Виховуємо словом (позакласні заходи з української мови та літератури)

Про матеріал
Сценарії можна використовувати для проведення позакласних заходів з української мови та літератури.
Перегляд файлу

Відділ освіти Ізмаїльської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

 

 

 

 

 

На районний Ярмарок

педагогічних ідей і технологій

 

Виховуємо словом

(позакласні заходи

з української мови та літератури)

 

 

 

                                                                          автор: Куртєва Світлана Олександрівна

                                          учитель  української мови та літератури 

                                          Кирничанської ЗОШ І-ІІІ ступенів  

  Ізмаїльського району,     

    спеціаліст ІІ категорії    

 

 

Ізмаїльський район

2015 р.

Зміст

Форми позакласної роботи з української мови та літератури …………3-5

Розділ І ПОЗАКЛАСНІ ЗАХОДИ З МОВИ

  1.        Мовознавчі змагання «Звук до звуку – буде слово, ой цікава рідна мова!»

(для учнів 5-6 класів)……………………………………………………………6-22

  1.        Свято-подорож «Краса і сила українського слова»

(для учнів 7 класу)……………………………………………………………..23-34

1.3 Філологічна гра «Мова – коштовний скарб народу»

 

(для учнів 8 класу)……………………………………………………………..35-45

1.4. Інтелектуальна гра «У казковому світі мови»

(для учнів 9 класу) ……………………………………………………………………46-57

Розділ ІІ

ПОЗАКЛАСНІ ЗАХОДИ З ЛІТЕРАТУРИ

Творчість Тараса Шевченка…………………………………………...……....58

2.1. Літературний вечір «Шануймо слово Кобзаря»

(для учнів 5-6 класів)…………………………………………………………..59-65

2.2.  КВК «Йдемо з дитинства до Шевченка»

(для учнів 7-8 класів)…………………………………………………………..65-72

2.3. Урок-вікторина  «Наш Кобзар»

(для учнів 9 класу)……………………………………………………………..73-80

  2.4. Брейн-ринг «Щоб народу рідному служити, треба так,

  як Шевченко, на світі жити»                   

  (для учнів 9 класу)……………………………………………………………..81-91

2.5. Літературний вечір «Кобзар у полоні жіночих чар»

(для учнів 10 класу)…………………………………………………………  ..92-116

2.6. Учнівська конференція

«Велич і безсмертя великого генія українського народу Т.Г.Шевченка»

 (для учнів 11 класу)…………………………………………………………………..117-128

Список використаної літератури…………………………………………………..129-130


 

  Форми позакласної роботи з української мови та літератури

Важливою складовою навчально-виховного процесу є позакласна робота з української мови та літератури, під якою розуміють цілеспрямовані, організовані на добровільних засадах, на основі пізнавальних інтересів учнів мовно-літературні заняття, що виходять за межі уроків, іноді й за межі програми з метою поглиблення знань школярів, активізації їхньої пізнавальної діяльності.

         Позакласна робота з мови та літератури є значним чинником у піднесенні загальної культури мови учнів. Ця робота в її різноманітних формах збуджує інтерес учнів до опанування мови, дає вчителеві змогу поглибити знання учнів, набуті на уроках.

          Уміло й цікаво проведені позакласні заняття допомагають учням заглибитися  в історію походження та значення слів, вивчити питання походження мови, письма, збагнути розвиток словникового багатства нашої мови, її фразеології; учні глибше пізнають закони мови, усвідомлюють розвиток української мови, повніше осмислюють художньо-зображальні засоби, привчаються працювати з доступною для них науково-популярною літературою з мовознавства, з різними типами словників, добирати потрібні матеріали з рекомендованих учителем книг, вчаться виготовляти наочні посібники, редагувати матеріали до стінгазети, писати анотації, тези, реферати, працювати над удосконаленням свого усного і писемного мовлення.

          Одним із поширених видів позакласної роботи  - предметні тижні: Тиждень української мови та літератури (листопад, лютий, травень), Шевченківський тиждень (березень), що відбуваються як заздалегідь підготовлене свято, яке пробуджує інтерес до української мови й літератури й має значний вплив на учнів. Учитель разом з учнями-активістами добирає потрібний матеріал, виготовляє таблиці, плакати, альбоми, макети, декарації, костюми, готує відео-та фотоматеріали.                                                                                                                                                                                                                                                    

140cd2fb5641       

        Під час проведення тижня мови можна провести такі конкурси: на кращого декламатора творів, на добір слів-синонімів; на кращий твір; на грамотність; на кращий зошит; вікторини: "Чи знаєш ти мову?", "Люби і знай свою мову". Серед інших завдань для мовних конкурсів можуть бути вправи на пояснення правопису слів, на вживання слова в прямому й переносному значеннях, добір тематичних груп слів та ін.
         Учні кожного класу випускають стіннівку чи бюлетень: "Світ спілкування", "Цікава граматика", "Перлини народного мовлення", "Не бійтесь заглядати у словник..." тощо. Тиждень повинен проводитися з урахуванням вікових особливостей школярів та їхніх побажань.

          Мовна та літературна вікторини - вид позакласної роботи, пізнавальна гра, що містить елемент змагання; проводиться переважно на гурткових заняттях, на вечорах української мови. Під час вікторини учням пропонується ряд питань, підготовлених заздалегідь і, як правило, цікавих. Рівень складності питань повинен бути високим, вони розраховані на кмітливість, ерудованість учнів, їхні глибокі знання з предмета. Останнім часом під впливом телебачення вікторини набувають ознак телеігор:" Що? Де? Коли?", "Слабкий ланцюжок", "Брейн-ринг" тощо.

        У позашкільній роботі практикують проведення літературних вечорів. Найчастіше літературний вечір проводиться як самостійний вид позашкільної роботи, присвячується важливим мовним проблемам або приурочується до знаменних дат. Тоді його організовують широко, до участі в ньому залучають учнів відповідних класів, учителів-словесників, зал святково оформляють, учні готують спеціальний номер стінгазети, виставку наочності, демонструють кращі учнівські зошити з творчими роботами, альбоми тощо.
       Мовні конференції проводять один або два рази на рік, мета їх - популяризувати важливі матеріали з мови перед широкою учнівською аудиторією. Тематика мовних конференцій зумовлюється інтересами та запитами учнів - "Слово - гостра зброя", "Про що роз повідають фразеологізми", "Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян (М. Т. Рильський.).
          Закінчується конференція читанням уривків кращих перекладів, зроблених учнями з творів видатних письменників. Учасники діляться досвідом використання словників, розповідають про їх значення для піднесення культури мовлення.
         Проведення літературних вечорів, конференцій вимагає від учнів самостійності, пошуку, творчості, активізує їх інтелектуальні можливості, розвиває організаційні здібності.

         Зв'язок позакласної роботи з роботою в класі полягає в тому, що знання, набуті учнями на уроках української мови, є ґрунтом для проведення позакласної роботи. Система позакласних занять будується відповідно до системи уроків.

         Учні, які постійно залучаються до роботи у позаурочний час розвивають  свої творчі здібності, що значно впливає на результат роботи на уроках української мови та літератури.

        У позашкільній роботі важливим є принцип наступності й перспективності: плануючи позакласну роботу певного класу, вчитель враховує ті знання й навички, що їх одержали учні на уроках і в позаурочних заходах у попередніх класах.

        Одночасно позашкільні заходи можуть готувати основу для кращого засвоєння матеріалу на уроках, до участі у факультативних заняттях. У позашкільній роботі реалізується зв'язок теорії з практикою, принцип індивідуального підходу до учнів, ураховуються їх здібності, нахили, учні збагачують свій словник, розвивають навички правильного висловлення думки, глибше оволодівають мовними нормами, вдосконалюють навички самоосвіти. У той же час позакласні заняття, не повторюючи змісту й методики уроків, сприяють поглибленню знань учнів

 

 

 

 

Розділ І

ПОЗАКЛАСНІ ЗАХОДИ З МОВИ

Мовознавчі змагання  (для учнів 5-6 класів)

 «Звук до звуку – буде слово, ой цікава рідна мова!»

Мета: залучити учнів до джерел і витоків народної мудрості; збагачувати та доповнювати наявні знання; розвивати логічне мислення, пізнавальні та пошукові інтереси школярів; сприяти  формуванню духовно багатої мовної особистості;       виховувати любов до рідного слова та почуття гордості за свій народ.

Обладнання: святково прикрашений  клас,  вислови про мову на дошці, завдання для конкурсів, плакати про мову «Українська мова серед інших мов світу», «Основні національні вартості», виставка учнівських робіт «Мова – краса і сила».

Українська мова – серця мого подих

ти небесна ласка, ясна височінь,

ти для мене, мово, як ковток повітря,

Ти – моє майбутнє й синя височінь.

В.Самійленко

Чим глибше людина пізнає тонкоші рідної мови,

тим активніше сприймає серце красу слова.

В.Сухомлинський

 

Хід виховного заходу

Слово вчителя.

Добрий день, шановні друзі!

Ми зустрілись в тіснім крузі

 Слухать диво калинове —

Рідне українське слово.

Час розпочати наше свято «Звук до звука - вийде слово, ой цікава рідна мова!». До нас  сьогодні завітало багато гостей.

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби. Зародившись десь на світанні спільного слов'янського життя, українська мова на рідній, українській землі витерпіла страшні лихоліття, тортури, пережила утиски, заборони.

Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

 А для вас шановні учні завдання таке:

 Уважно слухати, відповідати

 Бажаю вам успіхів.

Вступна частина.

1 -й учень . Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

2-й учень. Мій край чудовий — Україна! 

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я

3-й учень. Все найдорожче в цілім світі,

 Бо тут почався наш політ

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

4-й учень. А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

5-й учень. Усе найкраще і єдине,

 І радощі усі, й жалі...

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

6-й учень. Всіх нас єднаєш рідна мова

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п'ю.

7-й учень. Бо наша рідна мова-мати.

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

8-й учень. І як гуртом, не поодинці,

Почнемо у світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

9-й учень. А знехтуємо рідне слово —

Земля цього нам не простить,

 То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

10-й учень. Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

(Звучить лірична мелодія)

1 -й ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі!

Вітаємо вас на святі рідної мови!
Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.             

2-й ведучий. 21 лютого — Міжнародний день рідної мови. Ми хочемо долучитися до урочистого відзначення цієї славної дати, спробуємо переконати своїх ровесників, що мова - це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і Батьківщину.

1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова з нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

2-й ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня, і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

1-й ведучий.  Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова —                            Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

1 -й ведучий. Я цілком згодна з тобою, бо нещодавно прочитала слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову Батьківщину»

Що оточують зразу людину,

Як з'явилася  тільки на світ.

 Не зривайте останню, єдину

 Квітку осені, радості цвіт.

 Щоби справжніми бути людьми.

Пісню мами, її колискову,

Що уперше почули дітьми.

Все робіть, щоб річки не міліли,

 І ліси хай піснями звучать.

І щоб мовою рідною вміли

 Україну свою оспівать!

2-й ведучий. Ми — діти вільної України. Любімо рідну мову, не даваймо себе збити а дороги тим, у кого замість серця камінь. Дослухаймось до людей, що вболівають за чистоту та культуру мови, не йдімо на довідку у людей бездуховних, цинічних, бездушних. Вони прагнуть влади для себе і нічого не зроблять для народу. Якщо вони зреклися мови, то що вони можуть дати нам, молодшим?

1-й ведучий. Друзі! Простуйте світом гордо й незалежно, знайте, що ви діти вільної України, багатостраждальної, але роботящої і доброї, щирої вашої Батьківщини. Вона одна у нас, як мати. І від нас усіх залежить, якою вона буде, наша мила Вітчизна. Любіть свою мову, свій милий край, свою Україну.

2-й ведучий. Почуйте, друзі, крик згорьованої душі українського поетів, зойк із зраненого серця, відчуйте їхні болі у своїй душі — і згадайте, що ми — українці, нащадки козацького роду.

1-й ведучий. Замисліться. Ніхто не прийде наводити нам лад у нашій хаті. Ми мусимо робити це самі, власними зусиллями. Пам'ятайте. Мовні обов'язки написані для нас, українців. Поки буде жити українська мова, буде існувати українська нація, бо мова — дух народу.

 

Слово вчителя.

Отже, розпочинаємо наші змагання! Успіхів вам! Нехай найкращі переможуть!

Конкурс 1  «Давайте познайомимось»  

Виступ 5 класу. Команда «Віночок»

Виступ 6 класу. Команда «Соняхи»

Конкурс 2 «Бліц - турнір» (по десять запитань для кожної команди).

I команда.

 Запитання для команди «Віночок»

  • Державна мова України. (Українська)
  • З якого знаку починається діалог? (З тире)
  • Наука, що вивчає звуки мови. (Фонетика)
  • Назвіть головні члени речення. (Підмет і присудок)
  • Як називаються літери, що записані в певному порядку? (Алфавіт)
  • Що вивчає графіка? (Знаки письма)
  • Скільки букв «о» в слові «молоко»? (Три)
  • Слово, що має багато значень. (Багатозначне)
  • Остання буква у слові «сім». (Ем)
    Словниковий склад мови. (Лексика)
  • Скільки звуків у слові «джміль»? (Чотири)

Запитання для команди «Соняхи»

  • Найменша одиниця мови. (Звук)        ,
  • Слова, що мають спільний корінь. (Спільнокореневі)
  • Скільки звуків у слові «легенький»? (Вісім)
  • Який знак ставиться в кінці розповідного речення? (Крапка)
  • Яка буква не має звука? (М'який знак)
  • Словник, з якого дізнаємося значення слів. (Тлумачний)
  • Сьомий відмінок нашої мови. (Кличний)
  • Частина слова перед коренем. (Префікс)
  • Речення з однією граматичною основою. (Просте)
  •   У що береться пряма мова? (У лапки)
  • Розмова двох осіб. (Діалог)

3 конкурс «Фразеологізми»

Давайте  згадаємо,   що   таке   фразеологізми?   Це   крилаті вирази, що можна замінити синонімами. Найчастіше вживаються в розмовному стилі мовлення і зустрічаються в УНТ.

Умова конкурсу: На картках записані фразеологізми, які потрібно замінити словами-синонімами. Переможе та команда, яка перша справиться з завданням, (журі враховує не тільки швидкість виконання, а й правильність. За кожну правильну відповідь — 1 бал.

Команда І

Хоч око виколи. (Темно)

Держати хвіст трубою. (Триматися)

Взяти ноги в руки. (Втекти)

Ніде й голці впасти. (Тісно)

Команда II

Перелічити ребра. (Побити)

Зробити з мухи слона. (Перебільшити)

Пекти раків. (Почервоніти)

Палець об палець не вдарити. (Ледарювати)

 

Конкурс 4 «Поетичний щоденник»

Умова конкурсу: учням потрібно скласти віршик за поданими римами

1 команда

 мова

 чудова

......   родина

 країна!

 

2 команда ......

                           Україна

                    край

                  єдина

                   знай!   (5 балів)

Конкурс 5 «Двобій капітанів»

Умова конкурсу: розгадати кросворд-переклад. (додаток № 1) (Поки капітани розв’язують кросворд, вчитель проводить роботу з вболівальниками «Весела перерва» (додаток № 2)

Конкурс 6 Домашнє завдання «Увага! Прем’єра!» (додаток №3)

Підсумки конкурсу. Журі вносить поставлені бали в протоколи, визначає переможців.


Додаток № 1.

л

А

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

 

 

л

А

 

 

 

 

 

 

 

1.Скамья.

2. Баня.

3. Ссора.

4. Звено.

5. Мешок

6. Цепь.

7. Лакомства

8.Водяная лилия.

9.Ласковый.

10. Занавес в театре. 

11. Веснушки.

Усі слова починаються на склад ЛА.

 

л

А

в

а

 

 

л

А

з

н

я

 

л

А

й

к

а

 

л

А

н

к

а

 

 

л

А

Н

Т

У

Х

 

л

А

н

ц

ю

г

 

л

А

с

о

ш

і

 

 

л

А

Т

А

т

Т

Я

 

 

л

А

г

і

д

н

и

й

 

л

А

Ш

Т

У

Н

К

И

 

л

А

С

т

о

в

и

н

н я


Додаток № 2.

«Весела перерва»

Учень.

ЯК Я ВЧОРА ВИСТУПАВ   

От я вчора виступав: Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху,

Я горлав щодуху!

До-ре-ми-фа-соль-ля-сі! 

Голос мій почули всі.

Я скінчив — що сталось!

З місць усі зірвались.

Учень

 Ось я вам розкажу, що зі мною сталося.

 Ішов я з ярмарку, по колоді через воду.

Тільки стався на колоду — та шубовсь у воду.

Вимок, викис, висох.

Став на колоду та шубовсть у воду,

(Вибігають двоє хлопців)

Друга гумореска

1 учень. Чому це ти такий подряпаний?

2учень. Та я ж купав кота.

1 учень. Я от не подряпаний, хоч теж купав кота.

2 учень. Еге, ти не викручував і не сушив його!

 

***

Учень. - Петре, це ти навчив свого папугу лаятися?

 - Як ви могли таке подумати! Я щодня розказував йому, яких слів він не має говорити.

 

 

 ***

Учениця. -  Що таке крилате слово? - запитує вчителька.

 - Це таке слово, - відповідає Миколка, яке в одно вухо влітає, а з іншого

вилітає.

***

Учень. - Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу!

  • Яку,- сину?

Мій однокласник підклав учительці кнопку під стілець...

  • І ти забрав кнопку?

Ні, я забрав стілець, коли вчителька сідала. Учениця.

***

Учні писали твір "В гостях у бабусі". Найкоротшим виявився у Вовочки.

"Бабусі не було вдома".

***

Яйце

  • Якого роду слово «яйце»? -— запитує вчителька.
  • Ніякого, — відповідає учень.
  • Чому?
  • Бо не знаємо, що з нього вилупиться: півень чи курка.

***

Так і знала

Повернувся  додому  Андрійко  забруднений.   Мама  побачила  і  в  долоні

сплеснула:   

— Я так і знала, що ти знову залізеш в багнюку!

  • Якщо знала, то чому не попередила мене?

***

Поважна причина

Учителька звертається до учня:

  • Проведи геологів туди, де знайшов те чудове каміння.
  • Сьогодні неможливо.
  • Чому?
  • Бо сьогодні музей не працює.

І бабусю теж

 Бабуся каже онуці:

  • Будь слухняною, ти ж знаєш, Червона Шапочка була неслухняною, і її з'їв вовк.

Знаю, але і бабусю теж .

***

Яку сорочку

  • Мамо, яку с:лючку ви мені даєте? — гукає Петько з ванної.

— З коротким рукавом?

  • А чого це ти питаєш?
  • Щоб знати, допоки мити руки.

 

***

Брудні руки

  • Помий, Васильку, руки, бо ж як ти підеш до школи з брудними руками? — каже мати.
  • Та це не обов'язково, — відповідає Василько.
  • Як-то, не обов'язково?
  • Я все одно ніколи в школі руки не піднімаю.

***

-Сьогодні, дякуючи мені, вчитель зробив відкриття!

-Яке?

-Він уперше в житті побачив помилок більше, ніж слів у диктанті.

* * *

- Петрику, мама тебе б'є?

 -Ні, виховує словом.

-А тато? -Словосполученням.


 


 


Додаток №3

Інсценізація уривків.

П.Глазовий «Кухлик»

Автор.

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші  - не мина

Жодної крамниці.

Попросив він:

 

Дід:

Покажіть Кухлик той, що скраю.

 

Продавщиця.

Што? Чево? Я нє понимаю.

 

Дід:

Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

Да какой же кухлик здесь,

Єслі ето кружка?

Автор:

Дід у рукі кухлик взяв

І насупив брови.

Дід:

На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Автор:

Продавщиця теж була Гостра та бідова.

