Завдання вчителів завжди спрямоване на формування вільно та творчо мислячої людини, засвоєння знань, вміння використовувати сучасні інформаційні технології в своїй роботі, пошуку і вивчення нових видів технологій, збагачення своїх знань.
Сьогодні відбувається реформування в нашій система освіти, що пов’язано зі змінами, які відбуваються в суспільстві. Прогрес сучасності, соціалізація особистості, питання гуманізму та демократії суспільства, перехід до більш сучасних видів праці, пов'язаний з розвитком техніки та технологій призводить до впровадження нових методів у навчальновиховному процесі навчального закладу. Сьогодні виникає необхідність у фахівцях високого рівня, з високорозвиненим інтелектом та креативними, творчими здібностями, зі здатністю критично мислити. Тому виникає потреба у впровадженні в сучасній школі навчально-дослідницької роботи, що дасть можливість формування в учнів стійкого інтересу й готовності до творчості, виконання нестандартних завдань. Розкриті та сформовані на початку навчання пізнавальний інтерес, творчі здібності, дослідницькі вміння стануть в основі формування майбутніх кваліфікованих фахівців. Метою навчання насамперед стає перш за все орієнтація на учнів, на бачення і задоволення їх індивідуальних освітніх потреб, виявлення здібностей та розкриття потенціалу.
База знань у навчанні основ інформатики та інформаційних технологій містить досить багато наробіток у застосуванні різноманітних методів навчання, але питання підвищення ефективності цих методів залишається актуальним.
На сьогодні метою навчання є гармонійний розвиток індивідуальної особистості дитини, виявлення та розвиток її потенціалу, створення інтересів та потреб, розвиток вміння й бажання вчитися та правильно застосовувати свої знання на практиці. Орієнтація освіти на особистісний розвиток, варіативність школи вимагає переосмислення змісту, методів, форм і засобів навчання, від яких залежить результат навчально-виховного процесу. Тому застосування на практиці різноманітних педагогічних методів наших відомих сучасників стає дедалі актуальною.
Використання всіх можливостей сучасних інформаційних технологій необхідно спрямувати на свідоме практичне застосування при розв'язанні поставленого завдання, досягнення мети. Вміння роботи з програмним забезпеченням необхідно спрямовувати на розвиток інтелекту учня, прояву творчості та вміння думати, досліджувати, аналізувати, критично оцінювати інформацію, самостійно робити висновки.
В даній роботі я спробую провести стислий огляд декількох педагогічних підходів до роботи з дітьми різного віку, на яких намагаюсь базувати свої взаємовідносини з учнями.
Моя робота як вчителя звичайно спрямована на постійне удосконалення, поповнення знань та вмінь у сфері інформатики та інформаційних технологій, але одним з основних завдань, які я ставлю перед собою, також є правильне, якомога більш доступне для сприйняття, надання знань дітям. Тому паралельно намагаюсь ознайомлюватись з різними педагогічними концепціями, психологічними принципами та навіть фізіологічними поняттями для більш ефективної роботи з дітьми.
Особливу увагу в своїй роботі вчителя звертаю увагу на особистісноорієнтований підхід до співпраці з дітьми. Найбільш цікавими для мене є концепції навчання та виховання Майстра педагогіки Василя Сухомлинського. В своєму житті мені пощастило бути присутньою на майстер-класах ще одного відомого педагога сучасності, який продовжує лінію Сухомлинського, Шалви Олександровича Амонашвілі. Він запалив в мені бажання працювати в напрямі гуманної педагогіки та застосовувати і вдосконалювати ці принципи.
Вивчаючи твори В.О.Сухомлинського, починаєш розуміти їх глибину, основну думку, яку хотів донести педагог. Василь Олександрович був справжнім знавцем і дослідником психології людини, глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення й сподівання, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей, молодшого і старшого поколінь, міжособистісних стосунків у дитячих колективах, психологічний клімат у соціальних групах і ті фактори, що його зумовлюють.
