіком перельоту. І кожна з них прилітає у відведений їй час. Крім того, пернаті друзі повертаються на те місце, яке було покинуто ними восени. Зазвичай, вони займають старі гнізда. Якщо ж житло було зруйновано, старанні прибульці знову облаштовують його і готуються до виведення потомства. Тепер важливо з’ясувати, які птахи прилітають до нас першими навесні.

Орнітолог 2: Самими ранніми птахами вважаються плиски, не менш ранніми пернатими помічені граки. Вони також прилітають у свої володіння, як тільки розтане сніг на полях. Граки одні з перших виводять пташенят. Наступними прилітають шпаки і жайворонки. Трохи пізніше можна зустріти і красеня зяблика. Кінець весни відзначається прильотом ластівок. Ці красуні зазвичай гніздяться поблизу з житлом людей. Найчастіше ластівки будують гніздо під балконами, в сінях, в ущелинах над річкою. Ці птахи мають окрас чорний з білою грудкою. Зазвичай ластівки один раз вибирають місце для гнізда, будують його самостійно. Кожен рік вони прилітають на старі гнізда.

Ведучий: Як нам відомо, серед людей приліт птахів завжди віщує прихід весни, а значить і довгоочікуваного потепління. Якими прикметами відзначається повернення птахів навесні?

Орнітолог 1: Так з цього приводу вже складені прикмети і забобони. Ось деякі з них:

Слайд 2.

    Буде прохолодне літо,    якщо птах гніздиться ближче до сонця.

1. Дружну весну віщують густі зграї перелітних птахів.
2. Наспівування пернатих друзів говорить про зміну погоди.
3. Птах не поспішає до відправлення у теплі краї – бути теплу.
4. Негода наздожене, якщо граки кружляють зграями навколо своїх гнізд.
5. Шпак прилетів, значить, пора зустрічати весну.
6. Якщо соловейко не замовкає вночі, бути дощу.
7. Ластівки провіснки успіху, сімейного благополуччя, там де вони в’ють гнізда, бути успіхи.
8. Низький політ ластівок говорить про дощ.
9. Якщо жайворонок прилетів рано, значить, буде тепла весна.

Отже, прилітають до нас птахи навесні і дуже радують своїм співом. Кожен раз можна спостерігати їх турботу про власне потомство і це вселяє радість. Адже такі маленькі істоти переповнені енергією і силою. Кожен день вони проводять у польоті, забезпечуючи своє існування на цій великій планеті.

Ведучий: Шановні орнітологи дайте відповідь на запитання, чому птахи мандрують?

Слайд 3. Орнітолог 3:  Необхідність здобувати                      поживу, пошук місць, які є придатні для виведення пташенят та втеча від природних ворогів - ось три головні причини, із-за яких птахи роблять перельоти. Тривалість польотів та відстані, які вони долають, дуже різні.

Частина птахів влітку живе в лісах або на лугах, а взимку вони перебираються в міста, де тепліше й де значно легше здобути їжу. 

  Птахи, які влітку висиджують яйця на півночі, восени, коли приходить холод й зменшується кількість корму, відлітають на південь.  Навесні, коли в місцях їхньої зимівлі стає сухо й тепло, птахи знову повертаються на свої виводкові місця у північних краях. Коли вони знаходять придатні для них місця, то залишаються там на літо, розмножуються, вирощують пташенят, а восени знову летять на південь. Для багатьох птахів переліт - важлива життєва функція. Здатність перелітати з місця на місце дозволяє їм у різну пору року жити в найбільш сприятливому для них кліматі.

Ведучий:  Але давайте все ж таки поговоримо як птахи знаходять дорогу додому?

Слайд 4.

 Орнітолог 2: Багато птахів летять зграями, а це дозволяє припустити, що старші, найбільш досвідчені птахи летять першими, вказуючи дорогу молодшим. Таким чином, інформація про напрямок польоту передається з покоління в покоління. Деякі птахи роблять перельоти поодинці. Але звідки ж птахи знають, куди і як летіти?     

Отже, у птахів повинно бути щось на зразок вродженого інстинкту, що підказував би їм, у якому напрямку вони повинні 1 летіти, долаючи такі простори. Мореплавці протягом тривалого часу приходилось орієнтувалися по сонцю й зірках.

Птахи, які під час польоту орієнтуються по сонцю, за допомогою біогодинника відчувають його положення й так визначають вірний напрямок. Вони повинні пристосуватися до положення сонця. Птахи, які роблять нічні перельоти, користуються зірками, і саме по розташуванню на небі зірок вони вірно визначають для себе шлях.

Птахи, щоб правильно визначити напрямок, використовують також і магнітне поле нашої планети. Якщо птах під час перельоту користується внутрішнім компасом, то він, очевидно, потім пригадує, з якої сторони прилетів й таким же шляхом повертається назад. 

