ВИКОРИСТАННЯ МУЗЕЙНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯР

0УДК 373. 3. 015. 31:17. 022. 1: 78

          Наталія Бондаренко

 Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти

Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет»,

         Дарина Глоба

Здобувач вищої освіти педагогічного факультету  Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет»

 ВИКОРИСТАННЯ МУЗЕЙНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯР

Постановка проблеми. Формування духовних і національних цінностей, визначених Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021року, є організація виховного процесу, який ґрунтується на загальнолюдських, громадянських,  морально – духовних цінностях суспільства.

 Зараз особливо загострюється проблема духовних цінностей: чи потрібно зберігати звичні традиційні цінності чи знаходити нові, які допоможуть захиститися і реалізуватися в подальшому житті особистості. Проблема виховання у дітей духовних, моральних цінностей завжди була актуальною. Звертаємось до наукових досліджень українських педагогів (М. Г. Стемальховича, С. Ф. Русової, В. О. Сухомлинського, Г. Г. Ващенка, П. Д. Юркевича).

 В «Українському педагогічному словнику» поняття духовність розкривається як « індивідуальна вираженість в системі мотивів особистості з двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, діяти для інших». Перша – це «потреба пізнання світу, себе, сенсу і призначення свого життя». Друга – «характеризується добрим ставленням до людей, які її оточують увагою, готовністю прийти на допомогу, розділити радість і горе»[с. 215].

 Аналіз досліджень і публікацій.  Дуже багато приділяється уваги у роботах вітчизняних психологів проблемі духовності  (Л. С. Вигоцький, Л. І. Божович, А. Н. Леонтьєв, С. Л. Рубийштейн та інші) психологи ясно розкривають механізмів виховання духовності та моралі підростаючої особистості.

 Є різні підходи до визначення сутності і  змісту духовності, наприклад Г. П. Шевченко розглядає духовність, як інтегральність особистості, що проявляється у потребі жити, творити у відповідності з ідеалами Істини, Добра і Краси. Є точка зору (В. Федотова), що існує три типи духовності: естетизм, теоритизм і етизм; що духовність проявляється в інтелігентності, благородстві думок та вчинків, віковій культурі почуттів і поведінки, щедрості у спілкуванні, потягу до добра,  правди і краси; є точка зору що духовні цінності викладені в Біблії (А. Богуш, Н. Хіміч) цікава для нас точка зору  Г. Беха, який вважає у формуванні духовності побудови взаємин між дорослим і дитиною на взаємній повазі, розумінні, любові і співтворчості вихованця і вихователя.

 На думку Ж. Юзвак, духовність – це інтегральне психологічне утворення, яке забезпечує можливість духовного розвитку людини. Щодо духовної людини - основним мірилом духовності В. М. Оржеховська вважає, що це є совість і правда.  У своїй книзі «Духовність – це здоров’я молодого покоління вона класифікує компоненти духовності на основі громадянських цінностей, цінностей сімейного життя, цінності особистого життя [7, с. 74 - 77].

Головне завдання навчальних закладів сформувати у дітей та підлітків національні та духовні цінності, відповідно до національної доктрини розвитку освіти. Так провідна місія суспільства, науковців, педагогів, батьків створити умови для особистісного розвитку і самореалізації громадян України, через самореалізацію та самовдосконалення створювати і розвивати цінності громадського суспільства; сприяти консолідації української нації.

Мета статті. Мета навчальних закладів – це виховання свідомого громадянина патріота. Таким чином, ми маємо сформувати у дітей молодшого шкільного віку потреби та вміння жити у громадянському суспільстві; розкрити зміст художньо естетичної культури, навчити жити і діяти за законами Добра, Справедливості, Краси.

