Використання інтерактивних технологій на уроках інформатики

Використання інтерактивних технологій на уроках інформатики

 

В умовах сучасної школи, коли центром освітньої діяльності є дитина, а головним завданням кожного вчителя – формування всебічно розвинутої гармонічної особистості, все більш актуальним стає застосування сучасних технологій навчання, що враховують індивідуальність кожного учня.

Однією із таких форм є інтерактивні технології, що сприяють збагаченню і розвитку творчого потенціалу як вчителя так і учня, розкриттю здібностей дитини, бажання і уміння вчитися, творити, відчувати радість пізнання.

Саме при використанні інтерактивних технології учні вчаться шукати інформацію, систематизувати її та узагальнювати. Методичні можливості сучасних педагогічних технології дають можливість вчителю вільно почуватись використовуючи їх багатогранність та різноманітність. Водночас збільшуються вимоги до вчителя, він повинен стати порадником для учня, зобов‘язаний перебувати в постійному творчому пошуку, володіти основами психології, вміти використовувати на власних уроках сучасні технічні засоби навчання.

Забезпечувати розвиток особистості в процесі навчання інформатики важче, ніж подавати основи теоретичних знань. В умовах особистісно зорієнтованої освіти потрібно поєднувати різні типи навчання: індивідуальний та колективний, діалоговий та контекстний, створюючи всі умови для творчої діяльності та застосовуючи активні й інтерактивні методи навчання.

Використання комп’ютерної техніки робить урок цікавим і сучасним. У зв’язку із цим моя мета не лише передати учням окреслену програмами та підручниками систему знань, а й підготувати їх до повноцінної плідної життєдіяльності в сучасному суспільстві.

Сучасна людина повинна мати винахідливе мислення, знаходити шляхи розв’язання проблем у будь-якій ситуації, працювати в команді, бути здатною приймати рішення, активно використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології у всіх галузях своєї діяльності.

Отже, своїм найголовнішим завданням вбачаю створення умов для розвитку комплексу рис, які забезпечують інформаційно-комунікаційну компетентність та соціальну мобільність випускника, здатного орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнічного суспільства.

З метою реалізації вищезазначених завдань та принципів в основі своєї діяльності я застосовую інтерактивні методи навчання інформатики, згідно яких слід дати учням не лише теоретичні знання, а й навчити їх думати, обговорювати, досліджувати та застосовувати предметний матеріал.

 

Інтерактивні методи

Учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуації. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду вчителя.

Інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

При колективному способі навчання досягається спільна діяльність заради досягнення загальних цілей. У дітей з'являється впевненість у собі, вони пишаються навчальними успіхами один одного.

Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил. Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажи чітко, ясно, красиво; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль.

У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті та слабкі. Проте слід постійно заохочувати їх до роботи, створювати ситуації успіху. Треба постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі переглядати стратегію й тактику роботи, шукати та виправляти недоліки. До засобів, які володіють високим розвиваючим потенціалом, я відношу проблемні ситуації, задачі з життєво практичним матеріалом, експерименти, дидактичні (рольові ігри), активні та інтерактивні технології.

Інтерактивні методи включають велику кількість новітніх ідей у проведенні занять. Ці заняття можуть включати в себе кілька особистісно зорієнтованих підходів для фронтального та групового втілення.

Інтерактивні уроки вирізняються тим, що під час їх проведення поєднуються два типи уроків: узагальнення та систематизація, контроль та коригування знань і вмінь учнів. Поєднання таких двох типів уроків посилює їхню навчальну функцію, сприяє освоєнню учнями всіх рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка), розвитку культури мовлення, ініціативи та впевненості учнів у собі та у своїх знаннях.

Проведення таких уроків — це засіб для створення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дозволяє дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Починати підготовку уроку слід з оголошення теми, повідомлення мети; потрібно акцентувати на проблемах, що будуть розв’язуватися на уроці; пояснити зміст діяльності учнів, чого від них очікує вчитель; з’ясувати їхні очікування, а також продумати систему мотивації.

Досвід засвідчує, що використання інтерактивних технологій навчання надає можливості для пошуку нових форм і методів роботи, для зміни себе, для навчання разом з учнями.

