Використання усної народної творчості на уроках технологій

Лесюк Галина 19 листопада 16 Відгуки відсутні

Про матеріал

Додатковий матеріал про використання усної народної творчості. матеріал можна використати на уроках технологій. в позакласній роботі, а також при оформленні проєктів.
Перегляд файлу
















Використання усної народної

творчості на уроках

технологій










Національний характер виховання полягає в формуванні молодої людини як громадянина України незалежно від її етнічної приналежності. Усвідомлення належності до українського суспільства, єдність поколінь сучасних, минулих і майбутніх сприяє формуванню громадянина - патріота. Науково обґрунтоване, належним чином організоване виховання відбиває духовний поступ народу, процес збереження та збагачення його культури.

Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам та розвитку українського народу, передбачає надання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.

Уроки трудового навчання спрямовані на використання потужного спектра елементів української національної культури. Вчитель має працювати за такими напрямами:

* глибоке вивчення культурної спадщини українського народу, його традицій;

  • вивчення культурної спадщини інших народів, їх традицій;

  • насичення змісту матеріалу, що вивчається, відомостями про національний одяг, народну вишивку, посуд, кухонне начиння, народні види рукоділля, рецепти народних страв;

  • формування в учнів умінь та навичок щодо виготовлення виробів із урахуванням народних традицій;

  • організація позакласних заходів із використанням народних традицій.

На уроках технологій під час вивчення програмового матеріалу можна організувати діяльність на освоєння культурної спадщини України.

Зміст програм трудового навчання передбачає ознайомлення з виробами народних промислів , національним одягом і народною вишивкою, кухонним інвентарем, рецептами національних страв, вивченням народної творчості.

Досвід переконує, що використання на уроках трудового навчання прислів’їв, загадок, приказок про звичаї та обряди робить навчальний процес цікавішим і змістовнішим.

Методичку можуть використовувати молоді вчителі трудового навчання, технологій, студенти.

На уроках трудового навчання є широкий простір для використання усної народної творчості.

Тож під час вивчення теми: « Українська національна вишивка », беру за епіграф уривок з вірша М. Рильського:

В небі сонця золотий клубок

Розсипає нитки промені

Їх збирають рученьки дівочі

І гаптують цвіт на полотні.


При розповіді про українську національну вишивку , про її орнамент використовую прислів’я, приказки. Демонструю вишивки, у яких є калина.

Доповнюю: калина – дерево нашого українського роду. Колись у давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця, Зорі. Оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження.

У полі калина,

У полі червона –

Хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багато нас.

Калина – символ дівчини. Ой ти дівчино, червона калино, Як мені на тебе дивитися мило.

Вивчаючи тему : «Українська вишивка – традиційний вид оздоблення виробів», я використовую поетичні рядки Василя Симоненка:

Вигаптуй на небо райдугу – доріжку,

Простели до сонця вишивку – маніжку,

Щоб по тій доріжці з лебедями – снами

Плавати до щастя білими човнами.

З цікавістю слухають дівчата розповідь про виникнення вишивки. Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. відомо багато археологічних доказів відносно давності народних звичаїв вишивати одяг. Знайдено скарб, що датується VІ ст.. н. е. Серед речей виявлено срібні бляшанки з фігурками чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, - ще недавно так одягалися українські селяни. Я повідомляю їм, що за давньою українською традицією, готуючись до заміжжя, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50-80, а іноді і 100 сорочок.

Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке.

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узір

Для вишивки взяти.

Красну ружу і гвоздиків

Букетик нарвати,

І роботу улюблену

Свою розпочати.

Одяг був характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. В одній з українських народних пісень сестра радить братові кращу обраницю, вказуючи на її перевагу:

Вона вміє шити-вишивати

і гарних пісень співати.

Вважалося, що не кожна дівчина здатна пошити гарну сорочку. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не оволоділа цією майстерністю змалку. Ці недоліки народом зафіксовані у прислів’ях:

* Таке уродиться, що подивитись, мов людина, а

пошити сорочку не вміє.

* Є така, що заміж іде, а ума у неї пошити сорочку

нема.