Метою нашої статті є розкрити значення використання музейно -педагогічної технології у формуванні духовної особистості дитини. Ми спираємося на дослідження А. Фасолі  про виховний потенціал вивчення історії, культури рідного народу; бо такий підхід з точки зору автора формує історичну пам'ять, зводить воєдино дію раціональної та емоційної сфери, що є поштовхом для розвитку духовних потреб та інтересів особистості. Спираючись на вивчений досвід видатних українських педагогів і психологів ми  прийшли до висновку, що навчальний заклад повинен виступати, як осередок духовного розвитку, оскільки у закладі дитина отримує навчання і виховання, при цьому виховання має пріоритетне значення, тому що звернено не тільки на формування інтелекту, знань, умінь, компетенцій, а і до розвитку духовності дитини – головної особи виховного процесу.

У Законі України «Про освіту» визначено вимоги до навчально – виховного процесу, де серед найважливіших складових названі завдання патріотичного виховання, виховання духовності, любові до Батьківщини. Цей закон вимагає від усіх учасників виховного процесу: батьків, педагогів, психологів, громадськості формування соціально активної особистості.

Виклад основного матеріалу. Серед різних освітньо – виховних технологій у нашому начальному закладі надають перевагу музейно – педагогічній технології, яка допомагає об’єднати  досвід різних поколінь духовну культуру українського народу, ознайомити учнів початкової школи з багатими традиціями рідної школи, сім’ї, міста, області.

В Законі України «Про музеї та музейну справу» розкрито, що « музеї, як культурно освітні та науково дослідницькі заклади, призначені не тільки для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури, але й для залучення громадян до надбань національної і світової історико – культурної спадщини. М. Ю. Юхневича.

Цікавими для нас є результати досліджень німецьких вчених А. Ліхтварка, Г. Фройденталя, про вплив діяльності музеїв на становлення та розвиток особистості. Дуже важливий внесок зробили видатні педагоги М. Ю. Юхневич, Ж. Піаже, Е. Г. Ванслов, що музейна педагогіка допомагає дитині «прожити різноманітні ролі»: екскурсовода, художника, вченого, осягти систему і одночасно розширити свої знання.

Вивчаючи дане питання ми звернились до досліджень з музейної педагогіки таких вчених Т. Ю. Белофастова, С. Н. Зонина, Е. Ю. Лаврова, Б. А. Столярова, М. Ю. Юхневича та інших. Проблема формування ціннісного ставлення дитини до музейних предметів, виховної ролі мистецтва, розробки комплексних музейних програм, які базуються на перетині музеєзнавства та педагогіки розкривається в дослідженнях Б. А. Столярова та   М. Ю. Юхневича. В дослідженнях вчених піднімається питання специфіки освітньо – виховного впливу в музейній комунікації, пошуку контактів музею з дитячою аудиторією в нових соціальних умовах [8, с. 56].

Музейна - педагогічна технологія дозволяє нам здійснювати виховання учнів на музейному матеріалі, який сприяє формуванню загальнолюдських  цінностей. Музей, який створюється в навчальному закладі вирішує завдання національного, родинного, естетичного, морального, правового виховання, тобто розвиває дитину гармонійно, всебічно, готує її до життя. Музей у навчальному закладі це місце, де дитина зустрічається з духовними цінностями свого роду, народу, де відчуває почуття причетності, до історії своїх предків, визначних подій сім’ї, школи, міста. В нашому музеї діти відчувають себе господарями, дослідниками, екскурсоводами, під керівництвом дорослого вони оформлюють вітрини, експозиції, обговорюють свої ідеї.

Педагогічний колектив Слов’янської ЗОШ І – ІІІ ступенів №11 намагається створити умови, щоб музейно педагогічна технологія стала засобом адаптації учнів (молодших школярів) до культурно – історичного середовища. Шкільний музей є місцем де кожна людина може духовно збагатитися, ознайомитися з реліквіями, раритетами, історичними подіями, а най головніше ознайомитися з долею духовно – багатих людей, якими пишається наше місто ( Герой Радянського Союзу Г. Пучков, юний розвідник, учень нашої школи А. Комар, Кавалер трьох орденів Слави, учасник Другої Світової війни І. Ляшко).