Птахи, ймовірно, розпізнають також певні орієнтаційні відмітки на землі, за допомогою яких можуть створювати собі щось на зразок внутрішньої карти. Також припускають, що деякі птахи, аби визначити напрямок польоту, керуються положенням сонця.

Ведучий: Так ми вже почули, які птахи прилітають до нас найперше, запам’ятали цікаві прикмети, але давайте прослухаємо виступи науковців, які  будуть нам розповідати про особливості будови перелітних птахів. І я до слова запрошую першого науковця який нам розкаже про жайворонка польового.

Слайд 5.

Науковець 1: Польовий жайворонок мешкає на всій території Європи крім Ісландії та Півн. Скандинавії, а також у Північній Африці Центр. Азії аж до берегів Тихого океану. Цінуючи дзвінкі мелодійні трелі жайворонка, люди завезли його на інші континенти. Польовий жайворонок переважно гніздиться на відкритих територіях: луках, полях, степових ділянках гір. Локально трапляється на піщаних дюнах і солончаках. На території України під час гніздування й міграцій трапляється всюди, зимує в південних регіонах.

Польовий жайворонок за розміром трохи більший за горобця і має неяскраве, але привабливе забарвлення тіла.    Спина в нього сірого кольору, іноді коричнево-жовта зі строкатими вкрапленнями, низ білуватий, груди покриті коричневим строкатим пір'ям. Цівка світло-коричнева. Голова польового жайворонка прикрашена невеликим чубчиком, хвіст облямований білим пір'ям. Над темними очима - світла брова. Маскувальне забарвлення польового жайворонка допомагає йому ховатись в траві і на землі. Самця можна відрізнити від самки за більшими розмірами та піснею, яка відсутня у самки. Жайворонок активний від світанку до сутінків, а ніч проводить на землі, сховавшись у траві. Цілий день він дріботить по землі в пошуках їжі, час від часу підстрибуючи вгору і озираючись. Прилітаючи ранньою весною, коли посіви тільки починають проростати, жайворонки користуються цим і споживають їх в їжу.

Слайд 6.

Науковець 2: Грак – типовий житель Євразії. У північних районах ареалу це перелітний птах. Граки гніздяться колоніями, а поза періодом гніздування зграями сплять на високих деревах у міських парках, гніздуються великими колоніями, в основному їдять комахи та їх личинки, трави, насіння, плоди, також миші, равлики і відходи. Тривалість життя до 22 років.

Навесні граки - дуже часті гості на ріллі, де вони шукають комах. Ці птахи гніздуються великими колоніями. їхні гнізда розташовуються на високих деревах. Протягом останнього сторіччя граків звинувачували в тому, що вони розоряють посіви. Це насправді так, проте граки приносять і користь, знищуючи комах-шкідників. Дорослі граки - практично всеїдні птахи. Вони харчуються комахами, фруктами, черв'яками, насінням, мишоподібними гризунами та зернами злаків. Птахи відшукують корм на полях, лугах, біля тваринницьких господарств та в містах. Довгим дзьобом птах перевертає грудочки землі, листя і ворушить траву. Граки віддають перевагу рослинній їжі, тому завдають значної шкоди полям. Птахи не тільки знищують комах-шкідників, але й викльовують із землі насіння культурних рослин.

Слайд 7.

Науковець 3: Шпак звичайний гніздяться птахи на всій території, окрім північних областей Європи, а також східної, центральної і південно-східної Азії. Птахи, які заселяють північну частину ареалу є перелітними і зимують в тепліших регіонах: Північній Африці, Південній Азії та на Півдні Європи. В Україні гніздиться скрізь крім високогір’я; мігрує скрізь; зимує на півдні, іноді в населених пунктах на решті території.

Тіло масивне, з короткою шиєю. Дзьоб довгий, гострий і злегка зігнутий донизу; в сезон розмноження жовтий, в решту часу чорний. Райдужна оболонка очей кара. Крила короткі, в основі широкі і звужені на кінці. Шпак часто трусить ними, співаючи. Оперення спини, грудей і задньої частини шиї у самок і самців дорослих птахів не відрізняється: чорне пір'я з металевим блиском, який у окремих підвидів може мати фіолетовий, зеленуватий, синюватий або бронзовий відтінки. У зимовий час, коли кінчики пір'я сточуються, на тілі з'являються численні білі або кремові цяточки, більш великі на грудці і зовнішньої частини крил і дрібні на голові. Після весняної линьки оперення стає монотонно-бурим. Хвіст короткий, на кінці майже прямий. Ноги червонувато-коричневі. Самці і самки дещо відрізняються один від одного: у самців пір'я на грудях подовжене, в той час як у самки коротке і витончене; в основі дзьоба самців є синювата пляма, а в самок на цьому місці червонуваті цятки. У молодих птахів глянець на тілі не настільки яскраво виражений, на кінці їх крила закруглені, а не гострі, як у дорослих птахів. Дзьоб у підрослих пташенят повністю буро-чорний.

Слайд 8.