І. Огієнко наголошував на виховному значенні рідного побуту. Він вважав, що вишивка має бути своєрідною прикрасою помешкання: на рушниках, скатертинах, подушках. Оскільки рушник – один з найшановніших атрибутів українського побуту та невід’ємний атрибут традиційних народних свят в Україні, - розглядаємо на уроці , як і коли в родині використовували рушники. Орнаментований рушник – неодмінний атрибут багатьох народних обрядів та звичаїв. він використовується в сучасних обрядах весілля, при зустрічі гостей хлібом-сіллю та ін.

Рушники – найшанобливіші символи України. Це символ єдності сімї, символ любові до рідної землі, матері, коханої дівчини, символ працелюбності народу.

На рушник вишитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну,

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі

Шанували в світі

Над усе людину.

Слухаємо розповідь учениці про рушник:

Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було, здається, жодної на Україні оселі, котрої б не прикрашали рушниками. Хоч би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада завжди знаходила місце в помешканнях – хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник був своєрідною візиткою оселі, тобто господині. Вишитий рушник формує естетичний смак, є взірцем працьовитості.

Призначення рушника:

* ним прикривали хліб на столі;

* з рушником, як із хлібом приходили до породіллі;

* з ним виряджали в далеку дорогу;

* шлюбували дітей;

* зустрічали рідних і гостей;

* проводжали людину в останню путь.

Роботи учнів 9 класу

Особливо сприятливою темою для виховання в учнів 5-9 класів патріотичних почуттів, для ознайомлення з народними традиціями у рукоділлі є модуль « Технологія виготовлення вишитих виробів». Знайомлю дітей із вишивкою, наголошую на тому, що це унікальне й найпоширеніше народно-прикладне мистецтво. Робота з вишиван­ня не лише цікава, а й корисна для дітей, вона має загальноосвітнє й виховне значення. Під час занять учні набувають певних трудових умінь, оволодівають доступними їм прийомами різно­го шиття, навчаються осмислювати свою роботу, працюючи індивідуально. Водночас це сприяє розвитку художнього смаку, навчає оцінювати художні якості речей, прищеплює любов до на­родних ремесел. Крім того, вишивка сприяє вихо­ванню національної самосвідомості школярів.

Розповідаю про розвиток техніки, про історію вишивки, яка сягає незапам’ятних часів, дає змогу учням дізнатися про те, що прості шви використовувалися людьми , як засіб прикрашання. В Україні вишивкою оздоблювали одяг, рушники, серветки, вишивали картини, килими, покривала на ліжко.

Характерними рисами українських вишитих виробів , особливо вишитих хрестиком , є баланс кольорів на узорах. Гармонія кольорів досягається використанням барв подібної тональної насиченості та поєднанням контрастних кольорів. Неабияке значення відіграє художнє комбінування різних типів швів. Ці ознаки притаманні українській вишивці.

Учні 5-6 класів при виготовленні виробів використовують різні шви. Особливо люблять виконувати шов «стебловий», «ланцюжок», « козлик», хрестик.

Роботи учнів 5-6 класів

Що б учні не вишивали, особливу увагу я приділяю складанню ескізного малюнка, візерунка та його символіку. Перед вибором узору, знайомлю дітей із видами орнаменту. Якщо мова іде про рослинний орнамент, то учням буде цікаво дізнатися не лише символічне значення рослин, а й їх лікувальні властивості. Наприклад, барвінок – це символ молодості, кохання; калина – символ жіночої краси, смутку та журба, допомагає при застуді; маки – захист від усякого зла, пам'ять роду.

Учні 5-6 класів дуже люблять вишивати зооморфний орнамент, проводять опис виробу. Найбільше звертаю увагу на дотримання учнями правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог під час вишивання.

Дуже важливим виховним моментом є те, що діти на моє прохання приносять вироби, які зберігаються в їхніх родинах розказують під час уроку про своїх рідних, які виконували ці вироби. Це сприятиме формуванню в дітей почуття гордості за свою родину й бажання бути гідним її.

Вважається, що вишивання сприятливо впливає на характер, виховуючи такі риси як терпіння, вправність, майстерність, художній смак. Кожна вишивальниця у візерунки вплітає свої почуття та мрії:

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки,

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!





Література:

  1. « 1400 загадок для дітей» Тернопіль:

Навчальна книга – Богдан, 2006.

  1. « Закувала зозуленька», Київ « Веселка» 1989

  2. « Трудове навчання», газета для вчителів

4. Батищев С. Я. « Трудова підготовка школярів».

    5. Альбом: «Знаки. 155 стародавніх українських

вишивок»,Т.О.Островськ

14