ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ ГЕОГРАФІЇ

Підготував

Нагірняк Борис Анатолійович,

                                                         вчитель географії вищої кваліфікаційної                      

                                                         категорії,  «старший вчитель»

ОНЗ «Городницька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти використання на уроках географії  інноваційних  технологій як засібу підвищення ефективності навчання

1.1.Значення інноваційних технологій для підвищення ефективності навчання

1.2.Види сучасних освітніх технологій, що застосовуються при вивченні географії  в школі

Розділ 2.    Практичні аспекти щодо впровадження в навчально-виховний процес при вивченні географії  інноваційних технологій як засобу підвищення ефективності навчання

2.1.  Проектні технології як один з найефективніших освітніх технологій

2.2.   Методичні рекомендації щодо використання на уроках географії  проектних технологій

Висновки

Список використаних  джерел

ДОДАТКИ

Вступ

         Актуальність  теми.  На сучасному етапі розвиток освіти зазнає суттєвих змін: змінюються пріоритети, структура й зміст освіти, вводяться нові стандарти, формуються нові системи оцінювання результатів навчання. Акцент переноситься на навчання, у процесі якого здійснюється формування і розвиток в учнів здатності критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію та практично діяти, застосовуючи набуті знання і вміння для розв'язання життєвих проблем.                  Новим концептуальним орієнтиром середньої освіти в країні є компетентнісно-зорієнтований підхід до формування змісту освіти, а також до організації навчально-виховного процесу. Сучасна освіта спрямована на підготовку людей високої освіченості, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій.

          Мета: показати необхідність застосування інноваційних технологій в освітньо - виховному процесі, зокрема при викладанні географії в загальноосвітніх закладах, оскільки сучасна освіти має відповідати новітнім освітнім стандартам.

          Об’єкт дослідження: навчально-пізнавальний процес з географії   та його ефективність

           Предмет дослідження: впровадження інноваційних технологій на уроках географії, їх різноманітність та ефективність застосування для розвитку учнівської компетентності та покращення результативності навчання.

          Завдання: теоретично довести актульність сучасних освітніх технологій для підвищення ефективності навчання; обгрунтувати методику застосування сучасних освітніх технологій на уроках географії  та зокрема методу проектів.

           Освітянам важливо зрозуміти, що, озброюючи знаннями, ми отримуємо інтелектуально розвинену особистість, яка прагне знань. Інколи інтерес до читання в дітей знижується, їм важко пізнавати вивчений програмний матеріал. Отже, робимо висновок: потрібна кваліфікована мотиваційна діяльність учителя шляхом залучення до активної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

  В умовах швидкої зміни всіх сторін життя нашого суспільства, його ідеології, системи цінностей і моральних ідеалів, ускладнюється соціальна роль вчителя, підвищуються вимоги до його професійної компетентності, особливого значення набувають такі якості педагога, як здатність опановувати нові концепції предмета, нові педагогічні технології, а також широка обізнаність у сфері змісту предмета і методики його викладання.

         Бути вчителем у наш час – значить опановувати мистецтво створення особистості засобами свого предмета. Задача вчителя географії в цих умовах – формування у школярів географічної культури як частини загальної культури людини.

Розділ 1. Теоретичні аспекти використання на уроках географії інноваційних технологій як засобу підвищення ефективності навчання

1.1.Значення інноваційних технологій для підвищення ефективності навчання

       У зв'язку зі зміною соціальних вимог відбувається переосмислення ролі вчителя у процесі модернізації системи освіти. Сьогодні вчитель виступає у якості не лише носія знань та контролюючої інстанції, але й у ролі організатора самостійної пізнавальної діяльності учнів. У центрі уваги педагога стає розвиток творчої активності учня, а не навчання як таке. Творчість є одним з ключових компонентів розвитку здібностей дитини.

       Саме тому застосування сучасних інноваційних форм та методів навчання дають змогу активізувати розкриття творчих здібностей школярів. За допомогою цих методів учні розвивають проникливе спостереження за явищами, вибіркове запам’ятовування, пильну увага, емоційне натхнення, гнучкість мислення та уяви в їх складному поєднанні.[3]

       Отже, головною умовою розкриття потенціалу креативності учнівської молоді є перетворення традиційного навчально-виховного процесу, побудованого на засадах суб'єкт-об'єктних відносин педагогів та учнів, на освітній простір життєтворчості, насичений різноманітними інтерактивними заходами за всіма можливими сферами саморозвитку особистості.

      Сьогодні новий освітній стандарт ставить перед кожним учителем, який би предмет він не викладав, задачі формування людини компетентної, з підвищеним рівнем її творчої активності. Традиційні освітні технології спрямовані на удосконалення інформаційної системи навчання і не дають можливості всебічно розвивати інтелектуальний потенціал особистості.[14]

   Яких же принципів потрібно дотримуватись вчителю під час педагогічної діяльності? Потрібно багато знати й намагатися дізнатися ще більше. Навчати дітей навчатися – найважливіше завдання будь-якого педагога. Учень повинен стати творцем своєї діяльності. Тому потрібно будувати навчання так, щоб дитина, докладаючи зусиль, долаючи незначні труднощі, досягала результату. Тоді її роль у процесі навчання буде діяльнісною, а результат радіснішим.

  Вчителям географії, у своїй практичній діяльності має можливість широко використовувати інформаційно-комунікаційні та інноваційні технології. Це дозволяє не тільки не тільки полегшити засвоєння матеріалу, але й надає можливість для розвитку творчих здібностей учнів. А саме:

• підвищує мотивацію учнів до навчання.
• активізує пізнавальну діяльність.
• Розвиває творче  мислення та здібності дитини.

Формує активну життєву позицію в сучасному суспільстві.