Науковець 4. Лелеки часто гніздяться по сусідству з людським житлом, обираючи для цього дахи будинків, труби печей, опори ліній електропередач або дерева, що ростуть поблизу споруд. Вони обирають для гнізд високі місця, звідки добре проглядається місцевість. Іноді можна помітити цілі колонії лелек числом до 20 гнізд. Селяться птахи, як правило, на околицях ставків, річок або заболочених лугів. На період гніздування та вигодовування пташенят білий лелека прилітає до Європи, а зимує в Південній Африці. У білих лелек два основних маршрути осінніх перельотів. Птахи, що мешкають у Західній Європі, летять через Гібралтар і далі вздовж західного узбережжя Африки на південь континенту. Східні лелеки летять над Босфором в Малу Азію, звідти – в Єгипет і над долиною Нілу в Південну Африку. Далеко не всі птахи відлітають зимувати на південь. Одні надто слабкі, у інших пошкоджені крила, і єдиний порятунок їм приносить зустріч із людиною. Люди нерідко рятують птахів із біди, приносячи їх у зоопарки або даючи прихисток у себе в господарстві. Лелеки легко приручаються і іноді до кінця життя залишаються у хазяїв.

Колір оперення дорослого птаха білий, махові та покривні пера – чорні. У молодих птахів замість чорного пір’я – темно-буре. Довга шия. Ноги теж довгі, червоні, пристосовані до ходіння по мілководдю. У молодих лелек ноги коричнувато-чорні. Довгий, загострений дзьоб, у дорослих птахів червоний, у молодих – коричнувато-бурий. Дуже гострий зір, що дозволяє помітити у водоростях або траві навіть найкрихітнішу здобич. Райдужка ока червона. У польоті ноги та шия витягнуті, на відміну від чапель, у яких шия зігнута.

Слайд 9.

Науковець 5. Сіра гуска - перелітний птах, що мешкає в Євразії. Сезон гніздування гуси проводять в Північній і Центральній Європі, на півдні Сибіру і в північній частині Китаю. Для виведення пташенят вони зазвичай обирають важкодоступні ділянки, неодмінно поблизу багатих водоростями прісних водойм, береги яких густо заросли очеретами, а також трав'янисті болота й вологі луки. Живляться сірі гуси на окультурених луках і пасовищах, деколи – на значній відстані від води. З приходом осені починається масова міграція гусей в південні регіони Європи й Азії. Деякі зграї європейських гусей долітають навіть до Північної Африки. Зимують гуси на орних угіддях, болотах, у приморських дюнах та на берегах озер. На території України гніздиться скрізь крім більшої частини західних областей та Криму, мігрує скрізь, зимує на півдні країни.

Статура міцна та масивна. Спина сірувато-бура зі світлими поперечними смугами; черевна сторона і покривні крил світліші. Хвіст досить короткий з білим надхвістям. Крила сильні і довгі, зі світлими покривними перами. Шия відносно довга. Темні очі посаджені з боків голови. Рожевий або оранжевий дзьоб закінчується світлим нігтиком. Міцні ноги покриті рожевою лускою. Три спрямованих вперед пальці з'єднані плавальними перетинками. Маленький четвертий палець обернений назад. Статевий диморфізм відсутній.

Ці товариські птахи живуть зграями від декількох штук до декількох сотень особин. Основним осередком зграї є сімейна група, що складається з пари дорослих гусей з їх нащадками. Вся зграя дружно прямує на пошуки поживи, повертається в місця гніздування і робить сезонні перельоти на зимівлю.

 

 

 

 

Слайд 10.

    Науковець 6. Зозуля населяє всю Європу, великі регіони Азії, невеликі ділянки на півночі Африки. Як і всі перелітні птахи, вона відлітає зимувати до Південно-Східної Африки або Південно-Східної Азії, а в рідному краї селиться на луках, полях, серед пагорбів і по краях густо зарослих очеретом боліт. В Україні мешкає повсюдно. В горах Європи зозулі зустрічаються на висоті до 2500 м, а в Азії – до 4000 м над рівнем моря. В місцях зимівлі вони вибирають місцевість, що схожа на їх батьківщину, рішуче уникаючи пустель, густих лісів, відкритої до вітрів тундри і регіонів щільної міської забудови.

Тривалість життя – до 12 років. Спина і голова блакитнувато-сірі або буруваті. Нижній бік тіла світлий з темними поперечними смугами. Крила довгі, загострені. Першочергові махові пера мають сірувато-буре забарвлення. Крайні стернові пера довгого хвоста коротші за середні. Короткі ноги вкриті перами до самих пальців. Два пальці дивляться вперед, два – назад. Очі облямовані тонкими кільцями голої шкіри. Колір райдужки варіює від сірого до жовтого. Короткий гострий дзьоб злегка загнутий вниз.