Продавщиця:

У мєня єсть свой язик. Ні к чему мнє мова.

Автор:

І сказав їй мудрий дід:

ДІД:

Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

І не знає мови.

 

«Вовки»

"Чого, брате, так збілів ? Що з тобою сталось?"

"Ах, за мною через став аж сто вовків гналось!"

"Бог з тобою!.. Сто вовків!. Та б село дочуло..."

"Та воно пак і не сто, а п'ятдесят було".

"Та й п'ятдесят диво в нас Де б їх стільки взялось?"

"Ну, Іванцю! Нехай так, але десять гналось".

"Та і десять не було! Знать, один усього!"

"А як один? Аби вовк! Страшно і одного..."

"А може, то і не вовк!"

"А що ж то ходило? Таке сиве та мале, а хвостик, як шило...

 

С. Руданський «КОЗАК І КОРОЛЬ»

Автор:

Став багатий колись пан

короля благати,

щоб король йому зводив

воєводство дати.

А король йому й сказав:

Король:

"Відгадай три штуки, відгадаєш — тогди дам,

а як ні — на муки!

 перша штука: скільки зір в небі серед літа?

 Друга штука покажи

Середину світа! Третя штука: угадай,

 Що думати буду? І от тобі цілий рік Для того розсуду!

Автор:

Відійшов багач назад,

Та так йому нудно!

 Не вгадати - так біда,

А вгадати трудно!

Сидить плаче, неборак, Козак проїжджає...

Козак:

Чого плачете ви так?

Старого питає.

Той і каже: так і так!...

Козак:

«Не журіться, діду! Коли так, то я за вас На відвіт поїду!»

Автор:

            І палицю в руки взяв,

 В кожух одягнувся,

Чорні вуса підбілів

 В чоботи узувся.

 І чимдуж до короля Король оглядає.

Козак:

«А що пане скільки зір? -

Автор:

З міною питає

А той поли закотив.

Чи як повелося

Козак:

«Стільки, - каже, - в небі зір,

Скільки тут волосся.»

Автор:

Задумався сам король

Від сього відвіту
«Ану, - каже, - покажи
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може з піваршина
Та в підлогу нею гуп:
«Отут середина!»
Почухався наш король
Ще раз поглядає.
"Що ж Я'думаю тепер?" -
козака питає.
"Думаєте, що я пан!"
"Або що за річі?"

 "То ті річі, що не пан,
а козак із Січі!"
Засміявся наш король,
порадував тому,
~ а козака відіслав

в золоті додому!

 

С.Руданський «ОКУЛЯРИ»

Розходився мужичок аж ґвалт дякувати ,

 та одна йому біда: не вміє читати.

До азбуки — так куди, не того він хоче.

Він гадає чим другим

 просвітити очі .

"Не вміє ж так старий дяк

стрічки розібрати,

окуляри ж як візьме —

то куди читати!

«Отак і я заведу

кондаки й тропарі,

піду тілько та куплю

такі окуляри.

Пішов мужик до крамниці,

різні вибирає,

що на очі накладе,

то все не читає.

Далі оті з носа зняв,

об землю ударив,

розплатився та й пішов

сам без окулярів,

та й на проводії сказав

хрещеному люду :

"Окулярів не купив,то й дяком не  буду


Додаток №4  Протокол до уроку- конкурсу «Звук до звука   - вийде слово, ой цікава рідна мова!

 

Назва конкурсу

Критерії оцінювання

«Соняхи»

«Віночок»

1.«Давайте познайомимось»

Знання      тексту девіза (2 б)

 

 

 

 

Оригінальність назви(2 б)

 

 

 

 

Змістовність (3 б)

 

 

 

 

Емблема (3 б.)

 

 

2.Бліц-турнір

1 запитання

 

 

 

 

2 запитання

 

 

 

 

3 запитання

 

 

 

 

4запитання

 

 

 

 

5 запитання

 

 

 

 

6 запитання

 

 

 

 

7 запитання

 

 

 

 

8 запитання

 

 

 

 

9 запитання

 

 

 

 

10 запитання

 

 

 

 

11 запитання     

 

 

3 «Фразеологізми»

Швидкість (1 б)

 

 

 

 

Правильність     (4 б)

 

 

4. «Поетичний щоденник»

Правильне римування          (2 бали)

 

 

 

 

Виразне   читання (3 6)

 

 

5. «Двобій капітанів»

Кожне правильно перекладене    слово (1 бал)

 

 

6. Домашнє завдання  «Увага! Прем 'єра»

 

Знання тексту 5 б.

 

 

 

Костюми 26

 

 

 

 

Артистизм 36

 

 


Свято-подорож «Краса і сила українського слова»

 

 

Мета: залучити учнів до джерел і витоків народної мудрості; збагачувати та доповнювати наявні знання; розвивати логічне мис­лення, пізнавальні та пошукові інтереси школярів; сприяти формуванню духовно багатої мовної особистості;   виховувати любов до українського слова та почуття гордості за свій народ.

Обладнання: святково прикрашений клас, декорація «Потяг-експрес», магнітофон.

 

Перебіг заходу

Слово вчителя. Добрий день, шановні друзі!

Ми зустрілись в тіснім крузі

Слухать диво калинове —

Щире українське слово.

           Час розпочати наше свято-подорож «Краса й сила українського слова». До нас  сьогодні завітало багато гостей.

9 листопада, коли православна  церква вшановує пам'ять преподобного Нестора Літописця, автора відомого літопису «Повість крем’яних літ», ми відзначаємо День укра­їнської писемності і мови. Із сивої глибини віків бере початок  наша мова. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби.              Зародившись десь на світанні спільного слов'янського життя, українська мова на рідній, українській землі витерпіла страшні лихоліття, тортури, пере­жила утиски, заборони.

Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Бажаю вам успіхів.

(Звучить музика. У супроводі охоронців входить Королева Мова.

Охорон­ці в руках тримають палиці-піки з розділовими знаками)

Королева Мова Я — наука непроста, хоча й цікава.
В королівстві я живу слова і забави,

І в свою майстерню мовну,

Доки ви зі мною,

Мовних скарбів пребагато

Візьмете з собою.

В подорож усіх вас кличу

До складних завдань.

Тож не зрадьте, любі діти,

Моїх сподівань!

Ми — українці. Мова наша — українська. Це мова, якою ми розмов­ляємо й думаємо, мова нашої держави. Рідна мова — неоціненний скарб, який потрібно не лише любити, а й берегти як зіницю ока.

Мої охоронці допустять вас до подорожі, за умови що ви відгадаєте їхні загадки. Хочете подорожувати — спробуйте відгадати!

1-й охоронець Великий будинок у селі стоїть,

Та завжди, як вулик бджолиний шумить.

Як чаша, він повний знаннями, 

Ласкавий будинок

Цей з нами.

(Школа)

2-й охоронець Є в ній вогонь калини, дзвін струмків,

 Солодкий щебет ранніх солов'їв,

Твоя, дитино, пісня колискова

 І материнське тепле й ніжне слово.

(Мова)

Королева Мова. Молодці! Відгадали! Щасливої вам подорожі країною Барвінкова Українська Мова. А найкращий учень отримає від мене подарунок -   медаль «Найкращий мовознавець»

Вчитель. Сьогодні в нас буде незвичайне свято. Зараз ми з вами всядемося в поїзд-експрес і відправимося в подорож країною Барвінкова Українська Мова.

(Звучить музика «Голубий вагон»)

А подорожуючи, розкажете вірші про мову й проспіваєте пісні, які ви знаєте, виконаєте завдання, які для вас приготувала Королева Мова. Ось перед вами маршрут нашої подорожі.

(На дошці декорація «Поїзд-експрес» за маршрутом: Школа – Історична довідка – Мова та Література - Відпочинок –  Мова)

Розпочнемо подорож зі станції «Школа», сюди ж і повернемося в кінці мандрівки. В дорогу, любителі мови! Успіхів вам! А допомагати нам будуть Господар з Господинею.

( Під музику виходять діти з хлібом-сіллю на рушнику)

Господар. Добридень, шановні гості! Запрошуємо вас на наше свято, присвячено українській мові "Краса і сила української мови».

Господиня. Гостей дорогих ми вітаємо, стрічаємо з хлібом, любов ю і миром.

Господар. Для гостей відкрита

Хата наша біла

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла ,

Господиня. Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по праці,

 Щоб жилось у мирі

Господар.  Віддавна хліб і сіль на рушникові –

Це щедрий цвіт народної душі,

 Він в нашій пісні, в звичаї, у мові

 Красивий слід, мов райдугу, лишив.

Господиня.  Гостинність нам від пращурів дісталась

 Про неї здавна знає цілий світ.

Ми приязними душами й вустами

Просвічуєм тумани вікові.

Господар. Для друзів не жаліємо любові,

Для друзів не жаліємо снаги.

 Віддавна хліб і сіль на рушникові –

Місток, який єднає береги.

(Господарі вручають хліб-сіль гостям)

Господиня. Щасливі ми, що народилася і живемо на такій мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди тут живуть наші батьки.

Господар. 1 де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося зачувши рідне слово. Отож розпочинаємо нашу подорож!

Учитель. Дякуємо вам, наші господарі, влаштовуйтесь зручніше, перед нами 1 станція – Школа.

1 учень. Рідна школа, наша школа

Двері нам відкрила знову.

Ми прийшли вивчати

Українську мову.

Рідна школа ласку і тепло дає.

Пам'ятайте її, діти,

Все життя своє.

2 учень. Ми щодня і щохвилини

 Слово в'яжемо до слова,

Мов чудесні намистини.

 Так виходить наша мова.

3 учень.  Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

 Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

4 учень. Несеш барвінь гарячу, яру

 в небесну синь пташиним граєм

 і, спивши там від сонця жару,

 зеленим дихаєш розмаєм.

5 учень.  Плекаймо в серці кожне гроно,

 прозоре диво калинове.

 Хай квітне, пламенить червоно

 в сім'ї великій, вольній, новій.

6 учень. Процвітай, українська мово,

Заохочуй красою нас:

 Що багатший твій слів запас  -

Легше вибрати влучне слово.

7 учень. Якщо з українською мов

 В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

8 учень. Примусова тим, хто цурається,

 А хто любить, той легко вчить:

Все, як пишеться, в ній вимовляється

 Все, як пісня, у ній звучить.

9 учень. Велична, щедра і прекрасна мова, Прозора й чиста, як гірська вода, -

Це України мова барвінкова, -

Така багата й вічно молода.

10 учень. Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

 Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

11 учень . Найсвітліша дорога у світі –

Це дорога до знань, до школи.

Пам’ятайте це, любі діти,

Не забудьте цього ніколи.

І хоч вчитись нелегко буває,

То наука – завжди хороша.

Кожна в світі людина знає,

Що знання – то найлегша ноша.

Учитель. Наступна наша зупинка  2 станція «Історична довідка»

( дівчата в українському вбранні виходять  з таблич­ками з датами стають у центрі класу)

1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1775 — указ Катерини II про заборону викладання українською мо­вою в Києво-Могилянській академії.

1862 – закрито українські недільні школи.

1884 — закриття всіх українських театрів.

1895 — заборона української дитячої книги.

1914 рік – указом Миколи ІІ скасовано українську пресу

1923-1938 роки – хвиля масових репресій. Розстріляно, закатовано в таборах сотні українських письменників.

60-і рр. — початок відродження національної літератури (Стус, Панюк).

28.10.1989 — прийняття закону про мови в УРСР.

1991 — створення державної програми реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

   1 дівчина. Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги.

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить.

Бринить, співає наша мова.

Чарує, тіше і п янить.

2 дівчина. Мова наша поетична і ніжна, в ній – невичерпна криниця багатства. І скільки б не звертався до неї, кожного разу відкриваєш щось нове.

Усі. Нехай живе наша мова вічно!

 

Третя станція. Мова та Література

Господиня. " І чужому научайтесь й свого не цурайтесь" - закликає нас великий Кобзар.

Господар. Любов до Батьківщини починається з любові до рідної стежки дитинства, до рідної хати, до мудрості народної казки, прислів’я, пісні.

Господиня. А тепер настав час для загадок. Знаю, що ви їх любити. Це один з найдавніший і найбільш поширений вид усної народної творчості.

Господар. З давніх-давен через них передавався життєвий досвід народу,

1загадка. Маленька, менша від мачинки, ні з ким не стану на борню, а при читанні, коли треба, й людині мову зупиню.

 (Крапка)

2загадка. Я один в сім'ї такий,

кажуть, надто вже м який,

хоч мовчун та дивак,

у слові я - не зайвий знак.

 (м’який знак)

Господар. Я такий же, як знак розділовий,

І відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

Я пишусь не внизу, а вгорі.

 (Апостроф)

Що за знак — стрункий, мов спис, він над крапкою завис, спонука до поклику -хто ж бо він?

(Знак оклику)

Господиня. Він після речення, цитати

мостився, схожий на гачок

Усіх нас змушує читати

а сам ні пари з уст - мовчок...

(Знак питання)

 

Злита з хвостиком ця крапка,

невелика, власне, лапка.

Робить паузу, усім знайома.

Як вона зветься?

(Кома)

Господар. Я у світі найніжніше,

Я у світі найгостріше.

Можу ранить, лікувать

І членом речення стать.

 (Слово)

Завжди можу стать в пригоді,

Моїх порад вам не зличить.

І кажуть про мене в народі:

«Мовчить, а сто дурнів навчить»

 (Книга)

Вони для речення багато важать;

турботливо обнімуть, як дружки,

 і вставлені слова й цитату вкажуть

 тепер скажіть: а хто ж вони?

 (Дужки)

Господиня. А я хочу нагадати про інші перлини усної народної творчості —  прислів я.  Прислів я  — це короткий образний вислів з повчальним змістом.

Я нагадаю деякі з них:

  • Ділом як шилом шпигає,а словом як шовком вишиває,
  • Гостре словечко коле сердечко.
  • Не кидай слів на вітер.
  • Птицю познати по пір ям, а людину по мові.
  • Від теплого слова і лід тане.
  • А які ви знаєте прислів я про мову?
  • Молодці, можемо вирушати до іншої станції.

 

4 станція «Відпочинок»

Господар. Українці - співучий народ. Кажуть, де три українці - там цілий хор. Споконвіку наші предки мали хист до співу.

(Звучить пісня «Мова єднання» у виконанні учнів )

 

Синє небо над горою, найчарівніше з усіх

Ти під ним відчуєш волю і дитячий спогад слів.

Як побачиш синє море, степ безкрайній в далині,

Закохаєшся в дівочість української землі.

Приспів:

Краща мова єднання це українська

Нам Україну народила,

Краща мова кохання це українська

Сила небес їй дала крила.

Програш

Ми талантами своїми і красою вразим всіх

Бог нам дав єдине щастя, а у злі нам жити гріх.

Не цураймося ніколи усім серцем полюбить.

Бо життя безкрайнє поле, все життя безкрайня мить.

Приспів.

Програш.

Приспів. (2)

 

(Звучить пісня  "Мова моя " у виконанні учнів)

 

Я чую рідну мову українську

На вулицях, майданах і вітрах,

І я чую здалека, я чую зблизька

То рідна мова нашого Дніпра.

Тебе, моя кохана рідна мово

Топтали коні дикої орди,

Тебе терзали хани і кати.

Приспів:

Мово – моя рідна мово

До мого серця прилинь,

Мово моя колискова –

Неба високого синь.

Мово – моя рідна мово

Доля твоя непроста

В кожнім зраненім слові

Велич твоя вироста.

 

І я чую рідну мову українську

На континентах, в космосі, світах.

Ти моя дорога горезвісна

Та істина твоя завжди свята.

Тебе, моя кохана рідна мово,

Ти оживало наше рідне слово

У морозах сивих і снігу.

Господиня .  А який же українець без танцю?

(виконується український народний танець)

5 станція «Мова»

Королева Мова. Чи ви задумувалися , звідки у нашої мови злитки золоті?  Як намистинки, диво калинове – сатини мови. Без них я не уявляю своє життя. А в тім я хочу, щоб вони самі розповіли про їхнє значення. Я запрошую їх величності – Іменник, Прикметник, Числівник, Дієслово, Прислівник, Прийменник, Сполучник. Частка, Вигук.

Іменник. (поважно і гордо) А скажіть, хто приносить більше користі нашій королеві Мові?  Безумовно, я. Без мене ніхто не мав  би імені. Я даю назви всім предметам, істотам, подіям.

Прикметник.  Гов, Іменнику! Я маю таке саме право. І. здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети

Числівник. От сидить тихо. Без мене не знаєте в якому році народились, скільки років живете на світі. А ну спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи щось інше. Не вийде, ось побачите. Ну то як, хто головніший?

Займенник. А ну скажіть мене, братці, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику.

Дієслово. То все неправда. Ви всі ледарі. Без мене ви тільки байдики б єте, лежите на місці. Я той механізм, що всіх вас запускає у дію!

Прислівник. Ви всі задираєте ніс!Тому що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з тих. Мене змінити нікому не під силу. І я цим пишаюсь.

Прийменник. Отак, брате! Я також належу до тих, які нізащо не дадуть себе змінювати. Яким народився, таким і буду назавжди. Але я роблю всім послугу: зв язую, пояснюю, або уточнюю думку у реченні.

Сполучник. І нащо піднімати стільки галасу? Зарубайте собі на носі, що я вас всіх з’єднаю і без мене  всі би розгубилися.

Частка. А чи обійдетесь ви без мене, коли в реченні треба щось перечити чи обмежити?

Вигук. (засмучено) що за часи настали! Ай-ай ай! Діти однієї матері, а не можуть помиритися! Ох, коли б я міг говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та помирив би. А я тільки від радості, горя, страху, здивування можу піднести голос. Ой!

Королева Мова. Не сваріться, любі мої діти. Кожен із вас мені потрібний і важливий. Коли б не ви мої соколята, не була б я така гарна і мила.

Усі  ми любим нашу мову,

Наче пісню вечерову

І служити будем  їй,

Нашій мові дорогій.

Королева Мова. Вивчайте мову українську -
дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
прекрасну, милу і чудову, 

як материнську пісню колискову.

Господиня. Прощавайте! В добрий час!

Господар. Ще зустрінемось не раз!

Вчитель.  Ось і закінчилось наше свято. Ми були б дуже раді, якби від сьогоднішнього свята ви, шановні гості; залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові і тепла до українського слова.

Прийміть на згадку про наше свято гроно калинове


AN00790_Філологічна гра «Мова – коштовний скарб народу»

(для учнів 8 класу)

Мета: навчити дітей сприймати і розуміти слово; розвивати культуру мовлення, почуття особистої відповідальності за збереження і збагачення української мови; виховувати любов до української мови, бажання досконало її знати.

Форма проведення: філологічна гра

Обладнання: плакати з надписами:

  • Мова – життя духовного основа (М.Рильський)
  • Мова – коштовний скарб народу (І.Франко)
  • Без слова рідного земля – як без батьків дитина. (П.Загребельний)
  • Мова – це канва, якою народ вишиває узори свого життя. (П.Панч)

портрет Т.Шевченка, українські вишиті рушники, кетяги калини.

 

Хід заходу

Слово вчителя. Доброго дня, шановні друзі! 24 травня  в нашій країні святкується День слов’янської писемності.  Зараз кожному із нас важко уявити своє  життя без мови та літератури, цього безцінного джерела мудрості. Але були часи, коли Київська Русь не мала власного алфавіту і була змушена користуватись іншими мовами.  Сьогодні ми спробуємо пригадати, коли і хто створили слов'янську азбуку, які жанри розвивалися в 10-16 століттях,   хто  з   відомих  письменників   створив  класичні   зразки  української писемності. Тому сьогодні ми зібралися , щоб вшанувти «диво калинове» – нашу мову! Я рада всіх вас вітати  - справжніх шанувальників української мови.