 Шкільна географія як навчальний предмет, що відображає основи науки, робить вагомий вклад у формування в учнів наукового світогляду. Для того, щоб наукове знання, яке засвоїв учень, стало елементом світогляду, воно має виконувати роль орієнтиру для особистості у її відносинах із навколишнім світом, у правильній організації цих відносин, а також у розумінні їхнього смислу. Одним із шляхів формування наукового світогляду в учнів є розвиток їхнього пізнавального потенціалу в інноваційній діяльності, що міцно пов’язана з механізмом інтелектуальної активності, а також реалізація провідної спрямованості навчально-виховного процесу – від пізнання до творчої діяльності через інтерактивні технології і техніки навчання, і як наслідок до самостійного оволодіння пізнавальною інформацією. Саме така постановка питання значно відрізняє цю методику від традиційного навчання, яке, насамперед, було зорієнтоване лише на накопичення певного обсягу наукових знань. При цьому учні отримують від учителя багато різної пізнавальної інформації, але використати її у власному життєвому досвіді часто не вміють. Використовуючи різні інноваційні технології у викладанні географії, ми спонукаємо учнів до прояву їхньої мотиваційної та пізнавальної активності, діти відчувають привітність навчального середовища, що у свою чергу сприяє емоційній комфортності у навчально-виховному процесі. Як наслідок, діти навчаються значно краще, оскільки самі того бажають і відчувають певну відповідальність за процес навчання.[ 10 ]

1.2.Види сучасних освітніх технологій, що застосовуються при   вивченні географії  в школі

     Як же вибрати з великої кількості  інноваційних технологій, яка найдоцільніша на уроках? Як вирішити для себе, що вибрати в систему своєї роботи. Реалії нашого часу вимагають застосування на уроках інтерактивних технологій.

     Слово „інтерактив” прийшло до нас з англійської від слова „interact”, де „inter” – взаємний і „act” – діяти. Таким чином інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спільна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.[2]

     Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання, де і учень і учитель є рівноправними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять ,що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

        Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні навчаються бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивні технології за формами навчання розподіляються на 4 групи:

 - інтерактивні технології кооперативного навчання;

 - інтерактивні технології колективно-групового навчання;

 - технології ситуативного моделювання;

 - технології опрацювання дискусійних питань.[10]

Розглянемо деякі види інноваційних технологій:

1. Коло ідей (метою обговорення є залучення всіх до обговорення певної проблеми). Необхідно поставити дискусійне питання, розбити учнів на групи, вислухати відповіді кожної групи по черзі, під час обговорення теми на дошці скласти список усіх зазначених ідей.
2. Акваріум (такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах). Необхідно створити групу із 4-5 чоловік, запропонувати їм завдання, потім ця група сідає в центр класу і обговорює своє питання протягом 3-5 хв., а всі інші учні класу слухають це обговорення, після закінчення група займає свої місця, а клас обговорює чи погоджується з думкою групи, чи була їх думка аргументована і доведена, після цього місце в акваріумі займає інша група і так по черзі всі учні класу.
3.   Мозковий штурм (це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву і творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з даної теми). Для цього вчитель записує на дошці проблемне питання у обговоренні якого бере участь увесь клас і висуває різні ідеї, учень записує на дошці всі запропоновані ідеї, коли всі ідеї записані, їх групують, аналізують, вибирають ті ідеї, які на думку групи, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.
4.  Метод „Прес” (використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється і переконати інших у вашій правоті, метод дає можливість виражати і формувати свою думку і впливати на думку інших співрозмовників). Під час висловлювання повинні бути такі етапи: позиція (я вважаю, що...), обґрунтування (...тому що), приклад (наприклад...), висновки (тому, я вважаю...).
5. « Займи позицію» (такий вид діяльності допоможе з’ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання, надається можливість висловлюватися кожному, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію, висловлювати аргументи, порівнюючи їх з іншими, можна змінити свою позицію, якщо вас переконали). Порядок проведення: назвати тему і запропонувати вислухати висловлювання з даної теми, учню потрібно стати обличчям біля плакату(так, ні, не знаю), який відповідає його позиції, обґрунтувати свою позицію, назвати аргументи, які на нього вплинули, уважно вислухати аргументи інших, якщо учень змінює свою думку можна перейти до іншого плакату.
6. Навчаючи - учусь (надає можливість взяти активну участь і передати свої знання іншим). Для цього вчитель роздає картки з інформацією з даної теми, учні вивчають цю інформацію і потім діляться нею.
7. Мікрофон (надає можливість кожному сказати щось швидко, але по черзі, відповідаючи на  запитання або висловлюючи свою думку чи пропозицію).
8. Рольова гра, імітація (імітує реальність шляхом „проживання ситуації” в ролі, яка дісталась учню, та надає можливість діяти „як насправді”).
9. Аналіз ситуації, випадку, думки. Для розбору певної ситуації необхідно звертати увагу на  основні моменти: якими є факти? У чому проблема ситуації? Які аргументи? У чому полягає розв’язання ситуації?
10.  Ток – шоу (мета – отримання навичок публічного виступу та дискутування). Вчитель є  ведучим: оголошується тема, висловлюються запрошені гості з цієї теми, потім слово надається слухачам, які можуть задавати запитання.

11. Ажурна пилка (дає можливість працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий час, а також заохочує допомагати один одному вчитися навчаючи). Під час роботи всі повинні бути готовими до праці в різних групах: домашня група (яка отримала завдання і вивчала його дома), експертні групи (по черзі кожна група ділиться інформацією вивченого дома), домашня група (дома ділиться вивченою інформацією з членами сім’ї.
12. Суд від свого імені (дає можливість отримувати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру – судовий процес). Для цього необхідно: розбити клас на 3 групи(судді, обвинувачувані, обвинувачі), судді знайомляться з процедурою, обвинувачі – обговорюють зміст промови і аргументи, обвинувачувані – готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту. Після цього можна побачити наступне: суддя викладає суть справи, обвинувач викладає аргументи і отримує питання від судді, обвинувачуваний викладає аргументи захисту і відповідає на запитання судді, суддя виносить рішення.
13. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України пріоритетом розвитку освіти є впровадження інформаційно - комунікаційних технологій , що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Використання комп’ютерних технологій, найважливіший елемент яких – навчальні програми, є на сьогодні актуальною проблемою .[3]
14. Використання комп’ютерних технологій на уроках географії має певні переваги:        

• економія часу;
• можливість багатогранної і комплексної перевірки знань учнів;
• підвищення мотивації до навчання, інтересу учасників навчального процесу до уроків;
• можливість учнів обирати свій темп уроків;
• самостійна робота;
• можливість істотно перебудувати і вдосконалити шкільну географічну освіту;
• прогнозування результату.