Зозулі живуть усамітнено, утворюючи пари лише на короткий час у розпал шлюбного сезону. Кожний птах займає певну ділянку, яка все ж не має чітко встановлених кордонів – її площа залежить від віку та розмірів хазяїна. Територія самиці, як правило, менша і може частково збігатися з володіннями самця. Зозуля харчується комахами. Основу її раціону складають гусінь, жуки, бабки, коники, кобилки, на яких вона полює із засідки, нерухомо чекаючи в гущині гілок.

Слайд 11.

Науковець 7. Розлогі крони високих осокорів і верб в травні кучерявляться новим листом. Свіже, золотаво-смарагдове, воно тріпотить від руху повітря, різкі пориви вітру куйовдять його на всі боки, звибають у чудернацьку зачіску. В безупинному русі кожен листок майорить маленьким прапорцем і відбиває промені сонця – світло й тінь в густому гіллі щомиті міняються місцями, створюють нескінченний калейдоскоп усіх відтінків зеленого. Аж раптом в цьому зелено-сонячному водограї рвучко проскакує якась інша тінь, без тріпотіння і шарпання, цілеспрямовано. За однією такою тінню може майнути інша. В розривах крон на тлі неба ці тіні на мить перетворюються на птахів, незнайомих, раніше небачених. Трапляється, один з них або й обидва в сонячному промінні спалахують золотом. Лише на мить, тільки на мить. Птахи відразу зникають у верховітті.

Дуже часто саме так і відбувається перше наочне знайомство людини з вивільгою чи не найкоштовнішим птахом нашої фауни. Контраст у забарвленні самця і самки разючий: він аж світиться щирим золотом, підкресленим оксамитовою чорнотою крил та хвоста і вишневим кольором дзьоба; вона зеленкувато-оливкова, під колір листя, іншого й не потрібно для маскування в кронах дерев.

Не дивлячись на таку показну зовнішність самця, про вивільгу найчастіше дізнаєшся не споглядаючи, а за голосом. В яскраву днину зеленої весни в гаях і лісах починає звучати чистотональне „фіу-фіу-фіу” – лунке, насичене, голосисте. Такий голос тільки у самця вивільги. Інша назва цього птаха – „іволга”, яка, найвірогідніше, виникла саме через гучний шлюбний покрик-пісню самця, що волає-кличе до себе пару.

Слайд 12.

Науковець 8. Соловейко - один з найвідоміших співочих птахів України. Мешкає він не тільки в лісах. За наявності сприятливих умов солов'ї оселяються поруч з людиною навіть у великих містах. Відомо досить багато випадків гніздування солов'їв у селах. У містах вони охоче займають зручні для них місця в парках, скверах, садах, річкових заростях, в придорожніх лісосмугах, на території кладовищ. Соловейко може стати звичайним мешканцем міської екосистеми за підтримки або створенні йому оптимальних умов гніздування.

На території України солов'ї з'являються в середині квітня – на початку травня. Весь період гніздування займає приблизно два місяці, починаючи з перших чисел травня до кінця червня. У липні молоді солов'ї стають самостійними і починають вести одиночний спосіб життя. Відліт триває в кінці серпня - на початку вересня. У вподобаних місцях вони гніздяться щороку. Тому дуже важливо не порушувати ту обстановку, в якій солов'ї гніздилися в попередні роки. Молоді солов'ї теж повертаються до місцевості, де вони вивелися. І чим більше таких «солов'їних місць» буде залишати людина, тим більше у нас буде весняних солов’їних співів. Соловейко комахоїдний птах. Основу харчового раціону становлять всілякі безхребетні: комахи на різних стадіях розвитку, багатоніжки, черви, молюски, тощо. Сам характер харчування наземний. Корм вони збирають, переважно, на землі, рідко скльовуючи з гілок. Точніше шукають його під торішнім листям, де і живуть їх потенційні об'єкти поживи.

 Слайд 13.

Науковець 9. Гніздовий ареал зяблика простягається в Європі, Західній Азії та Північній Африці. В Україні гніздиться на всій території, регулярно зимує на півдні та Закарпатті. Основна умова поселення виду - наявність деревної рослинності. Біотоп зяблика розмаїтий. Він включає культурні деревні ландшафти (сади, парки, бульвари, кладовища), світлі діброви, березові, вербові і соснові гаї, узлісся хвойних і листяних лісів, заплавні негусті ліси, ліси острівного типу в степовій зоні. Зазвичай, уникає великих вологих і темних борів, оселяючись лише на їх узліссях. Статевий диморфізм виражений досить яскраво, насамперед у забарвленні. У самця коричнюваті груди, горло і щоки, сіро-бура спинка із зеленуватим надхвістям і темно-бурі крила і хвіст. На крилах яскрава біла смужка, лоб чорний, дзьоб голубуватий, типової для в'юркових птахів конусоподібної форми. Самка відрізняється загальним буро-сірим тоном (буро-сірі груди і блідо - коричнювата спинка) без різкої зміни кольорів на голові (вся голова коричнево-бура). Пташенята такі ж, але зі світлою плямою на потилиці.З зимівель зяблики прилітають на місця гніздування «одностатевими» зграями - самці, зазвичай, на кілька днів раніше самок. Вже перед остаточною розбивкою на пари і підшукуванні собі подруг самці зяблики займають строго обмежені, але різні за площею гніздові ділянки, з яких інші птахів свого ж виду негайно виганяють. У харчовому зябликів великий відсоток займають комахи. Тваринна їжа переважає у складі кормів зяблика з квітня по середину серпня, складаючи близько 100% протягом травня - липня.