У стінах школи працюють різні види шкільних музеїв: музей трудової та бойової слави «Пам'ять» (керівник О. М. Харитонова) та етнографічний музей «Світлиця» (керівник Т. О. Таран) мають офіційний статус з 2001 року, та шкільному музею пам'ять понад 50 років, а етнографічний музей світлиця у жовні 2016 року буде святкувати 20 річницю існування.

Педагогічний колектив нашої школи вивчає (на засіданнях педагогічної ради, методичного об'єднання класних керівників) сутність, форми, використання музейно – педагогічної технології у навчально виховному процесі. Будь – яка справа не має успіху якщо вона відбувається без підтримки  батьківської громади. Активно підключаються до роботи у музеї пам'ять батьки учнів, багато з них випускники школи. Разом з батьками була зроблена Карта Пам’яті Другої Світової війни (доречі це єдина карта у Донецькій області). Музей співпрацює з редакцією Книги Пам’яті України (відповідальний секретар Донецької обласної редакції Книги Пам’яті України по місту Слов’янськ і Слов’янському районі Е. Арутюнян. У фондах музею вже 5 томів рукописної  Книги Пам’яті, яку збирали всім шкільним колективом. Діти разом з батьками, бабусями, дідусями приносили інформацію про своїх родичів - учасників Другої Світової війни (фотокартки, листи, пам’ятні речі, нагороди, якими пишається кожна сім’я). Музей проводить різноманітні заходи (зустрічі з колишніми партизанами та підпільниками міста, тиждень пам’яті А. Комара, колишнього учня школи, зустрічі з воїнами – афганцями, випускниками школи, свята до дня Перемоги та інші). У формуванні національної свідомості учнів школи нам допомагає етнографічний музей світлиця. Задача педагогів та батьків створити предметно - розвивальне середовище у школі, яке сприятиме всебічному розвитку здібностей і обдарувань, збагаченню на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і моралі.

Музейно – педагогічна технологія має такі задачі:

• Диференційний підхід до різних вікових категорій учнів;
• Розвиток музейно – педагогічної технології з урахуванням національних особливостей;
• Формування ціннісного ставлення до культурно історичної спадщини.

Реалізуючи ці задачі на базі музею проводяться тематичні екскурсії («Хата моя – біла хата», «Таємниці бабусиної скрині», « Ось, мальованка моя»,  « І на тім рушникові», « Народні ремесла»). У результаті діяльності шкільної «Світлиці» був створений театр народних свят та обрядів «Красолька», який розвиває творчі здібності учнів молодшого віку, допомагає засвоювати інформацію національної культури та мистецтва, включаючи його в контекст власного життя. Музейна – педагогічна технологія допомагає залучити батьків до активної взаємодії у вихованні. Разом з батьками вивчаються і готуються народні свята та обряди:

• Свято Миколая « Ой, хто, хто Миколая любить».(діти готують віршики, пісні , таночки, «миколайчиків», а матусі готують обрядове печиво до свята);
• Свято Наума «Прийшов Наум – сідай за ум» ( на святі діти розповідають про свої досягнення у навчанні, батьки готують обрядову  їжу і розповідають про історію свята);
• Виставка обрядової весняної випічки « Весняний дивосвіт» (матусі з дітьми готували обрядову випічку: жайворонків, книші, вареники, млинці, дробинки);

У результаті підготовки до виставки, діти разом з батьками ознайомилися з весняними обрядами та святами. Після завершення виставки у музеї «Світлиця» була оформлена книга – альбом «Печу, печу хлібчик…». На сторінках книги написані рецепти обрядової випічки та фотографії процесу випікання печива.