Особисто для мене результатом такого уроку є зростання інтересу учнів, зацікавлення їх; відчуття зміни ставлення учнів до вчителя, зміни атмосфери в класі.

І це слугує додатковим стимулом до роботи за інтерактивними технологіями.

Мій досвід роботи по впровадженню інтерактивних технологій навчання показує, що кожен з методів роботи має свої переваги, цілі, обмеження.

На уроках інформатики я використовую такі інтерактивні методи:

• Робота в парах

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. ЇЇ можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісні за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час обдумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Організація роботи:

1. Пропоную учням завдання, ставлю запитання для невеликої дискусії чи аналізу ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, даю їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Об'єдную учнів у пари, визнаю, хто з них буде висловлюватись першим, і даю завдання обговорити свої ідеї один з одним. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюються своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

Робота в парах – це усне, письмове або практичне виконання навчальних завдань двома учнями в умовах синхронної роботи всіх пар.

• Робота в малих групах

Робота в групах – це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. За такої діяльності учні прагнуть отримати результат, що буде найкращим для кожного і для всіх членів групи.

Роботу в малих групах використовую для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму.

Робота в групах передбачає розподіл класу на мікроколективи з 3-5 учнів. Під час виконання завдань „стихійно” виділяється лідер, який бере на себе інтелектуальне керівництво групою. Групові форми роботи сприяють формуванню в учневі демократичного самоусвідомлення та почуття власної гідності. Він відчуває себе вільною діючою особистістю, яка має право на вибір і ініціативу, а разом з тим готова толерантно ставитися до свого оточення, погоджувати свої дії з діями та інтересами інших членів групи.

Така організація спрямована на те, щоб не давати готових відповідей, а націлювати учнів на творчий пошук, на формування власної думки.

Навчання в групах – це створення різних груп, де учні допомагають один одному й навчають один одного. Це вміння ефективно працювати в команді допомагає їм у подальшому житті.

Організація роботи:

1. Об'єдную учнів у групи (по 3-5 чоловік).

2. Пропоную усім сісти по групах. Учні мають сидіти по колу – „пліч-о-пліч, один напроти іншого” і повинні добре бачити один одного.

3. Ставлю кожній групі конкретне завдання і даю чітку інструкцію щодо організації групової роботи.

• «Мікрофон»

Такий вид діяльності надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Організація роботи:

1.  Ставлю запитання класу.

2. Пропоную учням якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один по одному, по черзі беручи слово.

3. Слово надаю тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон. Коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

4. Пропоную учням говорити лаконічно й швидко (не більше, ніж 0,5 – 1 хвилину).

• «Незакінчені речення»

Цей прийом дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись, я формулюю незакінчене речення і пропоную учням висловлюючись закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями.

• «Ажурна пилка»

Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку, заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Організація роботи:

1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підбираю матеріал, необхідний для уроку, і готую індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня.

2. Заздалегідь готую таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи – „домашню” та „експертну”. Спочатку учні об'єднуються у „домашні” групи, а потім створюються „експертні” групи, використовуючи кольорові позначки.

3. Поділяю учнів по „домашніх” групах. Даю домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі – свою. Завдання домашніх груп – опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

4. Після завершення роботи домашніх груп учні розходяться в групи, де вони стануть експертами з окремої теми.

5. Кожна експертна група вислуховує всіх представників домашніх груп і аналізує матеріал в цілому, проводить експертну оцінку за певний час.

6. Після завершення роботи учням пропоную повернутися „додому”. Кожен учень ділиться інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї „домашньої” групи. У „домашніх” групах має бути по одній особі з експертних груп.

• «Мозковий штурм»

Це метод розв’язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і „йдуть на неї в атаку”. Мозковий штурм застосовую, коли треба мати кілька варіантів розв’язання конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета „мозкового штурму” чи „мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) пропоную всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою. Усі пропозиції записую на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

При цьому дотримуюсь наступних дій:

1. Під час „висування ідей” не пропускаю жодної. Якщо судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Заохочую всіх до висування якомога більшої кількості ідей. При цьому підтримую й фіксую навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим як висловлять).

3. Кількість ідей заохочую. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.

4. Спонукаю всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.