Таким чином, реалізація розвитку пізнавального потенціалу учнів здійснюється через раціональне, продумане для кожного уроку, виходячи з його мети, використання різноманітних інноваційних технологій, у тому числі сучасних інформаційних комп’ютерних технологій (ІКТ). Велике значення при цьому має постійний аналіз власної педагогічної діяльності, а також підвищення рівня самоосвіти. Організація розвитку пізнавального потенціалу учня як цілісної особистості повністю формує мотивацію навчальної діяльності, а також позитивну «Я - концепцію», значною мірою сприяє розвитку пізнавального інтересу та інтелектуальної активності, створенню активної життєвої позиції. Врешті решт це призводить до максимальної активізації внутрішніх ресурсів учня для досягнення поставленої мети і дозволяє йому самому правильно визначитися у власній подальшій життєдіяльності.

Використання в педагогічній практиці сучасних інноваційних освітніх технологій дозволяє досягти більш високих предметних результатів діяльності учнів.

     Моніторинг освітніх результатів показав, що застосування інноваційних технологій позитивно позначається відразу на декількох аспектах навчального процесу:

  а)стимулює когнітивні аспекти навчання, такі, як сприйняття та усвідомлення інформації;

  б) підвищує мотивацію учнів;

  в) допомагає в розвитку навичок спільної роботи й колективного пізнання учнів;

  г) розвиває в учнів більш глибокий підхід до навчання, і також, допомагає у формуванні більш   глибокого розуміння навчального матеріалу.

 д) Зацікавленість предметом, знання учнів з географії підтверджується результатами участі у роботі   Малої Академії наук, у підготовці матеріалів XIІ Обласної науково-практичної  конференції школярів по лінії Малої Академії наук Європейського університету .

   е) Проблеми та труднощі, розкриття шляхів їх подолання

   є) Однак існують проблеми і труднощі в реалізації педагогічного досвіду, бо не завжди технічні можливості школи відповідають моїм задумам та ідеям. Є й інші проблеми: інформаційна  перевантаженість учнів, збільшення щільності уроку.[6]

15. Технологія проектної діяльності учнів на уроках географії створює широкі можливості для розвитку особистості. Зміст шкільної географії має багато можливостей в плані використання проектної технології. Вони вимагають від учителя особливої підготовки учнів, пояснення завдань, спосіб їх використання, вимоги до оформлення результатів. Під навчальним проектуванням слід розуміти цілеспрямовану партнерську діяльність учителя та учнів із планування, розробки, здійснення та оцінки практично значимого завдання, вирішення якого представлене конкретним результатом. Використовувати проектну технологію бажано вже при вивченні початкового курсу географії – пропонувати учням завдання зі складання найпростіших прогнозів, проектів (наприклад, за синоптичною картою тощо) або виконати проектні завдання в контурних картах, наприклад, запропонувати свій варіант освоєння території .[ 10 ]

У процесі вивчення курсу географії материків маємо певний досвід проектування учнями. Наприклад, за картою літосферних змін суходолу материків у майбутньому. Проекти складаються на основі знань теорії руху літосферних плит. У процесі моделювання з фрагментами розрізаної контурної карти учні створюють індивідуальні проекти майбутнього обличчя Землі. При вивченні природних зон землі та окремих материків цікаво запропонувати учням завдання зі створення проекту озеленення кабінету географії. Захист таких проектів повинен враховувати батьківщину тієї чи іншої рослини, кліматичні умови, у яких вона може рости, тобто повинна бути розроблена серйозна основа того чи іншого проекту озеленення. Результати проектної діяльності обговорюються на уроках узагальнення, які можуть проводитись у вигляді диспутів, конференцій, звітів. На основі аналізу наукової літератури розробляється типологія проектів .

16. Ефективними в роботі, на наш погляд, особливо під час вивчення нового матеріалу, є технології складання розгорнутої опорної схеми. Принцип роботи простий: подається початковий варіант схеми на дошці з незаповненими частинами. Після цього учні, працюючи в групах, як результат своєї роботи заповнюють її на дошці самі. Контроль із боку вчителя відбувається безпосередньо тоді, коли учні заповнюють цю схему. При цьому діти частіше за все виконують цю роботу навіть без підтримки вчителя. Вдома така схема дозволяє швидко розібратися в навчальному матеріалі та ефективно його засвоїти .
17. На нашу думку, ефективними також є ігрові технології на уроці. Діти дуже полюбляють граючи навчатись.(Додаток 6). Спостереження під час проведенні деяких ігор дає можливість виявити неформальну структуру класу, тип взаємовідносин між учнями. Виявити учнів із явними лідерськими якостями й аутсайдерів. Добре продумані ігри можуть бути використані для покращення взаємовідносин всередині колективу, розвитку дружби та взаємодопомоги в класі. Вони розвивають в учнів вміння приймати рішення, брати відповідальність на себе, почуття співпереживання та взаємодопомоги. Таким чином, використання в навчальному процесі ігрових методів дає можливість вирішувати цілий комплекс педагогічних задач. Ігри з географії разом з іншими педагогічними технологіями підвищують ефективність географічної освіти.

Розділ 2.    Практичні аспекти щодо впровадження в навчально-виховний процес при вивченні географії  інноваційних технологій як засобу підвищення ефективності навчання

2.1.  Проектні технології як один з найефективніших освітніх технологій

За головним видом діяльності проекти бувають:

• Дослідницькі ( наприклад, «Сучасні географічні дослідження», - виконуючи який, учні всебічно розглядають дослідження Світового океану, космосу, виділяють особистий внесок у ці дослідження українців; або « Особливості культури й побуту населення рідного краю», - де учні досліджують одяг, пісні, посуд та інші аспекти побуту населення рідного краю).
• Творчі ( « Жива й мертва вода» - міжпредметний проект, у якому учні досліджують унікальні властивості води з точки зору всіх природничих наук: хімії, фізики, біології, географії; розглядають, як у народних казках описані ці властивості води, тощо.).
• Рольові, пригодницькі ( наприклад, « Подорож Лондоном», де учні готують і розігрують екскурсію головними об’єктами міста, виконуючи ролі екскурсовода, екскурсантів, журналістів, фотокореспондентів та інших.)
• Прикладні ( наприклад, «Маршрут вихідного дня».)
• Телекомунікаційні.[15]

 На практиці часто бувають змішані проекти: дослідницько-прикладні, творчо-рольові.