1-й учень. Говорячи про розвиток української писемності, слід згадати, що розвиток української літератури відбувався за рахунок надбань слов'янської писемності.   Саме тому  слід обов'язково згадати про діяльність засновників слов'янської   азбуки - братів Кирила та Мефодія.

 

2-й учень.    До історії культури і релігії візантійські греко-болгари Кирило і Мефодій увійшли як церков­ні діячі, справжні просвітителі, подвижники і святі апостоли. Мефодій  і Кирило народились і виросли в Македонії, при царському дворі у сім'ї знатного вельможі сотника Лева, який мав  сімох синів.  Старший брат Мефодій по­над дев'ять років був воєводою, потім став монахом. Брати  здійснювали подвиж­ницькі місії, відстоювали та пропагували християнство.

3-й учень. Кирило   з юнацьких років виявив значні розумові здіб­ності, засвоїв ряд наук, навіть переміг диспуті патріарха .Саме  тоді  за ним закріпилась слава філософа. Візантійський  імператор Михайло послав братів у Моравію для просвітительської місії. Там, як і в інших князівствах, богослужіння велось незрозумілою лати­ною. Це й спонукало Кирила до створення 863 року слов'янської азбуки, що мала 38 букв.

4-й учень.  Кирилиця — слов'янська азбука, за іменем її творця вживалася протягом сотень років, є основою сучасної азбуки всіх слов'янських народів. Нею написані «По­вість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім», інші тво­ри Київської Русі. Імена Кирила і Мефодія навіч­но записані в історію слов'янських народів. На малюнках виможете ознайомитися  зі зразками писемності різних мов : грузинської та японської, індійської та арабської, скорописання 17 століття та алфавіт за часів Івана Федорова.

5-й учень. Науковці, досліджуючи час виникнення писемності у різних країнах,  переконалися , що чим раніше виникла писемність, тим більш високого рівня розвитку досягла ця країна.

Гадаємо, що всі знають ім´я князя Ярослава Мудрого. Важко переоцінити його внесок у становлення Київської Русі, бо саме князь Ярослав Мудрий підвищив рівень освіти серед простого люду, створив перший збірник  законів Київської Русі, зібрав безцінну бібліотеку. А розвиток країни тісно пов’язаний із розвитком книгописання. Завдяки появі літописів, ми можемо дізнатися про славне минуле нашого народу, відтворити історичну реальність.

 

6-й учень. Як ви розумієте , не можна говорити про День слов’янської


писемності, не згадавши відомі літературні пам´ятки : «Велесову книгу», «Ізборник Святослава», «Повість минулих літ», «Київські літописи» та інше.  Хіба можна уявити сучасну літературу без безцінних творів Григорія Сковороди та Івана Вишенського , без «Енеїди» Котляревського та поем Тараса Шевченка, без волелюбних віршів Лесі Українки та патріотичних творів Івана Франка.

7-й учень. Мова народу – кращий, що ніколи не в'яне, цвіт його духовного життя,  найміцніший зв'язок поколінь. Коли зникає мова - зникає і народ!

З перших кроків життя ми починаємо говорити, вчитися, пізнаємо нове.

І все це - можливо, лише завдяки нашій рідній мові.

8-й учень: Із сивої давнини, Від Кирила та Мефодія та Нестора Літописця впродовж багатьох століть розвивалася і розросталася наша мова.

Ми пишаємося іменами наших письменників, які своєю творчістю виборювали право на існування нашої української мови.

9-й учень:  Шлях  розвитку нашої мови  –це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких заборон пережила наша мова, але  мужньо витримала всі знущання та заборони.

10-й учень:  Від часів царизму наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жод­ної мови, жодної держави. Але рідна мова  — вистояла! Тепер вона — державна мова, а Україна та її культура святкують сьогодні  своє відроджен­ня.

11-й учень: Ми сподіваємося , що ви не забудете вислів Кирила, який сказав : «Душа, що не знає літер, то - мертва душа!» Перифразуючи його думку, хочемо вам побажати, щоб ви ніколи не забували про безцінний скарб,  джерело вікової мудрості. Про  вірних   помічників у вирішенні багатьох проблем, про  книгу та  рідну мову. Не забувайте про них  у часи негоди чи щастя - і вони завжди допоможуть вам!

Учитель

Отож, розпочинаємо нашу ГРУ! Учасники гри команда «Юні філологи» та команда «Один в полі не воїн».

   (Учасники заздалегідь готують «Візитку»-знайомство зі своєю командою)

Конкурс 1 «Візитка» - знайомство команд

 Команда «Юні філологи»

Капітан. Наш девіз: «Чим важче завдання,

                                     Тим дорожче перемога.»

1.  Ми зібрались в класі дружно,

Щоб позмагатись

І про мову нашу рідну

Цікаве дізнатись.

 

2.  Дорогенькі суперники,

Щиро вас вітаємо

Від усього серця свого

Успіху бажаємо.

 

3.  Щоб трудились ви сьогодні

До сьомого поту

І дістали нагороду

За свою роботу.

 

4.  Солодке слово «перемога»

Нелегко дається,

Хто любить, знає рідну мову,

Тому вона всміхнеться.

 

5.  Вчіть нашу мову соловїну

І не зазнавайтесь:

   «І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь»…

 

Команда «Один в полі не воїн»

Капітан. Команда…

Всі. Один в полі не воїн.

Капітан. На полі битви…

Всі. З’явилися!

Капітан. Наш девіз:

Всі. Видумуй, пробуй, твори.

Розум-фантазію прояви.

Активним і уважним будь

І про кмітливість не забудь.

 

 Сьогодні нас запросили на гру.

Ми багато готувались,

Щоб не потрапити в біду.

Ми суперникам бажаємо перемоги і будемо раді.

Але хочемо, щоб ви прийняли наші поради:

  Сім раз обмір, а раз обріж.

 Не кажи гоп, доки не перескочиш.

 

А журі ми дуже просимо:

Об’єктивно всіх судити.

І кому бути переможцем,

Справедливо все зробити.

 

 Вболілівальників ми просимо:

Дружно нам в долоні плескати.

Коли треба – нас підтримати!

Не шуміти й не кричати.

 

 

 

Конкурс 2 «Далі, далі…»

Завдання: команди по черзі відповідають на запитання, за кожну правильну відповідь отримують 1 бал

Запитання для команди №1

  • Державна мова України? (українська)
  • Слова з протилежним значенням. (антоніми)
  • Частина мови про ознаку предмета. (прикметник)
  • Найбільша одиниця мови? (текст)
  • Знак у кінці питального речення. (знак питання)
  • Чим починається діалог? (тире)
  • Перша буква у власній назві. (велика)
  • Наука про звуки мови.(фонетика)
  • Розмальоване яйце. (писанка)
  • Головні члени речення. (підмет і присудок)
  • Документ про середню освіту. (атестат)
  • Словниковий склад мови. (лексика)
  • Знак у слові В’ячеслав. (апостроф)
  • Символ українців, що оберігає. (оберіг)
  • Займенник з однієї букви. (я)
  • Список літер установленого порядку. (алфавіт)
  • Зміна букв у корені. (чергування)
  • Розділ науки про правопис. (орфографія)
  • Стиль художньої літератури. (художній)
  • Речення з однією граматичною основою. (просте).

 

   Запитання для команди № 2

 

  • Народна назва Пасхи. (Великдень)
  • Найменша одиниця слова. (звук)
  • У що береться пряма мова? (у лапки)
  • Без якої святині зникає народ? (без мови)
  • Знак у кінці розповідного речення. (крапка)
  • Буква без звука. (м’який знак)
  • Правила спілкування.(етикет)
  • Сьомий відмінок нашої мови. (кличний)
  • Стиль у науці. (науковий)
  • Розмова двох осіб. (діалог)
  • Остання частина слова. (закінчення)
  • Частина мови про кількість. (числівник)
  • Опис природи. (пейзаж)
  • Слова з близьким значенням. (синоніми)
  • Слова спільного кореня. (спільнокореневі)
  • Речення з однією граматичною основою. (просте)
  • Нема України без верби і …  (калини)
  • Другорядні члени речення. (додаток, означення, обставина)
  • Частина мови дев’ятка. (іменник)
  • Частина слова перед коренем. (префікс).

 

 Конкурс 3 «Розгадай кросворд»

 Кросворд для команди «Юні філологи»

Впишіть у клітинки займенники:

  • Неозначений. (хтозна-який)
  • Особовий. (вона)
  • Відносний. (який)
  • Особовий. (ми)
  • Зворотний. (себе)
  • Заперечний. (ніякий)
  • Присвійний. (їхній)
  • Особовий. (ви або ти)
  • Означальний. (кожний).

 

Кросворд для команди «Один в полі не воїн»

Впишіть у клітинки прислівники, дібравши синоніми до поданих:

  • Повагом, нешвидко. (повільно)
  • Хороше, гарно. (добре)
  • Недалеко, поруч. (близько)
  • Невесело. (сумно)
  • Радісно, безжурно. (весело)
  • Нерано. (пізно)
  • Блаженно, безхмарно, солодко. (щасливо)
  • Невисоко. (низько)
  • Нечутно, неголосно. (тихо)
  • Поспіхом. (швидко).

 

  Конкурс для вболівальників 

 

Вболівальники готували  інсценування усмішок.

 Конкурс   «Літературна вікторина»

 

З якого твору рядки:

 

«Мене там мати повивала

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину…»                             («Якби ви знали, паничі…» Т.Шевченко)

 

«І вдень, і ввечері там соловей співав,

І пташки пурхали, зозуленька кувала;

Скрізь зеленіло, все цвіло;

Так гарно, любо там було…»          («Лисиця-жалібниця» Л.Глібов)

 

«Ти був іще малий котигорошок,

Така собі одна із людських мошок,

Що виповзли на сонце, бо весна

Тепло лила із келиха без дна…»       («Синові» М.Рильський)

 

«Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій,

І в вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!»                («Рідна мова в рідній школі» О.Олесь)

 

 

Мовні загадки-жарти

  • Які алфавіти складаються із 6 літер?

(абетка, азбука)

  • Як за допомогою трьох займенників можна зробити руки чистими?

(ви-ми-ти)

  • Який займенник у спорті може задовольнити суперників, але розчарувати болільників?                                                    

(нічия)

  • Чим закінчується зима і весна?

(літерою а)

  • Як написати слово «робота» 5 літерами?          (праця)  4 літерами?   (труд)
  • Це усі повинні знати:

Нас не можна роз’єднати,

     Відрізняємось ми чим?

Літер дві, а звук – один.                                    

(дж, дз)

 

 

7.  Конкурс юних поетів.

Завдання: скласти вірш за поданими закінченнями рядків:

…………погоду –

    …………воду.

…………чотири,

   …………відпочили.

…………на п’ять,

  …………погулять.

8. Конкурс юних художників

Завдання: Командам треба намалювати прислів’я, які подані на картках, іа суперникам упізнати їх.

1 команда. Язик до Києва доведе.

2 команда. За двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш.

9. Конкурс «Гонка за лідером».

Завдання. Яка команда перша дасть правильну відповідь

  • Народні пісні на Різдво (колядки)
  • Додайте: «Мені тринадцятий…» (минало)
  • Вірш без рими (білий)
  • Перша збірка Шевченка (Кобзар)
  • Народне оповідання про фантастичні події (легенда)
  • Прізвище Олександра Олеся  (Кандиба)
  • Пісня, що має два 14-складових рядки (коломийка)
  • Віршований твір, який співається  (пісня)
  • Розділ, в якому вивчаються частини мови (морфологія)
  • Усна народна творчість (фольклор)
  • Опис зовнішнього вигляду людини (портрет)
  • Місто, де похований Тарас Шевченко (Канів)
  • Державні символи України (гімн, герб, прапор)
  • Новорічне символічне дерево (ялинка)
  • Назвіть типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
  • Художнє означення в літературі (епітет)
  • Рід іменника путь (жіночого)
  • Розділовий знак, який відображає найбільшу паузу в усному мовленні (крапка)
  • День незалежності України (24 серпня)
  • Назвіть дерева-символи України (верба, калина, тополя)

(Підведення підсумків гри, нагородження переможців)

Заключне слово вчителя.  Вчімося, друзі, слово любити,

Слово до слова – й думка сповита

Люди без думки – птиці безкрилі,

З думкою люди мудрі й щасливі.

 

 

 

 

 

 


 


 

Інтелектуальна гра «У казковому світі мови» (для учнів 9 класу)

Мета: систематизувати набуті знання, розви­вати кмітливість, творчу уяву, естетичні почуття; при­щепити бажання вивчати українську мову; виховувати любов до українського слова, гордість за невичерпну скарбницю української мови.

Обладнання: вислови про мову, «Ти постарайся знайти більше, ніж сказано в словах» (Овідій), картки із завданнями, девізи команд: «Джерело красномовства — у серці», «Слово — єдине, що буде жити вічно».

 

ХІД ГРИ

Вступне слово вчителя. Мова — духовний скарб нації. Це не просто засіб люд­ського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен, насамперед, створити в своїй душі світли­цю, у якій зберігатиметься національний скарб — мова. Недарма сказано, що без будь-якої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови аж ніяк. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідну мову, руй­нує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, поп­ри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною і залишиться також для їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса і сила української мови привер­не до себе серця мільйонів інших людей.

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мо­ви. Цю дату визначено на 30-й сесії Генеральної кон­ференції ЮНЕСКО в жовтні 1999р., яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави. Саме ми заради прийдешніх поколінь повинні зберіга­ти і шанувати мову, як це робили наші славні пред­ки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози, плекаймо мову...». Любімо свою рід­ну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

 

Учень 1.  Дзвенить струмочком рідна мова,

Усі слова знайомі в ній.

 Але вживати кожне слово

 Ти в мові правильно зумій.

Тут треба всім багато знати,

З дитинства правила учить,

На все життя запам'ятати

І мову понад все любить.

Учень 2. Бо ж така багата,

 Українська мова,

Неповторна, і крилата,

1 така чудова!

 І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками.

Мрії наші і бажання,

 Верби над ставками.

Учень 3. Найрідніше, сокровенне,   

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній — батьки і діти.

Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово,

Не буде народу.

Учень 4. Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи,

Говориш ти — говорить Україна,

О, рідне слово, більше не мовчи.

 

Учень 5. Не дай занедбати себе і забути,

До кожного серця дійди.

У миті біди і найважчої скрути,   

Як мати рідненька прийди.

Учень 6. І тихо-тихенько співай колискову,

Щоб серце в дитинство вернуть,

Щоб більше ніколи свою рідну мову

Не міг українець забуть.

Учень 7. Співай, моя мово, у пісні чудовій

 І смійся, у жартах звучи!

Світися щасливо у зірці ранковій

 І в побуті теж не мовчи.

 Учень 8. А мова хай живе, нехай серця нам гріє,

Багатою йде в світ і завжди молодіє,

Бо в нас вона одна — чарівна, світанкова,

І древня, й молода — велика наша мова.

Початок гри

Правила гри.

У грі беруть участь дві команди: «Мовознавці» й «Бджілки». Гра складається із шести конкурсів. Команда-переможець у конкурсі заробляє, крім балів за конкурс, по фішці зі словом із загаданого крилатого виразу. Якщо в кінці гри команда назве цей крилатий вислів, то отримає додаткові 10 балів. Кожен конкурс оці­нюється визначеною кількістю балів.

І конкурс — розминка

Кожній команді пропонується по 10 запитань. Необхідно дати якомога більше відповідей на запитання. Якщо члени команди не знають відповіді, то говорять: «Далі, далі, далі». За кожну пра­вильну відповідь команда отримує по 1 балу.

 

 

Запитання для І команди

  • Що вивчає словотвір? (Способи творення слів)
  • Як називаються слова, утворені від інших слів? (Похідними)
  • Як називається основа, від якої утворюється інше слово? (Твірною)
  • Визначити твірну основу слова підводний. (Водний)
  • Як називається спосіб творення слів за допомо­гою суфіксів, що додаються до твірної основи? (Суфік­сальний)
  • Визначте, яким способом утворене слово бездумний. (Префіксально-суфіксальний)
  • Що означає безафіксний спосіб творення? (Творен­ня слів відкиданням значущих частин слова)
  • Як називаються слова із спільним коренем, але з різним лексичним значенням? (Спільнокореневі)
  • Від якого слова утворено слово «шахтарський»: «шахта» чи «шахтар»? (Шахтар)
  • Розшифруйте абревіатуру АТС та визначте її рід. (Автономна телефонна станція; жіночий, бо станція)

Запитання для II команди

  • Назвіть значущі частини слова. (Префікс, суфікс, флексія або закінчення)
  • Що називається основою? (Частина слова без закін­чення)
  • Як називається спосіб творення, коли поєднуються основи або й цілі слова в одне слово? (Складанням)
  • Визначте, яким способом утворене слово праліс. (Префіксальним)
  • Утворіть складноскорочене слово від слів філологіч­ний, факультет. (Філфак)
  • Що таке постфікс? (Морфема, утворена від частки -ся (-сь), яка стоїть після флексії) 11 (231) квітень 2010 р.
  • Як називаються способи творення слів, в яких бере участь постфікс? (Постфіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, префіксально- суфіксально-постфіксальний)
  • Яким способом утворилося слово учительська (кім­ната в школі) та учительська (порада). (Перехід прик­метника в іменник)
  • Яке з поданих слів належить до непохідних: бурем­ний, буря, буревісник? (Буря)
  • Від яких слів і яким способом утворилося слово військкомат? (Військовий, комітет; складанням)

ІІ Конкурс — «Лінгвістична естафета». Кожній команді пропонується по шість пар слів, у яких треба визначити твірну основу та словотворчі префікси або суфікси, вказати спосіб словотворення. Завдання виконується по черзі: перший гравець — у першій парі слів, другий — у другій, і так далі. Команда отримує по 2 бали за правильний словотвірний розбір кожної пари.

Завдання для І команди. Підберезник — береза

Під’яремний — ярмо

Водопровідний — водопровід

Надхмарний — хмара

Розповсюджувач — повсюдно

Розкричатися — крик

Завдання для II команди.

Молодь — молодий

Похмурий — хмуритися

Розкричатися — кричати

Приморський — морський

Вимикач — вимикати

Копатися — копати

ІІІ Конкурс — «Цікаві заморочки». Запитання розміщені під номерами на бочоночках, які капітани команд будуть по черзі діставати з мішечка. За кожну правильну відповідь команда може отримати по 3 бали.

 

№ 1. У безконечному трудовому житті люди виділяли роки, місяці, тижні, що охоплювали сім днів, один з яких був неробочим. Цей день, коли не працювали, а відпочивали, назвали неділею — від «не ділати» (не робити).

Понеділок — перший робочий день тижня, день по не­ділі. Утворена назва дня від слова неділя за допомогою префікса по-та суфікса -ок. Субота — слово іншомовного походження, запозичене з давньоєврейської мови, де означало «відпочинок», «святкування» (субота у євреїв була неробочим, святковим днем). А як утво­рені інші назви днів тижня? Чому саме так їх поіменовано?

(Вівторок — від основи давнього порядкового чис­лівника второй, префікса во-, у якому -о- змінилось на суфікса -ок. Середа — середина тижня, «центр чогось», «осередок». Четвер — назва четвертого дня тижня, утворена від основи збірного числівника четверо. П’ятниця — п’ятий день тижня, назва утворена від числівникової основи п’ятий суфіксом -ниц’я.)

№ 2. Наші предки, прадавні українці, були язичника­ми, мали поетичний світогляд, високу духовність і віру, нерозривно пов’язану з природою, рідною землею. Вірування їх втілювалися в міфи, населені богами та героями, що уособлювали добро і зло, світлі і темні сили: Першобог — творець Всесвіту, Землі і всього сущого на ній; Білобог — головний бог добра, батько Перуна; Святибог — бог лісів, еин Дажбога; Число- бог — бог лічби; Ютробог — бог ранньої зорі; Чорно- бог — бог зла, ворог людей і світла.