Слайд 14.                              Науковець 10. Ластівка сільська - один з найбільш поширених видів ластівок: її гніздова область охоплює значну частину Євразії, північні райони Африки і значно територію в Північній Америці. У природних умовах сільські ластівки споруджують гнізда в печерах, на скелях та урвищах, рідше – на деревах. Зараз споруди створені людиною - основні місця, де сільська ластівка виводить нащадків. Вона гніздиться в житлових будівлях (будинки, юрти, курені), приміщеннях для худоби (стайні, корівники, свинарники), господарських будівлях (комори, клуні, навіси над копицями сіна), будівлях підприємств та установ, а також у бліндажах і окопах.

У всьому цьому розмаїтті місць сільських ластівок привертають навіси, розташовані так, що птахи можуть побудувати під ними гнізда на висоті не менше двох метрів. На відміну від міської ластівки сільська найчастіше гніздиться всередині будівель. Так, наприклад, у житловому будинку вона зазвичай облаштовує гніздо на горищі, в кімнаті, сінях і навіть в підвалі.

Ластівка воліє гніздитися близько відкритих просторів, лук, ділянок, порослих дрібним чагарником, водойм. Лісів вона уникає. Звичні місця гніздування сільської ластівки - населені пункти з яскраво вираженим сільським виглядом: невеликі будинки (здебільшого одноповерхові), присадибні ділянки, господарські будівлі, домашня худоба, трава на вулицях. Сільські ластівки абсолютно перестали селитися в центральних районах великих міст після того, як ті втратили останні сільські риси.

Слайд 15.

                                                    Науковець 11.    Коноплянка надає перевагу сухим відкритим просторам з безладно розкиданими острівцями дерев і чагарників. Вона охоче сідає на лісових галявинах, у садах, тихих парках і на кладовищах. Коноплянки харчуються насінням рослин, а тому найбільш численні вони в околицях орних угідь - полів і пасовищ, однак сусідства з людським житлом вони уникають. Коноплянки живуть переважно на рівнинах і морських узбережжях, але трапляються також і в горах аж до верхньої межі лісів. Коноплянки, які гніздяться в Центральній Європі відлітають зимувати на захід і південь континенту, а на їх місце прилітають родичі, що мешкають в східних і північних регіонах. В Україні коноплянка гніздиться на всій території.

Самець у шлюбному вбранні має червонуватий лоб на тлі голови покритої сірим пір’ям. Яскраво-червоне оперення грудей прикрашене білою «краваткою». Спина каштаново-бура, черевце жовто-коричневе з бурими смужками. Махові пера чорні з білим обрамленням. Довгий хвіст складений з чорних стернових пер з таким же білим обрамленням. Конічний, короткий дзьоб забарвлений у сірий колір. Лапки довгі бурого кольору, до цівки покриті пір’ям. Оперення самички не таке яскраве, як у самця. Червона барва на голові та грудях в неї відсутня, спина посмугована темно-бура, а риски на черевці темніші, ніж в самця.

Коноплянки уникають сусідства родичів тільки в розпал гніздового сезону, а решту час кочують по околицях невеликими зграйками. Дружні компанії цих крихітних пташок часто влаштовуються на відпочинок в заростях чагарників, кронах високих дерев та телефонних дротах.

Ведучий. Шановні присутні ось і  підійшла до завершення наша сьогоднішня зустріч ми поспілкувались з науковцями  роздивились презентацію та почули досить багато цікавого, а по завершенні ми можемо сказати лише одне, що невід’ємною частиною природи є птахи. У лісі, на луках, у полі, в парку, саду біля житла – скрізь вони привертають нашу увагу. Ми спостерігаємо, як одні з них у пошуках їжі стрибають по землі, інші обстежують гілки й стовбури дерев. Ми милуємось їх польотом, формою тіла, красою оперення, дивуємося з їхньої поведінки.

І напевне не можемо уявити собі лісу без співу птахів,
нас зачаровує пісня солов’я, жайворонка, навіть тихеньке тенькання якоїсь непомітної серед рослинних хащів пташини радує нас, створює добрий настрій.
Всім дякую за увагу, до нових зустрічей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перната родина

Ведучий 1. Доброго дня усім, хто зібрався у цьому залі. Теплих посмішок вам, чудового настрою, бо в нас сьогодні весняне свято – день зустрічі птахів.

Ведуча 2. Вітаємо усіх, кому вже набридла ця холодна зима. Давайте сьогодні разом розтопимо її останній лід веселим весняним настроєм. 
Весна - красна – весняночка

Встала із постелі з- під білого покривала

Глянула на себе - всміхнулася

І лащиться теплими деньками

Водицею біжучою, першими квітками.