Сухомлинський наголошував: «Ввести дитину в складний світ людських стосунків – одне з найважливіших завдань навчання і виховання». Стверджував, що щире відношення педагога до своїх вихованців, його доброзичливість, чуйність мають величезну силу позитивного впливу і це позначається на їхньому розвитку, особливо на духовному, моральному.
Василь Сухомлинський був генератором багатьох ідей, які пропагують дитиноцентризм, ідеали, самостановлення, цінності, мотивацію, сприймання, відчуття, пам’ять, мислення, увага, мовлення, творчість, уява, емоції, воля, характер, здібності – ось неповний перелік тих процесів, станів і психологічних явищ, які Сухомлинський всесторонньо аналізує у своїх працях, розглядаючи їх цілісно, у взаємодії.
Головною метою навчально-виховного процесу Василь Сухомлинський вважав всебічний розвиток особистості, де кожна дитина неповторна, з почуттям власної гідності, а нездібних і ледачих дітей немає. Через усі педагогічні праці В.О.Сухомлинський проводить основну ідею – ідею самоутвердження й становлення особистості громадянина у творчій праці на користь суспільства.
Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього внутрішнього життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх. У зв’язку з цим, до кожного учня слід застосовувати індивідуальний підхід. Дитиноцентризм – це основний принцип освітнього процесу, який ґрунтується на особистісно-орієнтованому навчанні учня та врахуванні його системи цінностей, життєвих орієнтирів та інтересів.
В.О. Сухомлинський, використовуючи й розвиваючи багатий арсенал педагогіки, створив наукову концепцію формування досконалої особистості.
Основними ідеями цієї концепції були й залишаються: гуманне та бережливе ставлення до людини; національна спрямованість та етнізація виховання; любов та пошана до духовності, національних і загальнолюдських цінностей; культ школи, розуму, знань, рідного слова; створення ситуацій успіху.
Виховання в школі – це одна з важливих складових освітнього процесу. І навчання без виховання – марна справа.
Завдяки праці таких майстрів педагогіки як Василь Олександрович Сухомлинський, сьогоднішня школа своїм першочерговим завданням бачить виховання гармонійно розвиненої творчої особистості.
Гуманно-особистісний підхід в педагогіці підхопило багато вчителів та одним з них є відомий грузинський педагог Шалва Олександрович Амонашвілі та його напрям ‒ гуманна педагогіка.
Опишу деякі прийоми гуманної педагогіки, які намагаюсь вивчати , використовувати та вдосконалювати в собі, в своїх роботі з дітьми.
Шалва Олександрович Амонашвілі – академік, видатний діяч сучасної педагогіки, науковий керівник Всеукраїнського Центру Гуманної Педагогіки. Розробив і втілив у своїй експериментальній школі педагогіку співробітництва, особистісний підхід, оригінальні методики навчання.
Виникла технологія зі створенням у 1964 році лабораторії експериментальної дидактики при НДІ педагогіки Грузії ім.Я.С.Гогебашвілі під керівництвом Б.І.Хачапурідзе. В основу були покладені ідеї гуманної педагогіки, що базуються на творчій спадщині класиків світової педагогіки:
Г.Сковороди, М.Пирогова, А.Макаренка, В.О.Сухомлинського, Я.А.Каменського, С.Гессена, Д.Узнадзе, Я.Корчака та ін. Навчання спрямовувалось на формування у школярів мотивації до навчальної діяльності, пізнавальної активності і самостійності, на перетворення учня з об’єкту навчання на суб’єкт. Сутністю експериментального навчання була послідовна реалізація гуманістичного принципу, основою якого є навчання заради розвитку особистості учня.
Розглянемо всесторонньо цей напрям. За філософською основою – гуманістична та релігійна. За орієнтацією на особистість ‒ емоційноморальна. За характером навчання: навчально-виховна, гуманітарна, загальноосвітня, особистісно-орієнтована. За організаційними формами: традиційна класно-урочна з елементами індивідуалізації. По підходу до дитини: гуманно-особистісна, педагогіка співробітництва. За методом навчання: пояснювально-ілюстративна, ігрова з елементами проблемності, творчості. За типом управління: система малих груп.