Від яких слів утворились названі імена? Чому саме так іменували кожного з богів? (Названі імена утворились морфологічним способом складання.)

№ 3. У мові, крім правил творення слів і милозвучності, діє ще сила традиції, вона сувора, примхлива і часом навіть нелогічна. Так, ми говоримо лікарка, кравчиня, сторожиха, учениця, але не можемо сказати лікарня, кравчиця, сторожка, учениха. Так велить сила традиції.

Назви осіб за місцем проживання утворюються за допомогою різних суфіксів, які за традицією поєдну­ються з певними основами. Назвіть жителів міст Київ, Харків, Луцьк, Львів, Черкаси, Одеса, Суми, Житомир, Ялта.

За допомогою яких суфіксів утворюються назви жи­телів? (Киянин, харків’янин, лучанин, львів’янин, сумчанин, житомирянин; черкасець, ялтинець; одесит. Суфікси -ець-(-инець-), -анин-, -чанин-, -ич-, -ит~)

№ 4. За міфами прадавніх українців богинею зла, тем­ної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб і смер­ті була Мара (Марена). Вона мала 13 дочок — міфічних потвор, що несли людям хвороби: Вогневиця — висо­кий жар тіла, Гризачка — хворобу серця, Жовтиця — хворобу печінки, Трясовиця — гарячку, смерть, Глуха­ня — відбирала слух і мову, Очниця осліплювала, несла хворобу очей.

Як утворились імена названих потвор? (Від прик­метників і дієслів суфіксами -иц(я), -овиц(я), -ачк(а), -ан(я)( безафіксним способом.)

№ 5. Усім добре відома друга назва нашого Дніпра — Славутич. За стародавніми українськими міфами, ім’я Славутич належало синові Слави — богині воєнного та мисливського талану. Славутич опікувався головною річкою, що протікала по землі давніх українців — Славії.

Як утворилась друга назва Дніпра? (Суфікс -ич-.)

№ 6. З розвитком мови відбуваються зміни у звуко­вому складі деяких спільнокореневих слів. Нерідко те саме явище має кілька спільнокореневих назв з різни­ми звуковим складом.

Ось добре відомі вам, оспівані народом невибагливі квіти наших садів, парків, лісів. Вони низько стелять по землі свій вічнозелений лист, з-поміж якого всміха­ються до нас ніжні небесно-блакитні квіти. Найпоши­реніша назва їх — барвінок. Проте на різних територіях України квіти іменуються й по-іншому: баравінок, бервінок, барвін, барвінець, бервінець.

Тонкий аромат струмує на площах і скверах наших міст і селищ, прикрашених низькими кущами, рясно вкритими квітами всіх барв і відтінків. Це троянда, яку вважають царицею квітів і називають ще розою.

 

А в садах, на луках, галявинах лісів, уздовж доріг милує наше око тендітна квітка з ніжно-білим кошиком зір- чатих пелюсточок жовтого осередка — ромашка.

На початку літа в квітниках височіють стебла, з яких звисають великі білі квіти — дзвони з гострим запахом. Це лілея.

Кожна із загаданих квіток має іншу назву, що відріз­няється від наведеної одним або кількома звуками. Які з цих назв вам відомі? (Розарожа — ружа. Ромаш­ка — роман, ромен, романець, рум ’янок. Лілея — лілія)

ІV Конкурс — «Темна конячка»

Конкурс складається із етапів. Команди отримують картки із завданнями. На роботу відводиться 5 хвилин. За кожне правильно виконане завдання команда отри­має по 1 балу.

1 етап — «Третє зайве» — виділіть з-поміж трьох слів, доданих до першого, те, що на відміну від двох інших, є його формою. Наприклад: Одинодна, одинокий, одиничний.

Завдання для І команди

Товариш — товаришам, товариський, товаришува­ти. (Товаришам)

Зелений — зелень, зеленого, зеленіти. (Зеленого)

Діяти — дія, діяли, дійовий. (Діяли)

Завдання для II команди

Сільський — село, селянин, сільське. (Сільське)

Читати — читають, читання, відчитати. (Читають)

Брат — братання, братик, брата. (Брата)

2 етап — «З миру по нитці» — взявши з кожного слова одну значущу частину — корінь, префікс, суфікс або закінчення,— складіть нове слово. Корінь шукайте в першому слові. Наприклад: читання, відписувати, переказ, спекти — пере-чит-ува-ти.

 

 

 

Завдання для І команди

Говірка, домовитись, щоденно, святковий. (Дого­вірний)

Фронтовик, складова, незалежний, приведений. (Прифронтовий)

Завдання для II команди

Ступати, набій, контратака, учень. (Контрнаступ)

Лежак, стінний, протидія, юність, день. (Проти­лежність)

V конкурс — «Кращий з кращих»

Поки команди працюють за картками, ми проведемо конкурс капітанів. Цей конкурс складається з етапів.

1 етап: «Одним словом» — замінюйте без зупинки по­дані слова одним словом. Питання ставляться по черзі. На цьому етапі врахо­вується швидкість і правильність відповіді. За кожну правильну відповідь капітан отримає по 1 балу.

1.Села при Карпатах. (Прикарпатські)

2.Ділянка при школі. (Пришкільна)

1. Країна над морем. (Надморська)

2. Зв’язок між містами. (Міжміський)

1.Фундамент під баштою. (Підбаштовий)

2.На два поверхи. (Двоповерховий)

1. Який стосується різних планів. (Різноплановий)

2.Розташований на лівому фланзі. (Лівофланговий)

1.Синонім до прикметника двобарвний. (Двокольо­ровий)

2. З одним складом. (Односкладовий)

2 етап: «Деформовані прислів’я» — скласти прислів’я із поданих слів. За кожне правильно складене при­слів’я капітан отримає по 2 бали.

Завдання для капітана І команди

  • Без, математика, не, і, граматика, виучити. (Без гра­матики не виучиш і математики.)
  • Всіх, один, і, за, одного, за, всі. (Один за всіх і всі за одного.)
  • Пером, врубаєш, і, писаного, не, сокирою. (Писано­го пером не вирубаєш і сокирою.)
  • Іскра, спалить, зла, поле, і, щезне, сама. (Зла іскра поле спалить і сама щезне.)
  • Камінь, і, під, лежачий, тече, не, вода. (Під лежачий каміні, і вода не тече.)
  • Завдання для капітана II команди
  • Не, хто, всякий, читати, в сила, читання, мати. (Не всякий, хто читає, в читанні силу має.)
  • Не, сміливого, боїться, сміливого, бере, штик, куля. (Сміливого куля боїться, сміливого штик не бере.)
  • Де, охота, й, руки, та, робота, скора. (Де руки й охо­та, там скора робота.)
  • Не, скільки, годуй, вовка, у, а, він, дивиться, ліс. (Скільки вовка не годуй,а він у ліс дивиться.)
  • Головонька, яка, розмовонька, й, така. (Яка голо­вонька, така й роботонька.)

VI конкурс — «Гонка за лідером»

Пропоную гравцям запитання і завдання з мови, на які треба по черзі відповісти. За правильну відповідь — 1 бал.

  • Які три назви частин мови мають спільний корінь? (Іменник, займенник, прийменник)
  • Які шість назв частин мови мають спільний суфікс? (Іменник, прикметник, числівник, займенник, прислівник, прийменник)
  • Пригадайте три назви частин мови із спільним пре­фіксом? (Прикметник, прислівник, прийменник) 11 (231) квітень 2010 р.
  • Перерахуйте назви частин мови із нульовим закін­ченням. (Іменник, прикметник, числівник, займенник, прислівник, прийменник, сполучник, вигук)

 

  • Чи спільнокореневими є слова підводити і підвод­ник, перенісся (іменник) і перенісся (дієслово). Назвіть у них корінь. (Ні; -вод-, -ніс-)
  • Чи однакові префікси у словах надземний, наділ, надіслати, надірвати, надзвуковий, надувний? (Ні; над-: надземний, надзвуковий; на: наділ, надувний; наді-: надіслати, надірвати)

  • Визначте префікси у словах склад, скарб, скло, ску­вати, скибка, скоса. (Префікс с- у словах: склад, скува­ти, коса)

  • Чи однакові суфікси в словах: калачик, хлібчик, хлопчик, обручик, льотчик, магазинчик? (Суфікси ик-: калачик, обручик; чик-: льотчик, магазинчик; -ч-, -ик: хлібчик, хлопчик)
  • Вдумайтесь у термін закінчення. А коли закінчен­ня не закінчує слово? (Перед суфіксом -ся, -небудь: пишуться, якого-небудь)
  • Коли іменник весною не має закінчення? А іменник слідом? (Коли переходять у прислівник)
  • Чим відрізняється коні і поні? А дзеркало і трюмо? (Перші слова мають закінчення -і, -о; другі — не мають закінчень)
  • Що однакового у мертвого тіла великої тварини й урочистого музичного привітання? (Основа: туш-а і туш)
  • Яку назву отримав народно-визвольний рух на Пра­вобережній Україні, учасники якого звалися гайдама­ки? (Гайдамаччина)
  • Як називалось кріпосне право? (Кріпаччина)
  • Як називався період татарських нападів на Україну? (Татарщина) v
  • Як називалась доба козацьких вольностей? (Ко­заччина)
  • Яку назву мали агресивні військові кола? (Вояччина)
  • Як називалась дармова примусова праця кріпаків у господарстві поміщика? (Панщина)
  • Як називається офіційний документ, у якому викла­дається розпорядження, постанова керівника? (Наказ)
  • Як називається система умовних знаків або сиг­налів для передачі відомостей? (Код)

Заключна частина

http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/102/336/102336965_large_048__025.pngВедучий. Наш конкурс закінчено.  Незбагненна душа нашої мови, як золото­носна річка, виблискує на сторінках нашої літератури. Тож давайте частіше заглядати в живу схованку люд­ського духу.

ПІДСУМКИ ГРИ


 


Розділ ІІ

ПОЗАКЛАСНІ ЗАХОДИ З ЛІТЕРАТУРИ

Творчість Тараса Шевченка

Від того, чи знайдеться місце для Тараса Шевченка у храмі власної душі кожного з нас, залежить, ким ми будемо. Адже імя Тараса з поняттям Україна нерозривне. Великий поет поставив на сторожі нашого існування своє невмируще слово. Завдяки йому ми не згинули безслідно.

Про Шевченко, його творчість діти дізнаються в школі від учителя, тому й від того залежить, ким вони стануть у майбутньому. Небагато часу відведено програмою з української літератури на вивчення творчості Кобзаря, але вчитель, який через власне серце пропускає те, з чим іде до дітей, зуміє побудувати свої уроки та позакласну діяльність так, щоб учні зрозуміли, усвідомили і полюбили твори великого письменника. Саме у нього ми повинні вчитися любові до України, її землі, її героїв, поваги до самих себе й до інших народів.

Наведені позакласні заходи спрямовані на поглиблення знань учнів про Шевченка як людину й митця. Додаткова інформація допоможе краще зрозуміти твори поета, джерела їх написання, художні особливості та значення. Запропоновані заходи можна використовувати на заняттях гуртка чи студії, під час проведення Шевченківського тижня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Шануймо слово Кобзаря»

(літературний вечір для учнів 5 класу)

Мета: розкрити учням глибину поезій Кобзаря, глибше осягнути внутрішній світ поета, його прагнення до простого людського щастя, навчити виразно читати ліричні вірші, розвивати творчі здібності, виховувати почуття любові до рідного краю, бережне ставлення до його історії, щиру шану тому, хто доніс до нас безцінні скарби далекого минулого.

  І мене в сім'ї великій,

 В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

 Незлим тихим словом».

Т. Г. Шевченко

(Звучить мелодія «Реве та стог­не...» )

(Виходять учні. Двоє з них — із хлібом і сіллю).

 

1-й учень. Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живо і снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

2-й учень. Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі Шевченка онуки.

3-й учень. Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо...

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

4-й учень. Ти перед нами стоїш, як світоч,

Ти перед нами гориш і світиш,

Ти перед нами, ти серед нас,

Бо допалав ти, але не згас!

(виходять дівчата)

1-а дівчинка. В грудях народу — у кожній жилці,

В гаях народних — у кожній гілці,

У кожній хвильці твого Дніпра

Цвіте твій голос і не вмира.

2-а дівчинка. Твій голос — повнить пшеничний колос,

Бо те, за що ми жили й боролись,

Твій сон щасливий,

зоря твоя, велика,

 вольна, нова сім'я...

( Зву­чить музика,  виходять у танці дівчата. Вони виконують веселий танок. Учениця читає вірш «Мені тринад­цятий минало», далі йде інсцені­зація уривка із повісті    О. Іваненко «Тарасові шляхи»).

1-а ведуча. У пошуках учителя-маляра Шевченко опинився у Хлипнівського дяка. Він охоче згодився навчити його малювати. Але ж на це потрібний був дозвіл пана Енгельгардта.

2-а ведуча. Мов на крилах, полетів Тарасик до Вільшани, щоб роздо­бути дозвіл. «Якби мені маляром... я б нічого більше не хотів» — думав він, наближаючись до економії. Та не судилося йому більше поверну­тися до Хлипківки. З Енгельгардового палацу у Вільшані пішов шлях Шевченка у чужі і далекі краї. А Україна з її розкішною природою приходила до нього лише у снах.

1-й учень читає уривок з поеми «Сон» («У всякого своя доля»).

2-й учень виконує «Садок вишневий коло хати».

3-й учень зачитує поезію «Тече вода з-під явора».

1-а ведуча. Помітивши неабиякі здібності у Шевченка до малюван­ня, пан віддає його у науку до май­стра Ширяева, маючи намір зроби­ти з нього придворного маляра.

2-а ведуча. Доля ж розпоряди­лася Тарасом по-іншому. В одну із білих ночей Петербурга Шев­ченко зустрівся зі своїм земляком Іваном Сошенком, якого заціка­вили малюнки хлопця. Сошенко знайомить своїх друзів-художників (Брюллова, Жуковського) з Тара­сом.

1-а ведуча. Друзі Сошенка були одностайні у рішенні викупити Тараса з кріпацтва. 22 квітня 1838 року Шевченко одержав відпустку, за яку пан зажадав 2,500 тис.

2-а ведуча. Воля! Роками споді­вана воля! Куди хочеш, туди йди, що хочеш те й роби. Чи хоч коли він міг так жити? Живе!!! Малює, вчиться в Академії мистецтв, пише вірші. А лине думками, лине до сво­го рідного села, до братів та сестер.

1-а ведуча. Думи мої, думи мої, ви мої єдині.

Не кидайте, хоч ви мене,

при лихій годині

2-а ведуча. І читає та пише до ночі,

 Пливуть мрії — живі ручаї!

 І минулого сльози жіночі —

Нині сльози невтішні твої.

 (На сцену виходять ведучі.)

1-й ведучий. 9 березня 1814 р. у родині кріпака Григорія Шевчен­ка народилась ще одна дитина — хлопчик Тарас, якому судилось ста­ти окрасою української літератури, провісником волі і щастя для зне­долених.

2-й ведучий. На той час Тарасик стає ще однією кріпацькою дитиною для пана Енгельгардта. Поча­лись для нього тяжкі, безпросвітні злидні.

(На сцену виходить мати і Тара­сик.)

Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,

що долі нам нема з тобою!

 Ми вбогі, змучені раби,

не знаєш радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

не розгинать своєї спини.

Промовиш слово — і нагай

над головою люто свисне.

У так усюди — з краю в край —

панує рабство ненависне.

 Росте неправда на землі

згорьованій, сльозами залитій.

О любі діточки малі, одні

залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітне мене

на довгій панській ниві?

Мати цілує Тарасика і повільно йде .

 

Тарасик. Там матір доброю мою,

ще молодою — у могилу

 Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

(А ми малі були і голі),

не витерпів лихої долі,

Умер на панщині...

А ми, розлізлися межи людьми,

мов мишенята.

 

1-й ведучий. Нелегкими були Тарасові шляхи. Від батьківського порога до чужих людей у найми. А йому так хотілось вчитись, а осо­бливо малювати.

2-а ведуча. Пасе Тарасик чужі ягнята за селом, а сам малює. Все йому хотілося змалювати: і село, і небо, і ягнят...

2-й ведучий. Проживаючи дале­ко від України, Тарас Шевченко втішав себе думкою, що там, у рід­ному краї, життя таки стало кра­щим. У 1843 р. Шевченко приїхав на Батьківщину.

3-й ведучий. Він стільки бачив за ці роки, що йому здавалося, що й тут, у Кирилівці, все інше не таке, як було колись. Адже життя не сто­їть на місці.

 

Інсценізація «Знову у ріднім селі».

1-й ведучий. Так було скрізь, по всій його живописній Україні. Доля його рідних братів і сестер була долею його народу.

Учень читає уривок із поеми «Сон».

2-й ведучий. За крамольні вірші, спрямовані проти самодержав­ства, за участь у революційному товаристві, за непокору і стійкість у боротьбі за волю народу Шевчен­ко був висланий на 10 років у далекі Оренбурзькі степи.

1-й ведучий. «Караюсь, мучусь... але не каюсь!» — під таким девізом 10 років пропадав Т. Г. Шевченко на чужині.

1-й учень зачитує поезії «Немає гірше як в неволі», «Мені однаково».

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

 В неволі виріс меж чужими,

І, не оплаканий своїми,

В неволі плачучи, умру,

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій — не своїй землі.

І не пом'яне батько з сином,

Не скаже синові: «Молись.

 Молися, сину: за Вкраїну

Його замучили колись».

 

2-й ведучий. «Як би я був недо­людком, кровопивцею, то й тоді для мене страшнішої кари не можна було б придумати, як заслати мене в окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось у чому причина моїх нестерпних страждань»,— писав поет.

 

1-й ведучий. Лічу в неволі дні і ночі

 І лік забуваю.

О господи, як то тяжко,
Тії дні минають.

А літа пливуть за ними,

Пливуть собі стиха,

Забирають за собою добро і лихо.

Забирають, не вертають

 Ніколи нічого.

2-й учень читає вірш «Зоре моя вечір­няя».

2-й ведучий. Десятирічне ув'яз­нення підірвало здоров'я Т. Г. Шев­ченка, але не вбило у ньому віри у повалення самодержавства. У най­тяжчі години надія і неспалима віра в «сім'ю вальну, нову» гартувала Тарасові дух і волю.

1-й ведучий. Шевченко мріє при­їхати на Україну, побувати на Дніпрі, одружитись, жити в ріднім краї.

1-а ведуча. Я тільки хаточку в тім раї Благав, і досі ще благаю, Щоб хоч умерти на Дніпрі Хоч на малесенькій горі.

2-й ведучий. Не дали й цього. Остання подорож наУкраїнуу 1859р. закінчилась тим, що Шевчен­ка у кайданах доставили у Київ, а звідти відправили на постійне міс­це проживання — Петербург.

1-й ведучий. 10 березня 1861 ро­ку Тараса Григоровича Шевченка не стало.

Не відало самодержавство, що є вища справедливість самої Долі. Тарас просив лише затишку, а доля подарувала йому весь світ.

(Виходять діти, вбрані у національні костюми різних країн. Учень читає «Заповіт»)

(На останньому рядку вірша звучить мелодія)

2-й ведучий. Провіснику волі, величний Титане! Справдилися думи прозорі твої. Приймай же данину любові і шани Од вольних народів нової сім'ї.

1-й ведучий. Він зорею сіяє в прийдешнім віку, Сходить хлібом духовним

на яр-рушнику. У розкриллі земних і заобрійних трас Височіє над світом великий Тарас.