 Враховуючи, що телекомунікація – передача інформації на відстані електронними засобами, починаючи з 80-х років ХХ століття широкого застосування набули телекомунікаційні навчальні проекти. Тобто проекти,  в яких брали участь учителі та учні з різних країн світу за допомогою сучасних інформаційних технологій. Особливості телекомунікаційних проектів: ці проекти міжпредметні, достатньо тривалі в часі; значна інтеграція знань; залучення засобів комп’ютерних технологій; значущість, актуальність теми проекту для учасників із різних країн світу.

   Процес роботи за методом проектів складається з кількох основних етапів, назви і зміст яких незначно відмінні у різних авторів. Якщо узагальнити історичний досвід розробки методу проектів, то можна виділити такі основні його етапи:

                    Вибір теми. Учні пропонують теми, а вчитель допомагає їм у виборі однієї з них. Якщо проводиться перший проект у даному класі, то цей пункт опускається.

                    Визначення мети. Вчитель допомагає учням визначити найактуальніші і водночас посильні для учнів завдання на певний проміжок часу.

                    Розробка проекту-плану діяльності для досягнення визначеної мети. На цьому етапі відбувається вибір методів і засобів для роботи над проектом. Наприклад, експеримент, інтерв’ю, соціологічне опитування, вивчення літератури, пошук інформації.

                    Виконання проекту. Конкретна практична робота або низка практичних кроків до поставленої мети. Час виконання і термін проміжного контролю визначаються вчителем.

                    Підбиття підсумків або презентація проекту проводяться як під час уроку, так і в позаурочний час [4]. 

Впроваджуючи метод проектів, доцільно звернути увагу на їх класифікацію. В.Кілпатрік виділяє 4 види проектів:

1) продуктивний;

2) споживчий;

3) проект розв'язування проблеми;

4) проект-вправа.

Сьогодні пропонується кілька варіантів класифікації проектів, а саме:

 - за складом учасників (колективні, малі, індивідуальні);

     - за метою спрямування (продуктивні, пізнавальні, самовиховання, розважально-ігрові, творчі);

    - за тематикою;

    - за терміном реалізації тощо [4]. 

Загальну схему технології проектного навчання можна зобразити у вигляді такої таблиці:

Таблиця 1

 Апробація проектів у сучасних умовах показує, що з його використанням ефективність процесу навчання та виховання збільшується. Він дає змогу реалізувати низку найважливіших теоретичних положень, відкриває нові можливості у програмуванні навчально-виховного процесу. За допомогою методу проектів здійснюються міжпредметні зв’язки та здобуваються знання через взаємодію учнів між собою та вчителем, що є дуже важливим для формування інтелектуальних здібностей учнів та відбувається процес формування проектно-технологічної компетентності.

На зміну традиційній системі навчання приходить особистісно орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними. Вони передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності. Одним із найперспективніших методів навчання вважається метод проектів. Він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду розв’язання проблем майбутнього самостійного життя, які вони проектують у навчанні [5]. 

Результати досліджень міжнародних організацій засвідчують, що значна частина учнів вітчизняних шкіл не вміє застосовувати набуті знання в реальному житті. Тому системне використання в навчально-виховному процесі методу проектів дає змогу подолати цей бар’єр, навчити дітей самостійно здобувати нові знання та застосовувати їх на практиці.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник у 20-ті роки минулого століття в США (його називали також методом проблем). Навчальне проектування – це комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних та письмових видів робіт, що виконуються учнями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Її розв’язання передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, техніки, творчості [5]. 

Завдання проекту не тільки в тому, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тому, щоб на цій роботі розширити свій світогляд, набути теоретичних знань. У основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої зання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати творчі здібності. Традиційний зв’язок «учитель-учень” змінюється на «учень-учитель”. Особливого значення набуває залучення школяра до процесу пошуку. Цінною є співпраця між учнями та вчителем. Важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.

Під час роботи над проектом учитель виконує функцію консультанта. Він допомагає учням у пошуку інформації, координує процес роботи, підтримує. Знаючи добре свій предмет, він має бути компетентним і в інших галузях науки, розуміти своїх учнів, враховувати їхні можливості й інтереси, бути комунікабельним, толерантним, творчим.[5]

Результати проектної діяльності як творчої співпраці вчителя й учнів.

Учитель:

• підвищення професійної майстерності;
• зацікавлення учнів предметом;
• посилення інтересу до навчання;
• залучення учнів до пошуку, дослідження;
• відчутність реальних результатів своєї праці;
• задоволення в інтелектуальному розвитку..

Співпраця:

• творча самореалізація;
• задоволення потреби в  саморозвитку та самовдосконаленні;
• заміна авторитарного стилю спілкування демократичним.

Учні:

• поглиблення знань;
• розвиток навичок мислення високого рівня;
• розвиток творчих здібностей;
• творче застосування знань;
• свобода вибору;
• уміння працювати в команді;
• підготовка до олімпіад, конкурсів, науково-дослідницької діяльності [5]. 

Проект характеризується такими ознаками:

• розв’язується певна проблема;
• результати мають практичну, теоретичну чи пізнавальну значущість для учнів;
• має місце самостійна діяльність учнів (індивідуальна , парна, групова);
• учні займаються дослідницькою роботою;
• передбачена необхідність інтегрувати знання та вміння з різних предметів.

Треба сказати, що будь-яка робота над темою чи просто групова робота не може називатися методом проектів. Проектна технологія передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють вирішити ту чи іншу проблему шляхом самостійних дій учнів із обов’язковим представленням результатів. Результати виконання проектів мають бути матеріальними, тобто певним чином оформлені (відеофільм, альбом, комп’ютерна газета, альманах тощо).