5. На закінчення обговорюємо з учнями й оцінюю запропоновані ідеї. Для забезпечення швидкого та ефективного включення учнів в інтерактивну діяльність бажано давати їм пам’ятки, які містять опис алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають здійснювати у тій чи іншій навчальній ситуації). Такі пам’ятки можна запропонувати у вигляді роздаткового матеріалу, плакатів або будь-якої наочності, використовуваної за допомогою технічних засобів навчання.

• Дискусія

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Досвід використання дискусій у навчанні дозволяє сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні принципи, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

•     проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання;
•     не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто – ні в тому чи іншому питанні;
•     у центрі уваги має бути ймовірний перебіг;
•     усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми;
•     учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;
•     усі твердження учнів повинні супроводжуватися аргументацією, обґрунтуванням.

При плануванні дискусії враховую кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення учнями проблеми; матеріали необхідні для роботи учнів та наочного подання її результатів, письмові інструкції щодо способу виконання завдання; вміння учнів працювати в групі.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в дискусії є вступна частина, оскільки саме в ній створюється емоційний та інтелектуальний настрій наступної дискусії. Це своєрідне запрошення до жвавого обговорення визначеної проблеми, яке може бути здійснено у вигляді викладу проблеми, опису конкретного випадку, невеличка рольова гра, демонстрація фільму або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду.

Запорукою успішності дискусії є її чітка організація, якої досягаю завдяки кільком чинникам. По-перше, це – ретельне планування дискусії. Складання плану дає змогу організувати як збирання учнями необхідної інформації, так і проведення самої дискусії. По-друге, чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов’язковим є дотримання визначеного регламенту. Краще, коли час залишиться, ніж його не вистачить на колективне обговорення і підбиття підсумків. По-четверте, добре продумане й ефективно здійснене керівництво ходом дискусії з боку вчителя: надання учням часу для обмірковування питань; утримання від невизначених запитань та запитань подвійного змісту; зміну напряму думок учнів у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; пояснення висловів дітей системою уточнюючих запитань; попередження надмірних узагальнень; збудження учнів до поглиблення думок та інші.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри взаємоповаги. Тому бажано знати правила культури ведення дискусії. Учням можна запропонувати такі правила:

1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2. Не перебивайте того, хто говорить.

3. Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила.

4. Поважайте всі висловлені думки (точки зору).

5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

6. Не змінюйте тему дискусії.

7. Намагайтесь заохочувати до участі в дискусії інших.

У кожному класі можна доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

• «Снігова куля»

("Два — чотири — вісім")

Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо. Важливим для навчання як викладення так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами. Переваги методу в тому, що навчає вести переговори і робити вибір. Проте слід пам'ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Організація роботи:

•   Задаю учням питання для обговорення, дискусії тощо.
•   Об'єдную учнів у пари і дайте час для обговорення завдання і прийняття узгодженого рішення. Пари обов'язково мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
•   Об'єдную пари в четвірки, обговоривши попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Прийняття спільного рішення є обов'язковим.
•   Об'єдную четвірки в більші групи і даю час на обговорення питання, узгодження позицій і вироблення спільного рішення.

•                   «Коло ідей»

Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: ставлю дискусійне питання та пропоную обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

• «Акваріум»

Такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того як учитель об'єднав учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

•  «Навчаючись учусь»

Такий вид навчальної діяльності дає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Після повідомлення теми та мети уроку роздаю учням картки із завданням. Їм треба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Згодом необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуватись до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

• «Крісло автора»

Метод несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів.

Організація роботи: поступаюся місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці вчителя, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

• Рольова гра, імітація

Мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом гри.

• «Пошук інформації»

Даний метод застосовую, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тім, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану мною лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляю питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі, документах і т.д. Завжди визначаю час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.

• «Карусель»

Суть методу полягає в тому, що утворюється два кільця: внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє кільце – це сидячі нерухомо учні, а внутрішнє – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника.

• «Займи позицію»

Зачитую яке-небудь ствердження і учні повинні підійти до плаката зі словом «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію.