1-й читець (білорус). До нас твоє слово щораз долітає,. Ми слухаєм втішно, що мовить сусід, І квіти свої у вінок твій вплітаєм. Прийми, брате, і наш білоруський привіт.

2-й читець (росіянин). О світе вільний, о світе ясний,
Портрет в Москві, Тарасе, твій
Несуть нащадки. Ще ж по всій
Країні, як на площі Красній,
Тебе народи вільні славлять.

Ти з нами, наш — як наша пам'ять.

3-й читець (казах). Великий Кобзарю вогненний,

 Я свій на твоїй Україні.

Мелодій акорд небуденний

У мові дзвенить солов'їній.

Не ділить нас простір далекий

І степ не стоїть поміж нами,
І наші країни буремні
Дружитимуть міцно віками.

4-й читець (українець). Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душі окриля

 Встає в новій красі, забувши лихоліття,

 Країна наша — мрія Кобзаря!


КВК

Тема.  «ЙДЕМО З ДИТИНСТВА ДО ШЕВЧЕНКА» (для учнів 7 класу)

 

Мета: узагальнити і закріпити знання учнів про Т.Г. Шевченка; розвивати розумові та творчі здібності дітей; їх мислення; розвивати увагу та спостережливість; виховувати інтерес до знань, любов до великого Кобзаря.

Тип: КВК.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, збірки його творів, ілюстрації до відомих творів, учнівські малюнки, музичне оформлення.

 

Хід заходу

 Початок гри

Ведучий. Увага! Увага! Розпочинаємо КВК — конкурс винахідливих і кмітливих, присвячений життю і творчості Т. Шевченка.

Ведуча. Сьогодні у нас змагаються дві команди: «Вербиченька» і «Пастушки».

Ведучий. Команди створені з найсильніших, найерудированіших і найкмітливіших знавців життя і творчості Великого Кобзаря, які навчаються у 7 класі. Привітаймо дружно обидві команди, які представляють один клас. Це знаменно і приємно! Ви вже ,безумовно, помітили радісне хвилювання гравців. Відповідальність-бо для них неабияка! Тим паче, що й змагання не таке собі, а -  шевченківське!

Ведуча. Кожна команда має, без сумніву, своїх прихильників,вболівальників. До них теж буде звернене наше слово. А зараз підтримайте конкурсантів щирими посмішками і дружніми оплесками.

Ведучий.  Судить сьогоднішнє змагання високоповажне й авторитетне журі (називає його склад).

 Ведуча. Команди! На старт! Жеребкування. Як ви бачите, і   починає наше змагання команда «Пастушки».

(Команда «Пастушки» виходить на сцену з піснею «Ой ходила дівчина  бережком». Капітан рапортує про готовність команди).

 Девіз: «Йдемо з дитинства до Тараса! Вчимося змалку в Кобзаря любити Україну і мову нашу солов'їну!»

Ведучий. На сцену запрошується команда «Вербиченька»!

(Команда виходить із піснею «Ой на горі та й женці жнуть»).

Рапорт капітана: «Девіз у нас: Бути, як Тарас: Вербичку плекати, про Україну дбати!»)

Ведуча. Слово для привітання надається команді-суперниці «Вербиченька».

(Звернення до команди-суперниці)

Шевченко в пустелі вербичку зберіг,

Вона ж бо наш символ і оберіг.

Будемо вірними батьку Тарасу,

Захистимо честь 7 класу!

Нам вихвалятись не до лиця:

Хто сильніший, покаже дружня зустріч ця.

Якщо ж «Вербиченька» вас здолає,

Нехай кожен пам'ятає:

«Не я б'ю, верба б'є».

Будьте великі, як верба, здорові, як вода, багаті, як земля, гарні, як весна, а мудрі, як Тарас!

Звернення до журі

А журі наше посміхається,

Бачачи нас, безумовно, втішається.

Ми ж його не розчаруємо,

Свою кмітливість і винахідливість подаруємо.

Вручають подарунки-сюрпризи «Пастушкам», журі.

Ведучий. Свого конкурента і журі вітає команда «Пастуш­ки».

(Звернення до команди-суперниці)

 

Зустрівши нас, пастушків,

Не надійтесь на перемогу без труднощів.

Ми готові до гідного двобою,

А перемогу бачимо за собою.

Із пастушка-сиротини,

Що писав і малював,

Забувши про чужу скотину,

Виріс мудрий Кобзар, що весь світ здивував.

Бажаємо вам показати вищий клас

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас!

Журі:

А ми собі добре дбаємо:

Шевченка з любов'ю вивчаємо.

Про журі не забуваємо і в цій порі

Свою долю у ваші руки, шановні, вручаємо.

(Вручають подарунки-сюрпризи журі і команді «Вербиченька»)

Капітани обох команд (разом)

Любов до Шевченка і його «Кобзаря»

 Об'єднала, друзі, нас,

Тому й зібралися ми

В Цьому залі

У святковий радісний час.

 Ведуча. Ось ми й познайомилися з командами, які сьогодні вирішили позмагатися, себе показати і на суперників подивитися, а головне,— красним словом возвеличитися, Шевченківським і освятитися.

Перше слово журі, перші підсумки. Із словом від журі до команд звертається учениця 9  класу.

Ведучий.  (заклик до команд) Пам'ятайте: «Щоб народу рідному служити, треба так, як Шевченко, на світі жити».

 Ведуча.  А тепер переходимо до конкурсів.

 

 

Конкурсна частина

Конкурс «Поетична розминка»

ЗАВДАННЯ: члени кожної команди по черзі читають улюблену строфу із віршів Т. Шевченка. Умова: виразно, не збиваючись, із почуттям.

 Журі буде враховувати оригінальні творчі знахідки команди.

 

Конкурс капітанів

  • Чому ім'я Катерина було надзвичайно дороге поетові?
  • У  якому році вийшло 1-е видання «Кобзаря»?
  • Назвати ім'я та прізвище товаришки Тараса в дитинстві.
  • У якому році Т. Шевченка викупили з кріпацтва?

Слово  журі.

Ведуча. Вболівальники гаряче реагують на хід змагання, самі готові кинутися в бій. Надаємо таку можливість. Назвіть прислів’я про Кобзаря.

                                             (Вболівальники  називають).

  • Шевченко з народом був, від народу мудрість здобув.
  • Шевченків «Заповіт» до добра кличе світ.
  • Кобзаря сила до щастя народ пробудила.

  • Хто Шевченка знає, той край свій кохає.
  • «Кобзар» — народної мудрості буквар.
  • Де правда Кобзаря ходила, там розцвіла народна сила.
  • Шевченкова правда чиста і ясна, тому й прекрасна.
  • На тиху розмову, на добреє слово Шевченко нас кликав й за­прошує знову...

Ведучий. Продовжуємо змагання.

Конкурс читців

Ведуча. А зараз змагаються читці. Виразно прочитати на­пам'ять вірш Шевченка. Слово декламаторам — кращим із кра­щих у команді.

 

 

Конкурс «запитання — відповідь»

Ведуча. Команди ставлять одна одній по 3 запитання. Слово журі.

Гумористична пауза (учні 6 класу)

      Одного разу Тарас Шевченко повертався з гостей. Над чимось замислившись, він ненавмисне штовхнув губернатора, потім ви­бачився.

А губернатор:

Свиня!

Дуже приємно, а я — Шевченко,— сказав Тарас Григоро­вич і пішов далі.

Ведучий. Відпочили? Змагання триває. На черзі конкурс 5.

 

Конкурс знавців життєпису Шевченка — змагання на ерудицію (по три запитання командам)

Команда І

 - Назвіть прізвище художника-земляка, який перший помітив у Шевченка  - талант живописця і став йому допомагати.

 - Назвіть місця в Україні, пов'язані з іменем Т. Шевченка.

 - Назвіть 5 відомих пісень на слова поета.

Команда II

  • Хто з українських письменників одним із перших підтримав Шевченка як поета і допоміг йому в самоосвіті?
  • Назвіть місця, де жив Т. Шевченко.
  • Який композитор написав музику до 83 творів Т. Шевченка?

 

Конкурс — творчий (домашнє завдання)

Ведуча. Представники кожної команди читають твір і пере­дають його в журі Твір- мініатюра на одну з тем:

«Шевченко у моїй читацькій біографії»

«Кобзар» у нашій родині»

«Шевченкова вербичка»

Поетична пауза

Учениця  читає вірш Т. Шевченка «Думи мої...».

Слово журі

Конкурс  художників. (завдання до цього конкурсу учні отримують заздалегідь)

Ведучий. Пропонуємо вашій увазі ще один творчий конкурс, художників-ілюстраторів «Кобзаря».

Захист ілюстрацій:

 -До якого твору ілюстрація?

  - Чому  обрали саме цей твір, сюжет, епізод? (Художники передають  роботи в журі)

Конкурс  «Згадай і продовж...»

Ведуча. Чи готові кинутися у бій знавці поезії Шевченка? (Завдання на картках). На картках — уривчасті фрази, за якими потрібно назвати вірш і продовжити його читанням напам'ять.

Ведучий.  Поки команди готуються до останнього конкурсу завдання уболівальникам обох команд:

Розповісти  легенду чи бувальщину про Кобзаря.

Слово журі.

Ведуча.

КВК, як і будь-яке дійство чи справа, має кінець. Так, на жаль, все хороше, дуже швидко минає. Ми підійшли до завершального, 9 конкурсу — інсценівки. Юні актори підготували сценки.

Конкурс  — показ сценок про дитинство Т. Шевченка.

Слово журі. Нагородження команд. 

Вчитель. Я рада за вас, любі мої семикласники. Хай ваша стежина до Тараса переростає у широку дорогу до храму духов­ної правди, а Великий Кобзар хай буде тим світочем, який освітить вашу дорогу пізнання, нашу дорогу пізнання. Дякую всім, чий розум, сер­це і душа трудилися. Ідіть з дитинства до Тараса, ідіть усе життя. Доростайте до Кобзаря усім своїм життям, бо ж ми в Україні таки український народ, за який Т. Шевченко карався, мучився, але не каявся.


 


Урок-вікторина «Наш Кобзар»

(для учнів 9 класу)


 


 


Мета: розвивати пізнавальну компетентність; формувати комунікативну компетентність, розвивати національну гідність, духовну культуру; спонукати учнів до взаємооцінки і самооцінки якості знань, повторити і закріпити матеріал з теми, виховувати справжніх патріотів своєї держави.

Правила:

  • Обирають дві команди за принципом випадковості (кольорові кульки: блакитна, жовта).
  • Представляють журі, яке становлять учні старших класів.
  • Ведучим гри є вчитель. За кожну правильну відповідь команда одержує 1 бал. Журі підбиває підсумки вікторини після кожного її етапу.

План проведення уроку-вікторини

  • З яких творів ці герої?
  • З якого твору взято рядки?
  • Про кого з героїв і з якого твору Шевченка йдеться?
  • Що об'єднує твори Шев­ченка?
  • Встановити відповідність між жанрами і творами поета.
  • Знайдіть зайвий твір і поясніть, чому він зайвий.

 

Що об'єднує твори Шевченка?

  • «Музикант», «Художник». (Історія життя обдарова­них людей того часу)
  • «Несчастньїй,   «Княгиня». (Розбещеність, свавілля, мораль­на деградація панства)
  • «Капитанша», «Наймичка». (Знівечене материнство)
  • «Заповіт», «Світе ясний...», «Ісаія. Глава 35». (Мрії про нове життя)
  • «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар'яна-черниця». (Життя жінок у тогочасному суспільстві)
  • «Утоплена», «Причинна», «То­поля». (Елементи романтизму)
  • «Думи мої...», «Садок вишне­вий», «Минають дні», «Заповіт»,
  • «Учітеся, брати...». (Покладені на музику)
  • «Іржавець», «Заступила чорна хмара», «Чернець», «Гамалія». (Історичне минуле)
  • «За байраком байрак», «Ой три шляхи широкії», «Мені однако­во». (Написані в казематі)
  • «Тризна», «Розрита могила», «Сова», «Чигрине, Чигрине», «Наймичка». (Творчість періоду трьох літ)
  • «Кавказ», «Давидові псал­ми», «Неофіти», «Юродивий». (Національно-визвольна боротьба)

 

Які поеми і кому присвятив Шевченко?

1. «Катерина» — В. Жуковському, російському   поету-романтику. Саме завдяки його портрету, написаного К. Брюлловим, друзі поета викупили Шевченка з крі­пацтва.

2.«Кавказ» — при­свячена Якову де-Бальмену, художнику, другу поета.

3.«Єретик» — присвячена Шафарику – чеському філологу, історику, діячу
відродження, який про­пагував ідеї слов'янського єднання.

Встановіть відповідність між наведеними жанрами і твора­ми Тараса Шевченка подани­ми у довідці, зазначте період

Містерія

Балади —

Поеми —

Вірші — _

Повісті -

Комедія —

Послання —

Довідка: «Варнак» , «Княги­ня», «Іржавець», «Великий льох», «Сон» («На панщині пшеницю жала...»), «Кав­каз», «Сон» («У всякого своя доля...»), «Княжна», «Я не незду­жаю нівроку», «Царі», «Слепая», «Мені однаково», «Заповіт», «Садок вишневий...», «Єретик», «І мерт­вим,   І  ЖИВИМ...»,   «СвІТЄ ЯСНИЙ..:»,

«Ісаія. Глава 35», «Неофіти», «Юро­дивий», «Капитанша».

Знайдіть зайвий твір і вкажіть, чому він зайвий.

І. «Іван Підкова», «До Основ'я­ненка», «Гайдамаки», «Кавказ» (Поема «Кавказ» написана в пері­од «трьох літ», всі інші поезії належать до ранньої творчості.)

Шевченка про оновлене суспіль­ство.)

  1. «Катерина»,        «Гайдамаки», «Єретик», «Гамалія» («Єретик», на відміну творів ранніх, належить до періоду «трьох літ».)             
  2. «Утоплена», «Тополя», «Причинна»,   «Катерина»  («Катерина» за жанром поема, всі інші тво­ри — балади)
  3. «Єретик», «І мертвим, і жи­вим...», «Мені однаково», «Сон» («Мені однаково» написано в період заслання, всі інші твори — періоду «трьох літ».)
  4. «Садок вишневий...», «Рано-вранці новобран­ці», «Ой три шляхи широ­кії», «Заповіт» («Заповіт» написаний у період «трьох літ», всі інші твори періоду заслання.)
  5. «Іржавець», «Царі», «Мо­скалева криниця», «Вар­нак»

«Великий льох», «Варнак», «Княжна», «Кавказ» («Великий льох» за жанром поема-містерія, всі інші — поеми.)

  1. «Сон» ("У всякого своя доля"), «Сон» ("На пан­щині пшеницю жала"), «Я не нездужаю нівро­ку», «Думи мої, думи мої» («Сон» ("У всякого своя доля") названа поетом комедією, все інше — пое­зії.)
  2. «Княжна»,      «Варнак», «Художник», «Катерина»    («Художник»    за   жанром повість, всі інші тво­ри — поеми.)
  3. «Катерина», «Княжна», «Най­мичка», «І мертвим, і живим...» («Імертвим, і живим...» — поема філософського змісту, інші твори присвячені долі жінки-страдниці.)
  4. «Кавказ»,    «Єретик»,    «Сон», «Наймичка»    («Наймичка»    — поема  про жіночу долю, всі інші   ? (пронизує ідея боротьби народу за волю.)

«Неофіти», «Юродивий», «Ісаія. Глава    35»,    «Світе    ясний...»                              (У «Неофітах» поет звернувся до історії раннього християнства,     в інших поемах відтворено мрії  Шевченка про оновлене суспільство.)

Назвіть, про кого з героїв і з якого твору Тараса Шевченка йдеться?

1. Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що   торік   покинув.   (Молода дівчина з «Причинної»)

2. Багатий на лати

Та  на  дрібні  сльози.   (Ярема з «Гайдамаків»)

3. Розбрелись

По Польщі, Волині,

По Литві, по Молдаванах

І   по   Україні.    (Конфедерати з «Гайдамаків»)

4. Найшла відьму,

І трути дістала,

І трутою до схід сонця

 Дочку напувала. (Мати з «Утоп­леної»)

5. Байдаком керує. (Гамалія, Іван Підкова з однойменних поем)

6. Цареві московському

     Коня напоїла. (Дівчина з «Вели­кого льоху»)

7. Пішла полем, ридаючи
В тумані ховалась

Та скрізь сльози тихесенько

Про вдову співала. (Ганна з «Най­мички»)

8.  На березі стояла,

Неначе темная скала,

Не слухала і не ридала,

А «алілуя» подала

За матерями християнам. (Алкідова мати з «Неофітів»)

9. Сатрапа в морду затопив. (Юродивий з однойменної поеми)

10. Пішла селом,

На голові хустиночка,

На руках дитина.

Вийшла з села — серце мліє. (Катерина з однойменної поеми)

11. У латаній свитиночці,

На плечах торбина,

В руці ціпок, а на другій

Заснула дитина. (Катерина з однойменної поеми)

12. Сам знівечив свій вік,

І ні на кого не жалкую,

І ні у кого не прошу я,

Нічого не прошу. (Варнак з однойменної поеми)

13 Плаче, мов негодована дитина. (Ліричний герой з поезії «Я не нездужаю нівроку»)

14. Сидить батько кінець стола,

На руки схилився,

Не дивиться на світ божий,

Тяжко зажурився. (Батько Ка­терини з «Катерини»)

15. Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає. (Українська родина з поезії «Садок вишневий коло хати»)

16. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько

В неволі з тобою. («Княжна»)

17. Аж страх погано

У тім хорошому селі:

Чорніше чорної землі

 Блукають люди.

(Ліричний герой, «І виріс я на чужині»

18. Воно б, може, так і сталося,

Якби не осталося

Сліду   панського   в   Україні.

(Ліричний герой, «І виріс я на

чужині»)

19. Образ пресвятої поставили...

В мурованім храмі

 Отам вона й досі плаче

Та за козаками.

(«Іржавець»)

 З якого твору?

1. Реве гарматами Скутара,

Ревуть,        лютують        вороги. («Гамалія»)

2. Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить,

А на апостольськім престолі

Чернець    годований    сидить. («Єретик»)

3. І потекли в одно море

Слав'янськії ріки. («Єретик»)

4. Сю ніч будуть в Україні

Родиться близнята.

Один буде, як той Гонта,

Катів катувати.  Другий

Буде... оце вже наш! («Великий льох»)

5. Уже Марко чумакує

І восени не ночує

Ні під хатою, ні в хаті. («Най­мичка»)

6. Й земля задрижала.
Прокинувся й до матері —

А мати вже спала! («Наймичка»)

7. Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле. («Кавказ»)

8. Чурек і сакля — все твоє,

Воно не прошене, не дане,

Ніхто й не возьме за своє,

Не   поведе   себе   в   кайданах. («Кавказ»)

9. Й смеркає, і світає,
День божий минає,

І знову люд потомлений,

І  все  спочиває.  І мертвим, і живим...»)

10. Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра, («І мерт­вим, і живим...»)

11. Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя... («І мертвим, і живим....»)

  1. І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій

Не забудьте пом'янути

Незлим,       тихим       словом. («Заповіт»)

13. У всякого своя доля

І свій шлях широкий.

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає. («Сон»)

14. Треба громадою обух сталить
Та добре вигострить сокиру

Та заходиться вже будить. («Я не нездужаю нівроку»)

15. Летим, дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає. (Поема «Сон»)

З яких творів ці герої?

(Зразки від­повідей)

 Катерина — «Катерина»

Ганна, Марко, Трохим, Настя — «Наймичка»

Іван Гус — «Єретик»

Три ворони, три душі, три лірники — «Великий льох»

П'яниця — «Сон»

Конфедерати — «Гайдамаки»

Ченці — «Єретик»

Іван Підкова — «Іван Підкова»

Гамалія — «Гамалія»

Думи — «Думи мої, думи...»