Робота над проектом складається з таких етапів:

• - підготовчий етап (визначення теми, мети проекту, обговорення проблеми, висунення гіпотези);
• - етап планування (визначення джерел, засобів збирання, методів аналізу інформації, способів представлення результатів;
• - етап установлення критеріїв оцінювання результату процесу);
• - етап дослідження, спостереження, робота з інформаційними ресурсами, досліди, анкетування;
• - етап аналізу інформації, підбиття підсумків, формулювання висновків;
• - етап оформлення звіту (узагальнення та класифікація зібраних матеріалів, виготовлення ілюстративного матеріалу), підготовка до презентації;
• - творчий звіт, презентація (показ результатів у формі усного звіту, звіту з демонстрацією матеріалів, письмового звіту тощо);
• - етап оцінювання результатів і процесу дослідження за встановленими критеріями;
• -  етап післяпроектних дій (корекція, використання результатів) [5]. 

Метод проектів не повинен витісняти класно-урочну систему, але він є

 важливим компонентом освіти і використовується в різних видах навчально-виховної діяльності як основний чинник у формуванні проектно-технологічної компетентності учнів.

В останні роки одним із пріоритетів розвитку освіти стало впровадження сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій, які забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Одним із методів інтерактивного навчання являється метод проектів. Він цікавий тим, що, з одного боку, дозволяє створити умови для розвитку інтелектуальних здібностей обдарованих дітей, а з іншого - проект дає можливість брати участь у цікавій і результативній роботі всім дітям. Крім того, типологія проектів дозволяє дітям вибрати собі найбільш комфортний характер діяльності. Є діти, яких ми називаємо «я сам». Їм цікаво все робити самим від початку й до кінця, тому для них найкращим варіантом стають індивідуальні проекти. Інші віддають перевагу роботі у групах. На практиці доводилось спостерігати, як ідеї окремих індивідуальних проектів трансформувались у групову проектну діяльність [12]. 

 Проект - це метод навчання. Він може застосовуватись як на уроках, так і в позакласній роботі, орієнтований на досягнення цілей самих учнів, тому неповторний; формує значну кількість навчальних і життєвих компетентностей, тому є ефективним; формує досвід, тому незамінний.

Проект (проектування) - це зміст навчання. Найбільш сучасні сфери людської діяльності базуються на проектуванні.

   Робота над проектом — практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати». Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.[5]

Результати виконання проектів повинні бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат; готовий до впровадження [12]. 

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

2.2.   Методичні рекомендації щодо використання на уроках географії  проектних технологій

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, яка вимагає дослідницького пошуку для її розв’язання ( наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу; створення серії репортажів із різних кінців земної кулі з однакової проблеми; проблема ресурсозабезпеченості різних країн світу).
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів ( наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан даного регіону, про чинники, які впливають на цей стан, про тенденції, які простежуються в розвитку даної проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорони лісу в різних місцевостях; план заходів; рекомендації про впровадження та використання педагогічних програмних продуктів.)
3. Самостійна ( індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.
4. Визначення кінцевих цілей спільних або індивідуальних проектів.
5. Визначення базових знань із різних областей, необхідних для роботи над проектом.
6. Структурування змістовної частини проекту ( із зазначенням поетапних результатів).
7. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач дослідження, які випливають із проблем висунення гіпотези їх розв’язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, корегування, висновки ( використання в ході спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглого стола», статистичних методів, творчих звітів, перегляду).
8. Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними, тобто оформленими у визначений спосіб ( відеофільми, щоденник мандрівника, комп’ютерна газета, презентація, веб-сторінка).[ 10 ]

    З урахуванням вищезазначеного використання методу проектів дозволяє:

• Формувати вміння в учителя й учнів виділяти й обирати найбільш цікаві й практично значущі теми для проектів.
• Учням – оволодіти значним арсеналом методів дослідження (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висування гіпотез та методів їх вирішення).
• Учителю – надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів.
• Учням – набути комунікативної компетентності ( вміння організовувати й вести дискусії, вислуховувати інші точки зору, генерувати ідеї).
• Учням і учителю – більш досконало оволодіти інформаційно-комунікаційними технологіями.

Основні завдання, які  ставляться при використанні методу проектів:

1. Побачити і відібрати найбільш цікаві та практично значущі теми проектів.

2. Навчання у співпраці (учень - учень, учень – учитель).

3.Не лише передавати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань.

4.Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різнорівневих групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо)

5.Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.

6.Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

7.Результати виконаних проектів повинні бути наочними, відчутними.

8.Комп’ютерна грамотність.

Для реалізації проекту розробляється чіткий план, що враховує всі аспекти навчання та містить:

• Стислий опис проекту;
• Визначення проблеми;
• Міжпредметні зв’язки;
• Цілі й очікувані результати навчання;
• Опис діяльності учнів;
• Матеріали і ресурси;
• Критерії оцінювання знань і вмінь учнів;
• Поточні заходи.

Під час організації навчального проектування вчитель, виконує такі функції:

— допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;

— сам являється джерелом інформації;

— координує весь процес роботи над проектом;

— підтримує і заохочує учнів;

— підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом.

Потрібно добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Це вкрай важливо для організації проектної діяльності учнів. Проект часто є результатом, передусім, колективних зусиль школярів; передбачає рефлексію спільної роботи, аналіз її повноти, інформаційного забезпечення, творчого внеску кожного учасника. Виконання проекту є непростим завданням, але чим складніша пропонована ситуація, тим більше мобілізується орієнтована основа діяльності учнів, тим активніше формуються і тренуються їхні особистісні якості.[5]

 Висновки

«Урок – це сонце, навкруги якого, як планети, обертаються усі інші форми навчальних занять». Головна продукція педагога – урок. За час своєї професійної діяльності вчитель дає більше 25 тисяч уроків. Це є найскладнішим психолого-педагогічним процесом, актом учительської творчості, до якої пред’являються сотні різних вимог. Традиційний урок триває 40-45 хвилин, і на кожному з цих відрізків часу можуть народжуватися як інтерес до предмету, так і смертельна нудьга. Цінність і значення «урочних секунд», хвилин, годинника, років у долі дітей визначають кваліфікацію вчителя, ефективність його праці. Для вчителя це важка робота, що означає 40-45 хвилин концентрації уваги і напруги. Після доброго уроку можна відчувати втомленість, але в той же час задоволення і радість. Структура і форми його організації мають принципове значення, оскільки впливають на результати навчальної роботи школяра.