Цільові орієнтації гуманної педагогіки:
- сприяти становленню, розвитку і вихованню в дитині благородної людини шляхом розкриття її особистісних якостей, потенціалів;
- облагороджувати душу і серце дитини;
- розвиток і становлення пізнавальних сил дитини;
- забезпечення умов для розширеного і поглибленого об’єму знань і вмінь;
- ідеал виховання – самовиховання.
Інформаційні технології дають можливість застосовувати їх практично у всіх сфері діяльності людини.
Важливими є моменти, які формують ключові компетенції в процесі навчання:
1. Для того, щоб зацікавити учнів навчальним матеріалом, намагаюсь представити нову інформацію так, щоб викликати емоційне сприйняття теми та можливо виокремити питання діалогу, дискусії. У таких умовах формуються такі професійно важливі якості, як самостійно мислити та робити висновки, здібність до самоосвіти, самовдосконалення розумового та внутрішньо культурного, уміння правильно орієнтуватися у величезному інформаційному просторі.
2. В інформаційних технологіях постійно відбуваються зміни, які необхідно відстежувати, уміти освоювати нове програмне і апаратне забезпечення. Тому постійно звертаюся до сучасних досягнень в області інформаційних технологій, щоб зберегти інтерес до предмету і розвивати пізнавальну активність. При такій роботі у учнів формується розуміння необхідності постійного саморозвитку, самонавчання.
3. Вивчення інформаційних технологій носить практичний характер. Необхідно виробляти у учнів бажання полегшувати вирішення різного роду завдань, використовуючи засоби комп'ютера та вміти добирати необхідне найбільш оптимальне програмне забезпечення, яке дозволить реалізацію поставлених задач. Це дає змогу формувати у дітей новий тип мислення, так зване операційне мислення, направленого на вибір оптимальних рішень. Саме цього вимагає життя від людини зараз як на роботі, так і у приватному житті. У учнів виробляються такі якості, як уміння правильно сформулювати завдання, спланувати свої дії з її рішення, проаналізувати результати роботи, критично оцінити їх і зрозуміти, чи досягнута мета. Особливо це уроки, на яких вивчаються алгоритми і їх властивості, а також уроки, на яких можливе звертання до алгоритмів та їх властивостей. До алгоритму звертаємося, наприклад при плануванні роботи над рефератом, доповіддю, презентацією, сайтом, анімацією. Проводиться аналогія щодо виконання робіт з інших предметів – математики, фізики, географії, літератури, інших.
4. Для створення умінь і навиків соціальної взаємодії учнів в своїй діяльності використовую групові технології (робота в парах, фронтальна форма, індивідуальна форма, міжгрупова робота). Застосовую цю технологію при проведенні практичних робіт, уроків-практикумів для розв'язування завдань, закріпленні вивченого матеріалу. При цьому в учнів виробляються такі якості, як комунікабельність, уміння працювати в колективі, планувати колективні дії, розподілити роботу для досягнення загальної мети та представляти результати своєї праці.
5. Педагогу необхідно створювати найбільш сприятливе середовище для самостійної роботи учнів, саморозвитку, розуміння учнем цілей і завдань навчання, мотивація учнів до самостійної виконання завдання.
1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський. – Київ, 1977. – 269 с
2. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський.
– Київ: Рад. шк., 1998. – 303 с.
3. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості/В.О.Сухомлинський//Вибр. твори: в 5 т. – К., 1976. – Т.1.
4. Амонашвілі Ш.О. Балада про виховання – Артемівськ. 2008.
5. Амонашвілі Ш.О. Істина школи – Артемівськ. 2008.
6. Матеріали студентської науково-теоретичної конференції Корсунь-Шевченківського педагогічного коледжу "Ідеї В.О.Сухомлинського і становлення нової української школи (До 100-річчя від дня народження
В.О.Сухомлинського)"
7. Матеріали з Інтернету.