 

Більшість з перерахованих інтерактивних методів навчання відносяться до технологій колективного навчання, коли учням потрібно скооперуватися для виконання завдань, активної роботи на уроці, засвоєння матеріалу і вироблення навичок спілкування при дискусії й аргументації своїх позицій. Величезним плюсом даного виду навчальної діяльності є залучення абсолютно всіх учнів класу у спільну роботу. Труднощі полягають в умінні організувати роботу учнів і привчити їх до такої роботи як постійної. Звичайно, це не все, що можна використовувати. На основі цих методів можна будувати інші, або придумувати щось принципово нове, у цьому і полягає перевага інтерактивного навчання.

У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика кількість учнів. Головною проблемою визначаю те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас.

Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.

За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем.

Тільки впроваджуючи інтерактивні методи навчання учні набуватимуть культури дискусії; вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення; покращать уміння спілкуватись, доповідати; якісно зміниться рівень сприйняття учнями української літератури – він набуде особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стане основним "обдумати", "застосувати".

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання – учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів.

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;

Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;

Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;

Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

 

Приклади застосування інтерактивних методів

на різних етапах уроку

Існує велика кількість різних методів, способів чи прийомів, які дозволяють активізувати активність учнів на уроці для кращого засвоєння матеріалу, розвитку практичних навичок чи творчих здібностей, виховання позитивних якостей та формування моральних цінностей. Однак основним структурним елементом навчального процесу був та залишається урок. І дотримуватися вимог до його проведення я, як молодий спеціаліст, зобов’язаний.

Отже, розгляну основні структурні етапи уроку, які зустрічаються на більшості занять, незалежно від типу самого уроку

 

 

•    Мотивація навчальної діяльності

На  початку уроку важливо створити в учнів певний рівень мотивації для подальшої активної та результативної діяльності на уроці. Слід учнів зацікавити, пробудити в них інтерес до вивчення даної теми, переконати в практичній, теоретичній чи соціальній значимості виучуваного матеріалу. Для цього іноді застосовую вступну презентацію з теми, створення проблемної ситуації, ситуації успіху.

Інтерактивні методи, які можна використати: «Займи позицію», «Мозковий штурм», дискусія.

 

Приклад: Тема «Бази даних. Системи управління базами даних» (11 клас).

Інтерактивна вправа «мозковий штурм»

1. Як ви вважаєте, що таке база даних?

2. На вашу думку, чи відрізняються поняття «база даних» та «система управління базами даних»?

На дошці записуються усі ідеї. Потім здійснюється вибір правильних ідей і пошук спільних думок. Після чого проголошую тему, мету та завдання, очікувані результати уроку.

•    Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь

На даному етапі уроку роботу учнів можна організувати за допомогою виконання різноманітних вправ; усного вирішення задач і прикладів; виконання графічних робіт та роботи над таблицями, схемами тощо; письмових відповідей учнів на запитання з пройденого матеріалу; тестування.

Інтерактивні методи, які можна використати: робота в парах, «Займи позицію», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Незакінчені речення»,                    «Снігова куля».

 

Приклад: Тема «Створення презентацій за допомогою майстра» (10 клас).

Методичний прийом «Снігова куля»

Один учень називає програму, другий – варіант запуску цієї програми, третій – елементи вікна, четвертий – призначення цієї програми.

 

• Вивчення нового матеріалу

На даному етапі уроку я організовую роботу одним із наступних способів:

1. Сам  викладаю новий матеріал за допомогою розповіді, пояснення, бесіди з використанням ІКТ;
2. Організовує  самостійну роботу учнів з використанням інтерактивних технологій та ІКТ.

Інтерактивні методи, які я використовую на даному етапі уроку: «Ажурна пилка», «Пошук інформації»,  «Навчаючись учусь», робота в групах, «Мікрофон».

 

Приклад: Тема «Історія розвитку обчислювальної техніки» (9 клас).

Дану тему раціонально вивчати, використовуючи технологію «Ажурна пилка» або «Пошук інформації». Пропоную учня підготовлені міні-конспекти з описом окремих етапів розвитку комп’ютерної техніки, які служать джерелом інформації для учнів під час вивчення та самостійного опрацювання матеріалу. Крім цього, учні мають в своєму розпорядженні підручники, доступ до Інтернету, що дозволяє знайти більш точну чи зрозумілу для себе інформацію.

 

Приклад: Тема «Спілкування на форумах та в чатах» (10 клас).