Ведуча 2. Пташки – наші найменші друзі і невідємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня, яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості.

Учень 1. Вже зовсім скоро пташки прилетять.

З далеких країн до рідного дому

Жене їх туга крізь гори і доли.

У край коханий до Українських хат.

І хоч голівки втомлені клонять

Крильми живіше міряють шлях

Скоро їм рідне всміхнеться осоння

Село родиме і рідний дах

Де низька стріха до землі припала

Старе гніздечко жде від зими, 

Про нього пташка дрібная скучала

Про нього снились найкращії сни.

(Під спокійну музику виходить дівчина – весна)

Весна. Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно – тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

 Про молодощі, радощі, надії.

Весна мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Ведучий 1. Пташки – наші найменші друзі і невід’ємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня, яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості.

Ведучий 2. Птахи – непосиди. Скачуть з гілки на гілку, перелітають з дерева на дерево. Але так і білка вміє. А от летіти за тисячі кілометрів і потім знову повертатися можуть лише птахи. І то не всі.

Ведучий1. Мандрують птахи по-різному. Одні поодинці, інші – великими зграями. Але як би птахи не летіли вони завжди прямують одним і тим же шляхом.

Весна. У присмерку літають ластівки,

Так низько, ніби в землю поринають,

І виринають з неї, мов з ріки,

Крильми собі дорогу протикають.

Шугають у зеніт, а звідтіля

Як чорні зорі, падають, як сльози...

А над хатами-«вісімка», «петля» —

О летуни мої, о віртуози!

Учениця. Що роблять птиці навесні,

Коли із вирію вертаються?

Вони в такі блакитні дні

З ланами і людьми вітаються.

Чиї ж то голоси дзвенять,

Як ліс під сонцем вишумовує?

Дрозди й синиці гомонять

Пташиною своєю мовою.

Що робить жайворон-трудар.

Як луг ромашками квітчається?

Він з неба розсипає жар,

І щедра пісня не кінчається!

Що роблять гуси і качки,

Як річка грає і хлюпочеться?

Б'ють крилами, як новачки,

їм плавать і пірнати хочеться.

А чом лелеки крадькома

Стоять і ловлять сонця промені?

Бо кращої землі нема,

 Вони красою зачаровані.

Вони вертаються сюди,

Радіють, плачуть і хвилюються.

І так одвічно, так завжди

 Землею рідною милуються.

Учениця. Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка тепла з сонечком! (Двічі)

Прилинь, прилинь, чаронько, весна красная,

Як легенька хмаронька в небі ясная! (Двічі)

Осип луки перлами, вкропи росами,

Розлийся джерелами стоголосими! (Двічі)

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка тепла з сонечком! (Двічі)

Ведучий 1. Сила людини – у її корінні, у знанні та збереженні своїх оберегів: традицій, звичаїв своїх предків. Давайте полинемо в наше далеке минуле, дізнаємося, як жилося – булося навесні нашим пращурам, почерпнемо знань у криниці народної мудрості.

 Учень. З лісосмуг, де свищуть сніговиці,

Де не стало корму і тепла,

Перебрались лагідні синиці

У садки до нашого села.В завірюху, ожеледь, морози

Стукають синиці у вікно,

З горобцями ділять на дорозі

Крихту хліба мерзлу і зерно.

Пригощав пташок я з годівниці

Учень. І почав нарешті відчувать,

Що для когось крихта - це дрібниця,

А для пташки - жить чи замерзать.

Весна. Марія Познанська

Ще по ярах біліє сніг

І спить озимина,

Та вже з гори струмок побіг, –

До нас прийшла весна.

Землі торкнулася крилом –

Промінням золотим,

І враз повіяло теплом

Над лісом молодим.

Немовби в синьому вінку

Галява між дубів:

То квітнуть проліски в ліску

І синій сон розцвів.

Учень. Це хто курличе уночі

І на самім світанку?

Летять журавликів ключі,

Виспівують веснянку:

– Курли-курли, курли-курли!

Щасливі та веселі,

Ми знову в край наш прибули

До рідної оселі!

-Скажіть, журавлики, скажіть –

Так важко вам летіти!

Чому б у вирії не жить

І весноньку і літо?

– Курли-курли, курли -курли!

Забудемо про втому.

Та ми б і жити не змогли,

Щоб не летіть додому.

 Учень. Аж гнеться калина від співу дзвінкого!

Це хто там співає? Не видно нікого.

Погляньте пильніш у калину рясну:

Ото соловейко стрічає весну.

Щебече, витьохкує, срібно сміється.

І де стільки сили у нього береться!

Такий же маленький, а як він співа,

Немовби до нас вимовляє слова.

Співа соловейко про сонце й хмаринку,

Про любу Вкраїну , що квітне в барвінку .