У навчально виховному процесі школи, на протязі багатьох років, використовуємо туристо –краєзнавчу діяльність, яка має впливове значення на формування основ духовності дитини. Давньою традицією, яка існує більше 30 років є 2 – х похід по місцях бойової та трудової Слави видатних людей Слов’янщини, учасники учні старшої школи. Перед початком походу, відбувається урочиста лінійка присвячена річниці визволення Слов’янська від загарбників. Учні молодших и середніх класів школи під час канікул відвідують музей під відкритим небом селища Перелесне та селища Маяки. Неодноразово вчителі початкової школи організовують екскурсії до міського краєзнавчого музею. Виховання духовного світу молодшого школяра – це питання яке потребує багато рівневого розв’язання. У цьому контексті проводиться робота з наступності ДНЗ – ЗОШ. Багато років школа співпрацює з ДНЗ №33 «Сонечко»,(завідувачка Л. В. Мирошниченко) і ДНЗ №66 «Журавлик» (завідувачка Л. В. Шведенко). В рамках проекту ДНЗ діти відвідують школу, їм показують не тільки класні кімнати, спортивну і актову залу ,а і етнографічний музей «Світлиця», знайомлять і розповідають про експонати музею (колиску, піч, скриню, посуд, народні іграшки). Вихователі ДНЗ співпрацюють з вчителями початкової школи ( спільні заняття, свята, конкурси). Питання морально – духовного виховання дітей дошкільного віку та учнів початкових класів роздивляються на засіданні творчої лабораторії та спільних педагогічних нарадах педагогів дошкільних закладів і школи, на деяких з цих форм роботи ми запрошуємо батьків майбутніх першокласників, тому що єдність впливу в системі «педагог – дитина – батьки» є запорукою успішного формування основ духовності вихованців.      

Висновок. Опираючись на Державний стандарт початкової загальної освіти ми за допомогою музейно – педагогічної технології формуємо уявлення про цінність моральних якостей, навчаємо молодших школярів усвідомлювати себе, як біологічну і соціальну істоту, відповідальність за свої вчинки; дотримуватися моральних вимог суспільства; застосовувати їх у спілкуванні з іншими людьми, узгоджувати власні потреби з потребами інших людей для розв’язання конфліктів.

Таким чином педагогічний колектив школи виховуючи в учнях загально –людські, моральні і духовні цінності базується на основах ідеалів правди, любові, добра, свободи, справедливості, совісті.

Сьогодні з гордістю можна сказати, що наші учні всіляко підтримують імідж нашої школи, вони пишаються своєю школою, намагаються зробити щоб вона була кращою.

Література

1. Богуш А. Духовне виховання на засадах української християнської педагогіки/ А. Богуш // Дошкільне виховання – 2005. - №8. - 3 – 4 с.
2. Гайда Л. До проблеми методичної роботи з керівниками музеїв при навчальних закладах / Л. Гайда // Історія України. - №21. – 2010. – 14 с.
3. Державний стандарт початкової освіти // Початкова освіта. - №18 (594). – 2011. – 5 – 17 с.
4. Караманов  О. В. Школа і музей працює разом / О. В. Караманова // Взаємодія музею і школи. – №2. – 2009. – 49 с.
5. Медведева Е. Б., Юхневич М. Ю. Музейная педагогика как новая научная дисциплина //  Е. Б. Медведева, М. Ю. Юхневич //Культурно – образовательная деятельность музеев. – М.: 1997. – 2 с.
6. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021роки. - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
7. Оржеховська В. М. Духовність – це здоров’я молодого покоління / В.М. Оржеховська // Інститут проблем виховання Академії  педагогічних наук України. – Т.:2005. – 74 – 77 с.
8. Столяров Б.А., Бойко А.Г. Концепция и программа эстетического воспитания молодежи в условиях взаимодействия школы и музея. – СПб.: Борей Арт, 2001.
9. Український  педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 215 с.
10. Фасоля А. М. Становлення духовного світу особистості школяра, як психолого - педагогічна проблема / А. М. Фасоля //  Педагогіка і психологія. – 1996. - №3 (123). – 138 – 139 с.
11. Шевченко Г. П. Духовність та духовна культура особистості / Г. П. Шевченко //Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва: Монографія. – Луганськ: Вид – во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 256 с.
12.  Юзвак  Ж. Н.  Духовність: психологічні аспекти / Ж. Н. Юзвак. //Українська психологія: сучасний потенціал.  Т. 3. – К., 1996. –143 с.