В даній темі я поєдную відразу 2 форми інтерактивного навчання.

Робота в групах. Учні об’єднуються в групи по 3–4 особи. Завдання для кожної групи: не використовуючи допоміжних матеріалів (конспекти, Інтернет тощо), на основі набутих знань про етикет електронного спілкування сформулювати основні принципи етикету інтерактивного спілкування в мережі Інтернет. На обговорення — 3–5 хв.

Вправа «Мікрофон». Після обговорення кожна група по черзі висловлює правило спілкування. Однотипні відповіді не зараховуються. Найактивніші учасники отримують оцінки.

 

•    Закріплення знань і умінь

На даному етапі уроку я намагаюся дати на виконання учнями завдання з урахуванням диференціації. Це дозволяє здійснити перехід до самостійного розв’язування завдань з теми, що вивчаємо.

Інтерактивні методи, які можна використати: «Навчаючись учуся», дискусія, робота в групах, «Карусель», рольова гра.

 

Приклад: Тема «Глобальна мережа Інтернет. Електронне листування» (10 клас).

Робота в парах. Завдання: Надішліть на адресу один одного електронного листа із темою «Народні свята». У листі опишіть традиції, пов’язані з вашим улюбленим святом (відповідний матеріал відшукайте в Інтернеті), прикріпіть до листа зображення, пов’язане з описаним святом. Розробіть власний напис так, щоб він містив привітання зі святом.

У ході роботи учні роблять висновки про використання поштової скриньки, спосіб прикріплення файлів до листа та відповідають на проблемні запитання. Завдання сприяє розвитку інформаційної компетентності учнів.

 

Приклад: Тема «Комп’ютерні публікації» (10 клас).

Для успішного засвоєння учнями даної теми можна використати такий метод інтерактивного навчання, як рольова гра.

Під час цієї роботи учні уявляють себе журналістами, адже перед ними стоїть нелегке завдання — створити статтю, яка б зацікавила людей. Під час створення сайту учень виступає в ролі дизайнера, перед яким стоїть завдання не тільки дібрати матеріал з теми, а й оформити його таким чином, щоб усе було гармонійно.

 

Приклад: Тема «Комп’ютерні презентації, їх призначення та класифікація» (10 клас).

Для опрацювання та вивчення питання застосування презентацій я використовую роботу в групах. При цьому учні об’єднуються в групи і обговорюють такі питання.

Сфери використання презентацій:

• навчальному процесі для:

• наочного подання навчального матеріалу;
• керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів (учні мають змогу опрацьовувати матеріал з урахуванням індивідуальних здібностей);
• контролю знань;
• узагальнення та систематизації знань;

• в інших сферах діяльності для:

• рекламування товарів, послуг;
• створення фотоальбомів;
• супроводу виступів;
• демонстрація ідей тощо.

 

•    Практична робота на застосування отриманих умінь і навичок

Урок інформатики, на відміну від багатьох інших шкільних дисциплін, має бути проведений не лише з орієнтацією на засвоєння учнями теоретичних знань, але й вироблення практичних умінь та навичок. Тому важливим етапом уроку є практична частина. ЇЇ я намагаюся організувати таким чином, щоб учні самостійно виконували роботу, проводили дослідження шляхом виділення суттєвих для виконання конкретного завдання елементів дії, що сприяє подальшому мисленнєвому узагальненню та здійсненню переходу від оцінювання учнів до самооцінювання та рефлексії.

Інтерактивні методи, які можна використати: дискусія, робота в парах.

 

Приклад: Тема «Графічний редактор» (9 клас).

Завдання: 1. Створіть засобами графічних редакторів (Paint, Adobe Photoshop, CorelDraw) схему порівняння переваг та недоліків растрових і векторних зображень.

2. Дослідіть, чи можливо засобами графічних редакторів створити зображення Парасольки, використовуючи для цього лише інструменти Коло (1 раз), Пряма (1 раз), Заливання (1 раз) та Виділення? Якщо так, складіть інструкцію зі створення цього рисунка.

Такий підхід до організації навчальної діяльності дає можливість сформувати в учнів уміння здійснювати цільовий пошук відомостей та використання для цього різних інформаційно-аналітичних джерел; уміння використовувати засоби ІКТ для організації діяльнісної взаємодії; уміння виявляти етапи й операції в технології розв’язування задач.