А нам не наслухатись гарних пісень,

В садок під калину приходим щодень.

І дуже ми вдячні маленькій пташині.

Хоча вона взимку жила на чужині,

Та пісню принесла у рідний свій край …

Співай, соловейку, ще дужче співай!

Учень. Хочеш - вір, а хоч - не вір

В чайки шапка набакир,

Бо носила чайка сіно,

Обросилась по коліна;

Збило сіно шапку чайці,

Натрусилось у сап'янці,-

Так зате дітки чаїні

Не в болоті сплять, а в сіні.

Учень. Прилетіли журавлі,

Сіли в полі на ріллі,

То пасуться, то курличуть -

Мабуть, це Весну вже кличуть.

Ходять довгі журавлі,

Щось вишукують в землі,

Щось воркують, щось віщують,

Вже Весну, здається, чують.

А здаля вже крався лис...

Шиї витягли, знялись,

Закурликали з-під хмари

І злетіли на мочари.

У квітках летить Весна,

Журавлів шука й не зна,

Що вони їй вістунами

Відчиняють всюди брами.

Линуть в небі журавлі,

А курличуть до землі...

Линуть сірими ключами,

Відмикають білі брами.

Учень. Далекими світами

Далекими світами

Вночі і по ночах

Горбатими морями

Летів додому птах.

Учень. Його мала голівка

Боялась над крилом -

Та зацвітала гілка

Блакитно-білим сном.

 

І птах сказав до себе,

До вітру на крилі:

Нам лиш літати небом,

А жити на землі.

Розповідь про птахів

Ведучий 1.  Ластівки, жайворонок, лелека, соловейко з нашої країни летять зимувати в Африку. Під час перельотів птахи знаходять дорогу, орієнтуючись по сонцю та зірках.

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує.

Учень. У  червоних  чобітках

По  болотах  ходить  птах.

Довгим  дзьобом  жаб  лапає

Чорно-біле  пір’я  має.

Гнізда  в’є  він  на  стовпах,

На  деревах  і  дахах.

Їжу  в  полі  ще  шукає,

В  вирії  ключем  літає.

Ведуча 2. Лелека – священний птах, покровитель сім’ї і рідного дому. Він приносить з Вирію дітей. Жінки, побачивши вперше навесні лелеку, кидають йому вслід хліб або траву, задобрюючи його. Вбивство лелеки прирівнювалося до вбивства людини. Цей птах за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Їх вважали провісниками весни, птахами Сонця.

Що спільного та що відмінного у цих птахів (лелеки і ластівки)?

Ведуча 1. Приліт жайворонків знаменує прихід весни. В народному календарі є свято, що присвячене птахам – це Сороки (Сорочини) або Жайворонки. Так називаються і обрядові коржики у вигляді пташок, які печуть в цей день дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію.

 Спить  соловейко  десь  у  гаю,

Чомусь  пісні  ще  не  співає,

Уже  весна,  уже  гуляю,

Та  соловейко  не  співає,

Ведучий 2. Соловей – провісник Богині Весни: В Україні соловейко починає співати на початку травня, коли розцвітають сади. Про це в народі кажуть, що він починає співати, «як нап’ється води з березового листя».

Ведучий 2. У наших предків новий рік починався навесні, з прильотом птахів, коли пробуджувалася й оновлювалася природа, оживала матінка Земля.

Учень. Наші предки вважали, що весну приносять на своїх крилах птахи. Тому зустрічали птахів з обрядовим печивом у вигляді пташок, які діти розносили по селу. Закликаючи весну, пекли і круглі калачі – символ сонця. Не можна уявити собі ліс, парк або сад тихим, беззвучним, німим. Не може бути поля без птахів, весни без пісні жайворонка, співу синиці, цвірінькання горобців. А зараз послухайте розповіді про найулюбленіших пташок нашого краю.

Шпак. Я прилітаю до вас у середині березня. Пташенят виводжу двічі на літо. Люблю гніздуватись у дуплах і шпаківнях.

Грак. Як вісник весни я одним із перших прилітаю до вас. Ми, граки, гніздимося великими колоніями, у яких іноді буває кілька сотень гнізд. Граки приносять велику користь, знищуючи шкідників.

Синиця. Синиці нікуди не відлітають, вони зимують тут. У той час, коли багато птахів на зиму залишають сади й ліси, ми, синиці, продовжуємо очищати дерева від різних шкідливих комах.

Зяблик. Зяблик – один із найбільш поширених співочих птахів. Нас можна зустріти в кожному саду і парку. Зяблики прилітають у кінці березня – на початку квітня.

Мухоловка. Я -маленька мухоловка, охороняю ваші сади і парки протягом літа. За вміння ловити мухи в повітрі мене і назвали мухоловкою.

Учень. Ти повинен, друже, знати:

Уявляєш, скільки птах

Може нищить, поїдати

Гризунів, червів, комах!

Тож птахи із нами в спілці

Поля й лісу сторожі

Сови, дятли, чижі.