Урок, з одного боку, виступає як чинник руху навчання в цілому, з іншого – як форма організації навчання, зумовлювана основними вимогами до організаційної побудови уроку вчителем. Змінюється суспільство, у якому ми живемо, змінюються пріоритети. А разом із ними і цілі географічної освіти. XXI століття вимагає від викладача географії не стільки "наповнення" голови школяра різноманітною інформацією, скільки навчання умінь самостійно одержувати потрібні географічні матеріали, аналізувати їх. На перше місце виступають завдання з формування особистості, здатної до подальшої самоосвіти. [ 7 ]

      Кожна доба має власні потреби, порушує власні проблеми, ставить власні вимоги, адекватні меті, яку визначає для себе суспільство. Вона вимагає виховання розумних і дбайливих господарів, які б вільно орієнтувалися в законах економіки, жили і працювали в ринкових умовах, швидко приймали виважені економічні рішення, відповідали за їхні наслідки, розв’язували проблеми, вивели нашу державу на рівень розвинутих країн світу. Щоб досягти цього, потрібно безповоротно перейти від школи засвоєння знань до школи життя, школи творчої думки, школи активної соціальної дії. Цю проблему можна розв’язати шляхом використання у навчально-виховному процесі новітніх інноваційних технологій викладання предмету, формування компетенції, яких потребує сучасне життя. На сучасному етапі використання інновацій у процесі навчання є досить актуальним.

Список використаних  джерел

1. Андрєєва В.М. Нестандартний урок географії: Навчально-методичний посібник. – Х.: Вид. група «Основа».- 2005.
2. Андрєєва В.М.,Шматько О.Є. Урок географії в сучасних технологіях.    -Х арків. Видавнича група «Основа». – 2006.
3. Довгань Г.Д.. Інтерактивні технології на уроках географії. – Х.: Вид. група «Основа». – 2005.
4. Дичківська І.М.. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав. - 2004.
5. Кобернік С.Г. Методика викладання географії в школі.-К.: «Стафед – 2».- 2000
6. Кондратова Л.Г. Організація проектної діяльності учнів в позаурочній роботі в школі. – Х.: Вид. група «Основа». -2009.
7. Корнєєв В.П. Технології в навчанні географії.- Х.: Вид. група «Основа». – 2004.
8. Корнєєв В.П. Форми навчання географії в школі. – Кам’янець-Подільський: «Абетка». 2004.
9. Мойсенюк Н.С. Педагогіка. – Вінниця.2009.
10. Момот Л.Я. Передовий педагогічний досвід: теорія і методика. –К.: Радянська школа. 1994.
11. Науменко С.І.. Інноваційні технології в роботі вчителя географії. – Х.: Вид. група «Основа». – 2011.
12. Олійник Т.О. Розвиток критичного мислення. – Суми: Педагогічні науки.2001.
13. Паламарчук В.Ф. Інноваційні процеси в педагогіці. – К.: Освіта.1994.
14.  Пєхота О.М. Освітні технології. – К.:А.С.К..2001.
15. Попова О.В. Ставлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні в ХХ столітті. –Х.:ОВС. 2001.
16. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий. –М.: НИИ. 2006.
17. Свириденко С.С. Современные информационные технологии. – Х.: Радио и связь. 1999.
18. Стадник О.Г.. Інноваційні технології навчання географії. –Х.: Вид. група «Основа».-2010.

ДОДАТКИ

Проект « Демографічна ситуація в Україні»

 Основна проблема проекту: демографічна ситуація в Україні, прогнози її зміни протягом найближчих 50-ти років, соціально-економічні наслідки ускладнення демографічної ситуації та можливі заходи щодо її поліпшення.

 Цілі проекту: формувати знання про демографічні показники; дати уявлення про демографічну ситуацію в країні й про чинники , які впливають на неї; формувати розуміння комплексного характеру демографічних проблем; запропонувати заходи до поліпшення демографічної ситуації в країні; готувати до виконання соціальних ролей патріота і економіста; розвивати економічне мислення, уміння аналізувати статистичні дані та робити прогнози; виховувати почуття єдності з процесами, що відбуваються в країні.

   Завдання проекту: розглянути демографічні проблеми України з позиції людини, зацікавленої в стабільному соціально-економічному розвитку країни; охарактеризувати демографічну ситуацію, яка склалась в державі і виявити риси схожості та відмінності в порівнянні з ситуацією в інших європейських країнах; усебічно вивчити процеси відтворення населення й сформувати розуміння комплексності демографічної проблеми; проаналізувати можливі зміни в наступні 50 років у чисельності, природному руху, віковому і статевому складі населення України; виявити чинники, які впливають на демографічну ситуацію, розглянути дії держави, спрямовані на вирішення демографічних проблем; сформулювати пропозиції для поліпшення демографічних перспектив країни, у тому числі на рівні конкретної людини, сім’ї.

  Методи: статистичний, описовий.

  Обладнання: мережа Інтернет.

  Тривалість проекту: один-два місяці.

План

1. З’ясування кола питань, які вивчаються демографією. Знайомство із законодавчими актами, які регулюють сімейні відносини, впливають на демографічні показники.
2. Вибір джерел інформації, з яких можна отримати сучасні дані про демографічну ситуацію в Україні та інших країнах світу, про заходи держави, спрямовані на її поліпшення.
3. Збір інформації про чисельність, природний рух, віковий та статевий склад населення, у тому числі з використанням мережі Інтернет.
4. Обробка зібраної інформації, побудова таблиць, графіків і діаграм та їх аналіз.
5. Підготовка звіту.
6. Проведення конференції за підсумками досліджень, обговорення напрямків подальшої роботи.[ 8 ]

Склад учасників: учні 9-х класів

Форма остаточного продукту:

доповіді, що містять інформацію про актуальність обраної теми, виконану роботу й здобуті результати; таблиці, графіки та діаграми, які характеризують демографічну ситуацію в Україні, ряді інших країн та загалом у світі; пропозиції щодо поліпшення демографічної перспективи країни.

 Форма презентації проекту: виступ на конференції

Актуальність теми.