Офіцер — «Наймичка», «Катерина»

Галайда — «Гайдамаки»

Оксана — «Гайдамаки»

Цар — «Сон», «Царі», «Кавказ»

Ліричний герой — «Мені однако­во», «Я не нездужаю нівроку» тощо

Жінка — «Слепая», Княжна», «Катерина» тощо

Інтелігенція — «І мертвим, і жи­вим...»

Простий народ — «Кавказ», «Сон», «І виріс я на чужині» тощо

Нове суспільство —«Світеясний...», «Ісаія. Глава 35», «Юродивий», «Заповіт» Підсумки вікторини.


Тема. «Щоб народу рідному служити, треба так, як Шевченко, на світі жити»                      (для учнів 9 класу)

Мета: повторити й узагальнити вивчений матеріал про життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка;учні мають усвідомити значення творчості поета для світової культури, для себе особисто; розвивати інтерес до вивчення творчості Т.Шевченка;творчі здібності учнів;виховувати любов до літератури.

Обладнання: картки із завданнями, репродукції картин Т. Шевченка.

Форма проведення: брейн-ринг.

(Урок проводиться у формі змагання між двома командами, яким пропонуються різноманітні завдання з життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка. Результати змагань оцінює журі.)

 

ХІД ЗАХОДУ

Вступне слово вчителя

Ім'я великого Тараса невіддільне від назви держави, яку мріяв бачити вільною, яку поет намагався збудити від тяжкого рабського сну. Він досі залишається нашим сучасником і, розгортаючи його твори, ми дивуємось: «Та це ж все написано про нас». А дехто з подивом питає: «Чому це досі про нас?»

Про Кобзаря вже стільки написано, сказано, що, здається, вже не залишилося якихось «білих плям» у його життєтворчості, «всі слова були уже чиїмись». Його твори читаються, переосмислюються, ставляться на сцені. І сьогодні ми виявимо кращу команду а також кращого знавця творчості поета Команди створені з найсильніших, найерудированіших і найкмітливіших знавців життя і творчості Великого Кобзаря, які навчаються у 9 класі. Привітаймо дружно обидві команди, які представляють два класи. Це знаменно і приємно! Ви вже, безумовно, помітили радісне хвилювання гравців. Відповідальність-бо для них неабияка! Тим паче, що й змагання не таке собі, а - шевченківське!

Кожна команда має, без сумніву, своїх прихильників,вболівальників. До них теж буде звернене наше слово. А зараз підтримайте конкурсантів щирими посмішками і дружніми оплесками. Судити сьогоднішнє змагання буде високоповажне й авторитетне журі (називає його склад).

Команди! На старт!

 Жеребкування.
І. Конкурс «Представлення команд»

Кожна команда представляє себе, розповідаючи про свою назву, емблему.
1 -а команда - «Вербиченька».  

2-а команда - «Кобзарики»

Вчитель. Ось ми й познайомилися з командами, які сьогодні вирішили позмагатися, себе показати і на суперників подивитися, а головне, — красним словом возвеличитися, Шевченківським і освятитися.
Перше слово журі, перші підсумки. 

Вчитель.  (заклик до команд)

 Пам'ятайте: «Щоб народу рідному служити, треба так, як Шевченко, на світі жити».

А тепер переходимо до наступного  конкурсу.

    2  Конкурс «Родинні стосунки» (5 балів)

Завдання: Встанови родинні стосунки.

1-а команда:

Хома Кичатий і Галя (батько і дочка),

Ганна і Марко (мати і син),

Катря і офіцер (дівчина і її  коханий).

2-а команда:

 Хома Кичатий і Стеха (господар і ключниця);

 Назар і Галя (козак і його наречена);

Назар і Гнат (побратими).(3 бали)

3     Конкурс «Хто швидше?»  

 Завдання: Командам по черзі ставляться запитання. Кожна правильна відповідь — 1 бал

  • Який композитор написав близько ста музичних творів на слова Шевченка? (Микола Лисенко)
  • Кому Шевченко присвятив «Кобзар» 1860 року?. (Марку Вовчку)
  • Скільки, запросив Енгельгардт за кріпака Тараса Шевченка? (2500 крб.)
  • Прізвище лікаря, який доглядав хворого Шевченка, коли той створив «Заповіт»? (А. Козачковський)
  • Який художник ілюстрував поему «Кавказ», взявши за епіграф слова «споконвіку Прометея там орел карає»? (/. Рєпін)
  • Найвідоміша збірка поета.
  • Кому Т.Шевченко присвятив поему «Кавказ»?
  • Рік викупу Т. Шевченка з кріпацтва
  • Чий портрет був намальований і проданий з аукціону з цією метою?
  • Народився Тарас Шевченко в селі...
  • Батько Тараса Шевченка був...
  • Драма «Назар Стодоля» Т Шевченка за жанром є.... 
  • Хазяїн Тараса Шевченка, пан...
  • 3 якого твору Т. Шевченка взято рядки «Резе та стогне...»?
  • Рік народження митця.   
  • Що обіцяв Хома Кичатий перед смертю своїй дружині? (з драми «Назар Стодоля»
  • У якому році написав поему«Сон»
  • Голова Кирило-Мефодіївського братства.
  • Прізвище майстра малярських справ, у якого вчився Тарас Шевченко.
  • Голова академії мистецтв, друг і учитель Тараса Шевченка.
  • «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями». Так починається твір...
  • Коли вперше було видано «Кобзар»?
  • Жанр «Причинної».
  • Поема Т Шевченка російською мовою, в якій продовжено тему «Катерини».
  • Назвіть історичних персонажів у поемі Т Шевченка «Гайдамаки».
  • Шевченка вперше заарештували...
  • Півострів, де поет провів останні 7 років заслання.
  • Звідки рядки «Летим, дивлюся, аж світає...»?
  • Продовжити: «А онуки? їм байдуже...». Назвіть твір, з якого взято ці рядки.
  • У якій повісті описало викуп Шевченка з кріпацтва?

IV.       Конкурс «Підказка»

Правила: учитель читає чотирьохступневі запитання по черзі, звертаючись до кожної з команд. Завдання гравців - відгадати назву твору, скориставшись при цьому найменшою кількістю підказок. Якщо учасники відгадують назву за одним запитанням- команда дістає 4 бали, за двома - 3 бали, за трьома - 2 бали, за чотирма - 1 бал.

Запитання до 1 команди. «Катерина»

  • Твір присвячено російському поетові Василеві Жуковському.
  • Цю поему названо за ім'ям головної героїні.
  • Афористичні вислови з твору:

 Світ бачився широкий,

Та нема де прихилитись

В світі одиноким

Є на світі доля,

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Не питайте, чорнобриві,

 Бо люди не знають;

 Кого Бог кара на світі,

То й вони карають..

4. Рядки з твору:

Де ж ті люде, де ж ті добрі,

 Що серце збиралось

 З ними жити, їх любити?

Пропали, пропали!

II   «І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕНИМ»

  • Епіграф до цього твору взято слова з Біблії.
  • Твір звернено до української еліти.
  • Афористичні вислови:

 В своїй хаті своя правда,

 І сила, і воля.

Якби ви вчились так, як треба

Той мудрість би була своя.

Бо хто матір забуває, того Бог карає...

4 Фінальні рядки.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє...

Обніміться ж ,брати мої,

Прошу вас, благаю!

 

Завдання для другої команди.

«До Основяненко»

  • Цей твір присвячено видатному українському письменникові, якого Т.Шевченко  називає «другом», «батьком».
  • Поезію написано в ранній - романтичний - період творчості.
  • Образи твору «чайка», «Синє море», «воля», «червоні жупани», «слава козацькая», «дівчина під вербою».
  • Рядки з твору:
    Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине –

Слава не поляже, а розкаже
Що діялося в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти

Наша думка, наша пісня

Не вмре, не загине

От де, люде, наша  слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово.(відповідь «До Основ'яненко»)

II. «Кавказ»

  • Епіграф до твору взято з біблійної книги пророка Єремії.
  • За жанром цей твір - інвектива, яка викриває хижість і облудність колоніальної політики Росії.
  • У   творі    використано    образ   Прометея   як    символ    нескореності,    боротьби, протистояння злу.
  • Афористичні вислови:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Кати знущаються над нами,

А правда наша п '"на спить.

Борітеся поборите,

 Вам Бог помагає!

 За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Од молдаванина до фіна

 На всіх язиках все мовчить

 Бо благоденствує!...

Ви любите на братові

 Шкуру, а не душу!

V. Конкурс капітанів. Творчий конкурс.

Конкурс капітанів і творчий конкурс проводяться одночасно. Викликаються капітани команд, витягують картки із твердженнями, які слід або спростувати і дати правильну відповідь, або підтвердити й доповнити. Кожна правильна відповідь — 1 бал.

Картка № 1.

  • Тарас Шевченко закінчив Київський педінститут.
  • Викупити Тараса Шевченка з неволі допоміг Іван Франко. —
  • Тарас Шевченко був боярином на весіллі Куліша.  -
  • Поліція встановила нагляд за могилою Тараса Шевченка до 1917 року.   
  • Тарас Шевченко залишив 5 драматичних творів. —
  • Катерину з однойменної поеми звабив пан-кріпак. •—-
  • У творі «Гайдамаки» показано справжню сцену вбивства дітей Ґонти. -
  • Поема «Катерина» написана Шевченком 1842 року. 

Картка №2.

  • Тарас Шевченко був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.
  • Перша збірка «Кобзар» вийшла в 1835 році.
  • Друга зустріч з Україною розпочалася навесні 1845 року.
  • Після заслання ТШевченко було дозволено жити в Петербурзі.
  • Остання подорож відбулася протягом весни-літа і 859 року під суворим поліцейським наглядом.
  • Творчість Т. Шевченка поділяється на три етапи.
  • Поема «Катерина» вийшла в 1845 р.
  • До кращих творів раннього періоду й найбільш довершених балад Т. Шевченка належить «Причинна»
  •  «Наймичка» - поема про внутрішню силу жінки-матері, трагізм і велич почуттів.

 

 

 

Творчий конкурс

Команди виконують творче завдання: записують тези з теми «Шевченко — завжди наш сучасник»

Максимальна оцінка — 10 балів.

 

VI. Конкурс «Чи знаєш ти поезію?»

Після читання уривка з поезії члени команд по черзі називають вірш, з якого наведено рядки.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий впер завива,      

 Додолу верби гне високі,

 Горами хвилю підійма... («Причинна»)

Кохайтеся, чорноброві та не з москалями,

 Бо москалі-чужі люде,

 Роблять лихо з вами... (Катерина)

Меж горами старий Дніпро, 

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується

На всю Україну.

  виріс я на чужині...»)

За горами горц хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі
Споконвіку Прометея

Там орел карає... («Кавказ»)

Якби ви вчились так як треба,
То й мудрість би була своя

 то залізете на небо:

і  ми не ми, і я не я...»

(«І мертвим, і живим»)

 

Чому вас вітер; порозвіяв,
В степу, як пилину

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?...

 (Думи мої, думи мої...)

Та недовго сонце гріло,
Не довго молилось,
Запекло почервоніло

І рай запотію...

 (Мені тринадцятий минаю...)

На панщині пшеницю жала,

 Втомилася; не спочивать

 Пішла в снопи, пошкандибала

 Івана сика годувать...

 (Сон)

Полюбила чорнобрива

козака дівчина

 Полюбила - не спинила,

Пішов та й загинув...

(Тополя) 

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте

1 вражою злою кровю

Волю окропіте...

(Заповіт)

Продовжити поетичні рядки:

 «Неначе сонце засіяло...»

 «І мене в сімї великій...»

 «І чужого няучайся...»

 «Сонце заходить...»

 «Поглянь, у тім раї...»  .

 «Схаменіться, будьте люде...»

VII КОНКУРС  Шевченківська вікторина «Доля».

ПРАВИЛА. Вчитель зачитує запитання, пов'язані з біографією Шевченка, команди радяться протягом хвилини і дає відповідь. Якщо відповідь правильна - команда дістає 5 балів, якщо відповідь неповна - 2.5 бала, якщо гравці відповідають неправильно - правильну відповідь можуть дати суперники, але вони отримують лише З бали.

  1. Кажуть, що ім'я, яке дають дитині під час хрещення, багато в чому визнає її характер і майбутню долю. Звідки походить і що означає Шевченкове ім'я, як гадаєте чи вплинуло воно на характер і долю поета? (з грецької іагассо - бентежу, турбую; отже, Тарас – бунтівник.
  2. Хто з художників - товаришів Т.Шевченка - проілюстрував перше видання «Кобзаря» 1840 р? (Василь Штернберг)
  3. Після закінчення Академії мистецтв Т.Шевченка було запрошено на посаду викладача Київського університету. Який предмет мав викладати Т.Шевченко? (Малювання)
  4. Кому Т.Ше«ченко присвятив вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала» і яку присвяту одержав від цієї людини навзаєм? (вірш присвячено українській письменниці Маркові Вовчку, яка присвятила Кобзареві свою повість «Інститутка»)
  5. Традиційно Шевченковими днями вважають 9 березня - день народження - і 10 березня - день смерті поета. Але є в нашому календарі ще одна Шевченківська дата - 22 травня. Яка подія стоїть за нею? (22 травня 1861 року Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу Канева)
  6. Назвіть поеми, які написав Т. Шевченко.
  7. Назвіть балади, які написав поет.

8. Які життєві обставини примусили Т.Шевченка ще 1845 р., тобто у віці 31 року, скласти своєрідний заповіт, що починається рядками «Як умру ,то поховайте...» До якого періоду творчості належить цей вірш? (Наприкінці 1845 року перебуваючи на Україні, поет застудився і прохворів кілька місяців. 25 грудня почуваючись особливо зле, він і склав цей вірш, потім -:го дослідники пізніше назвали «Заповітом»)

9. Яку гетьманську столицю не раз згадував поет у своїх поетичних творах, зображував у творах
малярських? Чиєю столицею було це місто? (Чигирин, столиця Б.Хмельницького)

10. «Він був сином мужика - і став володарем у царстві духа» кому належать ці слова адресовані
Т.Шевченко? (І.Франко)

VIII КОНКУРС. Домашнє завдання

Інсценування уривків із творів Т. Г. Шевченка. Оцінюється творчий підхід, акторська майстерність, музич­не оформлення, декорації, костюми. Максимальна оцінка — 25 балів.

ПІДСУМКИ КОНКУРСУ. СЛОВО ЖУРІ. ОГОЛОШЕННЯ ОЦІНОК.

IX Привітання переможців.

X Оголошення й коментування оцінок

XI Домашнє завдання

Використовуючи складені тези, написати лист до Т. Г. Шевченка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Літературний вечір, присвячений інтимній ліриці Т.Шевченка

(для учнів 10 класу)

Тема. «Кобзар у полоні жіночих чар» (Драма кохання Т.Шевченка)

Мета: допомогти учням зрозуміти внутрішній світ  поета, ознайомити  їх із   особистим  життям Т.Шевченка,  його стосунками з особами прекрасної статі, довідатись про мрії та прагнення поета; про те ,  як його  особисте життя відобразилося в   поетичній та малярській творчості , передати чистоту, чарівність і силу почуття кохання, осягнути  прагнення  поета до простого людського щастя;  формувати уміння працювати   в групах ,  опрацьовувати додаткову літературу , оформляти і презентувати проект, зацікавлювати інших інформацією;  виховувати на прикладі життя Т.Шевченка шанобливе ставлення до жінок, віру у справжнє кохання, вірність  у поглядах і почуттях.

 

Обладнання: мультимедійна дошка, портрет Т. Шевченка, портрети жінок, яких кохав Шевченко, костюми, твори Т. Шевченка.

(Готуючись до літературного вечора, учні об’єдналися у групи з метою підготовки певного виду завдання: відомості про коханих жінок Т.Шевченка, їх портрети, вірші, присвячені їм у творчому доробку поета, готували словесну роль жінки, яку кохав Кобзар. Ці матеріали частково висвітлилися у формі мультимедійної презентації).

МІНІ – ПРОЕКТИ:

І  міні – проект « Любов, що розійшлася сном».

ІІ міні –проект « Безнадійне кохання» ( Ганна Закревська)

ІІІ міні –проект «Примарне кохання» (Варвара Рєпніна)

ІVміні –проект «Безтямне захоплення» (Агата Ускова)

Vміні –проект  « Несправджене кохання» (Катерина Піунова )

VI міні- проект  «Остання надія на щастя» (Ликера Полусмак)

 

 

 

Хід  заходу

(Учень читає вірш)

Моя любов,

Моя висока!

Не відпускай мене,

Храни!

Храни від буднів,

Злого ока,

Храни мої пречисті

Сни!

І хай я мучусь,

Хай неспокій!

І біль терзань —

Мої вони!

Моя любов,

Моя висока,

Не відпускай мене,

Храни!

 

2. Вступне слово учителя. Тисячі сторінок написано, сотні архівів вивчено, щоб відтворити образи тих, кого кохав Пушкін... На «любовному небосхилі» Гете не залишилося жодного нерозкритого сузір'я — всі знайдено, названо, видруковано. Чим зумовлений цей вражаючий постійний інтерес до інтимного життя видатних людей? Хіба кохання — не випадковість? І хіба не мають рації лю¬ди, які кажуть: «Яке кому діло до мого кохання?». Ні, ці люди не мають рації. У тому, кого і як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у митців це один з ключів до розкриття таємниці їхньої творчості, її тематики, головних сюжетів, до розгадки соціальних, політичних і життєвих ідеалів.

Вічна загадка любові. Скільки поколінь намагаються розгадати її, скільки таємниць береже вона в собі. Т.Г.Шевченко завжди прагнув до родинного затишку, проте в коханні йому не таланило. Він тільки згадував тих, кого кохав у своєму житті. Він не любив друкувати присвят жінкам на своїх віршах. Як виняток, була зроблена посвята Оксані Коваленко та замість прізвища поставив три крапки у вірші «Тризна», присвяченому Варварі Рєпніній. Лише на засланні Т.Шевченко стає відвертішим і пише про своє кохання, про те, що «снилось - говорилось».

                                                                                                                                              І міні-проект «Любов, що розійшлася сном».

Міркування про кохання визначних людей особливо правомірні сто­совно Тараса Шевченка, який кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал, суго­лосний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи виходу із самотності, особистої і суспільної. Кохання Шевченка і його любовна лірика допоможе глибше розкрити нам сутність Поета.

(Виразне читання поезії „Ми вкупочці колись росли”)

ЧИТЕЦЬ 1. Ми вкупочці росли колись

Маленькими собі любились, А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Старі зарані повмирали.

А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи

Мене  по волі і неволі

Носило всюди. Принесло                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

На старість ледве і додому .

Веселеє колись село

Чомусь тепер мені, старому,

Здавалось темним і німим,

Таким ,як я тепер, старим.

«Чи жива

Ота Оксаночка?» - питаю

У брата тихо я. « Яка?» 

« Ота маленька, кучерява

Що з нами гралася колись.

Чого ж ти, брате, зажуривсь?»

Розповідь про Оксану Коваленко (учениця). 

Першим сильним почуттям Тараса було його дитя­че кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко. Історія знеславлення Оксани, скупі бра­тові слова про поведінку занапащеної дівчини лягли згодом в основу «Капітанші», «Слепой», «Наймички», «Катерини», пройшли через поеми й повісті Шевченка. І ми побачимо, як пізніше цей тип фа­тально буде подобатися Шевченкові в жінках, зму­шуючи його шукати в них ту, «справжню», — подру­гу, дружину, порадницю, якою в дитинстві ввижала­ся йому Оксана.