Тож як стрінеш не путящих,

Що біжать поза двором

Видирати гнізда в хащах, -

Їх одразу присором.

Бо птахи працюють ревно,

Поїдаючи комах,

І до вечора в них, певно

Аж оскома на дзьобах.

Учень. Знов починається весна –

знов починаються дива!..

То серед двору із-під снігу

раптово визирне трава,

то раптом лагідні веснянки

засіють щоки та носи

чи розщебечуться ще зранку

птахи на сотні голосів!

Учень. Йде весна-красна в зеленій хустинці.

Несе весна-красна у хустинці гостинці:

Ягнятам –-травицю, гусятам – водицю,

Качатам – ряску, а малятам – ласку.

Учень. Весна іде! В повітрі молодому

Далекий крик мандрівних журавлів

Вже розітнувсь: ключем вони додому

У рідний край летять з чужих країв.

Учень. Ой, як високо в блакить

Хмари піднялися!

Як горобчик цвірінчить

Весело на стрісі!

Учень. І сонечко все дужче гріє

Голубить і сади й поля.

І кожен з нас теплу радіє,

Життям вже повниться земля. (Звучать голоса птахів).

(Виходять Сонечко, сонячні промінці, квіточки.  Діти-квіти розбігаються по залу, присідають і вдають, що сплять. Дві дівчинки-сонячні промінчики бігають між ними і дзвіночками будять їх від сну).

Сонечко. Добрий день, мої хороші,

Хлопчики й дівчатка

Радо із весною хочу вас вітати!

Я – весняне, ясне сонце,

Засвітило всім у віконце.

Я прокинулось рано,

Бо я сонечко весняне,

Обійшло гаї, поля –

Чорна всюди ще земля.

Учень. Сонце, сонечко, дружок!

Подивись, сумний лужок.

Та щоб стало веселіше,

Грій частіше і світліше.

Рідну землю зігрівай,

Їй ти сили придавай,

Щоб росло все й розквітало

У чудовім нашім краї.

Учень. Світ  прекрасний  навколо   тебе,

Сонце  ясне  і  синє   небо,

Птахи  і  звірі  ,гори  і  ріки-

Нехай  так  буде завжди  і  повіки.

Нехай  людина  добро  приносить,

Бо  світ  навколо  любові  просить .

Учень. Я  знаю  , вірю, прийде  пора,

Коли  не  стане  біди  і  зла.

Ми   будем   жити  в  країні  мрій,

В  країні  щастя  , добра  ,надій.

Учень. Все  навколо   зеленіє,

Річка  ллється  і  шумить

Тихо  ,  тихо  вітер   віє

І з  травою  гомонить.

Учень.  Як  тут  всидіти  у  хаті,

Коли все  живе  цвіте,

Скрізь  дзвенять  пташки  крилаті

Сяє  сонце  золоте!

Учень. Це  свято  присвячуєм  весні

Дуже  раді  ми  бачити   її.

Ану .  заглянемо   в  лісок ,перевіримо:

Чи   була   вже  тут  Весна,  що   зробила    вона.

Учень.  Знов    починається    весна!

Знов   починаються  дива.

То  серед   двору   із-під  снігу

Раптово     визирне  трава.

Учень. То  раптом  лагідні   веснянки

Засіють   щоки  та  носи ,

Чи  розщебечуться  ще  зранку

Птахи  на  різні   голоси  !

Учень. Рознесли  по  лісу  звістку

Дві  сороки   вертихвістки,

Дві  подружки  -говорушки

Стрекотали  всім  на  вушко:

Учень. Дятлу , зайчику ,вороні-

Що  запряжені   вже  коні,

Іде  мчиться  чарівна,

Гостя  -  сонячна  весна.

Учень.  Хай   знову   на  світанні

Цвітуть  рясні  сади ,

Зелений  любий   травню

Скоріш  до  нас  прийди !

Учень. Нехай  в  гаю  , на  луках

Росте  нова  трава,

Нехай  зозуля  кука

І  соловей   співа.

Учень. Прийди  весна  ,щоб  знову

Озвалися  струмки ,

Щоб  гай   наш  і  діброву

Прикрасили  квітки.

Учень. Щоб  нас  із  сонцем  разом

Будив  пташиниий  гам.

Як  хочеться  з  піснями

Лужком  побігти  нам.

Учень.  Зеленая  весняночка пишно   йде,

Пташечки  з  вирІю  нам  веде.

Розсіває  в  полі  яркий   світ ,

Під  тим  небом  синім ,  як  блакить.

Учень. Любі друзі! Ми з вами – частинка природи, і нас єднає спільний дім – Земля. Матінка – Земля. Діти і прадіди довірили нам чисті ріки й джерела, буйні діброви та гаї з усякою звіриною, птахами, жайворонкові степи і квітограйні луки. Наша природа багата, добра і мудра. Вона дарує свої скарби і нічогісінько не просить від нас. Будьмо ж і ми, люди, уважними та добрими до неї!