     Демографія – це економічна наука, що вивчає закономірності відтворення населення. Використовуючи матеріали статистики, демографія вивчає взаємозв’язки природного руху населення з його віковою і статевою структурою, залежності від соціальних та економічних явищ, характер взаємодії зростання й складу населення із суспільним розвитком.

      Сьогодні ця наука набуває особливої актуальності, тому що більшість дослідників оцінюють сучасний демографічний розвиток України як кризовий. Зниження народжуваності, скорочення кількості шлюбів і зростання кількості розлучень, зниження середньої тривалості життя й зростання смертності, високий рівень захворюваності призводять до зменшення чисельності населення і погіршення його якісних характеристик.

     На сьогоднішній день демографічна ситуація в Україні створює реальну загрозу національним інтересам і безпеці України. Перспективні розрахунки, проведені відділом демографії й відтворення трудових ресурсів Інституту економіки НАН України, свідчать, що до початку 2020 року воно може скоротитися до 40 мільйонів. В країні відбувається скорочення частки працездатного населення, внаслідок чого протягом наступних десятиліть трудові ресурси стануть одним із найдефіцитніших видів ресурсів.

      Гострою соціально-демографічною проблемою може стати  не лише зменшення чисельності населення, але й зміна його вікової структури, зокрема зростання питомої ваги населення старшої вікової групи. Робоча сила в Україні постійно старіє, адже кожному шостому жителю країни понад 50 років. Особливо гострою є проблема старіння працездатного населення в сільській місцевості.

     Головною причиною погіршення демографічної ситуації називають зниження народжуваності. Водночас в Україні зростає смертність, у тому числі і серед молоді, від якої залежать демографічні перспективи країни. Серед причин смертності молодих людей – випадкові отруєння алкоголем, самогубства, наркоманія ( серед наркоманів громадяни віком до 28 років складають 80%).  Упродовж останніх десятиліть спостерігається і підвищення рівня захворюваності молоді. Загострюється ситуація зі СНІДом, туберкульозом.

     До того ж в Україні простежується тенденція до зменшення числа шлюбів, збільшення неформальних шлюбно-сімейних відносин, кількості неповних родин і числа дітей, що народжуються поза шлюбом, що негативно позначається на демографічній ситуації.

      Зазначені факти свідчать про погіршення демографічної перспективи країни, про небезпеку для здоров’я нації. У зв’язку з цим необхідним є вивчення демографічної ситуації в Україні й прогнози її зміни для своєчасного впровадження заходів, спрямованих на її поліпшення.

Кількість населення

    Населення будь-якої країни змінюється протягом часу. Так, за оцінками вчених, у 1400 році на території сучасної України проживало 3,7 мільйона жителів, у 1500 році – 4,4 мільйона, у 1600 році – 5,2 мільйона, а у ХVІІІ столітті населення вже складало близько 9 мільйонів, а на початку ХІХ століття – 30 мільйонів жителів. Така ситуація характерна для більшості європейських держав.

      На сьогоднішній день кількість населення в Україні становить біля 41 мільйона жителів. Цей показник вказує на те, що події останніх років негативно вплинула на загальну кількість та склад населення. Це і економічне становище багатьох громадян, безробіття, ситуація на сході держави, нестабільна економічна та геополітична ситуація в Україні, екологічний стан навколишнього середовища.

Природний рух населення

      Чисельність народонаселення залежить від природного руху населення, а також від міграцій і вікового складу. Для характеристики природного руху населення використовуються коефіцієнти народжуваності та смертності і природного приросту. Природний рух населення України характеризується рисами, властивими багатьом постсоціалістичним країнам. Це низький рівень народжуваності, відносно висока смертність і від’ємний природний приріст населення. Так, у Польщі, Словаччині природний приріст становить 1 проміле, у Румунії та Молдові – 2,6 проміле, у Білорусі –   4 проміле, в Угорщині – 5 проміле, Росії – 6,4 проміле. Слід відмітити, що в більшості розвинутих країн показники природного приросту нижче 6 проміле на рік, а в деяких з них приріст відсутній. Зниження народжуваності в цих країнах пов’язано зі зміною соціального статусу жінки в суспільстві, її залученням до суспільного виробництва, а також із розвитком медицини, поліпшенням добробуту населення, ростом його освітнього та культурного рівня, з процесами урбанізації; зі старінням населення. В Україні й більшості постсоціалістичних країн до цих причин додається складне економічне і геополітичне становище.

        Уперше кількість померлих перевищила кількість народжених в Україні на початку 1979 року в сільській місцевості, так почалася демографічна криза в українському селі. Сотні малих сіл збезлюдніли в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській та інших областях. Зараз  демографічна криза охопила майже всю Україну, на що вказують показники народжуваності та смертності, що в нашій країні значно відрізняються від середньосвітових показників.

      Уперше смертність загалом по країні перевищила народжуваність у 1991 році, після чого природний приріст мав тільки негативні показники. Експерти ООН вважають, що найближчим часом в Україні природний приріст буде залишатися від’ємним. На що вказують несприятливі демографічні перспективи країни.

     Найбільш несприятлива демографічна ситуація склалася в східних, південних та центральних областях України. Дещо краща ситуація в західних областях та  в Києві. Причому, як правило, це досягається як за рахунок більш високої народжуваності, так і більш низької смертності. Це Закарпатська, Рівненська, Івано-Франківська області. Відомо, що на заході України менше розповсюджений СНІД, менше випадків виробничого травматизму й самогубств, тут, особливо в сільській місцевості, вища релігійність населення, міцніші родини, а в ряді районів збереглися традиції великих родин.

Віковий склад населення

       Розглядаючи віковий склад населення, зазвичай виділяють три основні вікові групи: молодшого віку ( діти від народження до 14 років), середнього ( від 14 до 59 років) і старшого ( 60 років і більше). Вікова структура населення залежить від таких чинників: народжуваності, смертності, тривалості життя, демографічної політики й міграцій. У свою чергу, від вікового складу залежать народжуваність та смертність. Так, із підвищенням частки населення старшої вікової групи перший показник  зменшується, а другий збільшується.