Приклад: Тема «Інформаційна система та її складові» (9 клас).

Завдання: Створіть електронну презентацію засобами ОС Windows XP, користуючись алгоритмом дії, підготовленим заздалегідь.

Виконуючи це завдання, учні, згідно з вимогами програми, вчаться створювати та зберігати нові електронні презентації, з’ясовують правила роботи з редактором PowerPoint-2007, закріплюють знання основних об’єктів, з якими можна працювати в операційній системі Windows XP, повторюють основні поняття: слайд, структура презентації, шаблони оформлення та змісту, файл, ім’я файла, розширення та адреса файла.

 

• Підсумок уроку

Закінчуючи урок, потрібно завжди підсумувати зроблене на уроці. Підбиваючи підсумки важливо зрозуміти як рівень засвоєння знань учнями, так і їхні враження від уроку.

Інтерактивні методи, які можна використати: «Незакінчені речення», «Мікрофон», робота в групах.

 

Приклад: Тема «Текстовий процесор. Підсумковий урок» (10 клас).

Під час проведення уроку учням дається завдання виготовити власну візитку. Підсумок уроку провожу з використанням роботи в групах. 

Створю групи по 3–4 учні. Візитки для оцінювання розподіляю таким чином, щоб у межах групи не було «власних» робіт.

Колективно виставляється оцінка кожної роботи, що призначається групі.

Оцінки коментуються та обґрунтовуються, потім візитки здаються вчителю на перевірку. Підсумкову оцінку я виставляю на основі трьох оцінок: самооцінки, оцінки групи учнів та моєї оцінки за роботу.

 

Приклад:  Для підбиття підсумків уроку можна застосувати метод «Мікрофон».

Учням пропонується закінчити речення «Сьогодні, працюючі на уроці, я зрозумів …»

Крім зазначених вище способів застосування інтерактивних технологій, важливим і доречним при вивченні окремих тем є робота учнів над спільним проектом, що дозволяє реалізувати знання і потенціал кожного учня для вирішення певного глобального завдання, зосередитися на виконанні завдань проектної діяльності. Відбувається автоматизація дії, що свідчить про можливість її виконання без допомоги вчителя.

Для реалізації інформаційної компетентності особливого значення набуває проектна діяльність.

Наприклад, пропоную учням створити проекти: «Чи можливе життя без трикутників?», «Математичне моделювання в житті людини», «Розроблення програми Тестування з навчальних предметів», «Біоритм, спорт, здоров’я».

Під час цієї роботи учні розвивають свою творчість, власну фантазію, а головне, вони отримують позитивний результат, що підвищує їх самооцінку.

Успішне виконання проектних завдань учнями свідчить про їх ефективну самореалізацію.

 

Під час організації навчальної діяльності учнів на більшості уроків я допомагаю учням досягти очікуваних результатів навчання. Тому на своїх уроках скоріше ставлю запитання, спонукаю до озвучування різних думок, точок зору, пропоную процес, який допомагає учням краще засвоювати знання.

Науково-методичне забезпечення навчання здійснюю за такими напрямками:

1. Впровадження інноваційних та інтерактивних технологій.

2. Застосування у навчально-виховному процесі Інтернет-ресурсів, готових дидактично орієнтованих програмних засобів навчання, основних компонентів інформаційного середовища тощо.

3. Розробляння та впровадження власних інформаційних продуктів як програмних засобів навчання: електронних підручників, тестів, міні-підручників, мультимедійних презентацій, комп’ютерних графічних об’єктів тощо.

4. Здійснення моніторингу, діагностування, електронного тестування, прогнозування тощо.

Нові технології навчання на основі інформаційних і комунікаційних технологій дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань. Сучасні комп’ютерні технології дають учителю нові можливості, дозволяючи разом з учнем отримувати задоволення від захопливого процесу пізнання. Таке заняття викликає в дітей емоційний підйом. Навіть учні, які мають невисокий рівень знань, охоче працюють із комп’ютером. А коли внести в урок «цікавинку», тобто активізувати учнів до навчання, пробудити інтерес – то і результат буде якіснішим.

Тож, вперед! До нових вершин!