Учень.  Історія знеславлення Оксани дуже вразила поета й лягла в основу багатьох його творів. Цій темі присвячені його «Наймичка», «Катерина», «Слепая». І ми  зрозуміємо, що цей жіночий  тип фатально буде подобатися Шевченкові в жінках, змушуючи його  шукати ту, «справжню», - подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві  ввижалася йому Оксана.  Він заплющував очі і знову бачив її, як живу, - чорнобриву, кучеряву, у вінку з волошок, коли вона витирала хусточкою його ще  дитячі сльози , які виступали на очах від щастя, що з ним поруч його Оксана. Дорогим іменем першого кохання Шевченко називав героїв своїх творів.

Оксана Коваленко після неминучої розлуки, думається, жила просто, природно. По - земному буденно й щасливо: стала на рушник із кріпаком, виростила дітей, досхочу натрудилася, наспівалась пісень, відійшла у вічність чистою-пречистою, бо ж уволю навмивалася слізьми.

 Учень. Потім доля звела його з Христиною Довгополенко – наймичкою троюрідного поетового брата Варфоломія Шевченка, Тарас навіть просив Варфоломія вмовити дівчину вийти за нього заміж. Але та відмовила Тарасові Шевченку заради молодого писаря.

Кохання до вільної дівчини,  польської швачки Дуні Гусиківської, розбилося об пута кріпацтва. Вона була схожа на Оксану (старша, лагідна ) . Теж чорноброва, це було  друге юнацьке кохання Шевченка. Вона вчила Тараса польської мови, по-сестринськи жаліла його,  дала йому відчути різницю між вільним і кріпаком. Вони часто прогулювались вздовж берега, Ядвіга розповідала Тарасу про таємні товариства, про свободу. Вона багато турбувалася про нього, але забажала, щоб Шевченко зрікся української мови і Батьківщини , щоб залишився назавжди в Польщі. Бідному сиротині важко було обирати, він марнів на очах. Недовго, одначе, 16-літній Тарас втішався щастям кохання. Наближалась польська революція 1830 року. Тарас разом з паном Енгельгардом вирушив до Петербурга.

Чого мені тяжко, чого мені нудно,

Чого серце плаче, ридає, кричить,

Мов дитя голодне? Серце моє трудне,

Чого ти бажаєш, що в тебе болить?

Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?

Засни, моє серце, навіки засни …

Учень. Студентом Академії художеств у Петербурзі Тарас Шевченко переживає третє своє захоплення молодою натурницею. П’ятнадцять років було дівчині, а звали її Амалією.  Студент Шевченко малює портрет молодої дівчини, яка підсміюючись над ним, замість Шевченко говорила Чевченко.                          Амалія – перша жінка вільного Шевченка, легка, як метелик. Тарас був засліплений, але не одружився, та й добре. Амалія б доконала його, бідолашного , вимотала б його душу і його слабке здоров’я. Дуже вже вона любила погуляти, подобатися всім і одразу. Все життя Амалія Клоберг була неодружена, а малюнок з підписом Шевченка зберегла на все життя. А Шевченко згадає Амалію в повісті

«Художник» і назве її слов’янським ім’ям Паша.

Учень. Думав Шевченко в Києві одружитись, та й жить на світі, як добрі люди живуть. Закохався Шевченко у Феодосію Кошиць, жінка теж його покохала. Та на заваді стали батьки дівчини. Отець Григорій, батько Феодосії, був людиною практичною і бездуховною. Коли Тарас був ще малим, він був наймитом у отця Григорія, тож його сприйняли в родині як наймита-попихача, як мізерного сироту. Різними хитрощами отець Григорій намагався відшити залицяльника доньки, а потім не витримав і рішуче сказав «Ні шлюбу!». Шевченко був дуже вразливий, в цій родині Кошиців його зневажили, біль в душі був нестерпний …

 Інакше сталося з тією, кого він любив, з Феодосією. Заміж вона не вийшла, це повільно точило її душу, довівши до психічної хвороби. Феодосія Григорівна Кошиць лікувалася у психіатричній лікарні, а померла того ж року, що й Шевченко. Шевченко ще її згадував. У далекому Кос-Аралі, коли на душі було самотньо й гірко,  він згадував ту, що убого його полюбила, а сама зосталася у високих палатах вік свій дівувати .

 

 

ІІ міні – проект  « Безнадійне кохання»

Учень. Інтимна лірика не буває безіменною. Звернемося до біографії поета. Навчаючись в Академії, вже прославленим автором “Кобзаря, портретистом їде Шевченко в рідну Україну. Тут 29 червня 1843 року він зустрічає на балу Ганну Закревську. В цій жінці Тарас побачив одухотворений образ. До цього вже зовсім не думав про шлюб. А після, як реакція на його безнадійність, з’являється в поета те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі переростає в гостру душевну потребу. Але, Ганна Закревська, на жаль, була дружиною іншого.

 

Учень.1843. Шевченко на Україні. Вони познайомилися в червні 1843 року в селі Березова,  ця жінка з темно-синіми очима. Ганна Закревська, дружина багатого поміщика і власника села. У сімнадцять років Ганна вийшла заміж за Платона Закревського. На час зустрічі з Шевченком їй виповнився 21 рік. М’яка та добра, одружена, мати двох дітей. На той час було модним прикрашати дім портретами, тож Платон Закревський забажав портрети дружини і свій, запропонував Шевченкові їх намалювати. За два тижні Тарас намалював портрет Ганни. Дуже запав у душу пристрасний погляд жінки.

Портрет вийшов теплим, ліричним. На нас дивляться сумні темні очі, молода жінка сором’язливо посміхається. Коли довго дивитися в її великі темно-сині очі, то вони здаються живими. В очах читається смуток і потаємний біль. Густе темне волосся, шовкові шнурочки чорних брів, відкритий світлий лоб, красивий прямий ніс, червоні вуста, вкриті рум’янцем щоки. Портрет сповнений ніжності, світла, любові. Шевченко намагався показати вдачу і настрій Ганни. Це був спалах у його художній творчості, бо все йшло від любові.

 

 

 

 

(Інсценівка).

Входить Ганна Закревська (одягнена у сукню тієї епохи чи, хоча б,  у розкішному намисті, з накинутою на плечі шаллю). Ледь оправляє на дошці свій портрет, намальований Шевченком.

(Звучить « Місячна соната»  Бетховена)

(Монолог Ганни Закревської)

- Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. На жодному іншому портреті  Т. Шевченка, стилізованих за модою того часу, немає таких очей, нема такого трагічного , душевного життя очей, такого промовистого погляду , як на моєму портреті. Мої очі тільки на перший погляд здаються чорними, але, якщо придивитися, ви побачите, як старанно Т.Шевченко витримав у них справжній їхній колір, сяючу навколо  великих зіниць глибоку синяву, тому що очі мої були синіми. Хоч синіх очей поет майже ніколи ніде не оспівував, бо улюбленими його  очима  були карі . Тепер останнє свідчення. найвирішальніше - вірші Шевченка, це мені, Ганні Закревській, він присвятив вірш «Якби  зустрілися ми знову»

Для мене зустріч з Тарасом була щасливою, прозорою миттю. Він так красиво і ніжно виявляв свої почуття. Що не міг не відчувати на собі мій уважний погляд чорно-синіх (так, саме таких) великих, виразних, ніжно-молитовних очей. Шевченко якимось невблаганно - тривожним поглядом пристрасно  дивився на мої очі, ніби казав: «У чергуванні світла і тіней – краса життя”.

(Виходить Шевченко)

 

Якби зустрілися ми знову,

Чи злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені?

Закревська. Ніякого.  І не пізнала б,

А може б, потім нагадала,

Сказавши “Снилося дурній”.

Шевченко. А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива.

Закревська. Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихе.

Шевченко. Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми – водою розлилось

Колишнєє святеє диво! 

(Музика стихає. Шевченко й Закревська виходять)

 

 

 

ІІІ міні – проект « Примарне кохання»

 -    А ми йдемо далі шляхами далі Кобзар. Доля готувала йому нову

зустріч з жінкою, якій у листопаді 1843 Шевченко адресує такі рядки: “О добрый ангел! Молюсь й плачу перед тобою. Ты утвердила во мне веру в существование святых на земле”. Ця жінка – княжна Варвара Миколаївна Рєпніна, їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком. Яготинська красуня. Розумниця з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями. Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, - такою була нова знайома Шевченка, яку він зустрів в Яготині і яка одразу ж палко покохала поета. Правнучка останнього гетьмана України добре знала своє родове коріння і пишалася українсь­ким походженням. Вона часто відвідувала Батурин — столицю українських гетьманів. А на той час Батурин був власністю Варвариного дядька Андрія Розумовського.

Коли ж звела доля   Шевченка з Варварою?

Влітку 1843 року. Романтично описує княжна їх першу зустріч в Яготині. З літнього дощу з'я­вився перед Варварою, наче Провидіння. З цього часу ім'я Тараса Шевченка супроводжуватиме її до останніх днів життя. Їх стосунки укладаються у слово «кохання», вона — чи не одна з перших — назвала його генієм.

Вона зробила його ідеальним у своїх думках, у своїй уяві. А він був живий, схильний захоплю­ватися, любив жартувати і залицятися до дівчат, гульнути у веселій парубоцькій компанії.

Княжна вважала своїм святим обов'язком нага­дувати поетові про його високе покли­кання. Шевченко був зворушений, роз­чулений, він сприймав княжну як дру­га, називав її своїм янголом-хоронителем.

Не судилося Т. Шевченку і княжні бути разом. Рідня, особливо мати, доклали зусиль, щоб розлучити їх. Княгині здавалося, що Шевченко, ко­лишній кріпак, не рівня її доньці Варварі.

Так княжна Рєпніна на все життя залишилася са­мотньою. Після 10-річної розлуки (Шевченко перебуває на засланні) друзі поба­чилися в Москві у 1858 р. Шевченко і Щепкін відвідали Рєпніну. Десятиріччя проклало між ними прірву. Княжні здалося, що Шевченко вже зовсім згас.

Вона також постарішала, але час пошанував її зовнішність. До кінця своїх днів Рєпніна жила в Москві, в родинному будинку. Тут, у 1864 році княжну побачив її троюрідний внучатий племін­ник по матері граф С.Шереметьєв, який згодом написав про Варвару Миколаївну гарні спогади (за борги княжна продала будинок у Лефортово; жила, переїжджаючи з квартири на квартиру, займалася благодійництвом, хоча і не мала надлишків). Померла княжна Варвара у 1891 році. Похована на цвинтарі московського Олексіївського монас­тиря.

  Учениця ( у ролі Варвари Рєпніної)

(Під звуки вальсу входить В. Рєпніна, підходить до свого портрета,

пильно придивляється, далі підходить до столу, запалює свічку, пише,

замислюється. Відтворити тогочасну епоху допоможуть  елементи костюма. У Рєпіної –довга сукня, комірець з мережива, зачіска та (реквізит – чорнильниця, перо).

- Я чекала його любові виглядала її, що ось завтра, ось-ось він  прийде і скаже все.  Все, Я була слабкою жінкою, яка так хотіла любові, а він...  Він іноді відповідав мені теплим почуттям, але пристрасним – ніколи. (Княжна знову бере перо, пише).

 Учень. Поет замкнувся в собі й мовчав. Сповідь княжни його збентежила. Він оточив її німбом святості, готовий був молитися на неї, на цю дивну аристократку, що в її душі відкрив стільки краси. Його почуття не було тим, чим було почуття княжни до нього.

(Дівчина читає вірш під музичний супровід).

У княжім домі панночка бліда

Жар серця нишком в вірші вилива,

Листок долоньки свічку затуляє.

Про що вона? Чого їй так болить

Далекий хтось, “хто під ружжом гуляє”?

Їй, панночці б – та суджений панич!

Зітхання соловейка у альтанці.

У княжім домі, в домі Рєпніних,

Невже нікого. Вартого в обранці?!

 стіни кам’яні,

По вікнах тюрем лячно заглядати?

До Бога правди криком день при дні

За Україну в’ярмлену волати?!

Молилася При свічці При серця світлі...

Учень. З листа княгині Рєпніної до Шарля Ейнара:

Рєпніна. (читає) Шевченко здався мені простим і невибагливим. Він відразу став у нас своєю людиною.  Моє обличчя було мокре від сліз і це було щастям. Це була м’яка, чаруюча, захоплююча музика. Полум’я неповторних настроїв тривожили мою душу.

 У день і час від’їзду я зі сльозами кинулася йому нашию, перехрестила

чоло й він вибіг із кімнати. Капніст переконаний, що я кохаю його й що я втратила голову. Я ж дуже прив’язана до нього й не перечу, що коли б  бачила з його боку кохання. Я може, відповіла б йому пристрастю.

(Складає листа, вкладає в конверт)

Вернути б час, і я – Варвара,

Сумна, задумана княжна,

 Я б утекла з Яготина

 Аж за Урал, де, наче хмара,

Пісок підводивсь над тобою,

Де цар кривавою

Вершив безбожнії діла

Я б у задушливу казарму

 Як вірна подруга, прийшла

Твоєю стала б я сестрою

І в Придніпровський рідний край

 Листи б од тебе одсилала,

Я б берегла тої пісні...

Щоб чорний вітер Кос-Аралу

 Не спопеляв даремно дні.

 Учень. Велике і палке кохання до Шевченка та і залишилося для княжни Рєпніної нероздільним. Поет не відповів на її почуття, а Варвара була б пішла і на край світу за своїм коханим. На все життя вона залишається справжнім і вірним другом, ангелом - охоронителем Тараса. Залишивши Яготин, Т.Шевченко  відчував турботу княжни все життя. Довгий час вони листувалися. 

Після смерті поета, вже 60-літньою Варвара Миколаївна не соромилася відкидати сніг перед своїм московським будинком. Ще  тоді нею, чарівною, граційною, з німбом легенд над шляхетною голівкою, милувалися постарілі кавалери .

IV міні – проект «Безтямне захоплення»

Учень. Узимку 1854-1855 р. Шевченкові знов зблиснула зірка кохання – й закотилася. Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, матір трьох дітей – Агату Уставу. Поет захопився нею безтямно,  відчайдушно. А скільки і яких високих мрій було виткано в душі! Агата  Ускова довго здавалася йому вищою досконалістю.

 

 

 

 

Шевченко. (Про Агату Ускову)

  Ця найпрекрасніша жінка для мене - справжня благодать Божа. Це  одна єдина істота, якою я захоплююся аж до поезії. Отже, я більш або менш щасливий. Що за чудова, дивна істота, непорочна жінка! Це – блискуча перлина  у  вінці творіння. Якби не це одне єдине моєму серцю рідне, не знав би я, що з собою робити. Я покохав її високою чистою любов’ю, - всім серцем і всією  вдячною моєю душею.

(Входить Агата Ускова. Зупиняється поглядом на своєму портреті).

Ускова. (стримано, дещо надмірно). Шевченко мав приємний голос, говорив гарно, плавно, особливо дуже добре читав уголос. Тарас був у нас, як у рідній сім’ї, всі його дуже любили.               Наше товариство відзначало, що в моєму портреті Шевченко благородно використав божественно-рембрандтівські світлотіні, передав в очах ніжність і материнство і просто опоетизував мене. А розчарування? Так, воно було... А як він любив прості польові квіти!

(Бере зі столу ромашки, пригортає їх, виходить).

 Учень. А розчарування відбилося, зокрема в прозових творах Шевченка. Агафія в «Матросе» или в “про гулке с удовольствием и не без морали” і Агафія Ємельянівна в “Художнике” – це вона, Агата Ускова.

 

 

 

V міні –проект «Несправджене кохання»

Учень. Вирвавшись із осоружної фортеці, поет мріє якомога швидше потрапити до Петербурга. Та доля на цілих п’ять місяців міцно пов’язує його з Нижнім Новгородом. Там Шевченко освідчується в коханні 15-річній актрисі Катерині Піуновій, не зважаючи на 28 років різниці між ними. Що це було? Мана, сп’яніння  від волі, політ у прірву юності і краси? Ні, Боже наслання, яке спізнають лише генії – сини Всесвіту, обранці вічності. Так уже судилося, що невеличка, гінка, кучерява Катерина (яке символічне для поета ім’я) була фатально схожа на першу, освячену, осяяну дитинством,  кохану Оксану.

            (Входить Піунова. На хвилинку зупиняється біля свого портрета).

Піунова :

 - У Нижньому Новгороді під час спектаклю до мене підійшов Тарас Шевченко. Посміхнувся і тихо промовив: “Вами, Катерино Борисівно, я любуюсь, коли  бачу вас на сцені”. Тарас Григорович познайомився з моїми батьками, став приходити до нас. Я горіла нетерпінням бачити його, без нього дні ставали мукою... В один з візитів Тарас Григорович сказав моїм батькам ті слова, які для мене були найчудовішою мелодією глибоких почуттів. Він просив у батьків моєї руки. Я була щаслива, його ласкавий усміх тривожив душу, в моєму серця вривався промінь його сонця,

творчість, кохання, але... грізні очі матері наказували мені вийти з кімнати і я кинулась до дверей.

(Виходить).

 Учень. Сам сирота і кріпак, Тарас Шевченко і дружину хотів мати з цього оточення. Але трагедія поета полягала у тому, що він переріс своє колишнє середовище. Селянки уже не сприймали його, вважаючи дивакуватим панком. А панночок не сприймав він – коло тогочасної еліти він до кінця своїх днів вважав чужим.

Після всього пережитого на засланні почуття самотності ще більше заполонило душу Кобзаря, і він остаточно наважився одружитися. В дорозі до Петербурга і Москви обставини змусили Тараса Григоровича зупинитись у Нижньому Новгороді. Тут Тарас Шевченко, змушений був  прожити півроку  під поліцейським наглядом. Він дуже швидко знайомиться з оточенням, зокрема, з молодою і дуже вродливою віддати за нього дочку. Мати намагалася довести, що Катруся ще дитина, а Шевченко значно старший. Змучений самотністю, поет мріє про пару.

Учень. Актори тоді не належали до привілейованої касти, а він шукав саме таких простих і небагатих. Тарас Шевченко стежив за духовним і професійним ростом актриси-початківки, підбирав їй необхідну літературу, заради неї навіть зумів запросити знаменитого російського театрального актора Щепкіна, аби той хоч раз зіграв із Піуновою, дав оцінку її таланту і допоміг влаштуватися на велику сцену в Харкові. Із цього роману залишилася тільки дружба зі Щепкіним і портрет актора, який нині зберігається у Львівському національному музеї. Однак Піунова виявилася надто вже легковажною молодою особою і, пирхнувши, в останній момент відмовилася від вигідного ангажементу в Харківському театрі, який їй все-таки влаштував Щепкін. Розчарування в Піуновій  завдало поетові  чимало душевних мук. Ось як про це він пише у листі:                  

«Я так много перенес испытаний и неудач в своей жизни, казалось бы, пора уже освоиться с этими мерзостями. Не могу. Случайно встретил я Пиунову, у меня не хватило духу поклониться ей. А давно ли я видел ( в ней ) будущую жену свою, ангела-хранителя своего, за которого готов был положить душу свою? Отвратительный контраст. Удивительное лекарство от любви – несамостоятельность. У меня все как рукой сняло. Я скорее простил бы ей самое бойкое кокетство, нежели эту мелкую несамостоятельность, которая меня, а главное, моего старого знаменитого друга поставила в самое неприличное положение. Дрянь госпожа Пиунова! От ноготка до волоска дрянь!”

Згодом  Катерина, пригадуючи , із сумом писала: «О душевном мире,  об уме великого поета  позабыли… тогда я конечно, не  могла оценить этого великого  человека. Но я всегда гордилась и горжусь тем, что этот человек обратил на меня внимание»

.  Після розлуки Піунова вийшла заміж, грала на сцені, але не мала великого успіху в театральної публіки. Зникло сяйво генія. Яке на якусь мить вихопило її постать із мороку повсякдення. Й усталене життя повернулося            на круги свої – на круги сірої одноманітності, монотонності, швидкоплинної дріб’язковості

  Учень. Болем звучать слова поета: Якби з ким сісти хліба з’їсти,

Промовить слово, то воно б

Хоч і як-небудь на сім світі,

А все б таки якось жилось.