      Дані про віковий склад використовуються для розрахунку існуючої і прогнозованої чисельності економічно активного населення, трудових ресурсів, пенсіонерів, дітей дошкільного віку, школярів. Особливого значення вони набувають у даний час, коли фахівці різних країн світу дедалі більше стурбовані старінням націй. Цей процес став глобальним, поступово охоплюючи нові й нові країни світу.

     У більш розвинених країнах населення молодшої вікової групи складає близько 16%, середньої – 63%, старшої – 21%. У менш розвинених відповідно- 33%, 60% і 7%. У наш час літнє  населення світу щорічно збільшується на 2%, що істотно вище за темпи зростання населення загалом. Як очікується, у найближчі десятиліття ця тенденція не тільки збережеться, а й підсилиться. Цьому сприяє не тільки зниження народжуваності, але й зростання середньої тривалості життя.

     Для України, як і інших європейських країн, характерне старіння населення, причому, як вважають експерти, цей процес триватиме й у найближчому майбутньому. Прогнозується, що частка населення молодшої вікової групи в Україні зменшиться до 2050 року до 3%, а старшої збільшиться до 38%, при цьому найбільше знизиться частка населення середньої вікової групи до 49%.

     Прогнозоване збільшення населення старшої вікової групи в Україні не може не викликати тривогу, тому що воно пов’язане  не стільки з ростом тривалості життя скільки з низькими показниками народжуваності.

      Потрібно відзначити існуючі особливості вікової структури міського і сільського населення України. Відтік молодих людей у міста призводить до того, що частка населення літнього віку в сільській  місцевості, як правило, більша, ніж у містах.

      Процес старіння населення не має аналогів в історії людства, він породжує цілий комплекс проблем і вимагає перспективного економічного і соціального регулювання в більшості країн, у тому числі і в Україні. Суспільство, яке переживає процес старіння, зазнає змін демографічного, економічного, соціального й психологічного характеру. Так, стійке збільшення частки населення старшої вікової групи в складі населення вплине на взаємини усередині суспільства, поставить питання про справедливий розподіл коштів між поколіннями, відіб’ється на пенсійній системі, на способі життя, на суспільній і сімейній солідарності.

           В економічній сфері процес старіння позначиться на економічному   зростанні, ринку праці, оподаткуванні. Частка трудових ресурсів буде знижуватися, що врешті-решт може призвести до гострого дефіциту робочої сили й збільшення демографічного навантаження, тобто відношення кількості дітей і літніх людей до числа осіб працездатного віку.

        Потрібно відзначити й таку проблему, як співвідношення між статями в старшій віковій групі і зв’язану з цим проблему самітності. Більшість людей похилого віку становлять жінки, бо в середньому вони живуть більше, ніж чоловіки, на 4-6 років, а в постсоціалістичних країнах ця різниця значно більша. Унаслідок старіння населення виникає статева диспропорція, причому зі збільшенням віку це проявляється більш явно.

Статевий склад населення

   Статевий склад населення є однією з найважливіших його характеристик, яка має велике значення для багатьох сфер суспільного життя. Так, дані про чисельність чоловіків і жінок загалом й у різних вікових групах важливі для аналізу процесу відтворення населення.

   На статевий склад населення впливає природний приріст, тривалість і рівень життя населення, урбанізація, положення жінки в родині і в суспільстві. Місцеві диспропорції в статевому складі також виникають унаслідок демографічної політики, воєн, міграції.

   Україна входить до числа країн із найбільшою перевагою частки жінок у загальній кількості населення країни. На 100 жінок припадає 87 чоловіків. При цьому в статевому складі населення країни спостерігаються значні регіональні відмінності. Найнижчими є статеві диспропорції в областях Західної України.

   Дії держави спрямовано на вирішення демографічних проблем у країні. Державні органи України проводять демографічну політику спрямовану на підвищення народжуваності. Для цього матерям виплачується матеріальна допомога, багатодітним родинам надаються пільги, розширюються і захищаються права матерів та дітей.

    Регулювання сімейних відносин, захист інтересів родини, матерів та дітей здійснюються Сімейним кодексом України. Мета цього Кодексу – сприяти зміцненню сім’ї; утвердженню почуття  обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї; побутові сімейні відносини на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги й підтримки; забезпеченню кожної дитини сімейним виховання, можливістю духовного та фізичного розвитку.

     Держава використовує адміністративні, пропагандистські та інші форми впливу на населення, спрямовані на зміцнення родини, підтримує молоді родини. У навчальних закладах ведеться виховна робота, спрямована на збереження сімейних традицій, формування здорового способу життя, виховання поваги до старших.

Пропозиції щодо поліпшення демографічної перспективи країни

 Державним органам необхідно більш активно використовувати всі наявні можливості для прискореного соціально-економічного  розвитку країни, приділяти увагу системі охорони здоров’я та соціального захисту населення, удосконалювати правову базу підтримки сім’ї, матері та дитини; сприяти гармонійному розвитку населення країни, вирішувати екологічні проблеми.

    Держава стоїть на захисті інтересів сім’ї, але демографічні проблеми вирішуються не лише на рівні держави, але й на рівні сім’ї, кожної людини. Потрібно більше уваги приділяти своєму здоров’ю, дбати про близьких, зберігати сімейні традиції. У зв’язку з цим постає необхідність формувати розуміння громадянами України важливості збереження і зміцнення свого фізичного і психічного здоров’я. Це є необхідною умовою як для збільшення народжуваності, так і для зміцнення сімейних відносин і продовження активного життя населення старшої вікової групи.

    Таким чином в Україні існує складна демографічна ситуація. Згідно з прогнозами в найближчі десятиліття вона може погіршитися. Разом із тим прогнози необхідні для того, щоб прорахувати можливі варіанти розвитку подій і запропонувати заходи, спрямовані на поліпшення демографічних перспектив країни.

   Демографічні проблеми залежать не  лише від рівня життя населення. Причин їх виникнення багато, більшість із них пов’язані із загальними закономірностями зниження природного приросту й старіння населення, характерними для більшості розвинутих та постсоціалістичних країн.

    Для ви ходу з демографічної кризи необхідним є комплексний підхід, потрібна демографічна політика, що передбачає радикальні зміни в різних сферах життя суспільства. При цьому поліпшення демографічних перспектив залежить не лише від держави, а й від кожного громадянина, кожної сім’ї.