          Та ба! Нема з ким.

  Світ широкий,

Людей чимало на землі...

А доведеться одниким

 В холодній хаті кривобокій

            Або під тином простягтись.

...Ні, треба одружитись

Хоча б на чортовій сестрі!

 Бо доведеться одуріть

 В самотині. Пшениця, жито

На добрім сіялись лану,

А люде так собі пожнуть

І скажуть: “Десь його убито,

Сердешного, на чужині...

 О горе, горенько мені!

 

VI міні – проект» Остання надія на щастя»

.

 

    

 

 

 

 

 

 

Учень. Навесні 1860 року пані Карташевська, від’їжджаючи  за кордон, попросила Наталю Забілу  прийняти до себе за її відсутності дівчину, кріпачку її брата. Котру вона привезла з України, і тепер боялася покинути  свою служницю саму в Петербурзі. «Ликері тоді було років із 20, красивою її не можна було назвати. Вона була кругловида, середнього зросту, трохи веснянкувата, кароока, рот маленький, уста пишні, коси густі, темно – русі. Тільки постать її  була дуже гарна. Одягалась вона завжди по – українському. Як на просту дівчину вона була дуже хитра і розумна.» Так описує Ликеру  Н.Забіла. Навідати знайомих часто приїздив Тарас Шевченко. Там він і познайомився з Ликерою і вирішив одружитися з нею, про що сповістив Н.Забілу .Та, не роздумуючи, розказала про Ликеру все недобре, що про неї знала.

Учень. Що ж такого розказала вона Шевченкові про його обраницю? «Ликера  з першої ж пори показалася  дівчиною лінивою, нечепурною і дуже легковажною. Вставала вона ранком пізно,  нічого у кімнатах не робила, тільки вишивала  якісь лиштви, що ніби загадала їй пані. Ходила вона невмивана, з нечесаними косами, проте була дуже кокетлива і любила красуватися своїм гінким станом, заводила любовні інтриги з сусідськими лакеями, що таскали їй смажену дичину у кишенях.»

Учень. На що Шевченко дуже образився. Слова знайомої він сприйняв як панський гонор: пані, на його думку, дивилась на кріпачку  не як на людину, а як на істоту нижчого рангу Він дуже розлютився на пані, але продовжував відвідувати її будинок, адже там жила Ликера, до якої він приходив щовечора. Тарас Григорович просив її їздити з ним по магазинах, купувати і замовляти  їй придане, котре він хотів справити сам, на  свої власні гроші. Так було пошито два  дорогі пальта, придбано чорний круглий капелюх з перами, кілька українських костюмів та  голландське полотно  на сорочки, коленкор на спідниці. Тарас Шевченко власноруч малював ескізи на вишивки своєї зарученої – йшлося до весілля.

 Учень. Знайомі були проти такого вибору поета. Вони хотіли бачити його дружиною освічену панночку, а не темну кріпачку, котра не могла належно цінувати свого чоловіка –поета. А що ж поет ? Він не бачив ніяких вад у своїй нареченій, не бажав їх бачити. Він просто ідеалізував Ликеру, бачив у ній свою майбутню молоду дружину. Бачив родинне вогнище, ДІМ і в ньому жінка, котра зігріє, заспокоїть. Власне кохав він не Ликеру – кохав ідеал, мрію про те, чого був позбавлений усе життя: ніколи не мав дому, родини, того без чого важко переносити життєві випробування. А якщо взяти до уваги все те, що довелося пережити поетові. Стає зрозумілим його прагнення до створення родини – з Катрусею, Харитою чи Ликерою..., оселитися разом з любою дружиною у своїй хаті:

 

Поставлю хату і кімнату,

Садок – райочок насаджу.

Посиджу я і походжу

В своїй маленькій благодаті.

Та в однині – самотині

В садочку буду спочивати.

Він намалював план хати, яку хотів би мати на своїй садибі. Здавалося все складалося добре. Тарас піклувався про свою наречену, дарував подарунки, винайняв окреме житло. Потім Ликера нарікала: «Такий  він противний , що хазяйка давала кімнату з прислугою, а він не хотів, звелів, щоб я сама прибирала.  Заберу усе те, що він мені дав, а за нього не піду. Такий старий, поганий, та ще  й сердитий».

А невдовзі по тому стався остаточний розрив. .Тарас Григорович, прийшовши до нареченої, застав страшний безлад( у графині вода застояна, на столі потьоки води, постіль неприбрана, валяються брудні панчохи, хата неметена). Ликера оповідала, що Шевченко дуже розгнівався і кричав: «Я не хочу такої, мені не треба такої жінки!». На що Ликера йому відповіла: « І мені такого чоловіка не треба! – старий та поганий!»

Учень. Шевченкові ніби полуда спала з очей, настало прозріння. Він кохав – і, засліплений власним некритичним ставленням до себе, гадав, що і його щиро кохають.

З автопортрета 1860 року  дивиться на нас старий , знервований, замучений життям лисий чоловік з підірваним здоров’ям. А Ликера молода 20 –літня жвава дівчина. Зрозуміло, що Шевченко видався їй далеко не кращим женихом. Душі ж поетової, глибини його поезій їй не дано було осягнути               через брак освіти, за молодістю та легковажністю. Кохання робить людей сліпими, от і Шевченко  за коханням не бачив справжньої Ликери. Розплатою за сліпоту була сердечна рана.               Як відгукнулось у серці Шевченка  це кохання знаємо з його поезій, присвячених Ликері, вміщених у «Кобзарі».             

 Учень. Шевченко закохався в Полусмакову і вхопився за рятівну думку –

збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя. виглядати якого і чекати

він уже стомився:

Не журюся, а не спиться

Часом

Мов говорить тихесенько:

“Хоч, небоже, раю?

Він у мене тут – у серці...” 

Чи можемо ми звинувачувати Ликеру  в тому лихові, яке вона заподіяла Шевченкові? Та чи й був би Шевченко щасливий з нею, певно, що ні. Надто різними людьми вони були, жили кожен своїм життям.

Учень. Ну а як же Ликера? Вона вийшла заміж за перукаря Яковлєва, який все життя пропиячив. Та глибоко в серці носила спогад про великого поета та його кохання. Після смерті чоловіка  щороку приїжджала до Канева на могилу Т.Шевченка, щороку справляла панахиду по Шевченку, клала на могилу гостинці, наймала попа і півчих, які йшли від церкви до могили співаючи. У книзі для відвідувачів зробила запис: «13 мая 1905 року приїхала твоя  Ликера… Подивись на мене, як я каюсь». )

(Інсценізація уривку із поеми О.Пухного  „Ликера”: діалог між Ликерою і Тарасом.)

Ликера ворушить губами, бачить Тараса. Він торкає плеча, як тоді, востаннє, багато літ назад.

Тарас.  Годі, любо, мій єдиний друже.

 Не йняли нам віри без хреста.

Там бо не калюжі — красні ружі,

В них твоя голівка золота.

В них моє кохання, що від Бога,

І твоя розпука й каяття.

 І рушник весільний, і дорога

На Чернечу, крізь усе життя.

Красні ружі, ой, ці красні ружі,

І любистку ніжні пелюстки.

І раби, невольники недужі.

Що на нас сичать зоддалеки.

І недосвіт, той барвінок вмерлий.

Тую одинокість не зови.

Ой, Ликеро, зманлива химеро

 Із чорнявим видугом брови.

Ти мене і кликала, й манила,

Сном щасливим ти мені була.

Ти самотній рай мій запалила

І старцям навіщось віддала.

Гілонько вишневої Вкраїни,

З барвами між стрічок у вінку.

Я тебе кохав ще у Раїмі,

Я тебе напитував таку.

Я тебе гукав із Кос-Аралу,

З Орська, Оренбурга, Островні.

Я — в Новопетрівських муштрувальнях...

Нащо ти злукавила мені?!

Нащо? У холоднім Петербурзі,

У оту жахку останню ніч, —

Стала ти калиною при лузі,

Що востаннє доторкнулась віч.

Ти закрила небо над очима.

Наді мною, як ота зоря.

Ти, Ликеро, ти — моя причинна.

Тополина з берега Дніпра.

Ти прийшла — чи так мені здалося?

 Ти схилилась — свічечка в руці.

І війнули пахощі волосся,

І сльоза скотилась по щоці.

Ликера. Ми з тобою на Чернечій — разом:

Я ось тут — на тому світі ти.

Я тобі наречена, Тарасе,

Забери з собою і прости.

Тарас. Там Харон і Стікс, і тиша раю.

Тут — Дніпро і небо, і земля.

Хай тебе, Ликеро, Бог прощає.

Хай прощає... і благословля.

Учитель. О, як він хотів раю! До останньої миті свого непростого життя шукав той рай і хотів, але... Рай так йому не трапився. І на все життя залишилися лише осколина і гіркота, і вічне запитання: “Хоч, небоже, раю? Він у мене тут..” “Але в тім і є сенс життя, що між хотінням і раєм часом постають невидимі мири – які ані проломити, ані облогою здобути, ані перестрибнути – перелетіти їх, ані обійти, ані конем об’їхати”, - відзначає Валентин Чемерис у своїй повісті – феєрії “Я любила Шевченка”.

Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень  просторі, бо воно злітає все вище і вище, до вершин духу генія, де немає розбитих мрій, надій, розчарувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моя любов, моя висока!

Не відпускай мене, храни !

…Любов , сердечний рай.. 

І перед нею помолюся , мов перед образом святим… 

Я покохав її високою любов’ю …

Любов підкралась тихо…

Колишнєє святеє диво, колишнє лишенько моє…

Ні , треба одружитись хоча б на чортовій сестрі…

Серце плаче, ридає, кричить…

Я заридав би , заридав! І помоливсь…

 Виразне читання поезії „Барвінок цвів і зеленів”

-Пояснення, чому барвінок в усній народній творчості вважається символом сімейного щастя ( у квітки 5 пелюсток – 5 засад людського щастя: краса, вірність, злагода, ніжність, незабутність).

 

 


Учениця

  Сповідь у коханні Шевченку


Любове свята моя,

Богине моя страждальна,

вже скільки спливло років,

а ти у мені світанна.

І скільки б лишилось днів

на рідній землі прожити...

Та навіть як стану житом,

 знов шепотітиму вітру,

 щоб ти повернувсь мені,

журавлику-чорнокрил, загублений мій, коханий,

я навіть в свій день останній

летіти до тебе стану,

 допоки вистачить сил.

Учень

Поставить хату і кімнату,

Садок – райочок насадить,

І батьком, і коханим стати,

В раю земному мирно жить.

 

 Та мрія залишилась мрією,

 До дійсності і не дійшло

 А долю мукою засіяла

 Притулок в серці лиш знайшла.

 

 Та не цвіла любов даремно,

 Свої плоди вона дала:

 На Україну – бідну, темну –

Красу і світло принесла


Учнівська конференція

«Велич і безсмертя великого генія українського народу Т.Г.Шевченка»

(для учнів 11 класу)

Мета: Розкрити велич і безсмертя українського поета, світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г. Шевченка, показавши красу і неперевершеність його творів; висвітлити проблеми соціальної нерівності, тяжкої долі України під владою російського самодержавства; показати велич і силу народного гніву, зображені Т. Шевченком у творах про славні сторінки історії українського народу, що боровся за свою свободу. Підкреслити місце Т. Шевченка в українському національному відродженні, показати велике значення його творчості в наш час, в час розбудови української державності;

виховувати в учнів любов і повагу до Великого Кобзаря, до історичного минулого України, до сторінок історії народу, який боровся за свою свободу, шанобливе ставлення до надбань української культури.

 

Вид позакласного заходу: учнівська конференція.

Оформлення класу.

 

На дошці написи:

«Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, пересилає їх з уст в уста оповіді про нього, як про живого сучасника і учасника нашої дійсності».

(Максим Рильський).

 

«Він був сином мужика — і став володарем в царстві Духа.. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури».

(Іван Франко)

«Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб   урятувати цілу націю»

(Остап Вишня).

 

«Твори Шевченка переживуть віки і вічно будитимуть у серцях людей благородні, великі почуття».

(Костянтин Станіславський).

 

«Шевченко — це голос душі українського народу, його крик, сльози, стогін і разом з тим поклик гніву»

(Браніслав Нушич).

 

Народні  прислів'я про Т. Шевченка:

  • «Шевченкові твори сяють мов ясні зорі».
  • «Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став»,
  • «Тарасові слова — то правда жива». Художнє оформлення: Портрет Т.Г. Шевченка, ілюстрації до деяких його творів.

 

Виставка літератури про Т. Г. Шевченка

Хід позакласного заходу

 

Слово вчителя. Тарас Шевченко — великий легендарний поет казкового краю, художник-мислитель, палкий захисник соціальних та національних інтересів українського народу, великий борець за волю свого народу, свого краю, обстоював права українського народу на його вільний суверенний розвиток. Його безсмертна спадщина — це вершина людського генія.

Учень. Тарас Григорович Шевченко — непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною, поет-гуманіст, глибоко народний поет. Писати вірші почав ще до звільнення з кріпацтва, бо до 24-х років був кріпаком. У 1840 р. вийшла перша поетична збірка Тараса Шевченка "Кобзар». Самою назвою автор намагався показали, що він виступає співцем народу, його прагнень, сподівань, мрій про кращу долю. «Кобзар» 1840 р. пройнятий стихійним протестом проти тієї несправедливості, яка існувала в Україні. З великої любові поета до України, до свого народу виросла правдива, неповторна поезія «Кобзаря»

 

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого бога,

За неї душу погублю!

Т.Г. Шевченко бачив і збагнув, як тяжко Україні, яку кривду заподіяв їй російський царизм і українські пани: Обідрана, сиротою Понад Дніпром, Тяжко — важко сиротині. А ніхто не бачать — Тільки ворог, що сміється...

З великою скорботою і думою Україну поет пише: Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько!

Вчитель. Велике значення і вагу для українського національного відродження мають ті поеми Т. Шевченка, де звучить гнів і образа, осуд і нищівна критика, коли поет викриває кривдників народу — царів, панів, тиранів, показує злиденне, важке і убоге життя кріпосного села. Це було рабство цілого народу, його безпросвітні злидні, по­вний занепад,   жахливий стан його духовного поневолення.

...скрізь на славній Україні

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві...

Учень. Велике народне горе,   несправедливість, убогість й народну кривду побачив Т. Шевченко, коли він після звільнення з кріпацтва відвідав Україну.

Перебування поета на батьківщині було для нього великим випробуванням, адже він побачив Україну пригнобленою, понівеченою, у ярмі кріпацької важкої праці, у за­пустінні, побачив убоге, безпросвітне життя кріпосних селян, які перебували у суцільній темряві і злиднях.

Поет виступив із протестом проти національного і соціального пригноблення. Більшість поезій на цю тему було написано у 1843 — 1845 pp., які на початку 1846 p. T. Шевченко звів у велику рукописну збірку «Три літа», до якої увійшли такі твори, як «Розрита могила», «Сліпий», «Наймичка», «Сон», «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим...» та ін. В часи ув'язнення Шевченка збірку «Три літа» було відібрано у нього, й вона пролежала у департаменті поліції до 1905 року, поки не була передана Чернігівському музею Т. Г. Шевченка.

  Учениця. Поетичні «Три літа» є вершиною творчості Т.Шевченка як глибоко народного, національного українського поета. Жахливі картини життя українського села змалював Т.Шевченко. Поет активно заперечує кріпосницьку дійсність:

Чорніше чорної

Блукають люди; повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалились

Ставки бур'яном поросли.

Село неначе погоріло,

Неначе подуріли,

Німі на панщину ідуть

і діточок своїх ведуть.

Учень. Поема «Сон» (І844 р.) — це політична сатира на тогочасну дійсність, на самодержавну монархію, на кріпосницький лад. Поет описує фантастичну подорож з Києва до Петербурга у сні. Поет летить у сонних мріях за совою над землею і бачить прекрасний, неповторний образ світанку на Україні:

І все те, вся країна,

Повита красою,

зеленіє, вмивається

Дрібною росою;

Споконвіку вмивається,

Зустрічає...

І нема тому почину,

І краю немає.

 

Серед такої казкової, чудової України поет бачить страшні картини   людського   горя, великого насилля: «Як із каліки знімають свитину, як беззахисну вдову розпинають за те, що не сплачує подушного податку, як її єдиного сина, останню надію заковують у кайдани, віддають у військо на 25 років, бачить матір, що на панщині жне, а її дитина з голоду вмирає». Шевченко шукає виходу і переймається нагальним питанням здеградованої дійсності:

Чи довго на тім світі

Катам панувати?

Поет летить далі понад країною і чує брязкіт кайданів під землею. Це каторжні працюють на важких роботах, «щоб пельку залити неситому» (цареві). Пролітає поет над Москвою і затримується в Петербурзі, де бачить «плюгавих перевертнів», тих українців, які старанно прислуговували колонізаторському режиму царського самодержавства, бачить «гидкі сцени рабства, плазування», бачить царя й царицю, яких нещадно висміює. Цар «неситим оком за край світа зазирає», а сам «неначе з барлоги ведмідь виліз», А цариця: «...мов опеньок засушений, тонка, довгонога», «хита головою», «мов та чапля між птахами». Обоє: «мов сичі надуті».

Своїм гнівним словом, наче громом, поет критикує тих, «що правдою торгують», «людей запрягають у тяжкі ярма», «продають або у карти програють простих людей» і «луплять шкуру» з меншого брата.

Учениця. У поемі «Сон» Т. Шевченко згадує і історичне минуле, скільки козаків загинуло на будівництві царської столиці. Великим гнівом палає Т. Шевченко, бачачи пам'ятник Петру І, який тому встановила Катерина II. За колонізаторську і кріпосницьку політику поет засуджує Петра І, Катерину ІІ, а також правлячого на той час Миколу І:

Це, той Первий,

що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову — сиротину.

Кати, кати, людоїди!

Наїлися обоє,

Накралися!

Поетові вчувається голос гетьмана Полуботка, якого цар Петро І замучив голодом у тюрмі за те, що домагався, щоб Україні повернули її колишні вольності.

Учень. Безпощадну критику російського «темного царства» дав Шевченко у поемі «Кавказ» (1845 p.), де змалював боротьбу, яку вела Росія в 1843—1859 pp. з черкесами. Ця боротьба із свободолюбивими жителями Кавказу була довга, затяжна й з величезними обопільними жертвами. Автор показує величезні страждання, трагедію народу, трагедію війська, посланого царизмом завойовувати Кавказ:

Лягло костьми

Людей муштрованих чимало,

А сліз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов'їх. А дівочих,

Пролитих тайно серед ночі!

А матерних гарячих сліз!

А батькових старих,

кровавих

Не ріки — море розлилось,

Огненне море!

В символічному образі Прометея показав незламність народів царської Росії, а в образі орла-хижака — царизм, який людей «карає» і п'є кров трударів.

Як гімн нездоланності народу звучать слова поета:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І Шевченко закликає:

Борітеся — поборете...

Вчитель. Показ історичного минулого України Шевченко використав для пропаганди національних волелюбних ідей.

Учень. У поемі «Гайдамаки» поет змалював селянське повстання 1768 p., яке увійшло і історію під назвою «Коліївщина». Тарас Шевченко звеличив ватажків повстання М. Залізняка і І. Ґонту, які понад се любили волю, були наполегливими, стійкими борцями, прославили простий народ, кий повстав проти сваволі панів. Поема звучала як заклик до боротьби проти існуючого ладу.